lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Із історії фестивалів українців Татарстану

Добрі спомини про те, як ми в Набережних Човнах організовували і провели перший в республіці "Сорочинський ярмарок"

У 2002 році в Нижнєкамську товариством "Вербиченька" був проведений перший фестиваль українців Татарстану. Там же було прийнято рішення такі свята проводити щорічно, II фестиваль було вирішено провести в Набережних Човнах, а III - у Казані. І 30 березня 2003 року II Фестиваль українців республіки відбувся. Він був незвичайний і нетрадиційний. Приурочено його було до дня народження Миколи Гоголя і носив назву славетного "Сорочинського ярмарку". Пройшло свято на затишній та гостинній сцені Набережночовнинського палацу культури "Роднік", декорації якої повернули глядачів у далеке минуле рідної української землі. І господиня сцени, Ліна Василівна Бандурина була просто незрівнянна.

Чого тільки не побачили глядачі на ярмарку!.. Було багато чудових пісень у виконанні Набережночовнинської общини "Батькiвщина". Їх чудові голоси у повній мірі відобразили всю мелодійність української пісні, і гучної і співучої і гумористичної. Порадували гостей фестивалю українці Казані. Вони привезли на ярмарок чудові пісні, які виконували і професійні співачки і аматори сцени, і навіть маленький хлопчик. Віршеву гумореску прочитала Оленка Чорняєва.

І вже зовсім "на ярмарковий лад" була настроєна "Вербиченька". Весь її виступ був насичений сценками, відображаючими справжній характер взаємовідносин українського простого люду, торгуючого народу. Побачили глядачі сварливу "Парасю", що чоловіка зовсім "загризла" своїми доріканнями, і хитруватого "кума", який мало чужу жінку не сторгував, і "підвипившого сусіда", і "незрівнянну Проню Прокопівну". Дві сусідоньки з'ясовували у яких краях шляхетні та гонорові мужчини водяться. Всіх знайомих обмовили, всі "кісточки перемили", як годиться. А чим тільки не торгували на ярмарку!… Ложки, хустки, гребінки, бублики, макітри опішнянські, "зелень" (виявилося, що то долляри), кроля навіть купили, що "ще сьогодні ловив мишей", а курку синеньку, хоч і непорочну, так ніхто й не купив, (хоча одна дорідна жіночка дуже цікавилася, чим же її годували, щоб схуднути і самій). Перепліталися гумористичні сценки дотепно і доречно підібраними піснями.

Продемонстрували свої таланти учні недільної школи Нижнєкамська. Вони і на овочі "перетворювалися", показавши як "Ходить Гарбуз по городу", і що у крамниці може статися, якщо рідної мови не розуміти, і "Гопачка" звичайно затанцювали.

Справжньою прикрасою фестивалю були вірші Валентини Садовнікової. Як завжди гармонічно вони влилися у канву сценарію. А пісня на її слова просто вразила всіх присутніх! За плідну творчість пані Валентині було урочисто вручено спеціальний подарунок "Український словник" від Ніжинського педагогічного університету імені Гоголя.

Подарунки на цьому не закінчилися, а лише почалися. Почесними і дорогими гостями фестивалю були пан Михайло Горинь, президент УВКР (Української всесвітньої координаційної ради), його пресс-секретар пані Світлана Остапа з Києва, та заступник Голови Об'єднання україців Росії пан Юрій Кононенко з Москви. Пан Горинь високо оцінив роботу українських організацій республіки Татарстан. Він нагородив Почесними грамотами УВКР казанську "Україну", набережночовнівську "Батьківщину", нижнєкамську "Вербиченьку" та їх керівників, і передав Почесні привітання від Віктора Ющенка. Також від УВКР було нагороджено українську недільну школу Нижнєкамська. В своєму виступі Михайло Миколайович підкреслив, що побувавши в багатьох українських організаціях світу, самої України та діаспори, не думав, що у Татарстані розвиток української культури поставлено на такий високий рівень, що саме тут земляки мають таку гарну підтримку від керівництва як міст, так і республіки вцілому, що саме тут так багато уваги приділяється плеканню української мови та піклуванню про дітей.

Від Об'єднання українців Росії пан Юрій Кононенко передав привітання та вручив святкові подарунки учасникам фестивалю. Щиро поздоровив усіх присутніх з таким великим святом українства у Татарстані Президент АНКО (Асоціації національно-культурних організацій) Республіки Татарстан Сагіт Кодебаєвич Джаксибаєв, який на протязі багатьох років бачить, як працюють українські організації республіки, підтримує нас, приділяє заслужену увагу. Він вручив організаціям чудові, видання святкових примірників книги АНКО, та побажав подальших успіхів. Привітала всіх присутніх з таким чудовим святом заступник Голови адміністрації міста Набережні Човни, яка теж не залишає човнинських українців без уваги. Усі організації отримали Подяки за проведення фестивалю від директора будинку дружби народів "Роднік" пані Фаріди Бєлєцької.

Закінчився фестиваль святковим банкетом, який було влаштовано господарями цього прекрасного свята, за що їм велика наша подяка.

29 березня почесні гості з Києва та Москви відвідували Казань, 30 березня були гостями Набережних Човнів, а 31- Нижнєкамську. Зібралися гості у затишному приміщенні Українського культурного центру СШ № 32. Відвідала його і заступник Голови адміністрації нашого міста пані Ільсія Мєзікова. Гості познайомилися з нашою "українською хатинкою" та її експонатами, бібліотекою, шкільним обладнанням, пам'ятними альбомами про роботу товариства та школи. Та головним, звичайно, було плідне спілкування. Під час тривалої розмови пан Горинь висловив глибоке задоволення від візиту, та висловив пані Мєзіковій щиру подяку за розуміння проблем та підтримку заходів "Вербиченьки". Ільсія Хаматовна в свою чергу подякувала пану Михайлу за візит, за високу оцінку роботи, і запевнила , що "з добрими людьми завжди добре й спілкуватися". Ото ж маємо надію, що й надалі будемо працювати на користь і нашої неньки-України і батька нашого Татарстану, і нашого чудового й затишного Нижнєкамська.

Хочеться підкреслити, що такі заходи як оцей фестиваль надають товариству натхнення, безумовно зміцнюють кожну українську організацію і український рух взагалі, додають людям почуття самоповаги, зміцнюють ставлення до нашої діаспори інших народів. І головне, наші діти відчувають співпричетність до українського руху, і ми впевнені, що вони підтримають наш прапор і понесуть його після нас.

Людмила НАЙДЕНКО

На фото:

- Зустріч п. Михайла Гориня з п. Ільсією Мєзіковою;

- Наш “Сорочинський ярмарок” жив, всміхався і співав...

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка