Вербиченька (Нижнєкамськ)
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
Про відкриття української недільної школи в Нижньому Новгороді
Приємні події в житті українців в Росії трапляються не так часто. А якщо вони стосуються наших діток - вдвічі приємніше. Тому, вважаю, дуже важливо цікавим подіям приділяти увагу широкої громадськості.
Не пройшло ще й року, як в Нижному Новгороді було відкрито Генеральне консульство України в Поволзькому Федеральному окрузі (на вул. Короленко 29), яке очолив Ігор Сергійович Мельничук. За цей нетривалий термін зроблено вже чимало добрих справ, однією з яких стало відкриття української недільної школи для дітей та молоді. Велику підготовчу роботу було проведено Консульством разом з українцями Нижнього Новгорода. Чималу частку роботи по обладнанню приміщення школи, постачанню підручників взяла на себе Світлана Сергіївна Мельничук.
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
До українців, і не українців в Україні і поза її межами
Шановні друзі!
У 2014 році Україна і все прогресивне людство готується відзначити 200-річчя з дня народження Великого українського просвітителя Тараса Григоровича Шевченка. Це повинно стати святом всього світового українства. А щоб воно таким стало, треба багато потрудитися саме нам, українцям на місцях.
Про Шевченка вже написано безліч робіт різного ґатунку. Українці нижнєкамського товариства «Вербиченька», що в Татарстані, прагнуть внести і свій посильний внесок в справу ушанування Кобзаря, докладніше освітивши невеликий уривок з життя Шевченка - перебування його в Казані.
27 жовтня 2012 року в Нижнєкамську відбувся урочистий вечір, присвячений 155-річчю відвідування Тарасом Шевченком столиці Татарстану Казані в 1857 році.
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
Минуле й сьогодення
До 155-річча повернення Т.Г.Шевченка з Казахстанського заслання.
Нещодавно я був в редакції одного Казанського журналу, де друкували статтю про маршала П.С.Рибалка. Заговорили зі співробітницями редакції про плани. Я сказав, що працюю над статтею про Тараса Шевченка. В очах співробітниці завмерло німе питання. Я запитав: "Ви що-небудь знаєте про Шевченка?". Вона відповіла: "Ні". Тут завмер я. 30-річна жінка з вищою освітою, яка одночасно працює в університеті!.. Культурний прошарок у суспільстві все тоншає. Хоча її незнання ? це її біда, і наша провина. Треба активніше й голосніше говорити про видатних українців, пропагувати українську культуру. Я іноді сумнівався у важливості своєї роботи. Тепер впевнений: треба працювати ще активніше. Українцям треба нагадувати, іншим людям розповідати.
Говорити про Тараса Григоровича Шевченка одночасно легко і неймовірно важко. Особистість його неоднозначна, багато в чому суперечлива. Сам Шевченко (9.03.1814 - 10.03.1861) вважав себе, в першу чергу, художником, але його «Кобзар» став основою української літератури. Хоча художні роботи Шевченка до цього часу своєї актуальності не втратили. Особливо вдячний Тарасові Шевченку як художнику Казахстан. Малюнки, створені Шевченком в засланні, найчастіше є єдиним документальним джерелом втраченого побуту, старовини казахського народу.
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
Імена і дати
У 2007 році в Казанському національному архіві мною були знайдені й опубліковані раніше невідомі документи, що висвітлювали обставини захисту Дмитром Івановичем Яворницьким магістерської дисертації у Казанському університеті. Ксерокопії з даних документів мною зняті і подаровані будинку-музею Яворницького в м. Дніпропетровськ. Всіх, кого зацікавить більш глибоке вивчення матеріалів, прошу звернутися до мене: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. або Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..
111 років тому 29 квітня 1901р., в імператорському Казанському університеті захистив магістерську дисертацію Дмитро Іванович Яворницький, майбутній відомий український історик і археолог. Сьогодні я хочу нагадати про Дмитра Івановича, про університет та невідомі обставини того відомого захисту.
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
Літературно - музичний вечір, присвячений великій акторці
Десятого грудня 2011 року в Центральній бібліотеці міста Нижнєкамська українське товариство «Вербиченька» провело літературно-музичний вечір, присвячений видатній українській акторці Марії Заньковецькій (Адасовській).
На вечорі були присутні не тільки місцеві українці, але й широка громадськість різних національностей: росіяни, азербайджанці, кряшени, татари, чуваші, представники міської адміністрації. Залу було прикрашено українськими рушниками, маки й волошки прикрашали портрет акторки, зручно було розміщено стенди з фотографіями, світлинами Марії Костянтинівни, книгами й журналами, що містили інформації про акторку. Вдало доповнила лекцію інформативна відео-презентація, присвячена акторці.
Як завжди жваво й цікаво розповів про життєвий і творчий шлях Заньковецької непересічний лектор, невтомний відшукувач забутих перлин української історії, голова товариства «Вербиченька» Євген Савенко. Літературні й музичні доробки з репертуару акторки яскраво виконувала Тетяна Федорівна Чекеєва, яка приїхала з Казані підтримати земляків і прикрасити свято.
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
Вічна пам`ять
19 грудня 2011 року пішов з життя музичний керівник хорового колективу «Вербиченька» Геннадій Ларіонович Мєщанінов.
Геннадій Ларіонович народився 9 червня 1936 року в місті Аксубаєво. Після школи навчався в Казанському сільськогосподарському інституті. У 1967 році закінчив Московський державний інститут культури, і переїхав до Нижнєкамська.
Багато сил віддав він на розвиток культури Татарстану, практично ніколи не розлучаючись з вірним другом-баяном. Працював музичним керівником аматорських колективів СПТУ-44, клуба «Нафтохімік», хорових колективів нафтохімічного комбінату НКНХ та Будинку народної творчості. Він очолював хор ветеранів війни і праці «Надія», вокальний ансамбль«Калинка», майже 13 років керував хоровим колективом українського товариства «Вербиченька». Ці колективи здобули славу і пошану на землі не тільки Татарстану, а й сусідніх республік.
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
До 130-річчя українського театру
«Я у Вас завжди уособлював всю мою улюблену Україну. Ви були для мене всією Україною». Уривок з листа М. Кропивницького до М. Заньковецької (09.04.1898 р.).
У 1862 р. міністр внутрішніх справ Росії Валуєв підписав циркуляр проти української мови: «української мови не було, немає і бути не може». Видовища на «малороссийском наречии» були заборонені. У 1878 р. Олександр ІІ, відпочиваючи в Німеччині, видав сумнозвісний Емський акт, який підтвердив Валуєвський циркуляр. Проте його спадкоємець Олександр ІІІ,, що посів російський престол, 16 жовтня 1881 р дозволив, хоч і з вагомими обмеженнями, ставити п'єси українською мовою.
Група ентузіастів, очолювана відомим українським літератором, громадським діячем Марком Лукичем Кропивницьким на початку 1882 р. організувала професійний український театр. Цей театр став життєтворчим джерелом, завдяки якому не згас вогонь національної самосвідомості українського народу.
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
Наші щирі вітання
10 років у житті людини - термін чималий, а 10 років у житті громадської організації - ціла епоха. 26 листопада 2011 року в Іжевську відбувся Фестиваль української культури, присвячений 10-річчю Регіональної громадської організації «Товариство української культури Удмуртської Республіки «Громада».
Хочеться відзначити високу активність і свідомість іжевських українців, які не замикається в своєму колі, бувають в інших організаціях Поволжя, часто запрошують на свої заходи українців з інших регіонів. Організація має чудовий хоровий колектив, багато і добре виступає. Завжди в заходах «Громади» активно беруть участь діти. Усміхнені дитячі обличчя, дзвінкі українські голосочки завжди викликають найсвітліші почуття.
Довгі роки реальну роботу в організації вела невтомна Вероніка Станіславівна Шевчук. Активно допомагав Денис Аркадійович Чернієнко. Молодий, активний, начитаний, він вдало репрезентує цю громаду на терені Росії й за її межами. Вже більше року організацію очолює Степан Михайлович Хаба. Робота організації щораз підіймається на все вищий рівень.
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
Нижнєкамська НКА також зустрілась з паном Єльченко
10-12 жовтня 2011р. з офіційним візитом Надзвичайний і Повноважний Посол України в Російській Федерації Володимир Юрійович Єльченко з дружиною відвідав Татарстан.
Україна має з Росією, і зокрема з Татарстаном, давні культурні й економічні зв'язки. Багаторічні взаємовигідні контракти зв'язують Україну з ВАТ "Казанський вертолітний завод", ФГУП "Казанське авіаційне виробниче об'єднання ім. С.П.Горбунова", ВАТ "Татнефть", ВАТ "КАМАЗ", ВАТ "Казаньоргсинтез" та ін.
У рамках візиту Посол ознайомився з промисловим потенціалом Татарстану, високими технологіями в "ІT-парку", відвідав промислові підприємства Казані, зустрівся з Президентом Республіки Татарстан Р.Н. Мынныхановим, оглянув визначні пам'ятки Кремля.
У числі супровідних осіб були Перші секретарі Посольства України в Російській Федерації С.Н. Дмитренко і Т.В. Кривоніс, супроводжував делегацію Головний радник сектора країн Америки, Європи і СНД Департаменту зовнішніх зв'язків Президента РТ Р.Р. Гільмуллін.
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
Зустріч з Народними артистами України
До нашого порівняно невеликого, але прогресивного Нижнєкамська артисти приїжджають досить часто, але українські артисти, так ще такого високого рівня, за моєї пам'яті приїжджають вперше.
Народні артисти України Володимир Моїсеєнко і Володимир Данилець, більше відомі широкій публіці як "братики-кролики", на початку жовтня дали кілька концертів у містах Татарстану (Чистополь, Зеленодольськ, Бугульма). 4-го жовтня вони були в Нижнєкамську.
Українське товариство "Вербиченька", довідавшись про візит видатних земляків, стало готуватися до зустрічі. Ми організовано придбали квитки на виступ, домовилися про зустріч з артистами, придумали для них доброзичливу гумореску в ролях, підготували сувеніри на пам'ять і масу запитань. Дуже хвилювалися, - зможемо ми бути цікавими людям, які чимало бачили за часи своєї роботи, чи вони забудуть про зустріч, ледь закриються за нами двері. Що з цього вийде, ніхто припустити не міг.