Шановна редакція газети «Вісник Товариства української культури Кубані». Я завжди з цікавістю слухаю радіоповідомлення з Кубані кореспондента Миколи Сергієнка, бо сприймаю цей край, як свій. Мої батьки - Оскаленко Георгій Антонович народився у станиці Атаманівській, мати - Білокур Анна Іванівна - теж з цих місць - ст. Криловська, старший брат - Валерій живе у ст. Старолеушковській i сьогодні.
Якщо мій батько ще в дитинстві втратив батькiв і виховувався на Україні (його мати Дяченко Христина Дем’янівна - красуня з Полтавського краю), то, ставши дорослим, повернувся на Кубань, там знайшов одну із своїх сестер - у ст. Переяславськiй, яку виховали зовсім чужі, але дуже добрі люди - сім’я вчителів Красовських.
Моя доля склалася так, що з України я вийшла заміж і жила в Абхазії, тепер мій син навчається в Тбілісі, і я, по можливості, їжджу туди, а по дорозі заїжджаю і до брата.
Ваша газета була надіслана до Полтавського музичного училища в зв’язку з 80-річчям його директора Гурмаженка Віталія Вікторовича (до речі, я при ньому закінчила училище, а також акомпанувала у танцювальному ансамблі, яким керувала дружина нашого директора у кооперативному технікумі).
До 100-річчя нашого училища, яке ми відмічаємо у цьому році, ми чекали Віталія Вікторовича, але на жаль він не приїхав, тому передаємо йому наші щирі вітання і побажання здоров’я, творчості, всього самого найкращого.
Я професійний композитор, член національної спілки композиторів Абхазії (1992) та України (1996). Кожен рік я звітуюсь перед полтавцями з авторськими концертами. Звучать мої твори і на міжнародних фестивалях, у концертах різних країн.
Тамара Оскаленко-Порулава,
композитор, член національної спілки
композиторів Абхазії та України.
“Вісник Товариства української культури Кубані”
№ 2(37) – 2004
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.