Українські традиції святкування християнських торжеств - у Саратовському краї
Весна цього року для нас, учасників українського фольклорного гурту «Червона калина» міста Балаково Саратовської області, була насичена творчими виступами. Ось і до 7 квітня, до дня Благовіщення Пресвятої Богородиці - одного із православних свят, що відзначають у всьому християнському світі, ми підготували музично-просвітницьку програму.
А відповідний настрій задала пісня… Трохи раніш, і зовсім випадково я натрапила на слова, вони запали у душу, ніжним променем зігріли серце.
Благовіщення Пресвятої Богородиці
Дві матері у кожного із нас
У золоті ікони - Божа Матір,
У хусточці біленькій без прикрас -
Та друга, що чекає біля хати.
Простіть синів Небесна і Земна
За болі, за гріхи, за непокору.
Які й до покуті застільного вікна
Стають в молитві тихо на коліна.
Як рідко син привозив квіти вам,
Як рідко в храмі свічі золотавив.
Цілуйте руки рідним матерям
Допоки не вознеслись Божій Славі.
Свіча горить, а матері крильми
В молитві плачуть за всіма синами.
І образи святі у рушниках
Скрапляють вісті сивими сльозами.
Відтак, до свята, на яке запросили і нашу українську громаду, й інших небайдужих до християнської (і народної) культури людей. Наші майстрині-українки для учасниць гурту «Червона калина» вишили гарні сорочки, кожній - до лиця і смаку. Жодна жіноча вишивана одіж не повторювалась: різнилась і кроєм, і вишуканим гаптування. Тож до глядачів ми вийшли у білих вишиваних «льолях» (саме у такі довгі сорочки - вишивані обереги одягались наші предки слов'яни), - і найперше побажали присутнім щастя, здоров'я та гарного врожаю.
Опісля познайомили глядачів із євангельською легендою про свято Благовіщення Пресвятої Богородиці.
До слова. Благовіщення Пресвятої Богородиці - велике дванадесяте свято, третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового. Християни східного обряду відзначають Благовіщення 7 квітня, західного - 25 березня.
За християнським свідченнями, саме у цей день архангел Гавриїл провістив Діві Марії «благую вість» (звідси і Благовіщення) про народження у неї божественного немовляти, Спасителя роду людського. Сюжет євангельської легенди про Благовіщення широко використовували художники і поети, починаючи з епохи Відродження - аж по наші дні. Скажімо, видатний український поет Тарас Шевченко образ Діви Марії змалював як образ матері-страдниці (поема «Марія»).
Наше свято триває - триває і знайомство із українськими народними звичаями, зокрема, що стусуються православних свят. У народі спрадавна вірували, що на Благовіщення, яке знаменувало початок весни і нового сільськогосподарського року, сам Господь благословляє землю на родючість. Існував навіть обряд "освітлення" посівного зерна: селянин клав у діжку з зерном благовіщенську ікону і говорив: "Мати Божа, Архангел Гавриїл, благословіть нас урожаєм".
Серед благовіщенських звичаїв побутували і стародавні язичницькі ритуали, в яких відображалась віра в очисну силу вогню: спалювалися старі речі, солом'яна постіль, взуття, одяг; щоб захистити себе і скотину від хвороб, окурювались приміщення будинків і надвірних будівель.
У церкві на Благовіщення святили проскури. А сільські пасічники проскуру кришили і крихти висипали у мед, «щоб бджоли роїлися», а сівачі змішували із землею та сіяли по чотирьох кутах ниви, «щоб дощова хмара ниви не минала». Опісля проскуру заривали у землю, «щоб град посіву не побив». Благовіщенську проскуру, так само, як і богоявленську та стрітенську воду, зберігали «за образами».
Український народ особливо шанував і шанує свято Благовіщення. Цього дня суворо забороняється усіляка праця, бо, кажуть, «на Благовіщення навіть птиця гнізда не в'є, бо - свято».
Ще вранці добрий господар виганяє усю худобу і дріб, і бджіл, і, навіть, пса і кота на сонце, на волю, «щоб почули весну і самі вже про себе дбали».
Існують повір'я: яка погода на Благовіщення, така буде і на Великдень. Якщо на Благовіщення дощ іде, то добре вродить жито. Якщо на Благовіщення вже бузьки сидять на яйцях - весна буде тепла… Вважалося, що пролісок, знайдений на Благовіщення, віщує щастя. А коли на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квітку первоцвіту, цього літа вона вийде заміж. Якщо вмитися водою, в яку покладеш цей пролісок, будеш вродливою.
Згадавши народні звичаї, що знаменують собою Благовіщення, учасниці нашого гурту «Червона калина» взялись читати християнські вірші-славні:
Благая весть сошла с небес,
Архангел Деве возвещает:
Ей - благодати Дар, а нам -
Спасенье грешным обещает.
Спасенье ныне главизна -
Непостижимое явленье.
Сын Божий ныне Девы Сын,
Душа ликует в умиленьи.
И мы смиренно предстоим
Перед Царицею Святою,
Ей "радуйся" мы говорим
И "Благодатная, Господь с Тобою".
Опісля урочистих славнів, заспівали народні веснянки-заклички, скажімо: «Благослови, Мати», «Іди, іди, дощику», «Щебетала пташечка», «Ой минула вже зима»...
Разом із нами свято Благовіщення зустрічали наші гості - творчий пісенний колектив «Балаківський романс». Увазі глядачів були представлені популярні романси російських відомих авторів, а також самодіяльні духовні твори. На фортепіано акомпанувала художній і музичний керівник «Балаківського романсу» пані Клара Никифорівна Снопко.
Ось так, цілком по-домашньому, щиро й задушевно, і відбулось наше свято, а душу і нині сповнює благоговійне тепло. А вже як глядачі були задоволені!..
Докія ПРИМАКОВА,
керівник українського фольклорно-етнографічного гурту 'Червона калина'
м. Балаково, Саратовська обл., РФ
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
На світлинах: Докія Примакова, керівник гурту 'Червона калина'. Учасники гурту 'Червона калина': Юлія Нудьга, Володимир Примаков, Олена Тужилкіна, Наталка Чамишева, Наталка Бердянова, Леонід Коваленко, Ніна Данилевич. Солістки Юлія Нудьга та Наталка Чамишева щойно виконали пісню 'Мамина сорочка'. Фото на згадку - гурт 'Червона калина' та ансамбль 'Балаківський романс'. Українські традиції святкування християнських торжеств… Світова образотворча класика: художник Джон Вільям Вотерхаус, 'Благовіщення'. Художник Ель Греко, 'Благовіщення'.
