Вербиченька (Нижнєкамськ)

Молодий український історик Ярослав Пилипчук
Молодий український історик Ярослав Пилипчук

Про візит українського інтелігента Ярослава Пилипчука до Казані

Між Росією та Україною існує зв'язок протягом багатьох сторіч, деякі моменти якого не завжди приємні, але історією не перепишеш. Зараз настали нові часи, і усі пропонують відновлювати тимчасово втрачені зв'язки: деякі виступають за відновлення політичних, інші - за співпрацю у культурній сфері, абсолютно всі - за зміцнення та розвиток економічних зв'язків. Але є ще один вид - тонкий, делікатний, але вкрай необхідний - це зв'язки між вченими, та істориками зокрема.

Казань - старовинний університетський та науковий центр. В Інституті історії ім. Ш. Марджані при Академії наук Республіки Татарстан 29-30 березня 2011 року відбувся з'їзд істориків «Міжнародний Золотоординський Форум». Форум проходив у виставковому залі Манеж у Казанському Кремлі, де зберігається не просто історія, а все минуле татарського народу. Тим паче, казанська школа сходознавства завжди була дуже потужною.

На цей з'їзд приїхав з Києва молодий вчений-історик Ярослав Пилипчук. Народився він в Україні у місті Полонне Хмельницької області. До 1995р. мешкав у Петропавловську-Камчатському, в 1995 переїхав жити в Україну. У 2001р. Ярослав закінчив ліцей з поглибленим вивченням історії. З 2001 до 2006 навчався в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова. У 2006р. він вступив до аспірантури при Інституті сходознавства ім. А.Ю. Кримського, після закінчення якої в 2010р. захистив кандидатську дисертацію за темою «Монгольське завоювання Дашт-і Кипчак в XIII ст.». Зараз Ярослав працює молодшим науковим співробітником у відділі Євразійського степу у Інституті сходознавства ім. А.Ю. Кримського Національної академії наук України.

Емма Андієвська, Людмила Найденко, Ірина Мороз в УВУ
Емма Андієвська, Людмила Найденко, Ірина Мороз в УВУ

До уродин пані Емми Андієвської хочу поділитися

спогадами про свою зустріч з цією дивовижною людиною

Виїхавши з України ще за часів Радянського Союзу, багато чого пройшло повз мою увагу у навчальному процесі. Ім’я Емми Андієвської, «Української малярки», як вона сама себе гордо називає, я вперше почула вже в Мюнхені в Українському вільному університеті, куди влітку 2004 року приїхала поповнювати свій вантаж знань і надолужувати пропущене.

Під час занять вперше побачила жваву цікаву жіночку «бальзаківського» віку, дещо дивнувату (тобто не таку, як усі!), але з першого погляду таку захоплюючу, що більше від неї відірватися було просто не можливо!

Шкіряні без підборів мешти, чорна довга спідниця, сніжно-біла вишукана блузочка, яскравий, навіть вечірній макіяж, оригінальні великі прикраси: браслет, перстені, намисто, сережки-кульчики і зверху – чудернацький височенний крислатий чорний капелюшок... Поруч з більш скромними канадськими викладачками, пані Емма виглядала просто «парадно».

Учасниця концерту памяті генерала Кирпоноса
Учасниця концерту Ганна Сутягіна

Святковий вечір, присвячений герою-українцю генералу Михайлу Кирпоносу

Репортаж о праздничном вечере, посвященном 119-й годовщине со дня рождения Героя Советского Союза, генерал-полковника, командующего Юго-Западным фронтом М.П.Кирпоноса

«Четыре войны и одна жизнь» - эти слова дочь полководца, Евгения Михайловна Кирпонос, посвятила своему отцу, участнику Первой мировой войны, Гражданской войны, Финской войны 1939-1940 годов, участнику Великой Отечественной Войны.

Зима 2011 года. Лишь недавно страна отпраздновала 65-летие Великой Победы, Победы в войне, которую потомки не вправе забывать.

22 января исполнилось 119 лет со дня рождения Михаила Петровича Кирпоноса - Героя Советского Союза, генерал-полковника, командующего Юго-Западным фронтом. Накануне Дня Защитника Отечества самое время вспомнить этого полководца. Имя его не так известно, как имена военачальников, закончивших ту страшную войну победой в столице поверженной Германии. Хотя вклад его в дело Великой Победы был не менее важен.

Традиційні святкові млинці
Традиційні святкові млинці

Про те, як дружнім колом ми прикликали Весну та проганяли Зиму

Товариство «Вербиченька» разом з православними національними колективами чуваш, кряшен (хрещених татар) та росіян міста 6 березня взяли участь в урочистому святкуванні проводжання Зими – Масляній. Готувались, як завжди, ретельно: залучили діток Весну закликати й Сонечко швидше гукати, згадали стародавній звичай пригощати всіх присутніх. Не забули й пробачення попрохати, аби спокутувати мимовільні провини. Звеселили вербичани гостей свята українськими піснями й танками, пригостили варениками українськими:

Горить свічечка
Горить свічечка

В День Матері я вирішила розповісти докладніше дітям про свою маму

Хіба знаємо ми, як складається людська доля? Від чого вона залежить? Хто керує нею, та вибирає наші шляхи? Сама людина є господарем своєї долі, чи все заздалегід вже розписано на небесах? Кому скільки відміряно прожити? І як?

Моя мама Любов Іванівна Єзик (в дівоцтві Шаповалова) народилася влітку 1932 року в місті Ізюм на Харківщині. Тато її, мій дідусь Іван Якович, працював в Ізюмському банку, мав досить високу посаду, довге суконне пальто, білі з калошами валянки й особистого револьвера. Мама її Тетяна Федорівна невдовзі після закінчення школи приїхала з села Шейківка Боровського району, вийшла заміж, та народила Любу. Жили вони в районі Гончарівки (район Ізюму). І хоча посада Івана Яковича дозволяла б принаймні не вмерти з голоду, був він, як то кажуть, «ідейний», справжній комуніст, і казенних коштів на свою родину витратити не смів, хоч помри.

Кавалер ордена України «За заслуги» Євген Вікторович Савенко
Кавалер ордена України «За заслуги» Євген Вікторович Савенко

Многая літа головному «вербичанину»!

Намагаюсь жити за принципом,

який висловив давній приятель Валентин Іващенко:

„Ми не шматок відірваний, ми – частка України”.

Євген Савенко.

Євген Вікторович Савенко народився 25 жовтня 1955 року в місті Находка на Далекому Сході. В ті часи немало української молоді шукало кращої долі вдалині від розореної війною, голодом і колективізацією України. Коли Євгену виповнилося шість місяців, батьки перебралися до Воронежа, а сина залишили у бабусі Марії Прокопівни Донченко в районному місті Розсош.

Душа нашого Товариства, її безмінний голова і дійсний патріот України пан Євген Савенко тепер буде жити і працювати з цим вишитим ангелом
Душа нашого Товариства, її безмінний голова і дійсний патріот України пан Євген Савенко тепер буде жити і працювати з цим вишитим ангелом

Як ми відмітили 15-річчя нашого міського українського товариства та 55-річну ювілейну дату в житті його незмінного голови пана Євгена Вікторовича Савенка

В суботній день 23 жовтня в актовій залі гімназії №32, де з 2000 року розташований Український культурний центр міста Нижнєкамська, зібралися численні гості, зацікавлені глядачі, найближчі друзі, представники адміністрації міста й національних організацій. «Вербиченька» відзначала 15-ту річницю з часу свого заснування.

Зала була гарно прибрана до свята в українському стилі, майстрині товариства влаштували яскраву виставку вишитих робіт, широко було представлено фото-звіт про діяльність товариства.

Людмила Найденко
Людмила Найденко

Нижнєкамська міська національно-культурна організація „Українське товариство „Вербиченька” відмічає своє 15-річчя

7 жовтня нашому міському українському товариству "Вербиченька" сповнилося 15 років! Оглядаючись на ці роки, вважаємо, що не дарма на світі жили! 

Незмінним головою громади всі ці роки виступає головний «генератор ідей» в нашому товаристві пан Євген Вікторович Савенко. Заступником голови - пані Галина Миколаївна Артем’єва, Керівником об’єднання з вивчення української культури я - Найденко Людмила Валентинівна. Художній аматорський колектив товариства - хор «Вербиченька». Його художнім керівником пан Мєщанінов Геннадій Ларіонович.

Христинка Юр`єва в дитячому куточку Бібліотеки
Христинка Юр`єва в дитячому куточку Бібліотеки

Українці з Нижнєкамська на Трифоновській, 61

До Бібліотеки української літератури в Москві цим літом завітали діти з Нижнєкамська, які поверталися через Москву з України, де успішно виступили на міжнародному фестивалі дитячої творчості «Золотий лелека» та добре відпочили в таборі під Миколаєвим.

Повертаючись з України до Татарстану делегація вербичан та лелеченят завітали з візитом до Бібліотеки української літератури в Москві, що на Трифоновській, 61. Зустрів делегацію заступник директора Віталій Григорович Крикуненко, ознайомив з приміщеннями й залами, фондами бібліотеки, останніми надходженнями, дитячою літературою. Він подарував нижнєкамцям кілька примірників цікавих журналів з корисною інформацією.

«Золотий лелека»
«Золотий лелека»

Про участь у ХІІІ-му Міжнародному фестивалі дитячої творчості "Золотий лелека"

Як швидко минає час, коли життя насичене подіями і культурними заходами! В останній день квітня в Києві, під час отримання нагрудної відзнаки знаку «Патріота України», познайомилася з цікавою жіночкою, директоркою Експериментального навчального закладу всеукраїнського рівня - школою мистецтв і прикладних ремесел «Академія дитячої творчості» міста Миколаєва Ганною Матвєєвою. Навіть не сподівалася, що побіжне знайомство (часу на спілкування було обмаль) матиме такі позитивні творчі наслідки! На її запрошення в середині червня, добре підготувавшись, зібравши дорослих «вербичан» та дітей-«лелеченят», делегація товариства вирушила в Україну.

Їхали через Москву. Як добре, що посеред гучної й клопіткої Москви є такий чудовий осередок українства – Національний культурний центр України в Москві з такими чуйними й доброзичливими співробітниками! Після невеликого перепочинку, ми з дітьми під опікою начальника відділу інформації та діаспори пані Вікторії Скопенко оглянули Центр, бібліотеку, побували в Українській недільній школі, де саме зібралися на занняття діточки. Пані Вікторія, користуючись нагодою, провела спільний майстер-клас. Відбувся, так би мовити, московсько-нижньокамський музичний урок (після якого діти протягом кількох днів наспівували цікаві мотивчики про жабенят!). Далі ми оглядали місто, були на Красній площі, в Храмі Христа Спасителя, гуляли Арбатом, знайомили діток зі столицею. Ввечері вирушили на Миколаїв.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка