Друк
Розділ: Бібліотека української літератури

Книга Василя Григоровича-Барського, видання кінця 19-го сторіччя
Книга Василя Григоровича-Барського, видання кінця 19-го сторіччя

Информ-блок, посвященный 310-й годовщине со дня рождения украинского путешественника и писателя
Частина
4

Першоджерела

Василь Григорович-Барський:

СТРАНСТВОВАНІЯ (Уривки)

КОШИЦІ

...Сего ради, бога на помощ призвавши, ідохом спішно в вишше пом'янутим священиком і возшедши на верх тоя гори, на нем же польськая убо кончається, венгерськая же наминається границя. Тамо опочивши мало, видіхом облаки сице низько ходящії, які і главам нашим касахуся. Таможде недалече отстоящую видіхом найвисочайшую гору з многими снігами, їм же би і неприлично було бути тогда в літноє время, но понеже висока єсть зіло, того ради всегда на ней хлади обрітаються. Повіствоваху же нам мнозі, яко тамо снізи многолітні суть в вертапах криющіїся, сніг бо ветхий лежить до нового, тойжде до второго і паки третій до іного, і тако нікогда же до конця ізчезнути не могуть. Ми же, видівши таковоє разнство стихій і божію сіє смотрінію восписавши, пойдохом оттуду долу обонь полгори Бескида 1 і снійдох невредимі на землю венгерськую. Богу тогда смирившу к нікоєму властелину всякоє розбойничеськоє зло. По сем розлучихомся з оним священиком, провождающим нас, і путшествовахом паки самі чрез міста, в которих народ кроткоє і тісноє одіяніє імат, і язик удивительний, єго же ми не могохом розуміти отнюд. Прешедши убо дня того три милі, доспіхом к весі, нарицаємой Грушев. Тамо єдва возмогохом упроситися на нощеваніє в дом, понеже ниже они нашего, ниже ми їх возмогохом розпознати нарічія, точію помаянієм рук. Заутра же возставши і прешедши милю єдину, прийдохом до містечка, єже нарицаєтся Гуменноє. Тамо замедліхом полтора дня і оттуду в суботу по полудні ідохом дві милі чрез весі Страськоє і Грушев і угощеваша нас в тих страннолюбивії человіці, і нощевахом в Грушеві. Заутра же, в неділю, шествующим на путі і удалившися мало от сопутников своїх ради нужди тілесной, соблудих от путі правого, достизающи їх, і по невіжеству розлучихся і пойдох путем іним, і прейдох сам милю єдину, і достигох до весі, нарицаємой Парховіяни, і в ней обнощевах. Заутра же зіло рано возставши, шествовах три милі і прейдох весі Бачко, Клечанов і Бідовці, і тамо єдва злучихся з моїми сопутниками, і прешедши совокупно дві милі, прийдохом к граду, в всей Унгарії прослутому і знаменитому, которий общим венгерським язиком іменуєтся Кошиці 2, латински же Caszovia іли Кашовія. Сей град ліпотен єсть і кріпок, кріпок того ради, яко зіло твердую іміяше стражу: єще бо точію нам к первим града вратам пришедшим, абіє вопросиша нас стражіє: «Кто? Откуду? Зачим?» Ми же небоязненно отвіщахом: «Путниці єсь ми от польських стран грядущії к преславному граду Риму». Они же требоваху от нас свідительства, сієсть патентов. Ми же аще і дадохом, обаче єще не попустиша нам внійти, но повеліша ждати, донеліже покажет властелину града і повратиться от него. І бисть тако. Таже возвратившися і отдавши коємуждо своя патенти, повеліша нам іти внутр. Ми же, прешедши стражу первую, видіхом ліпоту єго внішную, грядущи чрез мост, на мурованих столпах стоящ, і видящи под ним в глубоком і широком рві окрест града текущую воду. Таже ідохом чрез вторую стражу, в вратах каменнозданних стоящую. Прешедши же невозбранно, видіхом вторий ров широк і глубок, такожде воду в себі імущій, но огражден каменієм сюду і сюду. Таже паки прейдохом третію стражу, такожде в вратах каменних стоящую, посліди же і в третіх вратіх четвертую пройдохом стражу. Тоже вні йдохом внутр самого града уже темному вечеру бувшу, і прийдохом к нікоєму скудельнику в дом, добронравну і страннолюбну человіку, і в него нощевахом і гостихом полтора дня, просяще милостині по граду, аще і не без срама бисть нам сіє новоє художество. Ліпота же внутрняя града сего бисть сія: 1. Каменні суть всі доми, єдині верху других стоящії красні, білі, чисті, от них же многі суть з желізними ґратами на окнах, ніції же і з желізними дверми, і отвні красками упещренні. 2. Вода посреді града течет потоком узким каменнозданним, обаче бистрим, і ізмиваєт всякую нечистоту, от смрадних і сокровенних міст ісходящую і коєгождо дому ізвергаємую. 3. Кійждо дом і подворіє імат свой кладязь, от камені сочиненний, і всяк от своєго почерпаєт ізобильно і ні от кого же требуєт води. 4. Костели і кляштори тамо аще і немногі, обаче суть ізрядні отвні і отвнутр строєнієм і столпи іли звонниці, при коємждо храмі стоящії, такожде ліпотні, найпаче же костел Фарський, аки би у русов нарицаємая первоначальная іли соборная церков красотою своєю і іждивенієм вся превосходить, от самого бо січенного составлен каменія зіло іскусним художеством, такожде і вежа єго іли звонниця. 5. Улиці чисті ниже мало блата імущії, каменієм бо суть помощенні нарочно косо, да в время дождевно омиваються і да істекаєт от них вода в предписанний каменний поток чрез град текущий. 6. Конець і глава всім красотам тамо обрітаєтся столп каменний года 1724 новосозданний зіло іскусним художеством і розположенієм на три угли, посреді града стоящ, на нем же ангели на облаціх сидящії по краях углов от низу даже до верха ізображенні. Верху же оного столпа от тогожде каменя пресвятая діва богородиця хитростні і ліпотні ізсіченна, дванадесять златих звізд окрест глави своєї імущая, з смиренним і умиленним лицем право на ногах стоящая... Низу же окрест оного столпа суть степені каменноздакнії, на них же ніції латинськії святії от камені такожде ізсіченні стоять. Таже при самой землі окрест основанія суть хори іли ґанки, імущії баляси, такожде от каменя ізсіченні, на них же суть окрест стоящії ліхтарні, которії зажигаються в первий час нощі. Суть же тамо ізбраннії от колегії студенти іли ученики сладкогласні, іже утро восходящу слонцю і в вечер паки заходящу поють пісні красні нарочно сложенні, которії і аз слишах і насладихся до зіла. Оттуду ізийдохом в среду пополудні інимн градськими врати і видіхом страж тверду, яко же і в предреченних. І оходящи окрест града на путь наш, видіхом жестокую казнь злі творящим, сієсть рук, і ног, і глав человічеських множество по вісальницях і палях і на гаках желізних висящих, ветхих же і нових, яко єдва от смрада возмогохом преминути і от ужаса сердечного. Розлучися же тамо от нас сопутник наш поп Стефан, іже з нами совокупно ізийде от Львова, стидяшеся-бо з нами в дружбі бути, понеже милостині просихом, і он убо з послушником своїм іним путем отиде. Аз же з другом моїм Іустином Ленницьким, іним простшим, яко же нас наставиша іскуснії люде, і прешедши єдину милю, доспіхом к весі, іменуємой Ганиська; тамо у начальствующого дадоша нам милостиню малу, пива же довольно в сосуд, і нощевахом у винника єго. Заутра же, в четверток, на вознесеніє господа нашего Ісуса Христа, бихом в костелі на службі римськой, ібо далече отстояше церков наша. Посліди же бихом у плебана, сієсть у латинського мирського попа, і принявши от него милостиню малу, ідохом дві милі чрез Нагидов, в которой єдині кальвини обитаху, точію первоначальний господин латин з Кошиць доспіхом к весі, нарицаємой Гарадна, яже іміяще в себі отчасти кальвинов, отчасти же папістанов. Тамо ми нощевахом у нікоєго человіка блага, руськую содеращого віру. Но відомо да будет, яко по всей венгерськой землі аще і различних вір обрітаються людіє обаче всі суть страннолюбиві...

ВІДЕНЬ

...Прийдохом же до міста іли града, іже нарицаєтся Прук, от него же уже начинаєтся земля німечеськая, венгерськая же окончеваєтся. Тамо не точію возбраниша входити в град, но і на предградії нікто же на нощ прият нас в дом свой. Тамо нощевахом на улиці з купцями, тогда тамо пришедшими з оливою. Оттуду заутра, в неділю, по вислуханню служби божой, обрітши і священика, з нами вкупі грядущого, ідохом дві милі малих і прийдохом к нікоєй весі прекрасной; зіло бо подобиться предреченному граду Кошицям, точію неограждена єсть. Тамо бихом у рихтора, сієсть у судії, іже видівши наші патента, повелі, дати нам шпиталь, сієсть гостиницю, ідіже ми пришедше, купихом себі ястія і питія (понеже тогда запуст бисть пред Петровим постом) і учреждахомся з веселієм, просяще господа, да сохранить нас от оскверненія м'яс, масла, сира і прочіїх чрез все постноє время, понеже уже оттуду весь путь наш чрез німецькую страну іміяше бути, і удоволившеся, спахом довольно на сламі. Заутра же, в понеділок, яко близ полудня ідохом оттуду дві милі зіло маліє, яко полмилі доброй, к славному граду, нарицаємому Відень, ідіже цесарськая столиця єсть. Тамо аще і мнозі ідущих нас устрашаху сим: яко не точію не пущені будете в град, но і в темницю всажденні будете, Ібо не точію мирських, но і духовних жестоко ізтязають і воістину всує будет труд ваш, єго же подясте, ібо і глаголати ничтоже пред ними возможно. Ми же нічто же сумнящеся о сем, ідохом дерзновенно, призвавши бога на помощ і великого угодника єго святителя Николая, к нему же наше бисть і шествованіє. Помянухом-бо (аще грішні єсьми) оніє словеса: «Єгда будете веденні пред царі і владики, не прежде поучайте, что імате отвіщевате, дасться-бо вам в той час, что возглаголете» і прочая. Недалече же к граду приходящіє, видіхом сад цесарський, аки нікий замок прекрасний, твердо і ліпо каменієм огражденний, єму же почудившеся довольно, ідохом к Відню. Єгда же прийдохом к вратам первим, єще не к граду, но к преградію нележащим, тамо отнюд би нас не пустиша, ібо нікого же повелінно пустити, найпаче же от стран польських, понеже нікий путник от Польщі, недавно пред нами пришедий, многа зла сотворий, того ради злий добрим пакость соділа; но богу нас снабдівающу, молитвами угодника єго святителя Николая, како нам добрі устроїся. Єгда бо стражіє начаша возбраняти нам входити в град і претити всячеськи, ми уже наміреніє іміхом воспять возвратитися, не уміхом-бо їм ничтоже глаголати, ниже справдитися, ібо ні ми оних, ні они нашего розуміхом язика. Но се по случаю божію їдоша в град от реграції студенти віденськіє, іже іскусно латинським і німечеським діалектом глаголати розуміша, молихом же оних, да наша латинськіє отвіти німечеськи істолкують; іже єгда сотвориша, абіє повеліша нам показати патента начальнику во вратех, іже єгда прочте і видів я новіє і достовірніє, єще же к тому і недавно число в них написанноє, ят нам віру і подписа руку свою, да пропустять нас чрез предградіє. Ідохом же сміло, нікомуже нас вопрощающу, іли воспящающу чрез предградіє долгоє і широкоє окрест града обстоящоє. Тамо видіхом доми, всі от первого даже до посліднего ліпотним і іскусним составленні іждивенієм, найпаче же дом зіло красен і велик, імущ позлащеннія верхи: сія бяху внішнії полати цесарськії. Єгда узріхом почудихомся немало і уже розуміхом самий то бути град, то соблудихом в мнінії. Єгда-бо прейдохом предградіє, узріхом град, яко два поприща от предградія отстоящ. Єго же внішная точію красота услади наша зіниці і серця. Видіхом-бо прекрасніє костели, вежі, доми і много поверху злата блещащагося. Видіхом же і стражниці около втрат градських на валах стоящія і позлащеннія по міді верхи імущіє. Прейдохом же мост каменний велик, под него же течет вода, тоже прийдохом к єдиним вратам градським. Тамо аще і видіша, і чтоша наші патента, обаче входа жестоко возбраняху, заповідь бо велику іміяху, да нікого же пустять, повеліша убо нам, да ідем на другую страну к вторим града вратам. Ми же ідохом соболізнующе суєтному труду нашему і просяще господа о помощ і святителя Христова Николая, невозможно-бо отнюд би було прейти к Риму іли к Бару, ібо от многих слишахом, яко неімущих віденського патента беруть на галери, сієсть на вічную в узах роботу, ідіже от тяжестного труда і повседневной роботи безвремени жизнь свою скончевають. Єгда же прийдохом к іним вратам, і тамо подобні нам отрекоша і повеліша нам іти к іним вратам. Ми же ідохом возвергше на господа печаль нашу, но і тамо отвіт таковий же восприяхом. Хотіша-бо єще нас отослати к іним вратам, обаче милосердний бог промишляяй о нас, да не всує труд наш будет, милостив бо єсть і істинен всем призивающи ім'я єго. І се нікий человік знаменит ідет от града, іже зная добрі нужду путничеськую і видя нас, не могущих доступити к граду, совітова стражником ласкательні, да єдин от нас з стражею взявши патента ідет к нунціушу, сієсть архієпископу, от самого папи поставленному. І бисть тако, ідіже і совратися воскорі і прият отвіт, да утро приходить о десятой годині. Ідохом же на предградіє і купихом хліба і снідохом по укруху, тоже ідохом, ідіже продають вино, і купи нам Іустин Ленницький, бисть тогда день патрона єго, і привітствозахом єго, таже молихом, да пустить кто нас на нощ, но ні от кого же получихом милості. Ідохом же на брег ріки Дунаю, тамо бо помежду доми течаще, і хотіхом нощевати в чолні празном, но і оттуду хотіша ізгнати нас, ми же патента дадохом в свідительство, яко ні в чем жадного не імієм подзору, они же єдва сизволиша, і то вопрошаху нас, не імали з собою нікоя жени блудниці іли огня, і не курим ли люльки і прочая. Аще бо і не могохом розглагольствовати німечеським язиком, обаче єдин от них уміяше помолдованську, сієсть по-волоську, аз же розуміх вся, что глаголаше, і тако єдва з нуждею пренощевахом тамо. Заутра же, в вовторок, отобравши патента, ідохом к тімжде вратам града. Отіде паки от нас священик з нікіїм стражником в град к нунціушу, ми же ожидахом при вратех сидяще. Таже свратися яко в полуденноє время і принесе патента от нунціуша і от біскупа італіанського і абіє всі невозбранно пойдохом в град. Прешедше же первую і вторую каменную башню, ідохом чрез мост широк і глубок, каменієм сюду і сюду огражден, і прийдохом ко вратом, от камене ліпо і кріпко составленним, імущим на себі написаніє златоє. Таже внійдохом і в самий град, аки в прекрасний рай. Тамо бо камениці чинно стоять зіло ізрядні і ліпотні, под коєюждо ліхтарня висить на желізі повішена. Тамо бихом в костелі цесарськом святого Стефана і видіхом чудотворную ікону пресвятия владичиці нашей богородиці, стоящую на великом олтарі в златокованном кіоті, такожде і столпи на олтарех начальнійших марморовіє зіло великіє, такожде і орган ізряден, і ність, іже би не було чудесно. Оттуду ізшедше, ходихом по граду з нікіїм тамошнім жителем і видіхом удивительні многа устрояющаяся. Видіхом при томжде костелі ізрядну превисоку вежу, от самого каменя составленну, ниже мало на себі імущую древа, обаче тако хитростно і ліпотно січенно, яко і от древа тако не может бути; в висоту же імат яко п'ятдесять сажень, в широту же шесть іли седм. Таже видіхом столп каменний, єще больший і краснійший, нежелі в Кошицях, посреді града стоящ. Такожде видіхом істочники іли фонтани, от камене ліпо составлені, от них же на многі часті істекаєт вода. Такожде видіхом комори, чинно стоящіє, і что в которой продаєтся, висить над коєюждо коморою абрись тоя вещі ізображенний. Тамо всяк дом кладязь особний імієт, в коємждо же кладязі смок, ім же воду тягнуть; суть же ініє явні, інії же потаємні і за стіною стоящії, точію чрез стіну єгда кто восхощет тягнет воду. Сія ми видівше, чудихомся много. Таже ідохом на нощ к гостиниці, ідіже пелгримам всегда на три дні з ястієм і питієм місто даєтся. Тамо іміхом чрез три дні кійждо от нас свой одр з возглавієм долгим, сламою напханним, ідіже єсть таков обичай: в полудні дають потраву єдину, обаче довольно, но нікогда же посную, в вечер же дають по укруху хліба і по мірной чаші вина; аще убо і ядоша ініє тогда сошедшеся путниці представляємоє, но ми нікакоже, точію хліб і вино в вечер взимахом (бисть бо святий в нас тогда Петров пост), і тим, єже бог даяше, довольні бихом. Заутра же, в среду, сидіхом в дому і писахом путники. В четверток же, понеже празник бяше велик у німцов, прибисть же на тот час і сам цесар в град, і бисть процесія великая зіло, в ней же ідоша цехов 48, кійждо в разном одіянії і кійждо з своєю хоругвою; посліди же ідоша закони, їх же числом бі єдинадесять, з свіщами, і образи, і всякими различними утварми, і обхождаху всі стогни града; посліди же возвратишася в соборную церков святого Стефана, от нея же ізийдоша (сієсть в начальний костел). І видіхом, єгда вхождаше і ісхождаше цесар многими єму предидущими первіє воїни з острим оружієм, таже предходящими і спослідствующими єму секаторами. Бисть же сенаторов числом 80, всі же ізбраннії яко єдин і невозможно бисть отнюд между іми самого цесаря познати, ібо і он в такомжде одіянії бисть, точію оттуду познатися может, яко бистровиден і меток, возраста же малого. Оттуду в п'яток пред полуднем ізийдохом і, прешедше яко полмилі, сидіхом полгодини под покровом, ідіже ділають плинфи. Бисть-бо тогда дождевноє ліяніє і не могохом гді інді сокритися, понеже далече отстояще весь, і ожидахом донеліже престанет...

ОПИСАНІЄ ВЕЩЕЙ, ЯЖЕ АЗ ВИДІХ В ВЕНЕЦІЇ

1) Видіх пир іли банкет, єго же сам принцеп венецький большим своїм сенаторам і великородним боярам творить в учрежденіє в дні празнованія господа нашего Ісуса Христа. Банкет оній (яко же повіствують венеціяне) составляєт трижди в год, сієсть: на рождество, на пасху і на зеленіє свята, обаче всяк различним образом; на него же смотріти єдва не всі грядуть венеціяне, невозбранно бо єсть. Тамо і аз прийдох і узріх, єже не зріх от рожденія моєго, того ради і пером ізобразити совершенно не могу, понеже ні оцінити, ні розпознати сложенія вещей не урозуміх. Се токмо глаголю, яко многія тисящі денег к составленію требуєт, от драгих бо вещей єсть составлен, от них же суть ніціє, яко ні обрітаються в наших странах. На него же точію посмотріти єсть удивительно, честно і преславно, ібо не простою сочиненний яствою, но вся яства персонами сочиненна, єще же персонами приличествующими к ястві іли питію, з подписами, розумно приложенними іли от історії, іли от фабул рифмотворчеських взятими, яко то Бахус, іже бяше бог п'янства, яко то Венера, іже бяша богиня плодов земних, і прочая, сим подобная; єще же, кромі фігур человічеських, звіріє, птиці, риби, гори, дубрави, ріки, істочники і прочая безчисленная от ядомих вещей, аки живіє, соділанна суть. Тамо аз долго присмотряяся, веліїм удивленієм чудяхся дозіла. Довлієт толико. Прочеє бо аз усні ясніє вопрошающу мя ісповісти обіщаюся. 2) Видіх дивноє твореніє (єже по вся годи буваєт) в Баханалії, сієсть в м'ясопусти, пред четиредесятницею. Єще бо за п'ять іли шість неділь пред великим постом начинають шаліти і бісноватися, діти, ходяще по улицям і по базарі, іграюще, скачуще, поюще, закривающе лиця своя машкарами і творяще скоки, ігри, празнослов'я, сміхотворенія, інтермедії і прочая, проч., проч., зіло удивительная, тако от нищих, яко і от багатих, даже до останнього дня м'ясопустного. Пред запустами же, за шість дній, сооружають от древа великую і ліпотную структуру посреді пляца святого Марка, в подобіє нікоя палати іли вежі, всю мальовану ліпо, іже мниться, аки от каменя мраморного составлена бути, на ней порохов і рацій многое множество таїнственно сокровенні суть, паленія ради і показованія многих огнев. По обою страну тоя вежі соділовають два театра, в твореніє діалогов і танцов на чпадах і прочіїх дійствій. Окрест іздалече устрояют палати, сиденія ради народа і лучшого ради виденія. Сим же тако устроєним, ізводять м'ясопродавці, повелінієм принципа, трьох іли четирьох волов і великим мечем всім от первого до посліднего, пред всенародними очима отсіцають глави, аки би закалающе на уготовленіє пиршества запустного. Посліди творят танці і штуки по обою страну на оних театрах. Таже тайно вжигають сокровенніє порохи і рації, на оной вишеписанной вежі, єжи аки огнь з небесі спадший мниться бути з громом. Єгда же скончаеться, розходяться к домом. Паки по двою іли трію днію внутр принципова двора устрояють палати на сиденіє народа і зниходяться людей много. Ізводять же вола, оціпивши за роги вервом і ведяще окрест іздалече. Таже припущають псов, ізученних хватати за уші, і творять дотолі, донеліже живому отгризуть уші. Таже ізводять второго, третього і четвертого і творять всім такожде, даже до дев'яти; десятого тров'ять без верва, єдина десятого прив'язують до висящого верва посреді двора принципова, дванадесятому цілому отсікають главу і посліди розходяться. Єже єгда видіх, аще і веселяхуся мнозі, аз єдва не планах, видящих таковоє мученіє незлобивого звіра, от неблагословенной бестії терпимоє люті, і слишащи воплі і риканіє єго ужасноє і тяжестноє, пронзающеє утробу всякого милосердного человіка. Помянух-бо аз грішний тогда, глаголющи в умі своєм, яко звір оний зеликія честі достоїн, понеже ні єдин от іних в вертепі рождшемуся Христу господу не сподобиться служити, токмо он і подобний друг єго незлобивий осел. Єще же розсудих, яко силою і трудом єго сієм і собираєм хліб на воспитаніє жизні нашей і єго самого снідаєм, не благодаряще бога єще ізбиточествуєм злі, паче любяще скверного і лукавого пса, нежелі благопотребного і незлобиваго вола. Что глаголю любити, ніції бо єще в любві і ізбиточествують, осліпленні суще умом, цілующе, сідяще, вкупі ядяще і спяще, нищого же ненавидяще і ізганяюще із очесей своїх. О безумія человічеського! О человіков безумних! Таковая неудобная і неугодная творящихі Но прейдім отсюду к іним вещем, яже видіх в Венеції, Видіх по вся дні (кромі святой четиредесятниці) от великородних людей, тако полу женська, яко і мужеська, приходящих на всяк ранок і вечер на пляц святого Марка на виденіє штук і дійствій. Се же того ради облекаються в машкару, да не познаваємі будуть родительми і други своїми, безчестно-бо єсть тамо багату стояти і на оніє ігри і чудеса смотріти. Тамо, аки на ярмарку, всегда народ мног, ідіже і аз, єдва не на всяк приходя день, видіх многая чудесная, обаче не волхвованієм, но наукою творимая. 1) Видіх ігрца з картами, іже ізвістить, на яку кольвек кто замислить карту; второє, дасть карту кому-небудь от окрест стоящих от среди пучка взяті і паки в пучок положити і поміщаєт много разій, таже обратить лицем карти і яже притрафиться наверху, глаголет тому, іже взят карту: аще твоя сія єсть? отвіщаєт єму: яко ність моя; он же полагает лицем наспод і рече, яко твоя єсть і превратить лицем к горі і покажет єму пред очі пред всім народом, яко єго єсть; 2-е) іграють монетою сице; взимать от кишеня і ізчисляєт пред всіми, таже положить в іну руку і паки ізчисляєт і уже сотворить п'ятнадесять; второє снідаєт Кулю, взимаєт от пальця і влагаєт ю в уста і мниться ю сністи, вторую взимаєт от второго пальца і снідаєт ю, 3-тую взимаєт от маленькой палички і тую такожде снідаєт і взиваєт, ідіже хощет: єдину от своєго носа, вторую от чуждого, третюю на повітрі і различні, различні якожа хощет творить. Видіх паки обезянь і псов учених, различная штуки показующих. Чудеснія органи і інструменти, но всі ово от німцов ово от Франції приходящії. Видіх всю процесію і церемонію на юбілеуші творящуюся в Римі, в древ'яной скрині чрез оконца кристаловіє, показующих, како папа римський грядяще от своїх палат к церкві святого Петра-апостола і како своїма руками млатом толцаєт в двері церковніє, отверзаше їх, како присутствоваху єму кардинали, пелгримов і народу лядського многоє множество і прочая. Видіх паки двох человіков сильних, єдиного от стран римських, другого же от французьких, в Венецію пришедших і различнія показующих храбрості. Римлянин таковую показоваше силу: наливаєт цебер води полен і взимаєт от землі зубами, заложивши назад руки, і трусить тако, яко верху глави єго вода ллється, таже помалу наклоняєт главу і поставляєт на землю; паки тойжде цебер, оцінивши вервом под'ємлет горі носом і держить як чрез вірую і полагаєт на землю. Паки дві армати, єдину на єдином плечі, другую на другом положивши, держить; паки поставлєт два сідалища і на оних возлегаєт горі чревом єдиного дотикающися главою, а другого ногами, верху же персей своїх трьом человіком возлізти і стояти повеліваєт і тако стоящих на себі держить, висяй главою і ногами на сідалищах і никакоже угинайся до землі; паки подіймаєт человіка з драбиною високо і держить на зубах; паки желізноє великоє ковадло, тисящу фунтов в себі імущоє, полагаєт верху персей своїх, сам лежаши на землі, два же человіці всею силою великими млатами верху ковадла біють. Француз такожде сильний, о нем же прежде рекох, таковія показа храбрості: 1) человіка, стоящого на драбині, возвишаєт горі і полагаєт верху зубов і держить і скачет; 2) паки бревно великоє, яко троїм человіком на плечах понести, верху зубов держить; 3) стол з потравами держить на зубах; 4) два цебра, желізними окованні обручами і наполнені водою, повішаєт по обою страну креста древ'яна велика і держить на зубах; 5) верв толстой, аки первий палець человічеський прериваєт. Паки видіх по шнурі скачущих і чудесная творящих человіков і жен і прочая, і прочая ігри і штуки различніє ділающих. І тако ми помишляющу і сітующу надолзі, яко не могох обрісти корабля, случися ми тамо в семінаріум гречеськом (по волі божественной) з єдиним от учеников разглагольствовати о путшествії, случаях, нуждах, о желанії і наміренії моєм і совітова ми, да пойду в отчество їх на інсули морськіє, ідеже єсть вольная Греція, сієсть под принципа, не под турка належащая, сказующи, гді суть тамо святих божіїх мощі і како суть милосердні люде на путников і прочая. І показа ми купця грека, іже тамо іміяще плисти от Венеції з товари, в кратком времені. І настави мя, да прошу єго. Просих же, і той пренебреже прошеніє моє. Умислих же просити ктиторей церкві гречеськой, да сотворять за мя ходатайство к оному купцю. І тако с'обисться (помощію вишняго). Ходатаствоваша-бо за мя і обіщася мя взяти без отреченія, токмо повелі ожидати благополучного морського времені...

МЕРТВЕ МОРЕ

...Пребувающу же ми тамо многи дні, іміх многоє тщаніє і попеченіє, како бих могли видіти місто Содома і Гоморра5, іже отстоїть толико єще далече за монастирем, колико монастир от Ієрусалима, сієсть четирма часи пішехожденія. Бяху же пришли в той час от града, з монастиря патріаршего ініє четири іноки, от них же бяше єдин знаменит протосингел і благодітель мні, о нем же вишше пред писах. Той убо сам наять двох ефіопов, провожденія ради, і согласившеся нас п'ятерица, отідохом ноеврія двадесять осьмого числа. Облекошажеся оніє 4 іноки в послідняя і зіло худая рубища, яко ні розбойнику хотіти взяти, бояху-бо ся да не како будуть напаствуєми от арапов; аз же в тихжде ризах, в них же присно хождах, біх, не жалія лишитися їх. Ідохом тогда все горами і долинами, ідіже древа і води ничтоже, трави і билія мало, прочеє же все каменіє обрітаєтся; обаче ідохом многими равними роздолами, ліпу і м'яку без камене землю імущим, ідіже аще би ініє люди жительствоваху, многіє би сімена всівати і виноград плодити могли, нині же вся пуста суть. Єлико даліє шествовахом, толико на нисхождахом; єгда же приблизихомся к послідним горам, тогда узріхом воду, велію в долготу і широту, ідіже прежде бяше Содом і Гоморра. Тогда зіло тяжестним і неудобходимим путем спуст тившися вниз глубокой зіло долини, помежду ужасними каменними провалинами і вертепами проходяще, дойдохом тамо.

Місто Содома і Гоморра каково нині. Вода оная єсть пространная, найпаче же в долготу, і зриться аки нікоє превеликоє озеро, єже іменуєтся тамо от греков ????? ??????? сієсть Мертвое море, того ради, яко от умертвія людського бисть, єгда бо Содом і Гоморра з окрестними своїми гради пожренни биша огнем, і земля пожре я, от того времені оста вода. Море же іменуєтся того ради, понеже яко в морі вода сланая єстественні єсть, тако і тамо, і єще паче сланшая і зіло горка, яко токмо палець омочивши і на язик возложивши, яки лютійшой нікой яді человік стерпіт ти не может: смердить пожарищем і отчасти сіркою не токмо она, но і бреги іздалече окрест єго. Брег же далече нероздільно в єдин біл камінь ізліяшася і далече внутр мілкіє суть, яко на п'ятнадесять іли двадесять сажней, но токмо тамо, ідіже ми посіщахом, на прочіїх же містех ніже брега мало імат, но от края абіє бездна неізміримая і гори високіє каменніє окрест обстоять. Вода, аще і біла видом зриться бути, но не світла і нечиста і акиби блатом возмущенна; імат же верху себе нікую сласть іли ситость, аки єлей, в дробних каплях показующуюся і плавающую, і не стоїть тихо, аще і в найтишайшоє время, но всегда шумить і малими волнуєтся пінами і превращаєтся в подобіє кипящого котла, обаче горячесті не імат, токмо малу теплоту. Тамо ні риба, ні інно что живет і ниже рождаєтся, токмо солі много, от води ізливаємой на брег і оставающей между каменьми в ямицях (от нея же собирающа арави продають і всі ієрусалимняне оную ядять), яже от слонца верху води собираєтся в єдино, якоже тонкий лед от мраза. Біла єсть, аки сніг, а слана сице, яко равна єй в світі необрітається. Кораблями, ні ладіями тамо когда плавають, ниже мощно єсть, понеже розваряєт і псуєсь в малом времені, ниже что от одежди мити кто может, понеже поядаєт і гноїть вся, токмо к митію тіла єсть здрава і помощна, понеже всяку сверб і красту снідаєт, ідіже ефіопи мимоходяще всегда миються. Тамо мо замедлихом яко 2 часи і вящше, ходяще по брезі і созирающе. Тогда на сухом брезі обрітахом от землі ісходящую малим теченієм воду, смердящую злі, юже єдва мимо іти возмогохом. Стоїть же тамо на єдином місті близ брега ліс мал, древо листвієм подобноє кипарису родящ, густ же, понеже при нем множество веліє трості рождаєтся, трієх человік мірою високой і нижшой, того ради понеже місто єсть зіло низькоє і воднистоє. Много же суть істочников малих, сладкую воду імущих, іже толь бистрим і кріпким теченієм ісходять, яко не просто по землі, но аки кипящі, в гору струю возносять. Обрітох же тамо между лісом і тростієм єдину ріку узьку і мілку, такожде сладку воду імущую, между каменьми текущею толь бистро, яко з нуждею бродити в ней, ідіже суть нікаковії рибиці і інообразнії раки, яковії в морі рождаються. Ісходить же ріка она з-под гор, от Ієрусалимськой страни стоящих, ніції же повіствують, яко з-под самого Ієрусалима начинаєтся, наконець (якоже самовидці бихом) впадаєт в оноє Мертвое море, рекше в озеро Содома і Гоморра. Случижеся тогда видіти вепра дикого, ізшедшего от ліса на брег, єго же хотяху ефіопи убити, но не постигнуша, сокрися-бо воскорі і к тому не явися. Тамо мало между древесі препочивахом, яко полчаса, і снідохом по окруху хліба, таже михомся всі в морі Мертвом, хотяще іскусити і увидіти єстество і силу води оной, ідіже многа познахом чудесна.

Какова сила Мертвого моря? 1) Яко вода кріпко слана єсть і гірка, і сице люті ясть все тіло, яко нуждно стерпіти, обаче сверб, кроста і ініє прищавки і вся нечистота на тілі погибаєт от нея, 2) Видіх тамо древеса, в воді стоящіє і касахомся їх, іже суть дебелі і високі і наченши от корене до половини стоять в воді, прочеє же верху зряться іздалече, суть же сухі і ні листвія ничтоже на себі імущіє, толь же кріпкіє, яко два вкупі возлазихом на ня і ничтоже сокрушися. Не вість же нікто же, садовніє ли і лісовіє бяху древа, обаче, что і како любо буди, мало о том іспитаніє. Се великого удивленія достойно, яко чрез толь тисящніє віки волею божією, стоять кепоколебимі і не согнивають в такой лютой воді, і донеліже їх касаєтся вода, дотолі каменною чудесні обростоша кожею. Не токмо же тії, но і прочії древеса, при брезі стоящіє, їх же касаєтся вода, усушищася і каменієм обрастоща, і нині на всяк день обрастають, чесому аз много удивляющися, взях з собою от каменей тих і солі, яже тамо рождаєтся. 3) Єже єсть многому недоуменію приличноє і чудесі, яко вода она потопитися іли понрути іли погрузитися человіка не оставляєт, самі бо іскусихом достовірні, єгда михомся в ній, ідіже ні гребущихся нас, ні движущихся, но легших розпростертима руками і ногами, аки сосуди празніє ношаше, і лежахом, аки на постелі м'якой; не могуть-бо понрути ні ноги, ні руці человіка наниз, якоже в іних сладких водах єстественні то дійствуєтся, і не научен плавати часто на глубині утопаєт. Таможе не тако, но человік, наченши от брега, токмо может іти по землі донелі же висота єго, аще же начнет даліє в глубину поступати, яко касатися устнам єго воді, тогда абіє от земля горі насилієм воздвигаєт нозі і носить верху себє человіка, аки доску плавающого. Єгда же ізийдохом от води, бяху тілеса наша побілені і аки мукою потрушені солію, і созирающеся друг другу сміяхомся, таже омившися в сладкой воді, облекохомся в ризи своя. Обаче посліди, даже чрез три дні і вящше, бяше слана кожа на тілі моем, чесому аз зіло чудихся і благодарствовах господеві, яко сподоби мя видіти толь неізреченная єго дійствія. Море Мертвое в долготу протяжеся много, єго же конця на брезі стояще не видіхом, широта же от всіх стран зрится, окружаєма високими горами, найпаче же гори зіло високіє стоять обонпол води. Осязаєт же міста всего окрест сімсот миль морських, сієсть італіянських (якоже согласно повіствуєтся в людех). Бяхом же ми тогда недалече, яко осязаніє ока, от конця второго, стоящего от Іордана, і видіхом на Мертвом море аки рису іли нікую черту, ідіже вода з водою сопротивляєтся. Повість же такова о том проходить, яко Іордан-ріка, яже впадаєт в море Мертвоє, великую часть проходящи єго, к тому прочеє престаєт от теченія своєго і погубляєт конець, і не вість ніктоже совершенно; інії бо глаголють, яко морем Мертвим пожираєм, кончаєтся на оной предпомяненной черті, другії же глаголють, яко под землею ідет і за Мертвим озером во пустині паки виходить і ідет своєю струєю. Та і множає тамо увідавши, мислихом єще пойти к Іордану, іже такожде три іли 4 часи отстоїть от моря Мертва, но ефіопи не хотіша повести ні (мню) боящеся, да нікако увидані будуть от начального своєго і казними, понеже на Іордан єдин раз в год весь народ, вкупі з хадзіями, і то за поплащенієм ходять, і тако прочеє отложихом на іно время. Тогда наловивше раков в воді сладкой і препочивше мало, возвратихомся тогожде дне преклонушуся слонцю на запад, тимжде путем паки во монастир, богу нас сохраняющу невредних і безпакосних.

Василь ГРИГОРОВИЧ-БАРСЬКИЙ. СТРАНСТВОВАНІЯ

Вперше надруковано у вид.: ПЂшеходца Василія Григоровича-Барскаго-Плаки-Албова, уроженца кіевскаго, монаха антиохійскаго, путешествіє к святым мЂстам, в ЕвропЂ, Азіи и АфрикЂ находящимся, предпринятое в 1723 и оконченное в 1747 году, им самим писанное, нынЂ же на иждивеніи его свЂтлости князя Григория Александровича Потемкина для пользы общества изданное в свЂт под смотреніем... Василья Григорьевича Рубана. Спб., 1778, XII+ 796 с. Цього ж року книга була передрукована в Клинцях у друкарні купця Д. Рукавишникова (XII+804 с.). Книга В. Григоровича-Барського видавалася ще у 1785, 1788, 1793, 1800 і 1819 рр. Видання В. Рубана було недосконалим, текст піддавався скороченню і редагуванню. У 1885 - 1887 рр. здійснено нове видання записок В. Григоровича-Барського у чотирьох томах: Странствования Василья Григорьева-Барского по святым местам Востока с 1723 по 1747 гг. Изданы Православным Палестинским обществом по подлинной рукописи под редакциею Николая Барсукова. Спб., 1885, ч. І. 4+Х?І + 428 с.; Спб., 1886, ч. II, 4 + 380 с.; Спб., 1887, ч. III, 4 + 417+4 с.; Спб., 1887, ч. IV. 4+326 с. Це видання відзначається науковим підходом до літературної і мистецької спадщини видатного мандрівника і письменника.

«Странствования» В. Григоровича-Барського зберігається у відділі рукописів ЦНБ АН УРСР.

Уривки з І і III томів «Странствованій» В. Григоровича-Барського подаються за виданням 1885 - 1887 рр.

1 Бескиди - система гірських хребтів у Карпатах.

2 Кошиці (Кошіце) - місто у Східній Словаччині.

3 Етна - діючий вулкан у північно-східній частині острова Сіцілія.

4 Флорентійський собор - скликаний папою Євгенієм IV у 1439 - 1442 рр., на якому зроблено спробу об'єднати православну й католицьку церкви під зверхністю папи римського; Серед православ-

них єпископів, що підписали акт з'єднання церков, був київський митрополит Ісидор. У 1472 р. православна церква розірвала Флорентійську унію.

5 Содом і Гоморра - давньопалестинські міста на західному березі Мертвого моря, зруйновані землетрусом. За біблійною легендою, жителі цих міст погрузли у гріхах і розпусті, за що були знищені вогнем, посланим з небес. Врятувався тільки праведний Лот з сім'єю. У переносному значенні - хаос, безпорядок, розбещене життя.

6 ...великий град Єгипет - Каїр.

7 Іосиф Прекрасний - за біблійною міфологією, улюблений син Якова і Рахілі, проданий братами у єгипетське рабство. Після тривалих пригод він став помічником фараона, фактичним правителем Єгипту.

8 Іван Федорович - очевидно, великий князь рязанський в 1430 - 1456 рр.

9 Іван Васильович. - Йдеться про першого московського царя Івана IV Васильовича (Грозного) (1530 - 1584).

Составитель В.Г. КРИКУНЕНКО

ГУК г. Москвы Библиотека украинской литературы

13 января 2011 г.

Наш сайт: http://www.mosbul.ru

Наша электронная почта: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">іЦя електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

На світлині: Книга Василя Григоровича-Барського, видання кінця 19-го сторіччя.