lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Незабутні спомини від подорожі по Україні

Покровські свята на Чернігівщині

Товариство "Вербиченька" довгий час підтримує теплі стосунки з Центром по зв'язках з діаспорою Ніжинського Державного педагогічного університету ім. Миколи Гоголя. Саме від них одержали ми запрошення на святкування Покрова Святої Богородиці до Чернігівщини, де традиційно проводиться фолькльорний фестиваль "Покровський ярмарок". Не треба казати якої ретельної тривалої і напруженої підготовки потребувала наша подорож, але ж радіємо з того, що вона таки відбулася, і була проведена на високому рівні.

Ніжин зустрів нас всіми барвами української осінньої природи. Чудова краса мальовничого парку графа Голобородько, засновника Педагогічного університету, яку з позаминулого століття і до цього часу пильнують ніжинські патріоти просто вразила нас! Як вразило і тепло та доброзичливість наших земляків.

Урочисто відкрив фестиваль "Покровські калинові грона" ректор університету пан Яковець. З привітальним словом виступили голова "Вербиченьки" Євген Савенко, та  УВКР Микола Свенціцький. На сцені змінювали один одного майстри виконання української класики, серед яких "Вербиченька" була оригінальною і неповторною, відрізняючись жанром, народним фолькльором, та гумором. Ми показали "Ніжинський ярмарок" як собі уявляли. Його основою були гуморески Павла Глазового, чудового українського письменника-гумориста. Приймали участь у нашому "ярмарку " і діти недільної школи, для яких саме з гуморесок Павла Прокоповича починалося знайомство з українським фолькльором. Мабуть ніщо не зближає людей так, як гумор, а його в нашому виступі вистачало на всю величезну залу університету.

Непідробне захоплення викликав виступ молодіжного університетського хору "Світоч", який показав високий клас справжнього хорового мистецтва. Дуже сподобався дует баяністів, майстрів володіння таким цікавим інструментом, народних артистів України. Чудово виступили виконавці з Кубані. Взагалі програма була дуже різноманітною, насиченою і цікавою. Ми дуже раді, що мали змогу прийняти участь у заході такого рівню, і представити на ньому республіку Татарстан.

 

Київські зустрічі

В Міністерстві культури України

 

Під час подорожі по Україні майже цілий день ми провели у Києві. Було влаштовано кілька офіційних зустрічей. Нас чекали у Міністерстві культури України, де "Вербиченька" зустрілася з заступником Міністра Тимофієм Коханом, начальником відділу по зв'язках з діаспорою Валентиною Тимченко. Пан Кохан докладно розказав про роботу Міністерства у галузі підтримки діаспори, розповів про заходи, які проводяться Міністерством в останній час, подарував нам святий оберіг для музею, святковий примірник книги про українську ікону і ласощі для дітей. Ми теж не залишилися в боргу, докладно розказали про свою роботу і урочисто вручили землякам татарстанські подарунки - каляпуш, чак-чак і символичні сувеніри.

 

В Українській Всесвітній Координаційній Раді

 

Зустрілися ми і з представниками Секретаріату УВКР Валерієм Рябенком, Миколою Свенціцьким та Катериною Олейнічук - нашими добрими друзями і надійними партнерами по роботі. Вони доклали багато сил, щоб наша подорож по столиці була цікавою, продуманою і підготованою, вони потурбувалися про гарного і компетентного екскурсовода, яка встигла за короткий час показати так багато всього і так цікаво розповісти про Київ, адже багато вербичан було там  вперше.

Ми побували біля Золотих Воріт, у Михайлівському соборі, побачили безліч древніх святинь Києва, прогулялися по Андріївському узвозу, де з задоволенням сфотографувалися з бронзовою Проньою Прокопівною Сєрковою, якій просто посеред вулиці цілує ручку Свирид Петрович Голохвостий. Так вшановано пам'ять  артистам і персонажам відомої комедії "За двома зайцями". Потім відвідали трагічно звісний Бабин Яр, де у 1941-43 рр. було знищено фашистськими окупантами більш 200 000 людин і закатовано біля 1000 діток, де було жорстоко розстріляно Олену Телігу та її чоловіка. До пам'ятника вербичанами було урочисто покладено квіти.

 

З Організацією Українських Націоналістів

 

 Зустрілися ми з представниками ОУН, з останнім Головою Української Народної Республіки в екзилії (в изгнании) паном Плав'юком. Ще в молоді роки опинився він у Америці з 5 долярами у кешені і розуміючи агліцькою мовою лише "О, кей!", але завдяки наполегливій праці і патріотизму справжнього українця дожив до почесного звання Голови УНР. В 1992 році він передав символи влади УНР, які зберігалися з 1922 року за кордоном першому Президенту Незалежної України Кравчуку. Не зважаючи на почесні роки, державний розум цієї людини відчувався у всьому. Він розказав про себе, про Українську державу, про перспективи на майбутнє, з задоволенням вислухав про розбудову українського осередку у Татарстані, з цікавістю приміряв каляпуш (у якому, до речі, дуже став схожим на Мінтімера Шаймієва) та покуштував чак-чак, дав високу оцінку нашій роботі.

 

В Комітеті по справах національностей та міграції

 

Далі "Вербиченька" побувала на офіційному прийомі в Державному Комітеті України по справах національностей та міграції у пана Генадія Москаля. Таких делегацій там ще не бачили. Розмова була тривалою і плідною, підіймалися питання гострі і нагальні, іноді порозуміння було знайти не просто, але все пройшло дуже добре. Ми запросили пана Москаля на майбутній традиційний фестиваль українців Татарстану, який планується провести на весні у Казані і, звичайно, вручили подарунки і cувеніри. Генадій Генадійович обіцяв розглянути питання відвідин Татарстану та всіляку підтримку урочистого і важливого заходу.

 

"Лелеки" і Пласт

 

А молодіжне крило "Лелеки" в цей час плідно спілкувалося з пластунами. Пласт - міцна, потужна молодіжна скаутська організація, з представниками якої наша молодь познайомилася під час літніх вакацій у Львові, а зараз діти зустрілися як добрі друзі. Сподіваємося таке спілкування матиме лише позитивні наслідки, це прозоро було видно з блискучих дитячих очей та невгамовного захоплення.

 

З Павлом Прокоповичем Глазовим

 

Ще одна цікава зустріч відбулася в той день у Києві. Побували ми в гостях у Павла Прокоповича Глазового. Пів віку Україна зачитувалася його гуморесками, вони не втратили своєї нагальності і на сьогодні. Нещодавно йому виповнилося 80 років, літа вже досить почесні, нажаль він не мав змоги прийняти вдома все наше численне товариство, тому у склад делегації увійшли в основному діти. То була не просто пересічна зустріч, то була зустріч з живою історією, зустріч трьох поколінь українців! Павло Прокопович щиро подякував за увагу до себе (для кожного поета це приємно, та зараз це йому ще й дуже потрібно), задоволено прийняв наші подарунки, розчулено слухав, як діти виконують сценки по його творах, дивувався такому ставленню до своєї творчості у Татарстані, радо подарував нам ювілейні примірники своїх нових видань. Дай Боже доброго здоров'ячка йому ще на довгі роки! А нам і нашим дітям свято берегти і передавати далі пам'ять про таких незвичайних людей.

 

Святині Чернігова

 

Під час подорожі встигла наша "Вербиченька" побувати у старовинному Чернігові, познайомитися з містом, його чудовою архітектурою, відвідати собор Спаса, що майже побратим Київської Софії, де похований князь Ігор. Ми познайомилися з експозицією справжніх шедеврів - вишиваних ікон отця Дмитра Блажейовського, рукотворних сучасних святинь, живої історії, яка створюється на наших очах! 

До Михайла Коцюбинського

 

В Чернігові є музей Михайла Коцюбинського. Нас тепло і радісно зустріла директор музею Марія Іванівна Москаленко, показала будинок Коцюбинських, експозицію музею, чудовий і добре доглянутий сад, відповіла на наші численні питання, сфотографувалася з нами на добру згадку.

 

Родинна зустріч в Ядутах

 

Іноді доля розкидає людей і цілі родини по всіх усюдах. Майже всі вербичани мають родичів в Україні. Залишилися там рідні і у нашої Галини Миколаївни Артем'євої (Медовнік). У Нижнєкамську живуть ще дві її сестри і брат, тут народилися молодші покоління родини, які не забувають свого походження і приймають у всіх справах "Вербиченьки" безпосередню участь. Так складається, що не часто і не всім доводиться бувати на історичній землі. Та що може бути ціннішим у житті, ніж зустріч з рідними людьми.

Всією "Вербиченькою" ми відправилися в село Ядути Борзнянського району. Нас чекав переповнений зал сільського клубу, в якому ми прямо "з коліс автобусу" виступили з концертною програмою. Які вдячні то були глядачі, як тепло вони нас зустріли, стільки добрих слів ми почули в свою адресу! Нам урочисто було подаровано для Культурного центру святу хлібну діжу, українські шаровари та кушак для виступів і "море" духмяних квітів.

А коли після концерту на сцену піднялися представники родини Медовників, очі у всіх присутніх розчулено заближчали… Зустрілися три покоління родини, зустрілися дідусі та онуки, які ніколи не бачили один одного!

Далі зустріч повільно перейшла в неформальне спілкування за столом, де всі досхочу натанцювалися та наспівалися чудових українських пісень разом з місцевими майстрами сцени. Відпочинок товариству було влаштовано в теплих і затишних будиночках бази відпочинку на березі чудового лісового озера. Про те гостинно піклувалося все керівництво села, району і Ніжинського університету. Щира наша їм за це подяка.

ЩИРО ДЯКУЄМО

 

Наша подорож не могла б відбутися без допомоги і доброго ставлення Міністра культури Російської Федерації Михайла Єфимовича Швидкого, який виділив кошти на оплату автобусу, без допомоги працівників Міжнародного центру фестивалів, концертів і культурного спілкування з закордонними державами, який очолює Володимир Миколайович Мінчевський, і Володимира Миколайовича Берлізова,  який полагоджував документацію, Голови ПАТП-1 Агтаса Нургатійовича Галіахметова, який виділив автобус, та без самих водіїв Володимира Хрущьова та Халіла Ібрагімова, увагу і підтримку яких ми відчували протягом всієї подорожі, які зробили все, щоб наша подорож була такою чудовою і приємною.

Висловлюємо щиру подяку організаторам фестивалю пану Пономаревському, ректору Ніжинського педагогічного університету пану Яковцю, всім ніжинцям, які переймалися піклуванням про наше перебування в Україні.

Щиро дякуємо Голові сільради села Ядути Анатолію Володимировичу Андрющенку, директору клубу Павлу Васильовичу Сірику, директору школи Петру Тимофійовичу Колібабі, керівнику СТОВ "Ядутинське" Миколі Семеновичу Мусієнку, Тамарі Василівні Руденчик, та її чоловіку Володимиру за теплу зустріч, добрі слова, приємні подарунки, гостинність і розуміння під час зустрічі на Чернігівській землі. 

Дай Боже доброго здоров'я всім добрим людям за добрі діла на славу України!

Людмила Найденко.

“Вербиченька” (Татарстан)

Жовтень 2003 р.

Е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка