Український соловейко Оксана ПетрусенкоВас запрошує найкрасивіше і гостинне місто Татарстану Нижнекамск - культурна столиця малих міст Росії

Положення про проведення І Відкритого жіночого вокального конкурсу імені Оксани Петрусенко.

І Відкритий жіночий вокальний конкурс буде проходити на сцені Нижнекамского музичного училища ім. Саліха Сайдашева. Організатори постараються створити атмосферу свята і дружнього змагання протягом  усього конкурсу. Проживання та годування  забезпечують організатори на пільгових умовах. Екскурсії по місту, цікаві майстер-класи і лекції залишать у вашій пам'яті найприємніші спогади, і дозволять підвищити Ваш професійний рівень. Ваші виступи буде оцінювати висококомпетентне журі.

Засновники конкурсу: 

- Міністерство культутри Республіки Татарстан,

- Муніціпальна установа Нижнєкамського муніціпального району,

- Нижнекамська міська національно-культурна автономія "Українське  товариство "Вербиченька"

- Нижнекамське музичне училище ім. Саліха Сайдашева.

Захід проводиться за сприяння Посольства України в Російській Федерації.

Організаційний комітет: 

- Голова оргкомітету - заступниця керівника Виконавчого комітету Нижнекамського муніципального району – Мєзікова І. Х.,

- Заступник голови орг. комітету – Голова МНКА УТ „Вербиченька” Савенко Є. В.,

- Виконавчий директор орг. комітету Шарафутдинова З. В.

- Фінансовий директор орг. комітету Артем'єва Г. Н.

- Головний адміністратор орг. комітету Татьяніна А. В.

- Керівник прес служби Найденко Л. В.

- Начальник Управління культури м. Нижнєкамська Шайхутдінова Л.Ш.,

- Заступник начальника Управління культури м. Нижнєкамська  Галєєва А.М.,

- Директор Нижнєкамського музичного училища ім. С.Сайдашева Бакашева С.А. 

Мета і задачі: 

1. Підтримка і розвиток кращих традицій академічної співочої культури, виховання і формування інтересу і поваги до даного напрямку вокального мистецтва.

2. Пропаганда української класичної музики й української народної пісні як багатої і самобутньої сторінки світової вокальної культури.

3. Залучення уваги до особистості і творчості видатної української співачки Оксани Андріївни Петрусенко.

4. Вияв яскравих і талановитих виконавців.

5. Встановлення творчих контактів і розвиток виконавської майстерності.

6. Зміцнення дружніх зв'язків і взаємозбагачення різних національних культур.

Номінації: 

1."Професійне виконавство 1 група"

У даній номінації беруть участь учні ДШМ, музичних ССУЗів вокальних і диригентсько-хорових відділень від 16 років.

2."Професійне виконавство 2 група"

У даній номінації беруть участь професійні виконавці і студентки консерваторій і інших музичних ВУЗів вокального і диригентсько-хорового факультетів, до 40 років.

3."Аматорське виконавство"

У даній номінації виступають аматори-вконавцi академічного співу від 16 до 40 років.

Журі:

Чорноба Г.И.   - солістка Великого оперного театру м. Москва, - доцент вокального факультету коледжу консерваторії імені П.І.Чайковського, Заслужена артистка Російської Федерації,  Народна артистка України,

Борисенко Ю. В. - професор Казанської державної консерваторії,  соліст Казанського театру опери та балету, Заслужений артист Татарстану, Народний артист Каракалпакії, Народний артист Башкортостану,

Скопенко В. И. - Заслужений працівник культури України, Заслужений працівник культури Росії, керівник української хорової капели міста Москви,

Тарасова  Н. К. - професор Астраханської державної консерваторії,- проректор по творчій роботі, Заслужена артистка Росії, солістка Астраханського державного музичного театру,

Зубарєва Т. В. - головний експерт центра фоніатрії і реабілітації голосу при благодійному фонді "Наше майбутнє",  здобувач ученого ступеня кандидата мистецтвознавства, викладач вокалу ВМИМ ім. П.А. Серебрякова міста Волгограда, член журі міжнародних конкурсів "Золотий фенікс", "Велика  Росія".

Конин В.О.   - Заслужений працівник культури республіки Татарстан,  лауреат Всеросійського конкурсу "Біла акація", завідувач вокальним відділенням Нижнекамського музичного училища.

Шарафутдинова З. В. - солістка камерного і народного оркестру,  викладач вокального відділення Нижнекамського музичного училища,- художній керівник дитячого музичного театру "Прокинься і співай".

Програма конкурсних виступів.

Конкурсні виступи проводяться в два тури.

Порядок виступів визначається жеребкуванням і зберігається до кінця конкурсу.

Номінація "Професійне виконавство 1 група" 

І тур   

1. Арія російського або сучасного закордонного композитора.

2. Українська народна пісня в обробці композитора (бажано з репертуару Оксани Петрусенко).

ІІ тур  

1.Арія, романс або пісня з опери українського композитора (бажано з репертуару Оксани Петрусенко).

2.Романс сучасного російського або закордонного композитора.

3.Твір татарського композитора (або національного композитора свого регіону). Можливе виконання народної пісні a capella.

Номінація "Професійне виконавство 2 група" 

І тур  

1. Арія російського, закордонного або сучасного композитора.

2. Українська народна пісня в обробці композитора (бажано з репертуару Петрусенко).

ІІ тур   

1.Арія,  романс або пісня з опери українського композитора (бажано з репертуару Оксани Петрусенко).

2.Романс сучасного, російського або закордонного композитора.

3.Твір татарського композитора (або національного композитора свого регіону). Можливе виконання народної пісні a capella.

Номінація "Аматорське виконання" 

І тур

1. Романс російського чи закордонного композитора.

2. Українська народна пісня в обробці композитора (бажано з репертуару Петрусенко).

ІІ тур  

1.Арія, романс або пісня з опери українського композитора (бажано з репертуару Оксани Петрусенко).

2.Романс сучасного, російського чи закордонного композитора.

3.Добуток татарського композитора (чи національного композитора свого регіону). Можливе виконання народної пісні a capella.

Нагородження:

Гран-при - 15 тисяч карбованців.

Номінація "Професійне виконавство 1 і 2 групи"

            1 місце - 10 тисяч карбованців. 

            2 місце - 5 тисяч карбованців. 

            3 місце - 3 тисяч карбованців. 

Номінація "Аматорське виконання"

1 місце - 8 тисяч карбованців.

            2 місце - 4 тисяч карбованців.

            3 місце - 2 тисяч карбованців.

Спеціальні призи:

1.Приз за краще виконання твору з репертуару Оксани Петрусенко -  2 тисячі.

2.Приз за краще виконання української народної пісні - 1 тисяча.

3.Приз наймолодшій  учасниці - 1 тисяча.

4.Приз симпатій глядачів - 1 тисяча.

5.Приз за краще виконання народної пісні (будь-якої національності) - 1 тисяча.

3 кращих концертмейстера відзначаються премією в 1 тисячу карбованців.

Будуть відзначені педагоги переможців конкурсу.

Критерії оцінки учасниць: 

1.Вокальний дані, професіоналізм.

2.Артистизм і емоційна яскравість.

3.Сценічний костюм.

4.Відповідність репертуару голосу і можливостям.

5.Самобутність і індивідуальність.

6.Сценічний образ.

7.Культура виконання.

Кожна учасниця вносить внесок за участь у конкурсі розміром:

Професійні номінації 1 і 2 групи - 1000 карбованців.

Аматори - 800 карбованців.

При відсутності концертмейстера внесок збільшується на 500 карбованців.

Журі має право:

Присуджувати не всі премії, поділяти премії між учасниками, нагороджувати за гарну педагогічну роботу, нагороджувати кращих концертмейстерів.

Рішення журі остаточні і перегляду не підлягають.

Всі учасники оцінюються по 10 бальній системі.

Переможці конкурсу зобов'язані брати участь у Гала-концерті конкурсу.

Порядок проведення конкурсу.

20 квітня - заїзд і реєстрація учасниць.

16- 00 - відкриття конкурсу і жеребкування у великому концертному залі Нижнекамського Музичного училища ім. С. Сайдашева.

Екскурсія по вечірньому Нижнекамську. 

21 квітня - І тур конкурсного прослуховування.

З   9-00 до 11-00 - "Професійне виконавство 1 групи"

З 11-00 до 13-00 - "Професійне виконавство 2 групи"

З 13-00 до 14-00 - перерва.

З 14-00 до 16-00 - "Аматорське виконання"

З 17-00 до 18-30 - майстер-клас.  Черноба Г.І, Борисенко Ю.В.

22 квітня - ІІ тур конкурсного прослуховування.

З   9-00 до 11-00 - "Професійне виконавство 1 групи"

З 11-00 до 13-00 - "Професійне виконавство 2 групи"

З 13-00 до 13-30 - перерва.

З 13-30 до 15-00 - "Аматорське виконання"

З 15-00 до 16-30 - доповідь Зубарєвої Т.В. про проблеми сучасного вокального мистецтва, і  майстер-клас. Тарасовой Н.К.

18- 00  - Гала-концерт, нагородження і закриття конкурсу.

23 квітня - Від'їзд учасників.

Учасницям будуть надаватися для занять класи НМУ.  

Для участі в конкурсі необхідно надіслати до 20 березня 2007 року:

1.Анкету-заявку.

2.Свою творчу біографію (дані про учасників і фото для буклету).

3.При відсутності концертмейстера вислати ноти  творів, що виконуються.

За адресою: для Шарафутдиновой Зульфии Венеровны Нижнекамское музыкальное училище им. С. Сайдашева.

  площадь Лемаева 12. г. Нижнекамск, Республика Татарстан, 423570.

З питань про проведення, умови конкурсу, нотного матеріалу телефонувати:

тел/факс 34-27-64.

дом. тел. (8555) 43-51-32 с.т. 8-927-248-97-57 Шарафутдінова Зульфія Венеровна.

Конт тел/факс (8555) -34-35-94 (Найденко Людмила Валентинiвна) E-maіl: verbіchenka@lіst.ru

Нотнe літературe, інформацію про Оксану Петрусенко можна подивитися, скачати:.

Sіte: www.vіctor.і-nk.ru , E-maіl: prosyanіk@і-nk.ru

Усі витрати, зв'язані з перебуванням на конкурсі (дорога, харчування, проживання) за рахунок направляючої організації (чи самих учасниць).

Всім учасницям обов'язково мати концертне плаття.

Усі твори виконуються без мікрофона!

Переможцям буде запропоновано взяти участь у святковому концерті, присвяченому відкриттю меморіальної дошки Оксані Петрусенко в місті Казані восени 2007 р. Бажаємо радісних досягнень! 

Наша довідка:

Біографичні дані Оксани Андріївни Петрусенко

Дитинство. Юність.

Оксана Петрусенко народилася 5 лютого (за новим стилем) 1900 року в Балаклаві біля Севастополя. В довідниках подається інша дата і інше місце народження, але багаторічним дослідником творчості Петрусенко, письменником Миколою Кагарлицьким були віднайдені в Севастополі архівні матеріали, які дозволяють точно сказати де і коли вона народилася. Батько, Андрій Оліфірович Бородавка (з наголосом на друге «о») був родом з Малої Балаклії Харківської області, мав чудовий голос, служив на Чорноморському флоті матросом, саме там його прізвище військовим писарчуком переробили на Бородавкіна. Мати, Марія Іванівна Кулєшова, була родом з Орловської губернії. В книзі про шлюб Олександро-Нєвської церкви м. Севастополя зберігся запис про шлюб "крестьян А.Е.Бородавкина 25 лет и М.И.Кулешовой 18 лет". Оксані було лише трішки більше року, коли весною 1901 року батько помер від туберкульозу.

В таких умовах, у бідності й нестачах почалося життя Ксенії Бородавкіної. Дитиною вона співала в церковному хорі в Севастополі, грала на гітарі, рано почала заробляти. З 14 років поденно працювала в Севастопольському порту, з 17 років співала в аматорських концертах. Це були бурхливі революційні роки і аматорських колективів було немало. Одним з таких колективів був самодіяльний хор "Рада" в Севастопольському військовому порту. В ньому співали переважно матроси і було декілька дівчат.

У вересні 1918 року Ксенія пішла з дому з музично-драматичною трупою Степана Глазуненка. Мати не хотіла відпускати донечку, і Ксенія вирішила втекти таємно. Якимось чудом  мати про все дізналася, і коли поїзд вже відходив від перону, у вікні Ксенія побачила матусю, але вибір вже було зроблено.

Трупа мандрувала з виставами по Україні. Чому Ксенія покинула трупу Глазуненка невідомо, але через два місяці молода дівчина прийшла до Херсонського театру. Прийшла в солдатській шинелі і у великих солдатських чоботах. В цьому театрі їй дуже пощастило. Вона зустріла людей, з яким зберегла добрі стосунки на все своє життя.

Очолював театр Іван Лукич Сагатовський, актор, режисер, і просто доброзичлива людина. Його дружина Катерина Людвіговна Лучицька почала вчити Ксенію основам сценічного мистецтва, показувала, як треба поводитись на сцені, яка має бути дикція, інтонація, вона ж закликала не копіювати її гру, а шукати свій образ. В тому ж театрі Ксенія зустріла Петра Павловича Бойченка. Коли він вперше почув голос Ксенії Бородавкіної, захоплено вигукнув: "Спавжній діамант!". Він почав її вчити співати правильно, давав основи вокального мистецтва, вчив читати ноти з листа. Саме він придумав Ксенії Бородавкіній сценічний псевдонім Оксана Петрусенко. Вона співала в хорі, іноді грала невеличкі ролі.

Йшла Громадянська війна, театр часто виїжджав на фронт. Яких тільки пригод не траплялося. Іноді влада в самому Херсона мінялася чотири рази на день. Часто витупали в селах. Петрусенко згадувала, як під час однієї вистави до залу ввійшли махнівці. Вони запитали:

- Що ви граєте?.

- "Наталку-Полтавку"

- Яка дія?

- Друга.

- Спускайте завісу, починайте спочатку!

В 1921 році Херсонський театр розпався. Довгі сім років Петрусенко мандрувала по Росії й Україні в складі пересувних музично-драматичних труп.

Віктор Іванович Селюк (колишній актор, потім театральний художник, який в молоді роки брав участь в одних імпрезах з Петрусенко, зараз має 89 років і мешкає в Татарстані) докладно розповідав про ці труппи. Актори в них  обов’язково вміли співати, танцювати, малювати, грати на музичних інструментах, виконувати драматичні ролі і обов’язки адміністратора. Тобто зайвих людей в труппах не було. Треба було мати не амбітний характер, щоб виконувати сьогодні головну роль, а назавтра якийсь епізод. Сувору школу життя в мистецтві Оксана Петрусенко пройшла за ці довгі сім років, але в усіх гуртках вона вирізнялася своїм чудовим неповторним голосом.

Перший Київський перід.

В 1923-24 роках вона навчалася в Київському музично-драматичному інституті імені Лисенка. Одночасно вона двічі на тиждень брала уроки у видатного музичного педагога Олени Олександрівни Муравйової, одним з учнів якої був Іван Семенович Козловський. Олена Олександрівна високо цінувала Оксану і казала: "Щоб стати гарною співачкою треба мати тут, тут і тут, -  пальцем  показуючи на скроні, горло й серце - якщо десь не вистачає, виходить посередній співак". Закінчити навчання не вдалося. Оксана закохалася в співака-баритона Мефодія Сенюту-Барила. Сумісного життя, нажаль, не вийшло. Оксана завагітніла, навчання стало неможливим, вона покинула Київ і поїхала в Калугу в пересувний театр Сагатовського. 16 січня 1925 року Оксана народила сина Володимира.

 

Казанський період

У вересні 1927 року після успішних гастролей музично-драматичної труппи Оксана Петрусенко одержала пропозицію співати в Казанському оперному театрі і погодилася. По-перше, це був крок до майстерності. По-друге, набридло бути "гастролёршей без пристанища". По-третє, справи в пересувній трупі помітно погіршали, її друзі Лучицька і Сагатовський поїхали працювати в Дніпропетровський міський театр. В Казані вона мала дуже вдалий дебют. 13 грудня 1927 року вона співала Оксану в опері Петра Чайковського "Черевички". Співати Вакулу запросили з Свердловського театру тенора Василя Москаленка (учень Станіславського і Немировича-Данченка). Він так завзято цілував її на сцені, що сценічний образ переріс у значно більші почуття. Незабаром вони почали жити разом на вулиці Проломній, а потім зареєстрували свій шлюб.

В цей час Петрусенко багато займалася з професійними викладачами, удосконалюючи майстерність. Глядачі і критика звертали увагу на те, що вона свої ролі не лише співає, а вживається в них "достигая высокой степени художественной правды". Співала Оксана не лише в театрі, співала в кінотеатрах перед фільмами, мала численні концертні програми, де виступала разом з чоловіком Василем Москаленком. Причім, в афішах тих часів Москаленко стояв першим. Популярність Петрусенко зростала і в Казані її називали "Український соловейко".

Восени 1929 року Петрусенко булла запрошена до Свердловського оперного театру. 27 вересня 1929 року була дана велика прощальна програма в приміщенні Татарського академічного театру.

Свердловський період

Запрошення до Свердловського театру безперечно було великим кроком вперед. Свердловський театр між провінціальними театрами помітно вирізнявся своїми видатними співаками і чудовим фінансовим становищем.

Перші 3 місяці у Свердловську Петрусенко співала лише в "Черевичках" Чайковського. На інші головні ролі театр запрошував співачок з Москви і Ленінграду. Петрусенко продовжувала під керівництвом гарних педагогів удосконалювати свій репертуар. Через 3 місяці вона співала головні партії у всіх спектаклях і співала чудово. Свердловський період був не довгим, але важливим для удосконалення Петрусенко як оперної співачки.

Самарський період

Переїзд в Самару був раптовим, для багатьох мало зрозумілим і очевидним "кроком назад" для Петрусенко як співачки. В 1931 році в Самарі була зорганізована "Средневолжская краевая Государственная опера". Не було досвідчених співаків, диригентів, режисерів. Василь Москаленко співаючи в Свердловську другорядні партії, сподівався, що в Самарі його таланту вистачить на перші ролі. Він і був головним ініціатором переїзду. Репертуар театру був слабенький. Часто спектаклі трималися лише на голосі Петрусенко. Лише на третій сезон в Самарі Оксана виконала партію Купави в "Снігуроньці" так, як грала в Свердловську. І це принесло гучний успіх. Вона стала першою солісткою самарської опери, яка одержала звання Народної артистки Російської Федерації.

В 1934 році столицю України з Харкова було переведено в Київ. Київський театр ширився й міцнів. Оксана Петрусенко написала туди листа і одержала запрошення на проби.

  

Другий Київський період

14 липня 1934 року Петрусенко разом з сином і чоловіком приїхала до Києва. З вокзалу вона відразу пішла до Київського академічного театру опери та балету. Знайшла директора Яна Яновича Яновського, попрохала влаштувати проби відразу. Співала чудово. Проби закінчилися бурхливими оплесками. Москаленко був прийнятий на ролі "характерного тенора". Прослуховування було настільки вдалим, що відразу їм дали ключі від однокімнатної квартири.

Наступного дня Оксана вже приймала участь в концертній програмі. Спів її був яскравим і індивідуальним, з гарною дикцією і артикуляцією. У великих залах без будь-яких мікрофонів було чудово чути кожне її слово.

Паралельно з концертною роботою, Петрусенко удосконалювала оперний репертуар. Зали під час виступу Петрусенко завжди були переповнені, глядачі її любили.

Десять днів тріумфу в Москві.

На початку березня 1936 року в Москві проводилася декада української літератури і мистецтва. У Москві було заплановано показати опери "Наталка-Полтавка", "Снігуронька", "Запорожець за Дунаєм". Дуже гостро стояло питання кому співати в прем'єрних виставах. Петрусенко в "Наталці" було поставлено в третій виставі, в "Запорожці" в другій. Але на генеральній репетиції Оксана так блискуче заспівала Наталку, що її поставили в першу виставу.

Декада почалася з урочистого концерту, і вже там Петрусенко привернула до себе увагу яскравим виконанням українських пісень і оперних арій. Її урочисто привітали В.Барсова, Н.Нєжданова, В.Обухова, І.Козловський. Наступного дня йшов "Запорожець за Дунаєм" де Одарку співала Литвиненко-Вольгемут. На третій день ішла "Снігуронька", Купаву співала Петрусенко. На цю ролю варто звернути особливу увагу. Головний режисер і головний диригент трактували ролю Купави інакше, а Оксана заспівала її по-своєму. Заспівала незвичайно і дуже вдало. Московські фахівці це помітили. Преса була переповнена доброзичливими відгуками.

Третьою виставою була "Наталка-Полтавка". Наталку співала Петрусенко. Московська преса писала: "Триумф Киевского оперного театра нарастает с каждым днём". Газети відзначали вдалу гру всіх акторів, але перш за все Оксани Петрусенко. Їй разом з Михайлом Гришком було запропоновано творче відрядження в Мілан на удосконалення фаху.

В Москві Оксана одержала визнання, звання Заслуженої артистки УРСР, орден "Знак Пошани", матеріальне забезпечення, перспективу подорожі в Мілан. На великий жаль поїздка до Італії не втілилася в життя через погіршення політичних стосунків з урядом Мусоліні.

Весною 1937 року були дуже успішні гастролі в Ленінграді і повне визнання її таланту публікою. Восени 1937 року в Радянському Союзі змінився політичний клімат. Набирали обертів репресії, лютувало НКВС. І хоча Оксана Петрусенко була лише співачкою, над нею почали збиратися чорні хмари. Її було викреслено з числа працівників театру, дрібні партійні діячі та їх заздрісні підлабузники почали цькувати її. Наклепи і доноси були в ті часи у великій пошані. Не тільки співати, а й жити в таких обставинах було надзвичайно важко. Петрусенко мало не наклала на себе руки. Врятувала її випадково одна з подруг.

Першого вересня 1939 року почалася Друга Світова війна. Німеччина напала на Польщу. 17 вересня Радянські війська пішли „визволяти” братів-українців. Слідом за військом у складі творчої бригади артистів київських театрів Петрусенко поїхала в Західну Україну. 20 вересня вона була вже у Львові, оселилася в готелі "Жорж". Петрусенко попрохала познайомити її з Соломією Крушельницькою, бувала у неї вдома. Були і менш приємні зустрічі. Одна з шанувальниць подарувала Оксані дорогий коштовний перстень, але в той же вечір двоє грабіжників перестріли її на вулиці і, погрожуючи револьвером, відібрали гаманець і перстень. Відрядження до Львова тривало 2 місяці.

Слід сказати, що поїхала вона до Львова з задоволенням, в київському театрі їй було важко: заздрість, доноси, репресії, а подорож до Львова була віддушиною.

Відрядження до Львова тривало 2 місяці.

У Львові вона трагічно закохалася. Сталося те, що буває між чоловіками й жінками. Оксана чекала дитину без будь-якої надії на сумісне життя з коханим. Вагітність була не простою, вона повернулася до Києва. 8 липня народила сина Олександра. 15 липня 1940 року о 14 годині дня раптово померла від тромбоемболії легенів. 17 похована на Байковому цвинтарі Києва.

Я чую твій голос, Оксано!

На світлинах: Український соловейко Оксана Петрусенко. Я чую твій голос, Оксано! (“Вебичани” разом з “Краянами” з міста Димитровграду проводять свято, присвячене народній співачці).

Євген САВЕНКО,

голова товариства „Вербиченька” . 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка