Вербиченька (Нижнєкамськ)
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
Герою Радянського Союзу, генерал-полковнику, командуючому Південно-Західним фронтом Михайлові Петровичу Кирпоносу
Минулого року все прогресивне людство урочисто відзначило 65-річчя з дня Перемоги над фашистською Німеччиною. Цього року в Росії згадали про те, що 70 років тому почалася Велика Вітчизняна війна. По-різному можна відноситися до цих дат. У Росії і за її межами дотепер не вщухають страсті в трактуванні тих подій, і я не збираюся давати будь-які оцінки подіям тих років і їх результатам.
Для мене ясно одне. Гітлер, нападаючи на СРСР, не збирався щадити нікого. Ми йому не були потрібні ніякі. Він навіть не дозволив керівникам ОУН, свідомим антикомуністам, проголосити Українську державу у Львові 30.06.1941. Гітлер - втілення зла, і його режим нелюдський, у тому числі і проти української нації. А люди, що боролись з фашизмом, і їх пам'ять, гідні поваги.
Ця стаття присвячена Герою Радянського Союзу, генерал-полковнику, командуючому Південно-Західним фронтом у 1941р. Михайлові Петровичу Кирпоносу. Ім'я Михайла Петровича Кирпоноса не на слуху у пересічного громадянина, який більше знає полководців, що штурмували палаючий Берлін у 1945 році. Михайло Петрович загинув у 1941 році, але внесок у Перемогу його і фронту, яким він командував, величезний.
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
Вітання колегам з берегів Волги
Нижнєкамська міська національно-культурна автономія Українське товариство «Вербиченька» вітає з 10-річчям сайт «КОБЗУ» і всіх «КОБЗАРІВ»!
Бажаємо
Хай стане всім
Хай скрізь буде лад - на роботі, в оселях
Панують скрізь усмішки, радість, веселість!
Новини надходять хай тільки хороші!
Тріщать хай кишені від кількості грошей!
Й надалі нехай від зорі до зорі
Про «Кобзу» піклуються всі «кобзарі»!
Нижнєкамська міська національно-культурна автономія
Українське товариство «Вербиченька»
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
Нижнєкамську гілку Саду Світового українства висаджено!
Нижнєкамська міська національно-культурна автономія "Українське товариство "Вербиченька" 5 травня 2011р. о 9-00 ранку на території 28 мікрорайону міста посадила "Калиновий гай". Акція відбулась у підтримку започаткування Саду Світового українства, а також у подарунок до 45-річчя Нижнєкамська, та у ознаменування 66-річчя Перемоги.
До церемонії посадки вербичани залучили ветеранів Великої Вітчизняної війни, школярів гімназії №32, мешканців мікрорайону, представників адміністрації міста, СТОС та широку громадськість. Калинова алея віднині буде служити яскравою прикрасою затишному Нижнєкамську, ветеранам війни нагадуватиме про друзів, яким не судилося дожити до Дня Перемоги, а спільна праця старшого й молодшого поколінь буде доказом неперервності життєвого зв`язку, українцям міста алея нагадуватиме про один з символів батьківської культури й стане гілочкою Світового квітучого українського саду.
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
Про візит українського інтелігента Ярослава Пилипчука до Казані
Між Росією та Україною існує зв'язок протягом багатьох сторіч, деякі моменти якого не завжди приємні, але історією не перепишеш. Зараз настали нові часи, і усі пропонують відновлювати тимчасово втрачені зв'язки: деякі виступають за відновлення політичних, інші - за співпрацю у культурній сфері, абсолютно всі - за зміцнення та розвиток економічних зв'язків. Але є ще один вид - тонкий, делікатний, але вкрай необхідний - це зв'язки між вченими, та істориками зокрема.
Казань - старовинний університетський та науковий центр. В Інституті історії ім. Ш. Марджані при Академії наук Республіки Татарстан 29-30 березня 2011 року відбувся з'їзд істориків «Міжнародний Золотоординський Форум». Форум проходив у виставковому залі Манеж у Казанському Кремлі, де зберігається не просто історія, а все минуле татарського народу. Тим паче, казанська школа сходознавства завжди була дуже потужною.
На цей з'їзд приїхав з Києва молодий вчений-історик Ярослав Пилипчук. Народився він в Україні у місті Полонне Хмельницької області. До 1995р. мешкав у Петропавловську-Камчатському, в 1995 переїхав жити в Україну. У 2001р. Ярослав закінчив ліцей з поглибленим вивченням історії. З 2001 до 2006 навчався в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова. У 2006р. він вступив до аспірантури при Інституті сходознавства ім. А.Ю. Кримського, після закінчення якої в 2010р. захистив кандидатську дисертацію за темою «Монгольське завоювання Дашт-і Кипчак в XIII ст.». Зараз Ярослав працює молодшим науковим співробітником у відділі Євразійського степу у Інституті сходознавства ім. А.Ю. Кримського Національної академії наук України.
