Друк
Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)

Свято української пісні і музики «Калинове гроно» у Казані

 «Душа українського народу в його піснях», - стверджував Микола Гоголь. І це дійсно так, адже найбільш точно глибинні сподівання і думи кожного народу відображає пісня. Вона об'єднує і надихає. Так і українці у всіх точках землі, збираючись, співають. Люблять,  пам'ятають і з задоволенням співають українські пісні  і люди різних народів Росії.

Серед українських організацій Росії існує чудова традиція приїжджати один до одного на спільні свята. Такі зустрічі дозволяють ближче познайомитися, поділитися досвідом. Зустрічі є свого роду творчими звітами і стимулом для подальшої роботи.

З 2005 року Нижньокамське українське товариство «Вербиченька» проводить свята української музики і пісні «Калинове гроно» в різних містах Татарстану. 21 вересня 2019 року такий фестиваль був проведений в Казанському Будинку дружби народів. Присвячений він був Марії Заньковецькій, артистці і співачці, яка була неймовірно популярною свого часу в Російській імперії,  Оксані Петрусенко, яка на початку ХХ століття починала свою кар'єру в Казанській  опері  і підкорила співом весь Радянський Союз,  Соломії Крушельницькій, яка прославила українську пісню в усьому світі,  а так же засновнику української музичної культури композитору Миколі Лисенку. Про цих видатних українських митців  в літературній частині заходу розповів голова НКА «Вербиченька» Євген Савенко. Супроводжувався його виступ цікавою відео-презентацією і творами класиків у виконанні у виконанні Тетяни Чекеєвої.

Друга частина заходу була цілком концертною. З Нижнєкамська приїхав вокальний ансамбль «Вербиченька» під керівництвом Альміри  Вафіної. У наступному році колективу виповниться 25 років. «Вербиченька» двічі ставала лауреатом Всеросійського конкурсу хорових колективів імені Олександра Кошиця, який проходив в Москві, з великим успіхом виступала в Києві, Львові, Чернігові, Уфі, Самарі, безлічі інших міст і сіл України та Росії. На наше запрошення відгукнулися соратники з Мордовії - хор української пісні «Криниця» Національно-культурної автономії українців м.Саранска. Делегацію очолила член Ради автономії Олена Іванівна Примаченко. Хор «Криниця», перший виступ якого відбувся 7 квітня 2006 року, заслужено носить високе звання Народного, нещодавно успішно виступав в Національному культурному центрі України на Арбаті в Москві. Для Казані хор підготував велику і різноманітну програму.

Наш фестиваль не залишився непоміченим і в Україні. Тимчасовий повірений у справах України в Російській Федерації Василь Покотило надіслав вітальну телеграму учасникам заходу. Надійшли також вітання від директора Будинку-музею Соломії Крушельницької у Львові Галини Тихобаєвої та директора Меморіального будинку-музею Миколи Лисенка в Києві Роксани Скорульської. Такі вітання не тільки гріють душі і серця, вони надають заходам високе патріотичне звучання, нагадуючи: «Ми не шматок відірваний, ми - частинка України».

Чудово виступив вокальний ансамбль «Вербиченька». Справжньою окрасою виступу став дует Людмили Семіошіної та  її онука Руслана Міргасімова. Людмила Миколаївна багаторічна староста ансамблю, дванадцять років тому на репетицію привела трирічного Русланчика (ні з ким було залишити), з тих пір він в товаристві: учень недільної школи, незмінний учасник усіх заходів, на даний момент керівник молодіжного крила «Лелеки».  Виступає як талановитий читець українських віршів, співає разом з дорослим колективом, а в цей день акомпанував сольній  пісні Людмили Миколаївни на гітарі. Глядачі гучними оплесками привітали дует з прем'єрою.

Вище всяких похвал виступив Саранський хор «Криниця», чиє виконання проникало в кожне серце.  Дуже професійно звучали «Щедрик» та «Черчик» в обробці Леонтовича, українські народні та авторські пісні, пісні про війну.

Завершився виступ незвично: «Криниця» і «Вербиченька» одним великим колом заспівали «Зеленеє жито». Разом з нами співав весь зал.

Потім настав ще один важливий момент. Нижнєкамська «Вербиченька» урочисто передала гілку калини з рясними китицями ягід і естафету проведення свят з такою назвою Олені Примаченко і хормейстеру Кирилу Шамшуріну. Саранська «Криниця» в прекрасній творчій формі, знаходиться на підйомі, є впевненість, що на мордовської землі українська калина прийметься, розквітне новим кольором, і пустить численні пагони.

Завершилося все традиційної фотосесією. На пам'ять залишаться і афіші, на звороті яких розписалися всі учасники фестивалю. Вербичанам гості привезли символічне для Саранська руде лисеня і пам'ятні книги. Теплим було і спілкування в неформальній обстановці, немов зустрілися старі і добрі друзі.

Наступного дня спільні делегації з Саранська і Нижнєкамська відвідали Казанський кремль, побували в Благовіщенському соборі і мечеті Кул Шаріф, ознайомилися з «Казанню українською»: два дні тут був, повертаючись на пароплаві із заслання, Тарас Шевченко, який шукав тут своїх соратників по Кирило-Мефодіївському братству. З ініціативи «Вербиченьки» було установлено три меморіальні дошки татарською, українською та російською мовами: співачці Оксані Петрусенко, художнику-футуристу Давиду Бурлюку, академіку Михайлу Грушевському.

Фестиваль пройшов вдало, адже залишив  дуже гарне враження і впевненість, що українська пісня в Росії затребувана і цікава.

 Людмила Найденко


На світлинах:

1. Людмила Найденко, заступник голови НКА «Вербиченька»

2. Учасників  фестивалю «Калинове гроно» вітають голова НКА «Вербиченька» Євген Савенко і  Людмила Найденко

3. Дует Людмили Семіошіної та  її онука Руслана Міргасімова

4. «Вербиченька» передає символічну гілку калини саранській «Криниці»

5. Спільна світлина на пам'ять про «Калинове гроно-2019» двох українських колективів