Вербиченька (Нижнєкамськ)

Про різдвяні зустрічі українців, росіян, кряшен та чувашів на цьому православному святі в Татарстані

Мабуть не помилюсь, коли скажу, що найцікавішим з двунадесятих православних свят є Різдво Христове. Це улюблене зимове свято і дорослих і малят, одне з найважливіших для всього православного людства.

Православних національних організацій у місті Нижнєкамську (Татарстан) кілька: українська, чуваська, кряшенська, російська. Кожна має свою історію і відзначає християнські свята по своєму. В цьому році головою "Вербиченьки" Євгеном Савенком було запропоновано провести Різдво сумісно. Зібрався організаційний комітет ще восени, підготовка була тривалою і ретельною.

Товариство "Вербиченька" з міста Нижнєкамська щиро вітає вас з нагоди Нового року та Різдва Христового!

Шановні друзіІ!

Товариство "Вербиченька" з міста Нижнєкамська щиро вітає вас з нагоди Нового року та Різдва Христового!

Хай щастить вам у Новому році! Хай збудуться ваші сокровенні мрії! 

Хай буде тепло і затишно у ваших родинах!

Людмила НАЙДЕНКО
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
(Вербиченька)
25.12.2005.

Доктор Євген Савенко  пілкується про  духовність  наших  українцівПід цією рубрикою “Вербиченька” розпочне на сайті "Кобза. Українці Росії" серію статей, присвячених видатним діячам української історії, політики, мистецтва та літератури

Шановні друзі! Хочу розпочати на сайті "Кобза. Українці Росії" серію статей, присвячених видатним діячам української історії, політики, мистецтва, літератури під рубрикою "Золоті імена України". Бо хочеться нагадати українцям, якого вони роду-племені. Хочеться нагадати, що в Україні жили не лише “Савви Чалі”, але й Іван Сірко, співали не лише “Вєрки Сердючки”, а й Оксана Петрусенко. Я розумію, що розказати багато нового про видатних діячів я не зможу, я хочу лише нагадати тим, хто забув, і розказати тим, хто не знав, що Україні і українцям є багато чим і ким пишатися.

Спогади про зустріч з Павлом Глазовим восени 2003 року, по гуморескам якого дорослі в нашій “Вербиченьці” ставили сценки, а діти в нашій недільній школі вивчають справжню українську мову

31 жовтня 2005 року виповнився рік, як пішов з життя Павло Прокопович Глазовий. Восени 2004 на вулицях Києва саме починалася Помаранчева революція, і його смерть не одержала належного громадського резонансу. Хоча все свідоме українство світу добре розуміло, кого ми втратили.

В місті Нижнєкамську Республіки Татарстан 8-9 жовтня 2005 року було проведено Перший український міжрегіональний фестиваль Приволзького федерального округу

Те, що він пройшов в Нижнєкамську не випадково, саме тут з ініціативи Нижнєкамського товариства "Вербиченька" в 2002 р. було запроваджено проведення щорічних фестивалів українців Татарстану. В 2003 р. він був проведений в Набережних Човнах, у 2004 - в Казані, в травні 2005 знову в Нижнєкамську. Під час останнього фестивалю стало ясно, що він виходить за межі Татарстану, оскільки в ньому, окрім татарстанських громад, прийняли участь колективи з Удмуртії, Республіки Марій-Ел, Ульяновської області. Крім того, в українському русі Поволжя накопичилось немало проблем, потребуючих колективного рішення.

Враження члена Нижнєкамського молодіжного гуртка "Лелеки" від зустрічей з відомими людьми України і перебування у літньому юнацькому таборі на Поділлі

Мене звуть Віктор, мені 15 років. Більшу частину свого свідомого життя я вчусь в українській недільній школі м. Нижнєкамська, де вчителькою Людмила Валентинівна Найденко. Вперше мене привів до школи тато, коли я ще ходив у дитячий садок. Я вже не мислю свого життя без української школи. В ній я навчився говорити українською мовою, читати, писати, а оскільки ми часто виступаємо з концертними програмами, я досить вільно відчуваю себе на сцені. Я дуже вдячний нашій школі, яка відкрила для мене всю красу культури моїх пращурів. Спершу наші виступи проходили в Нижнєкамську. Згодом, набираючись досвіду, ми почали їздити з виступами по Татарстану, далі виступали вже в численних містах Росії і України.

готується в Татарстані 8-9 жовтня. Саме в ці дні святкуватиме свій 10-річний ювілей товариство “Вербиченька” з міста Нижнєкамську.

Українському товариству "Вербиченька" 5 жовтня 2005 року виповняється 10 років. Багато сплинуло часу з того дня, коли вперше в Нижнєкамську об’єднались для активної роботи по розбудові українства і допомоги землякам свідомі українці міста. Ювілей - це гарна нагода переглянути пройдений шлях, підвести певні підсумки своєї роботи, визначити плани на майбутнє. Відзначати цю дату ми вирішили не лише традиційним концертом і застіллям, а урочистим українським фестивалем в місті Нижнєкамську. Проводитись він буде два дні - 8 і 9 жовтня, матиме символічну і "всеоб’єднуючу" назву "Калинові грона Поволжя".

Під час ювілейних урочистостей в Казані відбулася перша неформальна зустріч представників української діаспори Російської Федерації з Президентом України

Однією з найважливіших подій 2006 року в Республіці Татарстан стало святкування 26-30 серпня 1000-річча її столиці Казані. Місто просто дивовижно змінило на краще свій і без того оригінальний вигляд, причепурилося до свята і з готовністю приймало подарунки. Відкрито було першу лінію метрополітену, збудовано новий іподром, ліквідовано старе й аварійне житло, встановлено кілька пам'ятників, а від Санкт-Петербургу в подарунок казанці одержали нову оригінальну пішохідну вулицю, яка є копією Невського проспекту, та ще багато чого.

Про IV Фестиваль українців Татарстану

 

Українська організація "Вербиченька" протягом 10 років вносить свій внесок у розвиток і збереження української культури на теренах Татарстану. За цей час вона стала однією з найбільш активних національних громад в республіці й у всій діаспорі Росії. Це визнано на рівні Асоціації національно-культурних організацій Республіки Татарстан, Об'єднання українців Росії, а також багатьма організаціями України.

Добрі спомини про те, як ми в Набережних Човнах організовували і провели перший в республіці "Сорочинський ярмарок"

У 2002 році в Нижнєкамську товариством "Вербиченька" був проведений перший фестиваль українців Татарстану. Там же було прийнято рішення такі свята проводити щорічно, II фестиваль було вирішено провести в Набережних Човнах, а III - у Казані. І 30 березня 2003 року II Фестиваль українців республіки відбувся. Він був незвичайний і нетрадиційний. Приурочено його було до дня народження Миколи Гоголя і носив назву славетного "Сорочинського ярмарку". Пройшло свято на затишній та гостинній сцені Набережночовнинського палацу культури "Роднік", декорації якої повернули глядачів у далеке минуле рідної української землі. І господиня сцени, Ліна Василівна Бандурина була просто незрівнянна.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка