Як пітерські українці вшановують пам’ять Великого Кобзаря

Вже стало доброю традицією, коли двічі на рік − 10 березня та 22 травня, українці Санкт-Петербурга врочистою ходою йдуть на старий Смоленський погост, на уклін до Великого Кобзаря. Адже 10 березня − то роковини поховання Шевченка на Смоленському кладовищі північної столиці Російської імперії. Саме того дня року 1861-го петербуржці - українці й росіяни − проводжали поета в останню путь. А 22 травня вшановують роковини перепоховання видатного українського сина на Чернечій горі, що поблизу Канева. Пригадуєте, Тарасів «Заповіт»?..

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі,

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

До слова, 26 лютого (10 березня) 1861 року Шевченко помер. На кошти друзів 1 (13) березня було його спершу поховано на Смоленському православному цвинтарі у Санкт-Петербурзі. А через п'ятдесят вісім днів прах Т.Г. Шевченка, його домовину, згідно з заповітом та клопотаннями Михайла Лазаревського, найщирішого Шевченкового товариша і українського шляхтича, шанобливо й урочисто було перевезено до України та перепоховано на «дніпровій кручі», поблизу Канева.

…Відтак ці дві дати − 10 березня та 22 травня − надзвичайно важливі у житті нашої громади − української автономії Санкт-Петербурга. Адже й ми невічні: когорта наших сучасників, українських патріотів, активістів української петербурзької громади, котрі жили й творили українську справу на зламі ХХ-ХХІ століть, саме на цьому погості спочили вічним сном. Зовсім поруч із Тарасовим каменем.

До речі.Смоленське православне кладовище − найстаріше з діючих цвинтарів м. Санкт-Петербурга, по-суті − історичний некрополь. Розташований у північно-західній частині Васильєвського острова, на лівому березі річки Смоленки. Заснований за указом Сенату у 1756 році.

За історичною традицією, Смоленське православне кладовище − місце поховання вчених Академії наук, Петербурзького університету, гірничого інституту, службовців Морського і Сухопутного кадетських корпусів, а також − діячів мистецтв, головним чином − Академії мистецтв, Александрінського і Маріїнського театрів. Тут спочивають вічним сном багато відомих художників, артистів, письменників тощо. Серед славетних імен − сини України: Д. Бортнянський, А. Куїнджі, І. Мартос, родичі Богдана Хмельницького, В. Маковський. У 1861 році на православному Смоленському цвинтарі було поховано і Т.Г. Шевченка. А як труну з Тарасом у тому ж році доправили в Україну, на місце вічного спочинку, поблизу Смоленської кладовищенської церквиці було встановлено пам'ятний камінь.

…І от зі сходів Смоленської церкви знайомою ходою простує до громади отець Богдан. Завжди усміхнений, привітний і доброзичливий. В урочистості, котрі єднають українську спільноту Петербурга, панотець вносить шляхетну організованість та, я б сказав, душевну рівновагу, бо він, душпастир, як батько у родині, а ми − громада, ніби його слухняні діти. Одинадцятий рік поспіль отець Богдан править «панахиду за рабом Божим Тарасом», згуртовуючи громаду довкола найважливіших людських цінностей, доводячи на життєвому прикладі Великого Сина України, у чому ж справдішній сенс нашого життя.

Панахида біля Тарасового каменя − місця першого поховання Шевченка. Щирі слова присутніх. Опісля, і також, за багаторічною традицією, йдемо «провідати» дорогих друзів-небіжчиків, котрі зробили багато доброго для української справи і упокоїлись з миром. У тій когорті: заслужена артистка Росії Валентина Блажчук, заслужений артист України Георгій Кузовков, поет та член Спілки письменників СРСР Олекса Полішкаров, наш перший секретар Товариства ім. Т.Г. Шевченка пан Анатолій Школенко Зовсім недавно відбулося поповнення українського пантеону: навіки упокоїлись голова Союзу українок Санкт-Петербургу, співачка, поетка і театральний режисер Гандзя (Галя) Красиліч та її чоловік, що прожив без неї лише два місяці, Павло Кролевець - ветеран війни, полковник. викладач Академії тилу і транспорту, голова національно-культурної автономії українців Санкт-Петербургу Микола Жигло.

Спочивайте, друзі. Вічная пам'ять... І − до наступних відвідин…

Валентин Іващенко

На світлинах:

  1. Валентин Іващенко.
  2. Посмертна маска поета.
  3. Дореволюційна світлина - краєвид, що відкривався з могили Кобзаря.
  4. Покладання квітів до пам'ятного каменя.
  5. Отець Богдан править панахиду за рабом Божим Тарасом.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка