Вербиченька (Нижнєкамськ)

Геннадій Мєщанінов
Блаж. пам. Геннадій Мєщанінов

Вічна пам`ять

19 грудня 2011 року пішов з життя музичний керівник хорового колективу «Вербиченька» Геннадій Ларіонович Мєщанінов.

Геннадій Ларіонович народився 9 червня 1936 року в місті Аксубаєво. Після школи навчався в Казанському сільськогосподарському інституті. У 1967 році закінчив Московський державний інститут культури, і переїхав до Нижнєкамська.

Багато сил віддав він на розвиток культури Татарстану, практично ніколи не розлучаючись з вірним другом-баяном. Працював музичним керівником аматорських колективів СПТУ-44, клуба «Нафтохімік», хорових колективів нафтохімічного комбінату НКНХ та Будинку народної творчості. Він очолював хор ветеранів війни і праці «Надія», вокальний ансамбль«Калинка», майже 13 років керував хоровим колективом українського товариства «Вербиченька». Ці колективи здобули славу і пошану на землі не тільки Татарстану, а й сусідніх республік.

Євген Савенко
Євген Савенко

До 130-річчя українського театру

«Я у Вас завжди уособлював всю мою улюблену Україну. Ви були для мене всією Україною». Уривок з листа М. Кропивницького до М. Заньковецької (09.04.1898 р.).

У 1862 р. міністр внутрішніх справ Росії Валуєв підписав циркуляр проти української мови: «української мови не було, немає і бути не може». Видовища на «малороссийском наречии» були заборонені. У 1878 р. Олександр ІІ, відпочиваючи в Німеччині, видав сумнозвісний Емський акт, який підтвердив Валуєвський циркуляр. Проте його спадкоємець Олександр ІІІ,, що посів російський престол, 16 жовтня 1881 р дозволив, хоч і з вагомими обмеженнями, ставити п'єси українською мовою.

Група ентузіастів, очолювана відомим українським літератором, громадським діячем Марком Лукичем Кропивницьким на початку 1882 р. організувала професійний український театр. Цей театр став життєтворчим джерелом, завдяки якому не згас вогонь національної самосвідомості українського народу.

Євген Савенко, голова НКА 'Українське товариство 'Вербиченька'
Євген Савенко, голова НКА 'Українське товариство 'Вербиченька'

Наші щирі вітання

10 років у житті людини - термін чималий, а 10 років у житті громадської організації - ціла епоха. 26 листопада 2011 року в Іжевську відбувся Фестиваль української культури, присвячений 10-річчю Регіональної громадської організації «Товариство української культури Удмуртської Республіки «Громада».

Хочеться відзначити високу активність і свідомість іжевських українців, які не замикається в своєму колі, бувають в інших організаціях Поволжя, часто запрошують на свої заходи українців з інших регіонів. Організація має чудовий хоровий колектив, багато і добре виступає. Завжди в заходах «Громади» активно беруть участь діти. Усміхнені дитячі обличчя, дзвінкі українські голосочки завжди викликають найсвітліші почуття.

Довгі роки реальну роботу в організації вела невтомна Вероніка Станіславівна Шевчук. Активно допомагав Денис Аркадійович Чернієнко. Молодий, активний, начитаний, він вдало репрезентує цю громаду на терені Росії й за її межами. Вже більше року організацію очолює Степан Михайлович Хаба. Робота організації щораз підіймається на все вищий рівень.

Надзвичайний та Повноважний Посол України в РФ Володимир Єльченко
Надзвичайний та Повноважний Посол України в РФ Володимир Єльченко

Нижнєкамська НКА також зустрілась з паном Єльченко

10-12 жовтня 2011р. з офіційним візитом Надзвичайний і Повноважний Посол України в Російській Федерації Володимир Юрійович Єльченко з дружиною відвідав Татарстан.

Україна має з Росією, і зокрема з Татарстаном, давні культурні й економічні зв'язки. Багаторічні взаємовигідні контракти зв'язують Україну з ВАТ "Казанський вертолітний завод", ФГУП "Казанське авіаційне виробниче об'єднання ім. С.П.Горбунова", ВАТ "Татнефть", ВАТ "КАМАЗ", ВАТ "Казаньоргсинтез" та ін.

У рамках візиту Посол ознайомився з промисловим потенціалом Татарстану, високими технологіями в "ІT-парку", відвідав промислові підприємства Казані, зустрівся з Президентом Республіки Татарстан Р.Н. Мынныхановим, оглянув визначні пам'ятки Кремля.

У числі супровідних осіб були Перші секретарі Посольства України в Російській Федерації С.Н. Дмитренко і Т.В. Кривоніс, супроводжував делегацію Головний радник сектора країн Америки, Європи і СНД Департаменту зовнішніх зв'язків Президента РТ Р.Р. Гільмуллін.

Євген Савенко
Євген Савенко

Зустріч з Народними артистами України

До нашого порівняно невеликого, але прогресивного Нижнєкамська артисти приїжджають досить часто, але українські артисти, так ще такого високого рівня, за моєї пам'яті приїжджають вперше.

Народні артисти України Володимир Моїсеєнко і Володимир Данилець, більше відомі широкій публіці як "братики-кролики", на початку жовтня дали кілька концертів у містах Татарстану (Чистополь, Зеленодольськ, Бугульма). 4-го жовтня вони були в Нижнєкамську.

Українське товариство "Вербиченька", довідавшись про візит видатних земляків, стало готуватися до зустрічі. Ми організовано придбали квитки на виступ, домовилися про зустріч з артистами, придумали для них доброзичливу гумореску в ролях, підготували сувеніри на пам'ять і масу запитань. Дуже хвилювалися, - зможемо ми бути цікавими людям, які чимало бачили за часи своєї роботи, чи вони забудуть про зустріч, ледь закриються за нами двері. Що з цього вийде, ніхто припустити не міг.

Герой Радянського Союзу, генерал-полковник, командуючий Південно-Західним фронтом у 1941р. Михайло Петрович Кирпонос
Герой Радянського Союзу, генерал-полковник, командуючий Південно-Західним фронтом у 1941р. Михайло Петрович Кирпонос

Герою Радянського Союзу, генерал-полковнику, командуючому Південно-Західним фронтом Михайлові Петровичу Кирпоносу

Минулого року все прогресивне людство урочисто відзначило 65-річчя з дня Перемоги над фашистською Німеччиною. Цього року в Росії згадали про те, що 70 років тому почалася Велика Вітчизняна війна. По-різному можна відноситися до цих дат. У Росії і за її межами дотепер не вщухають страсті в трактуванні тих подій, і я не збираюся давати будь-які оцінки подіям тих років і їх результатам.

Для мене ясно одне. Гітлер, нападаючи на СРСР, не збирався щадити нікого. Ми йому не були потрібні ніякі. Він навіть не дозволив керівникам ОУН, свідомим антикомуністам, проголосити Українську державу у Львові 30.06.1941. Гітлер - втілення зла, і його режим нелюдський, у тому числі і проти української нації. А люди, що боролись з фашизмом, і їх пам'ять, гідні поваги.

Ця стаття присвячена Герою Радянського Союзу, генерал-полковнику, командуючому Південно-Західним фронтом у 1941р. Михайлові Петровичу Кирпоносу. Ім'я Михайла Петровича Кирпоноса не на слуху у пересічного громадянина, який більше знає полководців, що штурмували палаючий Берлін у 1945 році. Михайло Петрович загинув у 1941 році, але внесок у Перемогу його і фронту, яким він командував, величезний.

Українське товариство __Вербиченька__, Нижнєкамськ
Українське товариство __Вербиченька__, Нижнєкамськ

Вітання колегам з берегів Волги

Нижнєкамська міська національно-культурна автономія Українське товариство «Вербиченька» вітає з 10-річчям сайт «КОБЗУ» і всіх «КОБЗАРІВ»!

Бажаємо
Хай стане всім
Хай скрізь буде лад - на роботі, в оселях
Панують скрізь усмішки, радість, веселість!

Новини надходять хай тільки хороші!

Тріщать хай кишені від кількості грошей!

Й надалі нехай від зорі до зорі

Про «Кобзу» піклуються всі «кобзарі»!

Нижнєкамська міська національно-культурна автономія

Українське товариство «Вербиченька»

Калинове гроно - символ батьківської культури
Калинове гроно - символ батьківської культури

Нижнєкамську гілку Саду Світового українства висаджено!

Нижнєкамська міська національно-культурна автономія "Українське товариство "Вербиченька" 5 травня 2011р. о 9-00 ранку на території 28 мікрорайону міста посадила "Калиновий гай". Акція відбулась у підтримку започаткування Саду Світового українства, а також у подарунок до 45-річчя Нижнєкамська, та у ознаменування 66-річчя Перемоги.

До церемонії посадки вербичани залучили ветеранів Великої Вітчизняної війни, школярів гімназії №32, мешканців мікрорайону, представників адміністрації міста, СТОС та широку громадськість. Калинова алея віднині буде служити яскравою прикрасою затишному Нижнєкамську, ветеранам війни нагадуватиме про друзів, яким не судилося дожити до Дня Перемоги, а спільна праця старшого й молодшого поколінь буде доказом неперервності життєвого зв`язку, українцям міста алея нагадуватиме про один з символів батьківської культури й стане гілочкою Світового квітучого українського саду.

Молодий український історик Ярослав Пилипчук
Молодий український історик Ярослав Пилипчук

Про візит українського інтелігента Ярослава Пилипчука до Казані

Між Росією та Україною існує зв'язок протягом багатьох сторіч, деякі моменти якого не завжди приємні, але історією не перепишеш. Зараз настали нові часи, і усі пропонують відновлювати тимчасово втрачені зв'язки: деякі виступають за відновлення політичних, інші - за співпрацю у культурній сфері, абсолютно всі - за зміцнення та розвиток економічних зв'язків. Але є ще один вид - тонкий, делікатний, але вкрай необхідний - це зв'язки між вченими, та істориками зокрема.

Казань - старовинний університетський та науковий центр. В Інституті історії ім. Ш. Марджані при Академії наук Республіки Татарстан 29-30 березня 2011 року відбувся з'їзд істориків «Міжнародний Золотоординський Форум». Форум проходив у виставковому залі Манеж у Казанському Кремлі, де зберігається не просто історія, а все минуле татарського народу. Тим паче, казанська школа сходознавства завжди була дуже потужною.

На цей з'їзд приїхав з Києва молодий вчений-історик Ярослав Пилипчук. Народився він в Україні у місті Полонне Хмельницької області. До 1995р. мешкав у Петропавловську-Камчатському, в 1995 переїхав жити в Україну. У 2001р. Ярослав закінчив ліцей з поглибленим вивченням історії. З 2001 до 2006 навчався в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова. У 2006р. він вступив до аспірантури при Інституті сходознавства ім. А.Ю. Кримського, після закінчення якої в 2010р. захистив кандидатську дисертацію за темою «Монгольське завоювання Дашт-і Кипчак в XIII ст.». Зараз Ярослав працює молодшим науковим співробітником у відділі Євразійського степу у Інституті сходознавства ім. А.Ю. Кримського Національної академії наук України.

Емма Андієвська, Людмила Найденко, Ірина Мороз в УВУ
Емма Андієвська, Людмила Найденко, Ірина Мороз в УВУ

До уродин пані Емми Андієвської хочу поділитися

спогадами про свою зустріч з цією дивовижною людиною

Виїхавши з України ще за часів Радянського Союзу, багато чого пройшло повз мою увагу у навчальному процесі. Ім’я Емми Андієвської, «Української малярки», як вона сама себе гордо називає, я вперше почула вже в Мюнхені в Українському вільному університеті, куди влітку 2004 року приїхала поповнювати свій вантаж знань і надолужувати пропущене.

Під час занять вперше побачила жваву цікаву жіночку «бальзаківського» віку, дещо дивнувату (тобто не таку, як усі!), але з першого погляду таку захоплюючу, що більше від неї відірватися було просто не можливо!

Шкіряні без підборів мешти, чорна довга спідниця, сніжно-біла вишукана блузочка, яскравий, навіть вечірній макіяж, оригінальні великі прикраси: браслет, перстені, намисто, сережки-кульчики і зверху – чудернацький височенний крислатий чорний капелюшок... Поруч з більш скромними канадськими викладачками, пані Емма виглядала просто «парадно».

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка