Друк
Розділ: Українські новини (Санкт-Петербург)
Валентин Іващенко
Валентин Іващенко

Українці Санкт-Петербургу відзначають ювілей геніального українського поета

Перш ніж перейти до наших проблем і тривог, хочу анонсувати для усіх українців світу - автономія українців Санкт-Петербургу жива, оновлюється і діє на радість усьому українському і російському люду: нещодавно відбулася звітна конференція. Незважаючи на всі негаразди, наша організація за звітній період ще більше зміцнила свої позиції, свій авторитет серед автономій міста.

По-перше, автономія розширилась і виросла за своїм статусом з місцевої до регіональної.

По-друге, голова автономії професор Військово-медичної академії Василь Тегза (за новим статусом Президент) очолив координаційну раду всіх національних меншин, котрі входять до складу Санкт-Петербурзького Будинку національностей.

По-третє, культурні заходи автономії, такі, як Фестиваль «Українська весна Санкт-Петербургу» (вже організований вісім разів!), конкурс сучасної української пісні «Українська ліра Санкт-Петербургу» ім. Георгія Кузовкова (тричі організований у місті) виросли до рівня міжнародних і посіли достойне місце в культурній палітрі міста.

По-четверте, вже другий рік поспіль автономія організовує декади української культури в різних районах міста, де не тільки співають і танцюють, але і розповідають про визначних українців, які прославили Санкт-Петербург, які сьогодні відіграють значну роль у процвітанні нашого краю, у розвитку науки і мистецтва. Це відомі на увесь світ академік Ігор Мацієвський, професори Володимир Гречко, Павло Пащенко, Григорій Мартиненко, ВасильТегза, Терентій Зубик, настоятель Олександро-Невської лаври єпископ Назарій, народні артисти Микола Мартон, Сергій Новожилов, Василь Герелло й т.д.

По-п?яте, нарешті в автономії з?явився молодіжний сектор розвитку, а це майбутнє автономії. Це ними організований 1-й молодіжній конкурс художнього читання творів Тараса Шевченка серед училищ, шкіл та коледжів міста, який у цьому році поширився на всі райони через централізовану мережу бібліотек. Така форма праці знайшла позитивний відгук як в управлінні райвідділів культури, так і в міському Будинку національностей.

По-шосте, з?явилася своя сторінка в радіоефірі («Радіо Марія», одним з редакторів якого є наша журналістка, поетка та художниця Олена Захарченко). Так можна перелічувати ще багато цікавого, що є напрацюваннями нашої організації в українській справі.

Та, на жаль, доводиться відзначати, що не всім до смаку активність і творчі здобутки нашої автономії. У звітний період (за останні три роки), я думаю, у зв'язку ще й з політичними реаліями нашого життя, як-то: закриття федеральних українських організацій у Москві, протестний рух в Україні - в Санкт-Петербурзі з?явились люди, а то й цілі організації, які вирішили, як у відомій байці про бабусю в церкві, про всяк випадок «поставити свічку і чортові, і Богу», або, як в «славній радянській традиції», пограти в «Павлика Морозова», пошукавши ворогів серед своїх. Дійсно, сам чорт знає, яким ідеям вони служать, але імідж українців в Санкт-Петербурзі їм вдалося відчутно спаплюжити, поки влада та й самі українці не розібрались, хто є хто. Ці люди, які назвали свої організації славними українськими словами, як-то «Славутич» (керівник Петренко), «Спадщина» (керівник Близнюк), Донецьке земляцтво (керівник Лісовський) й т.д., зуміли взяти під свій вплив навіть Генеральне консульство України в Санкт-Петрбурзі (саме при ньому вони організували свою координаційну раду, назвавши її ще одним чудовим українським словом «Злагода»), почали творити розрай в українській діаспорі Санкт-Петербургу. В чому це виражалося? Як у «славні» 30-ті роки минулого століття, вони почали писати різні пасквілі, звинувачуючи діяльність автономії не мало не багато, а… в антиросійській діяльності (!?). Як кажуть, «папір все стерпить». Правда, тепер це не папір, а інтернет. Та й папір теж, використовуючи явно неординарну (за змістом ідей) газету зі славною назвою «Київська Русь». Піди спробуй розберись, де біле, а де чорне. Одного вони не врахували: зараз не розстрілюють без суду і слідства, а інформаційний простір такий, що будь-яку людину можна перевірити, чим вона дихає, не виходячи з кабінету, а «за базар», висловлюючись мовою злочинного жаргону, ще й відповідати доведеться. Тим паче, що до Кримінального кодексу зовсім недавно знову внесена стаття про відповідальність за наклеп. Їхні ж дії спрямовані проти відомих і поважних у місті людей. Вочевидь, виховані у радянській дійсності, багато людей, як свого часу відвернулись від академіка А. Сахарова, поета Б. Пастернака та інших, про всяк випадок стали цуратись автономії. Хоч, на відміну від України, керівників автономії ще фашистами не називали. Але вживані Лісовським і компанією терміни, як-то «бандерівці», «помаранчеві», «ющенківці», «націоналісти» вилилися і в насторожене ставлення влади до заходів автономії (останні історії з відмовою адміністрації Петроградського району в проведенні гала-концерту Міжнародного конкурсу пісні «Українська ліра Санкт-Петербургу»). Але таким «рівнем» чорного піару відвернути народ від автономії не вдалося. На минулих виборах до ради було обрано не «чорних піарщиків», а знову, майже в повному складі, відомих і поважних людей. Тоді було зроблено (листопад 2010 року) «демарш» - офіційний розрив з автономією із заявою в інтернеті «у зв'язку з антиросійською діяльністю автономії» (Близнюк, Петренко). В особистих розмовах з членами ради це лунало зовсім інакше: не захотіли мене (Петренка - прим. автора) вибрати головою автономії, от і майте те, що маєте… 2011 рік повністю «розв'язав» руки та і язики вищеназваним «борцям». У Москві було закрито дві федеральні організації, без покарання залишився «наїзд» на єдину в Росії українську бібліотеку. Тоді «землячки» вирішили, що час їхній настав. Безцеремонно, при підтримці Генерального Консула України в Санкт-Петербурзі Наталії Прокопович почався тиск на провідних артистів українського походження із забороною виступати на заходах, які організує автономія. Така ж позиція вимагалась і від українських меценатів - ніякої фінансової підтримки автономії! У той же час кошти збираються самою пані Генеральним Консулом для неіснуючих православних притулків. Пані Наталія з гордістю розповідає, як вона організовує благодійні концерти для ветеранів ВВВ в Санкт-Петербузькій Державній філармонії, показує грамоти за благодійність від російської православної церкви, в пресі дає інтерв'ю, де зізнається, що вона зовсім і не українка, проте постійно «відпочиває» в українських, як ми бачимо, рестораціях Санкт-Петербургу. Чому така увага до Консулату, виникає питання? Тому, що я впевнений: не було б такої сміливості і впевненості у безкарності за свої вчинки у цих поборників «за чистоту наших рядів» без підтримки, а то й спрямованих дій самого Генерального Консула на знищення автономії. Справа дійшла до відкритих листів на адресу Президента, губернатора Санкт-Петербургу, до прокуратури, де прямо вказані вимоги негайно закрити автономію за антиросійську діяльність. Але такі дії викликали зворотний ефект: занадто «білими нитками» шиті всі звинувачення щодо автономії і її керівника Василя Тегзи. Нас (членів ради автономії) часто запитують, чому ми не пишемо адекватну відповідь, не подаємо до суду. Я вважаю, що ми чинимо правильно, інакше чим ми тоді будемо відрізнятися від них? За нас свідчать наші справи. У них суди і кляузи - у нас же 200-річчя Тараса Шевченка, конкурси, фестивалі, українці Петербургу, для яких ми працюємо і створюємо позитивний імідж України в місті. Час - великий мудрець, він усіх розсудить. А нам треба творити свою Україну там, де ми живемо. Інакше онуки і правнуки нас не простять, якщо ми зробимо їх «Іванами, які не пам?ятають свого родства». Наші батьки залишили нам велику українську культуру. Наша мета - зберегти і відродити те, що втрачено. І ніколи думати про панслав?янство, чи інше панство. Вистачило б життя, щоб не загубити свою справу.

Слава Україні і її багатостраждальному народу!

А поки що відбувся черговий звіт в автономії. Реальний висновок: українці Санкт-Петербургу з нами. Наша еліта - теж. До нової ради вибрано: Президентом - Василя Тегзу (це вже його третій термін довіри, щиро вітаємо!), народних артистів Росії Миколу Мартоната, Сергія Новожилова, академіка Ігоря Мацієвського, Михайла Волика (голова Полтавського товариства), Зінаїду Неживу, композитора Віолету Гріневич, солістку Державної Філармонії, організатора Прокоф?євського фестивалю Наталію Стецьку, Наталію Похалкову, члена Спілки письменників Росії Бориса Бойченка, Валентина Іващенка
Багато людей покаялись: прямо на конференції так і говорили - вибачте, «клюнули на гаряче». Деякі відізвали свої підписи з кляуз, під якими підписались. Ми їх простили. Зла не тримаємо (за Шевченком: «Злоначинаючих спини. У пута лютії не куй, В склепи глибокі не муруй. А всім нам вкупі на землі - Єдиномисліє подай, І братолюбіє пошли…»

Все-таки на вулиці не 37-й рік. Нам за це нічого не було - значить, і немає на що скаржитись. Ми такі українці, які ми є, інших не дано. Адже ми одна родина. А в родині, як у класика в «Кайдашевій сім'ї», не може бути все гладко. Жаль лише часу, якого більше витрачено на рішення проблем, ніж на якісну підготовку культурних програм. Боюсь, що скоро в українців Росії проблем стане ще більше: небезпечно буде читати Кобзаря, не те щоб святкувати, не кажучи вже про Івана Франка чи Лесю Українку. От і програма до ювілейних святкувань Тараса Шевченка була піддана цензурі - залишилось тільки танці та музики організовувати. Великі проблеми із залом для проведення заходів (лише за три дні до гала-концерту питання вирішилось позитивно, під особисту відповідальність голови комітету з питань міграції, нині всі питання національностей підпорядковані цій державній структурі). Постійно «мусується» питання про закриття автономії. Так що на цьому фоні робити красиву міну на обличчі не хочеться.

Певно, що Тарас Шевченко - це наш Пророк, наш символ українства, наш біль, наша стійкість і зразок безмежної любові до України, і ми будемо все робити, щоб Петербург пишався своїм великим петербуржцем. Хоч, повторюсь, з кожним роком це буде робити все тяжче - відбувається дуже великий тиск українофобів і манкуртів (і не просто так, а на рівні влади):
- вести програми українською мовою на концертах заборонено;
- включати до програм навіть класичні і народні твори, де Росія показана в негативі, заборонено.

СРСР «відпочиває»: українські пісні, видані в 1936 році, пісні на вірші В. Симоненка (1960 р.), В. Стуса (1989 р.), пісні зі збірника козацьких пісень "Народные песни Кубани" В.Г. Захарченко (1997 р.) - сучасну російську цензуру не пройдуть.

І все-таки: програми РСО УНКА (регіональної української національно-культурної автономії), які ми готували до святкування 200-річчя Шевченка, можу сказати, виконані повністю.

1 березня:

Акція до 200-річчя Тараса Шевченка - вишиваємо рушник єдності українців світу (Академія мистецтв). У програмі акції:

- відвідування музею Т. Шевченка, церви Св. Мучениці Катерини, звідки в останній путь проводжали Шевченка; концертна програма за участю артистів українського музично-драматичного театру «Еней» (м. Москва), ансамблю «Сузір?я», Валентина Іващенка, композитора Василя Власова. Всі учасники акції взяли участь у вишиванні пам'ятного рушника і розписалися в реєстрі, чим засвідчили свою участь у цій знаменній події.

9 березня:

- покладання квітів до пам'ятника Тарасу Шевченку;

- урочистий вечір, святковий гала-концерт, присвячений 200-річчю Кобзаря (Концертний зал Адміністрації Петроградського району). У концерті беруть участь: «Хор духовенства» метрополії (керівник Юрій Герасімов), майстри художнього слова, народні артисти Росії - Сергій Новожилов, Микола Мартон, Валерій Никитенко, композитор, академік Ігор Мацієвський, Державний ансамбль танцю «Бариня» (керівник - заслужена артистка Росії Тетяна Тімохина), ансамбль української пісні «Сузір?я» (керівник Віолета Гріневіч) та інші;

- в холах Концертного залу: виставка української вишивки «В Петербурзі цвітуть вишиванки», виставка картин художниці Катерини Планіної на тему творів Т. Шевченка.

10 березня:

- панахида по Тарасу Шевченку, відвідування пантеону активістів автономії, які відійшли у вічність (Смоленське кладовище);

- виставка творів художників Санкт-Петербургу в Будинку художника до 200-річчя Кобзаря;

- вечір у бібліотеці на Гороховій, 41. За програмою:

1. Виставка дитячих художніх студій азербайджанської та казахської діаспор до 200-річчя Т.Шевченка.

2. Презентація книги О.П. Вареника «Искушение любовью» - про останнє кохання Тараса Шевченка.

3. Відкриття виставки картин художниці Катерини Планіної (м. Пушкін): ілюстрації до творів Кобзаря.

У плані святкування 200-річчя Тараса Шевченка - щомісячно, протягом року звіт одного з українських письменників (композиторів) Санкт-Петербургу.

Січень 2014 р.:

- Віолета Гріневіч, за участю ансамблю «Сузір?я» (презентація збірника пісень на вірші Тараса Шевченка; Троїцький культурно-розважальний центр).

Лютий, 22.02.2014 р.:

- творчий вечір Валеріана Стратуци.

Березень, 14.03.2014 р.:

- творчий вечір Олени Захарченко.

Квітень, 20.04.2014 р.:

- творчий вечір письменника Станіслава Венгловського (презентація книги «Тарас Шевченко в Петербурзі») у Спілці письменників Сант-Петербургу.

- Засновано творче об?єднання українських письменників «Ліра» при Спілці письменників. «Багатонаціональний Санкт-Петербург» (керівник - поет Олександр Дорошенко);

  1. Конкурс художнього читання творів Т. Шевченка.
  2. 8-й Фестиваль «Українська весна Санкт-Петебургу» - 24-25 травня 2014 р.;
  3. Вернісаж українських художників Санкт-Петербургу в Академії мистецтв;
  4. Пересувна виставка-вернісаж художниці Катерини Планіної на теми творів Т. Шевченка - у бібліотеках міста (протягом року);
  5. Міжнародний український молодіжний форум, присвячений 200-річчю Т. Шевченка (початок травня 2014 р.).

Ювілей генія українського народу Тараса Шевченка крокує Санкт-Петербургом!

Валентин ІВАЩЕНКО,

постійний заступник Голови автономії з питань культури.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Презентація книги О. Вареника  'Искушение любовью'
Презентація книги О. Вареника 'Искушение любовью'
Молитва за Україну в Академії мистецтв
Молитва за Україну в Академії мистецтв
'Така її доля' – солістка ансамблю 'Сузір’я' Валерія Гетьманська
'Така її доля' – солістка ансамблю 'Сузір’я' Валерія Гетьманська
Вишиваємо рушник єдності всіх українців світу
Вишиваємо рушник єдності всіх українців світу
В музеї-квартирі Тараса Шевченка
В музеї-квартирі Тараса Шевченка
Виставка малюнків дитячих студій до 200-річчя Шевченка
Виставка малюнків дитячих студій до 200-річчя Шевченка
Протягом більш як 20 років за першим захованням  Т. Шевченка доглядає пані Комарницька
Протягом більш як 20 років за першим захованням Т. Шевченка доглядає пані Комарницька
Виставку своїх картин, приурочену до 200-річчя з дня народження Шевченка, представляє  Катерина Планіна
Виставку своїх картин, приурочену до 200-річчя з дня народження Шевченка, представляє Катерина Планіна

На світлинах: Валентин Іващенко, постійний заступник Голови автономії з питань культури. Презентація книги О. Вареника "Искушение любовью" на вечорі в бібліотеці на Гороховій 41. Молитва за Україну в Академії мистецтв. "Така її доля" - солістка ансамблю "Сузір'я" Валерія Гетьманська. Вишиваємо рушник єдності всіх українців світу. В музеї-квартирі Тараса Шевченка. Виставка малюнків дитячих студій до 200-річчя Шевченка - вечір у бібліотеці на Гороховій 41. Протягом більш як 20 років за першим захованням Т. Шевченка доглядає пані Комарницька. Виставку своїх картин, приурочену до 200-річчя з дня народження Шевченка, представляє Катерина Планіна.