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
До уродин пані Емми Андієвської хочу поділитися
спогадами про свою зустріч з цією дивовижною людиною
Виїхавши з України ще за часів Радянського Союзу, багато чого пройшло повз мою увагу у навчальному процесі. Ім’я Емми Андієвської, «Української малярки», як вона сама себе гордо називає, я вперше почула вже в Мюнхені в Українському вільному університеті, куди влітку 2004 року приїхала поповнювати свій вантаж знань і надолужувати пропущене.
Під час занять вперше побачила жваву цікаву жіночку «бальзаківського» віку, дещо дивнувату (тобто не таку, як усі!), але з першого погляду таку захоплюючу, що більше від неї відірватися було просто не можливо!
Шкіряні без підборів мешти, чорна довга спідниця, сніжно-біла вишукана блузочка, яскравий, навіть вечірній макіяж, оригінальні великі прикраси: браслет, перстені, намисто, сережки-кульчики і зверху – чудернацький височенний крислатий чорний капелюшок... Поруч з більш скромними канадськими викладачками, пані Емма виглядала просто «парадно».
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
Святковий вечір, присвячений герою-українцю генералу Михайлу Кирпоносу
Репортаж о праздничном вечере, посвященном 119-й годовщине со дня рождения Героя Советского Союза, генерал-полковника, командующего Юго-Западным фронтом М.П.Кирпоноса
«Четыре войны и одна жизнь» - эти слова дочь полководца, Евгения Михайловна Кирпонос, посвятила своему отцу, участнику Первой мировой войны, Гражданской войны, Финской войны 1939-1940 годов, участнику Великой Отечественной Войны.
Зима 2011 года. Лишь недавно страна отпраздновала 65-летие Великой Победы, Победы в войне, которую потомки не вправе забывать.
22 января исполнилось 119 лет со дня рождения Михаила Петровича Кирпоноса - Героя Советского Союза, генерал-полковника, командующего Юго-Западным фронтом. Накануне Дня Защитника Отечества самое время вспомнить этого полководца. Имя его не так известно, как имена военачальников, закончивших ту страшную войну победой в столице поверженной Германии. Хотя вклад его в дело Великой Победы был не менее важен.
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
Про те, як дружнім колом ми прикликали Весну та проганяли Зиму
Товариство «Вербиченька» разом з православними національними колективами чуваш, кряшен (хрещених татар) та росіян міста 6 березня взяли участь в урочистому святкуванні проводжання Зими – Масляній. Готувались, як завжди, ретельно: залучили діток Весну закликати й Сонечко швидше гукати, згадали стародавній звичай пригощати всіх присутніх. Не забули й пробачення попрохати, аби спокутувати мимовільні провини. Звеселили вербичани гостей свята українськими піснями й танками, пригостили варениками українськими:
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
В День Матері я вирішила розповісти докладніше дітям про свою маму
Хіба знаємо ми, як складається людська доля? Від чого вона залежить? Хто керує нею, та вибирає наші шляхи? Сама людина є господарем своєї долі, чи все заздалегід вже розписано на небесах? Кому скільки відміряно прожити? І як?
Моя мама Любов Іванівна Єзик (в дівоцтві Шаповалова) народилася влітку 1932 року в місті Ізюм на Харківщині. Тато її, мій дідусь Іван Якович, працював в Ізюмському банку, мав досить високу посаду, довге суконне пальто, білі з калошами валянки й особистого револьвера. Мама її Тетяна Федорівна невдовзі після закінчення школи приїхала з села Шейківка Боровського району, вийшла заміж, та народила Любу. Жили вони в районі Гончарівки (район Ізюму). І хоча посада Івана Яковича дозволяла б принаймні не вмерти з голоду, був він, як то кажуть, «ідейний», справжній комуніст, і казенних коштів на свою родину витратити не смів, хоч помри.
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
Многая літа головному «вербичанину»!
Намагаюсь жити за принципом,
який висловив давній приятель Валентин Іващенко:
„Ми не шматок відірваний, ми – частка України”.
Євген Савенко.
Євген Вікторович Савенко народився 25 жовтня 1955 року в місті Находка на Далекому Сході. В ті часи немало української молоді шукало кращої долі вдалині від розореної війною, голодом і колективізацією України. Коли Євгену виповнилося шість місяців, батьки перебралися до Воронежа, а сина залишили у бабусі Марії Прокопівни Донченко в районному місті Розсош.
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
Як ми відмітили 15-річчя нашого міського українського товариства та 55-річну ювілейну дату в житті його незмінного голови пана Євгена Вікторовича Савенка
В суботній день 23 жовтня в актовій залі гімназії №32, де з 2000 року розташований Український культурний центр міста Нижнєкамська, зібралися численні гості, зацікавлені глядачі, найближчі друзі, представники адміністрації міста й національних організацій. «Вербиченька» відзначала 15-ту річницю з часу свого заснування.
Зала була гарно прибрана до свята в українському стилі, майстрині товариства влаштували яскраву виставку вишитих робіт, широко було представлено фото-звіт про діяльність товариства.