Едіта ПозняковаДо ювілею засновниці і душі Клубу української культури імені Івана Франка пані Едіти Мирославівни Познякової

Рядки цього листа к Камчатки від пані Світлани Кривуци, присвячені засновниці і душі Клубу української культури імені Івана Франка пані Едіті - Юліані Мирославівні Позняковій (Мочевус), були написані рівно рік назад. Але Редакція сайту “Кобза-Українці Росії” вирішила сьогодні процитувати їх на славний ювілей нашої дорогої і такої талановитої колеги і товаришки з далекого півострова на самому Сході Сонця... Читайте, друзі: всі слова тут написані від щирого серця...

Була в давніх римлян традиція: приглядатися до кожного прожитого п'ятиріччя. Саме в такому часовому відтинку, вважали вони, найкраще віддзеркалюється звершене людиною.

Переді мною - стосик газет, книжок, сценаріїв. У них, власне, й відбилося те, що зробила для розширення обріїв рідної культури на Камчатці Едіта Мирославівна Познякова упродовж багатих на творчі здобутки двох останніх п'ятиріч.

21 вересня 2000 року залетіла в мою оселю "щебетлива пташина" і залишилася в ній назавжди, зігріваючи душу Любов'ю і Правдою. Це прийшла в мій дім газета з рідною і простою назвою "Батьківщина - Україна, моя Україна", першим редактором якої стала Едіта Мирославівна.

Як збагатила вона наші душі, скільки тепла і світла внесла у наш дім! Вона стала для нас вісницею доброї надії. Вона увірвалася в наші оселі "Вітром з України", який приєднав нас до великої і сердечної рідні, де живуть пам'ять, вірність, надія і любов. Веселим Сонечком газета повела нас у світ дитинства рубрикою "У діда Євгена". Мудрою і щедрою на поради "Домашньою енциклопедією" залучила до вічної науки життя на Землі. А своїм невсипущим і невтомним Аптекарем закликала "Будьте здорові!" Прилучила до глибин народної криниці сердечними і розсудливими, глибокими і мудрими розповідями про життя наших предків. Велич національного духу, славна і драматична минувшина, походи і битви, незламна вільність козаччини озивались у душах голосом пращурів. А скільки гіркої і болючої правди пульсує у спогадах колишнього репресованого українського інтелігента Святослава Поліщука і чесній, відважній, безкомпромісній розповіді викладача російської мови та літератури, делегата II з'їзду вчителів України Ніни Баланчук (мами члена Клубу Юлії Єременко). Пізніше ці нариси були упорядковані і вийшли двома окремими книжечками "Я юності не знав..." С. Поліщука та "Історія України в історії однієї сім'ї" Н. Баланчук під редакцією Е. Познякової.

А коли зазирнемо в попереднє 5-річчя, то перед нами постануть широкі, такі потрібні нам нині обрії високої духовності у збірках віршів Ніли Висоцької, що вийшли у "самвидаві" в 1996 та 1997 роках і Валентини Могилевської у 2000 році.

Завдяки невтомній праці Едіти Мирославівни до українців Камчатки вперше промовили українським словом такі видатні поети сучасності, як Ліна Костенко, Лариса Юхименко, Олекса Ющенко, Данило Кулиняк, Василь Колодій і ще багато тих, хто сьогодні становить гордість української культури.

Промовили переконливо, соковитою, багатою на стильові відтінки мовою.

Понад десяток  зверстаних нею на домашньому старенькому комп'ютері поетичних збірок, статті, сценарії, редакторська робота - це, мабуть, чималий шмат нервів, енергії, здоров'я... Та звершене, пережите - не тільки у стосі книжок. Створений нею Клуб української культури при Камчатській обласній бібліотеці імені Степана Крашеніннікова об'єднав різних за віком і фахом людей.

Клуб акумулював у собі енергію багатьох неординарних особистостей: Валерія Сергєєва, Валерія Поети, Лева Зіневича, Валерія Кравченка, Святослава Поліщука. Стрижень єднання цих людей - талан Едіти Познякової. Позитивне поле, що струміло від цієї жінки, притягувало людей щирих, талановитих, небайдужих. ЇЇ енергія розбурхувала сонний, буденний плин часу.

Не тільки на сторінках часопису "Батьківщина..." пані Едіта відкривала нову, небачену, нечувану Україну, але і на своїх вечорах.

Літературно-мистецькі вечори, організовані Едітою Мирославівною, мали розголос по всьому світу. Про них писалося не тільки на сторінках камчатських ЗМІ, про них можна було прочитати і в газеті "Свобода", "Молодь України", а з позаминулого року - і на Інтернет-сайті "Кобза" - українці Росії.

Поряд з нею - артисти, а попереду - глядачі, слухачі, одне слово, люди, яким вона присвятила свою працю.

Тарас Шевченко, Леся Українка, а тепер Іван Франко - хрестоматійна полуда осипалася з них, даючи дорогу живій думці, бентежній і натхненній.

День 8 лютого 2006 року, день народження Едіти Мирославівни, став і другим днем народження Клубу - йому було присвоєно ім'я Івана Франка - великого сина галицької землі. Справі рідного слова він присвятив своє перо, справі розбудження українського духу віддавав свої сили й свої помисли. Панi Едіта давно була захоплена думкою назвати Клуб цим іменем, але, тільки відвідавши Львів літом 2005 року, вона, дякуючи директору видавництва "Каменяр" Сапізі Дмитру Івановичу, привезла кілька книг поета, що і дозволило нам пізнати чимало такого, що було довгі роки приховане від широкого читача. Адже ці твори не ввійшли до широко знаного 50-томного видання творів українського Мойсея.

Усі шанувальники великого Каменяра, що прийшли на цей літературно-музичний вечір, змогли відчути тут присутність Франкового генія, спити із життєдайного джерела Франкової криниці.

То був дуже вишуканий вечір. Гарно оформлений у музичному і літературно-художньому відношенні.

У виконанні Заслуженого артиста Росії піаніста Валерія Кравченка і Заслуженого працівника культури Росії скрипаля Лева Зіневича прозвучали твори С.Людкевича, П. Сарасате, Х. Глюка, А. Дебюссі.

Славно і велично прозвучали пісні "Заквітчали дівчатонька" на слова і музику Р. Купчинського і "Повіяв вітер степовий" у виконанні дівочого квартету  "Ласкаво просимо" під мистецьким керівництвом Лідії Перевалової.

Засобами музичної декламації, речитативного діалогу учасники сценарію Антоніна Ходосова, Наталя Діденко, Наталя Березіна, Лідія Перевалова, Едіта Познякова, Галина Скрябіна передали всю багатогранність характеру і складність переживань літературного героя Івана Франка із збірки "Зів'яле листя" на українській, польській та російській мовах.

Велике зворушення у присутніх викликали учні українського класу, котрі разом з учителькою Валентиною Миколаївною Вишньовою виразно і чітко продекламували вірш "Каменярі", а Андрій Вишньов прочитав "Гей, Січ iде, красен мак цвiте".

Почесні члени Клубу Святослав Поліщук, Валерій Кравченко, Лев Зіневич, Галина Скрябіна, Ольга Гаврилова, Володимир Бондаренко одержали в подарунок зразок майбутнього альманаху - колективної праці багатьох однодумців Едіти Познякової.

Ця книжечка містить фотознімки різних років, серед них є і рідкісні, що були опубліковані вперше. Прикро лише, що через недостатню матеріальну базу, альманах не був надрукований повністю, але є надія, що з допомогою Голови Української Всесвітньої координаційної ради пана Михайла Гориня, він все таки в скорому часі побачить світ.

Ніби підсумовуючи все почуте, Заслужений працівник культури Росії Галина Скрябіна (Колодiй) сказала, що цей вечір - то є гаряче возвеличення Івана Франка. Сама пані Галина працювала в театрi iм. Iвана Франка в Києвi. А сьогодні стала почесним членом Клубу iм. Iвана Франка на Камчатці.

Закінчилося свято невеличким бенкетом, до якого запросила усіх гостинна пані Едіта.

То ж з роси й з води Вам, дорога Едіто Мирославівно! Бажаємо Вам і надалі так щедро, з такою ж невтомністю збагачувати наші душі культурними здобутками української літератури у часи духовного відродження нашої неньки-України.

Дай, Боже, з роси й з води Вам і Вашому Клубу української культури імені Івана Франка!

Світлана КРИВУЦА.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

08.02.2006 р.

Додаток: Пропоную, любі друзі нашого сайту, перечитати сьогодні ще і цей нарис про нашу дорогу товаришку пані Едіту. Його я написав 2 роки тому і поставив під псевдонімом, бо побоювався непорозуміння з боку її колег за мою сміливість у прояві свого заочного дивування і захоплення цією справжньою українською патріоткою і подвижницею. Під час IV Всесвітнього форуму українців в Києві мені пощастило всього на хвилинку зустрітись і обняти та розцілувати цю “камчатську Мавку”. Причому, разом з її донечкою-“сонечком” Ганнусею Єфремовою, з якою вдалося познайомитись в минулому березні на Міжнародній конференції по українській діаспорі, де вона читала делегатам доповідь від імені мами.

Сьогодні я душею і серцем буду разом з друзями пані Едіти – на ювілейному вечорі в її честь і її ж камчатському Клубі української культури імені Івана Франка, якому саме в цей день будуть відмічати першу річницю.

Обнімаю, цілую, дорога ювілярко!

З повагою і любов’ю –

Щиро Ваш Андрій Бондаренко.

Українці в Росії

Українська Мавка під камчатськими вулканами

В місті Петропавловську-Камчатському вже багато років живе талановита жінка - Едіта Мирославівна Познякова. Вона щира українка і християнка: її дівоче прізвище – Мочевус, хрещена вона своїми батьками в дитинстві як Юліана. Народилася на заході України, а зараз мешкає в своїй невеличкій двокімнатній квартирі майже на самому березі величезної Авачінської бухти Тихого океану, в якій, як кажуть, можуть вільно розміститися разом всі військові флоти світу. Звідти до її вікна долітають солоні вітри та доносяться крики морських чайок...

Працює пані Едіта-Юліана в обласному центрі на цьому далекому півострові завідуючою кафедри інформатики і математики Камчатського філіалу Московського університету потребкооперації. Вона - доцент, кандидат фізико-математичних наук. Користується великою повагою серед колег і студентів.

Але тут я хочу трохи розповісти про іншу – громадську іпостась пані Едіти. Яка у неї є, напевно, виразом великої ностальгії по рідній українській землі і духовно близьким людям...

Вона вже на протязі 11 років - керівник і ведуча Клубу української культури при Камчатській обласній бібліотеці ім. академіка Степана Крашеніннікова. В цьому обласному Клубі української культури російській педагог вищої школи і вчений-математик Едіта Познякова проводить разом з колегами і однодумцями за підготовленими нею ж сценаріями численні літературно-музичні вечори, присвячені українським поетам та визначним українським датам.

Була вона і редактором першого камчатського часопису на українській мові “Батьківщина - Україна, моя Україна”. Займалася випуском цього видання з 2000 по лютий 2003 року. За цей час підготувала на своєму домашньому комп’ютері до виходу в світ 17 номерів даної щомісячної газети. І зараз пані Едіта - активний автор цього українського часопису. В липні минулого року вона відкрила web-сторінку “Батьківщина” (Камчатка) на незалежному сайті діаспори “Кобза”-українці Росії”. Надіслала на сайт перші матеріали з Камчатки.

До того ж пані Едіта - аматор-книговидавець української літератури. Верстає, набирає і видає - більшість за власні кошти, - книжки на українській мові. Проводить їх презентації. Зараз готує цілий Альманах про роботу свого українського Клубу. Якщо, каже, стане сил і коштів для цього, то буде щаслива.

І український куточок в Камчатські обласній бібліотеці, і Клуб української культури, і публікації в українских газетах та інтернет-виданнях - то все її хобі! Безкоштовна і самовіддана громадська робота. А краще сказати – то вираз її дочірньої любові до України.

Ось так і живе на чужині, далеко від рідного краю, біля самого Сходу сонця на берегах Великого океану ця чудова жінка – українська патріотка і подвижниця. Разом з українським словом, українським віршем, з українською піснею та з великою повагою до історії своєї України і її народу.

Дай же їй, Боже, нових сил та наснаги для тих добрих справ, що вона робить для своїх земляків-українців, які здавна стали своїми людьми в цих суворих, далеких від України краях! І щастя, того суто українського щастя, котрого вона собі сама бажає...

На фото: Ось так камчатську українку Едіту-Юліану за її любов до української поезії відобразив на день народження колега-дизайнер – як героїню Лесі Українки з її геніальної “Лісової пісні”. Тільки не серед поліських хащ, а як дійсно камчатську Мавку – серед буйної, дикої парості, в краю гарячих гейзерів і дихаючих пломенем вулканів.

Василь ГРИЩЕНКО. 

А тепер надаємо слово самій ювілярці – пані Едіті –Юліані. Це її лист з відповідями на деякі питання, що вона отримала від нашої “Кобзи” напередодні свого ювілейного дня народження:

Шановний пане Андрію! Дякуючи Богові, я надіюсь все таки дожити до свого 60-річчя! І вважаю, що це чудо! Такий гарний вік мені Господь подарував! І я ще працюю.

Щоправда, не на кафедрі, а керівником Авторизованого Учбового Центру «1С» ООО «Денвер»... І ще при цьому щось пишу, тішуся кожній новій зустрічі  в Клубі української культури ім. Івана Франка… А ще, альманах «Україна на КамчатціІ» робиться і, можливо, буде таке щастя, тримати його в руках!

Народилася я в місті Зборові Тернопільської області, хрещена в греко-католицькій церкві ім’ям Юліана, прізвище мого тата Мочевус, ім’я Мирослав, мій дідусь - Костянтин Мочевус був з запорізьких козаків. Моя мамуся - Маріана Хойнацька - полька.

Певно в мене більше татової крові. Хоча дуже люблю польську мову, рада спілкуванню з поляками і ціную їх любов до мене. В мене є друзі в Польщі.

Закінчила Тернопільський педагогічний інститут, фізмат, а далі вчилася в Вільнюсі на програміста. Працювала довший час ведучим програмістом, а потім викладачем інформатики-математики…Все життя вчуся і вчу.

На Камчатці з 1988 року, куди мене привіз чоловік і за 10 місяців відійшов в інший світ. А я залишилася на Камчатці з 5-річним синочком - Васильочком. На моє велике щастя, він знає українську мову, щиро любить Україну-Батьківщину і разом зі мною у всіх моїх справах великих і малих. Це він мені якось ремонтує цей комп’ютер, дизайн в альманасі, це теж його робота, а зустрічі в Клубі без його участі я взагалі не уявляю. Бо всюди потрібна поміч близької людини. На зустрічах і його друзі – росіяни, які вже давно розуміють українську мову і залюбки приходять до Клубу.

Час летить - і ми забуваємо все що зроблено, але яка то радість, коли нашу працю бачать інші. А це значить, що вона потрібна не тільки мені! Цеж і є щастя!

З вдячністю за увагу до моєї скромної особистості

Едіта

Р.S. Хочу тільки додати, в яких «муках» родилася верстка того альманаху. Комп’ютер зависав кожних 10-15 хвилин, або й зовсім не запускався…А той, що мені обіцяли в серпні минулого року з Благодійного фонду «Україна 3000» ще так і не дочекалася, а він мені так потрібен був для верстки альманаху «Україна на КамчатціІ». Так що, коли будуть якісь помилки в альманасі, то хай мені всі вибачають, хто буде його читати. Не було ніякої змоги зробити щось краще. Бо на Камчатці в друкарнях не знають української мови і за верстку не беруться, тому верстка моя мусила бути, а не тому, що мені так хотілося. Ще й мусила написати розписку, що не матиму ніяких претензій до тексту і його верстки…Ось так і працюємо, ось так і живемо…

Правда, не можу не подякувати моїй сестричці Мирославі Мочевус, яка вислала 200 доларів на альманах і тим започаткувала видання альманаху. Після неї прийшло 300 доларів від пана Романа Ричок, голови Комітету Допомоги Україні Приятелі РУХу, 10000 рублів дала Світлана Кривуца. Дуже дякую Оксані Гентош зі Львова – редактору основної частини альманаху, бо пізніше я добавила нові матеріали, так як час ішов і альманах втрачав свою актуальність, а ще раз відправляти на редагування часу не було.

Дякую і своїй милій донечці Ганнусі Єфремовій (Литвинчук), яка також приклала немало зусиль до альманаху. А також Марії Сидорик, Володимиру Бондаренку, Олександру Кришталю, який ще й зараз шукає спонсорів, які б допомогли виплатити альманах, бо одна книжечка коштує 1322 руб., або 50$ (доларів). Також хочу подякувати якійсь добрій душі (на жаль не знаю прізвища), що вже декілька років виписує тижневик «Свобода» для Клубу української культури на Камчатці.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

26.01.2007

Камчатська  Мавка

Авторка листа Едіта Познякова-Мочевус на фоні блакитної  Авачінської бухти. Листопад 2006 р.

Едіта і квіти

Привіт Вам, дорога  Едіто, від донечки  Ганнусі та Ваших друзів Андрія  Бондаренка з Самари  і  Василя Бабенка з Уфи!

Запрошення до Едіти-Юліани на ювілейний вечір

На світлинах: Така вона сьогодні наша героїня - Едіта Познякова! Камчатська Мавка. Авторка листа Едіта Познякова-Мочевус на фоні блакитної  Авачінської бухти. Листопад 2006 р. Едіта і квіти. Привіт Вам, дорога  Едіто, від Вашої донечки Ганнусі та Ваших друзів Андрія  Бондаренка з Самари і Василя Бабенка з Уфи! Запрошення до Едіти-Юліани на ювілейний вечір.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка