Українці в Росії та за її межами продовжують сумувати за Валентином Іващенком

25 червня о 12:00 в Санкт-Петербурзі, в Храмі Смоленської Божої Матері буде проведено заочне відспівування покійного Валентина Іващенка, одного із засновників Української національно-культурної автономії в місті на Неві. Після цього о 14:00 буде проведена кремацію його тіла. Хоча і повідомляється, що причиною смерті Валентина Іващенка, яка настала  12 червня, стало двостороннє запалення легенів, а не коронавірус, кремацію буде проведено без участі навіть рідних і близьких, оскільки останні дні він провів у шпиталі серед інфікованих.  Між тим українці в Росії та за її межами продовжують сумувати за Валентином Володимировичем і ділитися в соцмережах своїми спогадами про нього і світлинами.

Однією з перших відгукнулась на звістку про передчасну смерть Валентина Іващенка багаторічна активістка українського громадського руху в Росії Наталія Литвиненко-Орлова:

«Ділюся сумною звісткою... 12 червня 2020 р. внаслідок лихої сьогочасної хвороби COVID-19, пішов з земного Життя наш, - мій!!!, Товариш - Валентин Іващенко, - вірний Син України, Богуславського Родоводу.
Українська Громада Росії втратила вірного Товариша, Людину надзвичайно талановиту і активну у всіх вимірах. Валентин писав вірші, гарно співав і підносив культурний імідж України до високосних вершин в Санкт –Петербурзі і в інших містах де б він не жив або не працював. Валентин Іващено - засновник Українського союзу офіцерів, організатор і активний діяч українського руху у Башкортостані, Санкт-Петербурзі, - був вірним Товаришем і організатором багатьох творчих українських заходів. Не вагаючись дав згоду приїхати но нас в Мурманськ на святкування 20- ліття Громади, а за тим приїздив і вдруге та залюбки прийняв участь у реалізації мого творчого авторського проекту «Сорочинський Ярмарок». Приношу свої щирі спвічуття Дружині Марії, дітям, ближній та дальній Рідні Валентина, а також Громаді Украінців Росії. Господи Боже, в покоях Твоїх Господніх пригорни до себе і даруй вічний спокій р.Б. Валентину. Во ім’я Отця і Сина і Духа Св. Амінь».

Із  Фінляндії сумує і колишня староста українського хору в Санкт-Петербурзі Світлана Кікконен (Шарова):

«Страшно терять друзей. Ещё страшнее их хоронить. Друзья это не те, кто вьются вокруг, когда ты в фаворе. Друзья, это те, кто не оставили тебя, когда весь мир от тебя отвернулся. Те, к кому ты можешь обратиться тогда, когда тебе плохо, когда тебе нужна помощь. И знаешь, что ты получишь эту помощь, получишь плечо, на которое можно опереться, кому ты можешь высказать всё, что наболело и с кем ты можешь просто помолчать. Потому что вы на одной волне. Пусть он далеко, но ты знаешь, что такой человек есть. Эта дружба прошла проверку временем. В Петербурге у меня было двое таких друзей, которые не предали, которые были со мной все эти годы. И вот один друг ушёл... Хороший, добрый, большой, надёжный друг ушёл туда, откуда не возвращаются. Теперь в Петербурге осталась только подруга, многолетняя, давняя, верная подруга, которая на днях отметила свой Юбилей. А друг не дожил до своего Юбилея целый год... Господи, как страшно и как несправедливо... Он моложе меня... Разве я должна писать такие слова!? Куда естественнее и правильнее было бы получить некролог от него, но не о нём..

Да... И на фестивали ездили, и на футбол ходили, и выступали вместе, и с финскими украинцами встречались и на Смоленском кладбище навещали наших украинцев... Сколько их уже там... Всех хорошо знала. Со многими дружила... У нас принято хоронить почётных украинцев, именно там. Ведь туда они приходят каждый год, 9 марта, к памятному камню, месту первого захоронения Тараса Шевченко... И теперь Валентин займёт своё место среди них... И когда закончится карантин я схожу туда попрощаться с ним... Не думала-не гадала, что придётся прощаться с Валентином, таким спортивным, деятельным, жизнерадостным, живым... Вот эта его книжка вышла на Украине, когда я уже жила в Финляндии. Его воспоминания, стихи, песни. Мне в этой книжке тоже посвящена страница и там несколько моих фотографий.

Светлая память Валентину и соболезнования семье и украинцам Петербурга, - для них эта потеря невосполнима. Шок. Шок для всех нас.

Валечка, спасибо тебе за то, что ты был в нашей жизни, за то, что пришёл на помощь тогда, в 2004 году, когда земля уходила у меня из под ног, когда предали те, кого считала друзьями и не понятно было кто друг, а кто враг. Но, время всё расставило по своим местам. В 2009 году мы оба чудом избежали смерти... Но, она настигла тебя в 2020. Как больно и несправедливо Валечка, Валечка, спасибо тебе за то, что ты был в нашей жизни, за всё, что ты для нас сделал! Прости нас за всё! Мы сохраним о тебе светлую память. В добрый путь, козаче! И пусть Господь упокоит тебя в хорошем местечке, возле себя, - ты это заслужил. Прости и прощай, милый!»

Підготував Олександр Гвоздик

На світлинах:

1. Валентин Володимирович Іващенко

2. Однією з перших відгукнулась на звістку про передчасну смерть Валентина Іващенка Наталія Литвиненко-Орлова

3. Валентин Іващенко у сценічному  козацькому вбранні. З архіву  Н.Литвиненко-Орлової

4. Валентин Іващенко і Світлана Кікконен

5. Обкладинка книги В.Іващенка «Краплиночка душі»

6. Валентин іващенко під час відвідин українців Фінляндії

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка