lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 «В сім’ї вольній, новій”

МатвієнкоКубанці прийняли участь в Міжнародному літературно-мистецькому Шевченківському святі на моїй рідній Кіровоградщині

Уже майже половина українських областей мали честь приймати у себе Міжнародне літературно-мистецьке шевченківське свято “В сім’ї вольній, новій”. На декількох українську Кубань за направленням нашого Товариства представляли мистецькі колективи краю. На Рівненщині і Хмельниччині це були краснодарські дитячі колективи, якими керують Тетяна Здебська і Галина Погорєлова, а на Донеччині – прекрасний хор “Покуть” з Лазаревського українського центру. І от тепер на шевченківському святі на центрально українській Кіровоградщині побував чи не найкращий фольклорний колектив Кубані з станиці Челбаської Канівського району.

На самому початку розповіді про фестиваль хочу щиро подякувати директору племзаводу “Воля” Анатолію Миколайовичу Редьку за фінансову підтримку хору.

Фольклорний колектив станиці Челбасской Краснодарського краю

Міжнародне Шевченківське свято веде свій початок ще з радянських часів, а точніше з 1989 року. Традиційно воно проводиться в травні на честь перепоховання великого Кобзаря в рідну українську землю на Чернечій горі під Каневом. Цього року урочистості тривали з 21 по 25 травня і розпочиналися велелюдним концертом-мітингом біля пам’ятника Батькові Тарасу в Кіровограді. На ньому виступили письменники з Білорусії, Австралії, Росії і, звичайно, України, у тому числі з Кіровоградщини. Запам’ятався спів заслуженого хору Збройних сил України у складі 80 осіб і рок-групи “Кому вниз”, які виконали твори на слова Шевченка. Його прекрасну поезію прочитали кращі актори-декламатори України. І, головне, не загубився серед іменитих виступ нашого станичного колективу. Хор виконав пісню “Спи, Тарасе, батьку рідний”, заспівував Л.В. Педан. Після виконання козаки повернулися обличчям до пам’ятника і поклонились. Я почув, як народна артистка України Ніна Матвієнко сказала своїм подругам по тріо “Золоті ключі” Марічці Миколайчук і Валентині Ковальській (заслуженим артисткам України): “Бачте, як треба робити? Як кубанці!”  Чулися дуже теплі і щирі виступи з подякою за прекрасне виконання. Це було видно і по телебаченню, бо, крім прямої трансляції, ввечері у повному обсязі відкриття Шевченківського свята повторили.

Кіровоградщина – відомий мистецький край. Тут народилися відомі українські літератори: Володимир Винниченко, Євген Маланюк, Юрій Яновський. Звідси походить славний рід діячів російського мистецтва Тарновських. Степовий край дав польській культурі Кароля Шимановського. Нашими сучасниками є відомі кіровоградці: літератор Володимир Базілевський, митець Анатолій Авдієвський, політик Євген Марчук та багато інших. Тринадцятирічним хлопчиком разом з батьком у валці чумаків проїжджав цими степами і балками сам Тарас. Про це він написав у своїй російськомовній повісті “Наймичка”, де згадував Новомиргород, Златопіль, Дідову Балку, Грузьке і сам Єлісавет. Кіровоградщина – колиска українського професійного театру. Саме туди, в знаменитий музей-заповідник “Хутір Надія” і в Арсенівну, на батьківщину Карпенка-Карого попрямували учасники святкових днів. Прості люди щиро і природно зустріли дорогих гостей. Тому кубанцям і було там тепло і невимушено, а звідки і висновок: “А вони такі самі, як і ми” (Черевко М.Ф.). Та і як може бути по-іншому, якщо і страви на столах, виключно з самогоном, були знайомі нашим козакам і козачкам. А борщ наче добріший, бо український. Додам від себе: мабуть дуже скучили за борщем. Потім до пізнього вечора лунали над луками пісні. Відомі артисти і наші аматори співали так, як було на серці. Особливо запам’яталась оперна співачка Лідія Забіляста. Те це й зрозуміло. Її рідна Олено-Косогорівка була геть поруч.

Наступного дня побували на відкритті художньої виставки “Мальовнича Україна”, де прекрасно виступило і київське тріо “Золоті ключі”. Саме з ними в другій половині дня і ще з декламатором народним артистом України Святославом Максимчуком ми виїхали до міста залізничників Знам’янки. Тут відбулося покладання квітів до пам’ятника Шевченка і відвідування єдиного в області шевченківського музею “Кобзарева світлиця”, яким керує нащадок старшої сестри Тараса Катерини В’ячеслав Шкода. В музеї зберігаються знімкі корифеїв українського театру Карпенка-Карого, Садовського, Саксаганського (з автографами), Заньковецької. Та найбільша цінність – оригінал фотографій Т. Г. Шевченка (1860 р.). В Будинку культури гостей зустрічав місцевий хоровий колектив. Спасибі всім господарям. Видно, що вони старалися і приложили багато зусиль для проведення заходу. Порадувала активність місцевих козаків з Чорноліської сотні Бугогардівської паланки українського козацтва.

Чекаючи початку концерту, наші люди все не могли зрозуміти: чому діти, що купалися у фонтані, всі говорять “по-кацапському”. Потім нам пояснили, що більшість шкіл в Знам’янці російські. І це в центрі України! Сюди б привезти отих захисників російської мови, що криком кричать про її утиски в Україні. А де ж хоча б одна українська школа на всю Кубань? Може, тому дітлахи, яких було чимало, не дуже добре і сприймали український концерт?

І просто приголомшливо все відбулося в Компаніївці. Степове містечко здалося таким рідним. Творчий десант зустрів сам голова райдержадміністрації, припросив усіх до себе в кабінет. Потім в приміщенні Ради відбувся тематичний концерт для гостей. І де вони набрали стільки талантів серед оцього степу, рівного, спекотного с відчайдушно-високим і чистим небом – як у нас на Кубані! Виявилось, що це викладачі і вихованці одної-єдиної в Компаніївці музичної школи і учасники творчих колективів Будинку культури. Вже тут, на Кубані, згадуються виступи Ірини Шнур (“Ой, горе тій чайці-небозі” на слова Івана Мазепи) і зовсім юних хлопчиків Владислава Найди і Романа Шнура. Програму зустрічі трішки порушила Ніна Матвієнко: не погодившись з її закінченням, вона сказала: “Та куди ж нам ще йти на концерт, якщо тут такі прекрасні люди! Дівчата, давайте заспіваємо!” Подаровані квіти були покладені до пам’ятника полеглим у роки Великої Вітчизняної війни. І тут челбасяни побачили прізвища, які є і в станиці. Може, дійсно, хтось із кубанців навіки залишився в українській землі.

Концерт відбувся в селі, що прямо притулилося до райцентру. РБК на ремонті. Важко подолати безгрошів’я перебудови і приватизації. Прекрасна зустріч – серце до серця під знаменом одного на всіх Тараса Григоровича. Вів концерт голова сільської Ради – прекрасний чоловік, який всю увагу приділив гостям, розповів про сьогоднішній час, його проблеми і перспективу і, головне, про надію. Обід в їдальні місцевого технікуму був витриманий в кращих традиціях української гостинності і багатства української кухні. А наші артисти віддячили кухарям веселою піснею на згадку.

Мистецькі бригади, крім нашої, побували в Долинській, Новгородці, Олександрії і Бобринці. І все ж головний концерт відбувся в Кіровоградській обласній філармонії, директор якої є другом кубанців. Ви тільки погляньте, серед яких зірок виступали наші земляки: квартет “Явір”, жіноче тріо “Золоті ключі” і чоловіче “Солов’ї України”, народні артисти України Анатолій Пономаренко, Лідія Забіляста, Володимир Турець, Неоніла Крюкова, Святослав Максимчук.

Про ще одну народну артистку і її колектив “Зоряни” хочеться згадати особливо. Адже Антоніна Червіньска виконала шевченківську поезію “Вітре буйний”, музику до якої написав наш Віктор Гаврилович Захарченко – керівник Кубанського хору. Взагалі захарченківські пісні на слова Тараса Шевченка і Лесі Українки розійшлися по Україні дякуючи Національній радіокомпанії. З її передач люди на слух записують ноти і виконують ці твори, бо слова ж відомі і рідні. Так що можна стверджувати, що Кубань під час закриття шевченківських днів звучала двічі. Величезна подяка на це головному режисеру свята заслуженому діячеві мистецтв Василю Вовкуну. Саме він так високо оцінив виступ фольклорного колективу з Челбаської на минулорічному фестивалі “Берегиня” в Луцьку. І в Кіровограді кубанців глядачі нагородили гарячими і тривалими оплесками за виконання народної пісні на слова Т.Г. Шевченка з поеми “Катерина”. Перед виступом наші артисти таки хвилювалися, але все вдалося: і рівно, і злагоджено, і впевнено. Молодці!

А Міжнародне шевченківське літературно-мистецьке свято “В сім’ї вольній, новій” наступного року відбудеться в Одесі. То ще може і там своєю участю його прикрасять кубанці.

На світлинах: Так зустрічали на святі народну артистку України Ніну Матвієнко Виступає Фольклорний колектив станиці Челбаської Краснодарського краю.

Микола СЕРГІЄНКО.

“Вісник Товариства української культури Кубані”

№ 2 (42) –  2005 р.

visnik@rambler.ru

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка