Батьківська культура в Росії: Марія Заньковецька
Українці Нижнєкамська продовжують активно пропагувати батьківську культуру в Росії. Після проведення циклу літературно-музичних та історико-біографічних вечорів, присвячених видатним діячам української культури, літератури, науки і мистецтва в Татарстані, ми вирушили з ними в інші міста Поволжя. Виступали в Іжевську (Республіка Удмуртія), тепер ? у Нижньому Новгороді.
Активний нижегородський українець Олександр Криницький узявся співпрацювати з українцями Татарстану. 15-16 грудня на його запрошення ми з казанською співачкою-аматоркою Тетяною Чекєєвою прибули до Нижнього Новгороду. Олександр Миколайович доклав чимало зусиль до підготовки нашого візиту і самого свята. Він узявся докладно відзвітувати про захід, але я хочу поділитися з читачем своїми враженнями.
Ми привезли для широкої громадськості Нижнього Новгорода літературно-музичний вечір, присвячені видатній українській акторці Марії Заньковецькій, "зірці" українського театру, який 130 років тому почав працювати на постійній основі. Саме з Марії Заньковецької у 1882 році почалося відродження українського театру після багатьох років заборони. Сучасники називали її "Царицею української сцени".
Наша зустріч з нижегородськими глядачами відбулася 15 грудня в музеї Добролюбова.
Перед початком вечора відбувся цікавий казус. До нас жваво підскочила молоденька співробітниця музею, яка забезпечувала роботу комп'ютерного устаткування, і запитала: "А де Марія?". Ми здивувалися: "Яка Марія?". Виявляється, панянку попередили, що буде вечір Марії Заньковецької, і вона простодушно готувалася до зустрічі з великою артисткою... Довелося пояснити, що сама співачка сьогодні не прийде. Потім ми дружньо посміялися. А я ще раз переконався, що поширювати знання про українські історичні постаті вкрай потрібно, особливо серед молоді.
Музей Добролюбова був обраний не випадково. У ньому зберігаються справжні малюнки, зроблені Тарасом Шевченком в 1857 році під час його повернення з Оренбурзького заслання. Малюнки зберігаються в запасниках, в особливих умовах, без природного освітлення, з постійною температурою і вологістю. У виставочних залах такі умови створити, на жаль, неможливо. Дирекція музею, готуючись до мого приїзду, зробила високоякісні фотокопії, і представила їх в окремому залі на спеціальних мольбертах.
У моїх очах те, що переді мною фотокопії, ніякого значення не мало. Ці малюнки я розглядав, як дорогоцінні раритети! Хочеться подякувати дирекції музею за надану можливість доторкнутися до цінностей нашої історії.
Тарасові Григоровичу Шевченку було присвячено і ранок 16 грудня. Повертаючись з оренбурзького заслання, Шевченко півроку перебував у Нижньому Новгороді. На фасаді будинку, де жив поет, встановлена велика мармурова меморіальна дошка. Ми постояли біля дошки, поклали квіти, помовчали, згадали "незлим тихим словом" класика українського народу і мистецтва.
Привернуло увагу, що краєвид від цього будинку, дивно нагадував краєвид від пам'ятника поету на могилі в Каневі в Україні. Безкрайня широчінь над Волгою нагадувала такі ж простори над Дніпром. Від будинку з меморіальною дошкою до Волги 1 000 сходинок. Стільки ж ведуть від могили Шевченка на Чернечій горі до Дніпра. Імовірно, такою ж широкою була душа великого українського поета.
Наступного дня літературно-музична зустріч проходила в Нижегородській державній обласній дитячій бібліотеці в центрі міста. У залі мою увагу привернув цікавий стенд, присвячений Заньковецькій, плакат у вигляді театральної сцени з портретом Марії Костянтинівни, а трохи нижче - невелика книга. Робітниця бібліотеки, з жалем у голосі попередила, що про Заньковецьку у них майже нічого нема. Їм ледь удалося в сусідній бібліотеці знайти стареньку книжечку зі згадуванням про Заньковецьку. Я підійшов ближче і побачив, що шрифт у книзі не сучасний, узяв книгу в руки і зойкнув! Це була рідкісна книга про видатних жінок "Жіночі силуети", видана в Санкт-Петербурзі в 1912 році! Мистецтво сцени в ній було представлено чотирма всесвітньо відомими акторками:
- Елеонора Дузе (Італія),
- Сара Бернар (Франція),
- Віра Комісаржевська,
- Марія Заньковецька.
Автор книги Є.А.Колтоновська. У книзі надруковано портрет Заньковецької, велика стаття про творчість акторки. У статті проаналізовані її ролі, про які я навіть не чув! Я більше семи років ретельно, буквально по зернятках, збираю матеріали про життя і творчість великої акторки, не раз чув про цю книгу, не раз згадував про неї у своїх виступах, але тримати її в руках не доводилося. Я навіть не припускав, що мені так пощастить, і я коли-небудь зможу побачити цю книгу! І от ця книга переді мною. Важко змалювати почуття, що охопили мене! Напевно, тільки Колумб, відкриваючи Америку, відчував щось подібне. Дивно, вже не перший раз мої пошуки дають приголомшуючі, зовсім несподівані результати!
Напевно, з боку я мав вигляд не зовсім здорової людини, тому що далі почалася ланцюгова реакція, співробітниці бібліотеки, дивлячись на мене, на цю книгу, розхвилювалися і самі. Здається, що справжню цінність виставленої на стенд книги вони зрозуміли не одразу. Зрозумівши, усвідомили себе феями-чарівницями. Вони дозволили мені цю книгу не просто потримати і погортати, а навіть понюхати і, при бажанні, лизнути... Я попрохав зробити ксерокопію фотографії і статті. Не пройшло і хвилини, усе лежало переді мною! Потім зкопіювали ще кілька аркушів. За що хочу висловити свою безмежну подяку цим дивним "охоронницям вічності й історії"!
Сам вечір і мій виступ пройшли дуже вдало. На такому ж заході в міській бібліотеці Нижнєкамська з великим зацікавленням знайомилися з творчістю Марії Заньковецької представники азербайджанської діаспори. Було дуже приємно, що й у Нижньому Новгороді інтерес до творчості видатної українки виявили члени азербайджанської діаспори, які жваво реагували на мої слова, особливо коли я розповідав, що театр, у якому служила співачка в 1891 році, дуже вдало гастролював в Баку. До речі в тім театрі й у той же час хористом виступав відомий Федір Шаляпін.
Співпрацівники бібліотеки, серед яких були дві українки, не просто надали можливість провести захід, вони активно в ньому брали участь: читали вірші і тексти українською мовою. На прощання вони подарували мені плакат зі стенда з портретом акторки.
Дуже приємно було усвідомлювати, що працівники державної бібліотеки тісно і плідно співробітничають з громадськими організаціями, у всьому відчувалася їх доброзичливість. Тішить, що Олександр Миколайович Криницький має авторитет і повагу в місті.
Хочеться подякувати О.М.Криницькому за прекрасно підготовлені заходи, і окремо Галині Миколаївні Криницькій за гостинність.
Голова Нижнєкамської
національно-культурної автономії
"Українське товариство "Вербиченька"
Євген САВЕНКО
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
На світлинах: Євген Савенко. Вдячні слухачі. На вситавці малюнків Т. Шевченка. Розповідь про Марію Заньковецьку. Стенд, присвячений 'зорі української сцени'. Та сама Книга!