Дослідження

Володимир Гіляровський

До ювілею «дядька Гіляя».

2015-го року святкується відразу два ювілеї – 160 років з дня народження і 80 років з дня смерті українця за походженням, талановитого журналіста-побутописця життя кримінальної Москви кінця ХІХ – початку ХХ століть.

Народився «дядько Гіляй» у Вологодській губернії, де його батько був помічником економа одного з місцевих маєтків, а економом був його дідусь з боку матері, чорноморський козак з Кубані Петро Мусатий, чий батько-запорожець вийшов на Кубань з Січі після розгрому Запорожжя Катериною ІІ 1775-го року.

В. Гіляровський так згадував про своїх родичів: «Наша семья жила очень дружно. Отец и дед были завзятые охотники и рыболовы, первые медвежатники на всю округу, в одиночку с рогатиной ходили на медведя. Дед чуть не саженного роста, сухой, жилистый, носил всегда свою черкесскую косматую папаху и никогда никаких шуб, кроме лисьей, домоткацкого сукна чамарки и грубой свитки, которая была так широка, что ей можно было покрыть лошадь с ногами и головой». (Гиляровский В. А. «Детство». Собрание сочинений в 4 томах. М.: 1999. Том 1).

Володимир Абарінов, журналіст

Идеология "крестового" российского похода

Предлагаем читателям «Кобзы» познавательный материал Радио «Свобода» о формировании истоков идеологии «Русского мира», которая в настоящее время работает как разрушительная и по отношению к Украине, и по отношонею к России.

2014-й для одной части российского общества стал годом триумфа "пробудившейся" и "восставшей против Запада" империи. Для другой его части – годом великого позора государства, предательски напавшего на соседа, угрожающего миру ядерным оружием, фактически развязавшего гражданскую войну на чужой территории и "холодную войну" против инакомыслящих граждан – на собственной.

В качестве главного девиза этого нового "крестового похода" против самого близкого по крови соседа и поддержавшего этого соседа западного мира выбрана извлеченная из исторического чулана идея "Русского мира".

Юрій Бутусов, головний редактор «Цензор.net»

«Кобза» пропонує своїм читачам цікавий та пізнавальний матеріал щодо організації безпеки в Україні – від сайту UAIFO

25 марта в день Службы безопасности Украины "Цензор.Нет" подготовил небольшой очерк о боевом пути самого известного на сегодня подразделения спецслужбы, которое чаще всего делает новости в Службе безопасности Украины во время войны.

Борьбу с подготовкой вооруженной агрессии контрразведка СБУ начала в 2006-2009 годах. В 2008-м из Украины выдворили 28 сотрудников ФСБ из состава оперативной группы российских спецслужб на Черноморском флоте РФ. В 2009-м была проведена самая успешная довоенная операция контрразведки СБУ – в Одесской области было арестовано сразу шесть сотрудников Федеральной службы безопасности России во время попытки завербовать сотрудника Главного правления разведки Минобороны Украины. Эта успешная операция прошла под руководством директора департамента контрразведки Анатолия Павленко. Я писал об этой операции в 2010-м в "Зеркале недели" - то, что можно было написать в то время.

Ірина Ключковська, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка»

Роздуми на тему патріотизму на основі аналітики сайту «Кобза»

«І один у полі воїн» - таке прислів’я згадується, коли бачиш перед собою свідчення громадянської мужності людей, які не бояться заявити про свою позицію навіть усупереч могутній державній системі. Саме про приклади такої мужності українців Росії та про тиск на українство у РФ йдеться у публікації Всеукраїнської газети «День», де використано фактаж зі шпальт «Кобзи».

Нещодавно в Інтернеті з’явилося повідомлення про одиночний пікет Ганни Литвин, екс-керівника управління культури, заступника директора філармонії Сургута Російської Федерації, проти вводу військ у Крим. Українка, яка впродовж тривалого часу живе і працює у Росії, вийшла з плакатом «Нет войне!». «Мій пікет, - сказала Ганна Литвин,- це моя особиста громадянська позиція. Не можу більше мовчати». Це був одинокий голос відважної жінки у місті, де живе згідно з переписом населення 2010 року 18 327українців.  Можна ще, звичайно, наводити приклади, але вони, на жаль, радше винятки, ніж правило. І це в час, коли світ буквально накрила хвиля протестних акцій, організованих українцями за кордоном.

Микола Хрієнко, журналіст
Микола Хрієнко, журналіст

Заслужений журналіст України Микола Хрієнко провів детальне дослідження перебування Тараса Шевченка на засланні

РУХАЮСЯ ДАЛІ ЗА ГОРИЗОНТОМ

ОДНА НІЧ В ГУР'ЄВІ

З Уральська вдруге засудженого рядового Шевченка під конвоєм поштові коні везли все далі й далі на південь до Гур'єва (тепер це обласне місто Атирау). Горизонт віддалявся… І навіть проїхавши майже 600 кілометрів аж до берега Каспійського моря, поет так і не побачив тих "залізних стовпів", на яких тримається небо. Тільки смугасті чорно-білі верстові стовпи зникали за спиною і знову з'являлися перед очима на узбіччі степової дороги…

- У нашому місті, - розповіла мені голова обласного Українського національно-культурного центру "Довіра" Ольга Павленко, - Тарас Григорович Шевченко знаходився тільки одну ніч - з 12 на 13 жовтня 1850 року. Про це, зокрема, засвідчує й меморіальна дошка, вона виготовлена з українського каменю і встановлена нашими силами на стіні Казахського науково-дослідного геолого-розвідувального інституту. Далі з Гур'єва Тараса Григоровича повезли поштовим човном Каспійським морем і через три доби, 17 жовтня, він ступив на пустельний берег півострова Мангишлак, де на узвишші кам'янистої гряди Курганташ стояло Новопетровське укріплення. Саме тут, в Гур'єві, як засвідчує Шевченко в листі до Миколи Осипова, він восени 1850 року, коли його доставляли з Орської фортеці в Новопетровське укріплення, підібрав на вулиці зелену вербову палицю, привіз її з собою на той берег Каспійського моря і глибоко ввіткнув її в землю на гарнізонному городі. А весною та палиця пустила коріння й листки. Поет носив воду з джерела і щедро поливав молоду вербу. З роками вона виросла - і стала розлогим деревом, яке рятувало густою тінню від спеки і Тараса Григоровича, і багатьох інших людей. Коли доберетеся до міста Форт-Шевченко, то поцікавтеся: яка доля тієї верби?..

Микола Хрієнко, журналіст
Микола Хрієнко, журналіст

Заслужений журналіст України Микола Хрієнко провів детальне дослідження перебування Тараса Шевченка на засланні

"ПОЖЕЖА В СТЕПУ"

Спогади про Сергія Кукурудзу

Різнопланова підготовка до майбутнього дослідницького маршруту має вирішальне значення. Для мене - це аксіома.

Ще в Оренбурзі, звідки розпочиналася наша спільна подорож слідами Тараса Шевченка, ми з Денисом Чернієнком детально обмінялися зібраною раніше інформацією, уточнили план наших дій, а також відкоригували на картах наш маршрут…

Коли виїхали з Орська, то наш водій Борис Фролов взяв курс в долину ріки Ор, де тепер знаходяться села Соколівка та Урпія. Саме там після першого переходу експедиційного транспорту від Орська до річки Мендибай вночі 12 травня на побажання генерала І.Шрейбера рядовий Т.Шевченко спочатку зробив замальовку олівцем грандіозної пожежі в степу, а пізніше створив яскраву й динамічну акварельну картину на цю тему і подарував її генералові. Художньо-документальний твір Тараса Шевченка під назвою "Пожежа в степу" не згорів і не загубився протягом багатьох минулих років і зберігається, точніше, експонується тепер в Національному музеї Т.Г.Шевченка в Києві. Ось як описує словами ту пожежу в повісті "Близнецы" Т.Шевченко: "С закатом солнца начал освещаться горизонт бледным заревом. Из-за темной горизонтальной, чуть-чуть кое-где изогнутой линии начали показываться красные струи и язычки. В транспорте все затихло, как бы ожидая чего-то необыкновенного. И действительно, невиданная картина представилась моим изумленным очам. Все пространство, виденное мною днем, как бы расширилось и облилось огненными струями почти в параллельных направлениях. Чудная, неописанная картина!"

Микола Хрієнко, журналіст
Микола Хрієнко, журналіст

Заслужений журналіст України Микола Хрієнко провів детальне дослідження перебування Тараса Шевченка на засланні

10 років заслання

Арешт. Дорога в Оренбург. Орська фортеця. Експедиція на Аральське море. Арешт. Дорога на берег Каспійського моря. Новопетровське укріплення. Експедиція в гори Кара-Тау і Ак-Тау. Караульна служба біля батареї №1. Звільнення із заслання. Під вітрилами на човні через море в Астрахань. "Євромайдан-2013" і Шевченко.

Найголовніша цінність в житті - саме життя…

(Хтось не з мудрих, а з відважних та непокірних).

КОРОТКІ СПОГАДИ ПЕРЕД СТАРТОМ

Митрофан Дикарів
Митрофан Дикарів

12 червня народився відомий і призабутий етнограф Вороніжщини Митрофан Дикарів.

Відомий український етнограф Митрофан Олексійович Дикарів
У своїй автобіографії про цей період життя він писав : «…моє життя розпадається на два періоди: 1-й - період запеклої боротьби за шматка хліба і 2-й - період збирання етнографіческого матеріалу».

Весь свій талант Митрофан Дикарів віддав справі вивчення життя українського народу на найсхідніших околицях рідної української землі - на Східній Слобожанщині (своїй батьківщині Воронізької губернії) та Кубані. Етнографічне дослідження рідної Воронізької губернії розпочав Митрофан Дикарів своєю працею «Прислів'я, приказки, прикмети і повір'я Воронізької губернії». Також значний вклад він зробив у збереження безцінних відомостей з життя українців Кубані у ХІХ столітті. Не маючи можливості друкуватися у Росії, де з 1863-го року було заборонено українське друковане слово, Митрофан Дикарів видає свої праці у Львові, завдяки щирій допомозі місцевих українських науковців з Наукового Товариства імені Шевченка, і серед цих праць Дикаріва однією з найвідоміших є «Чорноморські народні казки й анекдоти», що побачили вперше світ у 1896-му році.

Петро Порошенко
Петро Порошенко

Кандидат на посаду Президента України Петро Порошенко кілька років тому зізнався виданню «Українська правда» в тому, що він людина амбітна і вважає себе ще досить молодим для того, щоб ці амбіції реалізувати.

Петро Порошенко - не просто один з найуспішніших бізнесменів України, а й політичний, державний діяч, - пише UBR. - Друг екс-президента Віктора Ющенка, «шоколадний король», політик, колишній міністр закордонних справ і голова Ради Національного банку України (НБУ). Скромність і спокій завжди були відмінними рисами характеру Петра Олексійовича.

Петро Олексійович народився 26 вересня 1965 року в Болграді Одеської області. У 1989 році закінчив факультет міжнародних відносин і міжнародного права Київського університету ім. Т.Шевченка за спеціальністю «економіст-міжнародник», далі навчався в аспірантурі. У 2002-му захистив кандидатську дисертацію «Правове регулювання управління державними корпоративними правами в Україні».

Політолог Андрій Окара (Москва)
Політолог Андрій Окара (Москва)

Московський політолог Андрій Окара про історичні регіони України

В одном из своих недавних выступлений президент России Владимир Путин разбудил демонов прошлого - заявил, что обширные территории юга и юго-востока Украины, известные прежде под термином "Новороссия", не могут в полной мере считаться историческими украинскими землями.

Московское царство, а затем и Российская империя, в борьбе с Речью Посполитой, Османской империей и ее вассалом Крымским ханством веками настойчиво проводили колонизацию земель на юго-западном направлении. Часть украинских земель, так называемая Гетманщина, заключила союз с Москвой в 1654 году, Слободская Украина устойчиво вошла в состав России в конце XVIII века. Во времена Екатерины II зона российского влияния на юге существенно расширилась, в 1783 году Российская империя присоединила Крым, затем - другие территории Северного Причерноморья, в 1812 году - Бессарабию. В 1822 году было учреждено просуществовавшее до 1873 года Новороссийское генерал-губернаторство. Административное устройство царской России начала XX века делило территорию страны на губернии, в числе которых нынешняя территория Украины никак специально не различалась. Киев имел статус столицы одного из двух (наряду с Московским) генерал-губернаторств и административного центра Юго-Западного края (включавшего в себя Киевскую, Подольскую, Волынскую губернии), образованы были также Екатеринославская, Полтавская, Таврическая, Харьковская, Херсонская, Холмская, Черниговская губернии и область Войска Донского.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка