Вечір, присвячений 60-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні, пройшов у українців Петропавловська-Камчатського

Минуло шість десятиліть відтоді, як відшуміли бурі, відгриміли грози і згасли криваві заграви Великої Вітчизняної війни над Вітчизною. Та чим більше минає часу, тим значимішим постає безприкладний героїзм нашого народу в боротьбі проти страшної навали німецьких загарбників.

Важко описати ті бої, які велися не на життя, а на смерть. Важко розповісти про героїзм воїнів, які самовіддано билися, не знаючи страху смерті. Важко було слухати про те страшне лихоліття, що спіткало наш народ, який пройшов через смерть і страждання, але вистояв, засвідчивши перед світом свою незламність і силу.

Віддати данину поваги народові, який вніс величезний вклад у досягнення перемоги в часи війни і зазнав у ній незліченних жертв, прийшли люди 14 травня 2005 року у Камчатську обласну бібліотеку ім. С.П.Крашеніннікова на вечір, присвячений 60-річчю Перемоги над фашизмом. Перед присутніми пройшла Друга світова війна з усіма її жахіттями, від початку на кордонах Західної України та Західної Білорусії, Сталінградською та Курською битвами, боями за Київ і Москву, форсуванням Дніпра, Прип’яті, Дону і Волги до її вінця – взяття Берліну і капітуляція Німеччини 9 травня 1945 р. Про усі ці події минулої війни, про полеглих, про нелегкі фронтові дороги, про Перемогу розказували члени клубу української культури В. Пилипчук, А. Сєргєєва, В. Дорошенко, О. Петрук, С. Кривуца, С. Бондаренко, Н. Сивашенко, О. Афанас’єва, учні українського недільного класу Роман Петрук, Тамара Богун та Оля Левчук по сценарію, який склала керівник і ведуча клубу Едіта Познякова.

Духовним початком свята стала пісня-молитва «Боже Великий, Єдиний…» (Миколи Лисенка на слова Олександра Кониського) у виконанні ансамблю «Ласкаво просимо» (худ. керівник Л.М. Перевалова). Протягом вечора дівчата представили ще дві пісні про війну «Степом, степом…» і «Димить туман». Співали молоді, які війни не знали, але співали так, що кожен розумів: ці вогненні роки і досі хвилюють серце, збуджують сльози співчуття і глибокого потрясіння, бо говорять про долю солдата і страждання Матері:

Мати, мати жде свого солдата,

А солдат спить вічним сном.

Юна Дарія Шкотіна  виконала ліричну пісню «Вальс в мінорі» із кінофільму «Московська сага», а похилого віку сивий Святослав Поліщук заспівав пісню «Посилка», яку вперше почув 12-річним хлопчиком, і яка у складній життєвій веремії із 60-річною протяжністю не згубилась, а збереглася в його пам’яті. Під супровід гітари Святослава Максимовича ніби оживали епізоди Великої Вітчизняної. І відгукувався зал на «Пісню про Київ», «Журавлі», «Коли потяг у даль загуркоче», «В лісу прифронтовому», «Темна ніч»…

І ось до присутніх звернувся колишній партизан, а зараз мешканець Києва, українець, Решетняк Віктор Іванович, який партизанив з 14 років. В окупованих областях гітлерівці сподівалися поставити людей на коліна, зробити їх слухняними рабами, - розказував він. Але цього не сталось. Буквально з перших днів окупації в містах і селах, куди вдиралися завойовники, спалахували вогнища всенародного опору. Серед народних месників були жінки і чоловіки, робітники і селяни, інтелігенція, вчорашні школярі, бійці і командири Червоної Армії, що потрапили в оточення, люди багатьох національностей. В партизани йшли цілими родинами.

Могутній, ще не бувалий в історії воєн партизанський рух по суті перетворився на другий фронт, який відкрився у тилу ворога і дуже сприяв нашій армії у вигнанні загарбників за межі Батьківщини, а потім і остаточному розгрому фашистських полчищ.

На зустрічі виступили також ветерани війни, які воювали на території України: Николенко Василь Гнатович, Денисенко Віктор Маркіянович і єдиний на Камчатці кавалер ордена Олександра Невського Туров Володимир Георгієвич. Вони розповіли про всі тяготи збройної боротьби з німецькими загарбниками, про голод і холод, і гіркоту втрат, які їм довелось пережити, і радість перемог і в їх словах звучала гордість за наш народ, за нашу незбориму Вітчизну. Слова вдячності, слова подяки за збережений мир, за сонячне небо над нами були сказані головою калмицької громади Тихоновою Надією Конашевною, присутніми.

Увесь вечір біля світлини пам’ятника загиблим воїнам горіли свічечки. Їх, як надію, не здатне погасити ніщо на світі. І, доки вони горітимуть, доти жива буде Пам’ять про тих, хто віддав своє життя за щасливу майбутність нашого трагічного і незламного народу.

На фото: Єдиний на Камчатці кавалер ордена Олександра Невського  Володимир Георгієвич Туров. Учасники нашого вечора пам’яті, присвяченого 60-річчю Перемоги над фашизмом.

Світлана КРИВУЦА

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка