lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Сміятися до коликів у рік Кролика
Друк
Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
Євген Савенко
Євген Савенко

Зустріч з Народними артистами України

До нашого порівняно невеликого, але прогресивного Нижнєкамська артисти приїжджають досить часто, але українські артисти, так ще такого високого рівня, за моєї пам'яті приїжджають вперше.

Народні артисти України Володимир Моїсеєнко і Володимир Данилець, більше відомі широкій публіці як "братики-кролики", на початку жовтня дали кілька концертів у містах Татарстану (Чистополь, Зеленодольськ, Бугульма). 4-го жовтня вони були в Нижнєкамську.

Українське товариство "Вербиченька", довідавшись про візит видатних земляків, стало готуватися до зустрічі. Ми організовано придбали квитки на виступ, домовилися про зустріч з артистами, придумали для них доброзичливу гумореску в ролях, підготували сувеніри на пам'ять і масу запитань. Дуже хвилювалися, - зможемо ми бути цікавими людям, які чимало бачили за часи своєї роботи, чи вони забудуть про зустріч, ледь закриються за нами двері. Що з цього вийде, ніхто припустити не міг.

4 жовтня в оновленому Будинку народної творчості, в одному з кращих концертних залів міста, о 18 годині спектакль почався. Приємно було, що незважаючи ні на яку політичну обстановку, мова сміху і гумору поєднує будь-які нації і народи. У залі був аншлаг!
На самому початку виступу Володимир Данилець сказав, що знає про присутність у залі представників української діаспори, і привітався рідною мовою. Ми полегшено видихнули, серцем відчувши, що артисти налаштовані на доброзичливе спілкування з нами, і наша підтримка для них приємна.

У своїй справі обидва Володимири дійсно великі професіонали: майже дві години вони буквально захоплювали глядачів своїми діалогами в образах, танцювали, співали, смішили народ до коликів у буквальному значенні! Публіка була у захваті! Немає потреби описувати хід спектаклю, але артисти викладалися на сцені цілковито. Хочеться відзначити, що всі номери були абсолютно новими, не заграними в телепередачах. Артистів задарували квітами. Дві години пролетіли, мов одна мить.

Після закінчення спектаклю вже українське товариство вітало артистів. Володимир Моїсеєнко, побачивши прямуючих до сцени мене і мою помічницю Людмилу Найденко в українських костюмах, радісно вигукнув: «О! Наші йдуть!». Безумовно, я хвилювався, а чи дістану зі своїм зростом до двометрового Моїсеєнка надягти на голову каляпуш? Але коли стоїш перед великою аудиторією, на переживання часу нема. Я привітав усіх нижнєкамців зі святом гумору, яке гості з України привезли до Татарстану, подякував землякам від імені української громади, в мить надів на голови артистів татарські тюбетейки, а Людмила, вручаючи букети жовтих хризантем у блакитних пакунках, покривала їх щічки дружніми цілунками від імені всіх присутніх. Бурхливо аплодували глядачі всіх національностей.

Закінчився спектакль, але не закінчився вечір. Перепочивши буквально кілька хвилин, артисти запросили нас у гримерку. Зустріч була легкою, невимушеною і неформальною. Утім, трапилися й несподіванки: квіти на сцені артистам вручали наші Тамара Дубровіна, Раїса Степанова та Людмила Семіошина, і відразу одержали фото артистів з автографами, а іншим фотографій не дісталося. Люди не на жарт засмутилися. Володимир Моїсеєнко швидко роздобув ще пачку фотографій, і у артистів почався "урок краснопису"... Писати довелося багато: крім численних листівок і автографів, вони залишили запис у нашій Книзі почесних гостей, підписали пам'ятну афішу з портретами (ми пообіцяли, "що повісимо їх на видному місці").

Про читання афіш підсліпуватими бабуськами без окулярів була наша невеличка сценка, підготовлена Раїсою Степановою і Тамарою Дубровіною. Отут прийшла черга сміятися майстрам. Вони відзначили, що смішать багатьох, але щоб смішили їх, буває не часто.

Артисти відповіли на наші численні питання. Виявляється, 25 жовтня у творчого дуету ювілей - вони 30 років на сцені. До речі, їхній ювілей збігається з 100-річчам з дня народження Аркадія Ісаковича Райкіна. Вони багато гастролюють і з задоволенням зустрічаються з українською діаспорою. Дотепер згадують зустріч з українською громадою в Ризі (де для товариства «Дніпро» дали окремий концерт), хоча це і було 20 років тому. Виявляється, наш музичний керівник Геннадій Ларіонович Мєщанінов на тому самому концерті в Ризі був, і прекрасно їхній виступ пам'ятає.

Розповіли Володимири і про особисте, де народилися, де живуть, хто батьки і т.д. Володимир Данилець родом з Чернігівщини, відразу знайшлися земляки (з сусідніх з ним районів наші Галина Артем'єва і Марко Бомштейн).

Ми подарували артистам фірмову тарілку з логотипом «Вербиченьки», пам'ятний буклет про історію і роботу товариства, набір листівок з видами Нижнєкамська.

На пам'ять сфотографувалися. Спочатку було загальне фото, потім хто з ким бажав. Повинен сказати, що "фото-сесія" затяглася надовго. Після спектаклю артисти помітно втомилися, але вони з олімпійським спокоєм сфотографувалися з усіма, спілкуватися з земляками їм було приємно.

Ми подякували артистам за зустріч, побажали творчих успіхів і творчого довголіття. Прощалися друзями. Мені здається, що не тільки в нашій пам'яті залишаться теплі спогади, але і їм буде що згадати про подорож до Татарстану.

Голова Нижнєкамської національно-культурної

автономії Українське товариство «Вербиченька»

Євген САВЕНКО

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

'Кролики' в гостях у 'Вербиченьки'
'Кролики' в гостях у 'Вербиченьки'
'Кролики' смішать нас, а ми - їх.
'Кролики' смішать нас, а ми - їх.

На світлинах: Євген Савенко. «Кролики» в гостях у «Вербиченьки». «Кролики» смішать нас, а ми - їх.