Дослідження

Член верхньої палати парламенту Нідерландів, генерал-майор у відставці Франк ван Каппен.
Член верхньої палати парламенту Нідерландів, генерал-майор у відставці Франк ван Каппен.

Генерал НАТО аналізує новий тип війни, який веде Росія проти України

Путин ведет на Украине гибридную войну, говорит генерал-майор в отставке Франк ван Каппен, член верхней палаты парламента Нидерландов. В прошлом генерал ван Каппен также работал советником по безопасности при ООН и НАТО. Что такое путинская гибридная война и как далеко готов зайти Запад в ответ, генерал рассказал в интервью Радио Свобода.

В 2004 году по заказу НАТО проведено исследование Multiple Futures - попытка заглянуть в будущее, получить представление о том, чего в ближайшем будущем можно ожидать в сфере международной безопасности. Над исследованием работали более восьми тысяч ученых, военных и политиков, причем ученых не только из стран НАТО. Исследователи пришли к нескольким основным выводам (и эти прогнозы уже начали сбываться). Согласно одному из сценариев, на фоне слабого, разделенного во мнениях международного сообщества станет возможным возвращение к политике образца XIX века, когда сильные государства будут навязывать свою волю слабым государствам, потому что международное сообщество, которое могло бы приструнить подобное поведение, фактически отсутствует. Сегодня мы наблюдаем приблизительно такое развитие событий, говорит генерал Франк ван Каппен:

Міністр оборони СРСР Андрій Гречко.
Міністр оборони СРСР Андрій Гречко.

Донщина

В історії, як і у житті, неможливо розмальовувати події лише двома кольорами - білим та чорним. Життя складне і багатогранне. І ті, хто намагаються нам показати, що у минулому все було просто і зрозуміло - відверто брешуть задля якоїсь своєї користі. У попередньому розділі цієї праці я розповідав про колабораціоністів, яких немало виявилося на Донщині в роки Другої світової війни. Тепер розповім про тих героїв, які воювали проти нацистів у лавах радянської армії, адже серед них було багато українців.

Донський козак на службі у нацистів.
Донський козак на службі у нацистів.

Донщина

22 червня 1941-го року розпочалася радянсько-німецька війна, а в жовтні того року нацисти воювали вже на території Донщини. Сучасна російська пропаганда дуже полюбила штампувати міфи про хіба що не стовідсоткову відданість росіян у боротьбі за оборону сталінського СРСР, в той же час паплюжачи українців і інші народи тодішньої держави як зрадників та німецьких наймитів. Дійшло до того, що головний кремлівський узурпатор висловився на кшталт того, що російський народ один, без допомоги інших народів, переміг у цій кривавій війні. Але

Гнат Білий.
Гнат Білий.

Донщина

Найактивніші представники козачої еміграції в Європі 20-30 років 20-го століття по різному бачили майбутнє свого народу. Хтось мріяв про відновлення козачого життя в «єдиній і неділимій» імперській Росії, як це було за царя. А хтось бажав створення на Дону і Кубані незалежної держави - так званої «Козакії». Дуже часто прихильники «козакійства» вороже ставилися і до росіян, і до українців, бачачи західний кордон своєї держави аж на Дніпрі, але були серед «козакійців» і більш розумні діячі, що слушно тямили, що тільки разом, в дружній єдності, українці й донці матимуть шанс побороти деспотичний сталінський режим.

Ігор Роздобудько.
Ігор Роздобудько.

Донщина

В наслідок революції та громадянської війни у Росії, тисячам донських козаків довелося навіки покинути свою батьківщину, та шукати притулку в різних європейських країнах. Бідність відірваних від рідного дому людей, як і неможливість пристосуватись до умов життя чужих народів, змушувала козаків служити будь-кому, аби лише якось забезпечити собі існування. Багато донців опинилося у міжвоєнній Польщі, де місцева влада вирішила використати це російське козацтво у своїй політичній грі.

Головною зовнішньополітичною метою польського уряду завжди залишалася боротьба з загарбницькими зазіханнями Радянського Союзу, який не приховував свого бажання не тільки відокремити від Польщі західноукраїнські та західнобілоруські землі, але й, за допомогою підпільних більшовицьких організацій, створити революцію у самій Польщі, повернувши її під вплив Москви, як це було за часів Російської імперії. Тож найбільшим бажанням польського уряду було послабити Москву так, аби тій стало вже не до Польщі. Полякам краще бажалося бачити на своєму східному кордоні незалежну українську державу в межах Наддніпрянщини, ніж сильну та підступну Москву. Тому, борючись з українським рухом в Галичині та на Волині, польська влада разом з тим всіляко підтримувала державницькі настрої у середовищі наддніпрянських емігрантів у своїй країні. Донські самостійники також були до користі Польщі, адже ідея незалежного Дону так само послаблювала позиції більшовицького імперіалізму Москви. Так польські достойники підтримали мрію донських емігрантів про створення у майбутньому незалежної Козакії, до якої мали б відійти усі заселені козаками російські землі. Так, саме з території Польщі, за підтримки польської розвідки, поширилася серед донських козаків ідея незалежної козацької держави (або, в крайньому разі - широкої автономії), яка має прихильників і серед багатьох сучасних донців.

Ігор Роздобудько.
Ігор Роздобудько.

Донщина

Як і всій країні, Донщині довелось зазнати всю лють та жорстокість сталінських репресій в радянській державі. Місцеве українство дуже постраждало від «розкозачення» та «розкуркулювання», голодомору та боротьби з українською культурою в часи ліквідації українізації у краї. Не минули Донщини і політичні репресії 30-х років. Один з перших політичних процесів у СРСР, на якому більшовицька влада випробувала нові методи боротьби з інакомисленням, відбувся саме тут, на Східному Донбасі. Це була так звана «Шахтинська справа».

Шахтинська справа (офіційно «Шахтинський процес») - «Справа про контрреволюційну організацію інженерів та техніків, що працювали в кам'яновугільній промисловості СРСР» - сфабрикований судовий процес над «шкідниками» у вугільній промисловості у Шахтинському районі Донбасу. Перший політичний процес в СРСР, під час якого засуджено велику групу керівників вугільної промисловості Донбасу. Проходив з 18 травня по 6 липня 1928-го року в Москві.

Ігор Роздобудько
Ігор Роздобудько

Донщина

20-30 роки 20-го століття стали часом великого піднесення національної української культури на всій Україні - як Східної, так і Західної. Не отримавши державної незалежності, український народ тем-не-менш зміг здобутися права на розвиток свого самобутнього мистецтва, в першу чергу літератури, а також і шкільництва, в умовах як тоталітарного СРСР, так і пілсудської Польщі. Яскравим квітом розцвіло «національне відродження» на Східній Україні, і саме тут воно немилосердним чином було знищене сталінською Москвою на початку 30-х років, від чого і отримало ім'я «розстріляного відродження».

Розвивалася українська культура в 20-30-ті роки і на українських етнічних землях за межами України, в тому числі й на Донщині. Не здобувши права перебувати у складі єдиної Української республіки, місцеві українці все ж змогли вибороти право на розвиток своєї національної культури - на видання книг і журналів рідною мовою, на відкриття українських шкіл. Цей недовгий період піднесення українства на території Російської Федерації отримав серед українців ім'я «українізації», а в російській адміністративній мові мав назву «коренізації». Відносилася «коренізація» не лише до українців Росії, в упертій боротьбі проти імперського царату всі народи колишньої імперії вибороли собі право на вільний розвиток своєї нації, на створення національних районів у місцях свого компактного проживання. І хоча в Росії для українців національних районів створено не було, проте в адміністративно-територіальних одиницях, де українці становили більше 50% населення, відкривали україномовні початкові школи, засновувалися видавництва, випускалися газети, відкривалися театри. На території сучасної Ростовської області Росії право на «українізацію» вибороли собі жителі 10 районів - Озівського, Завітинського, Зимовниківського, Кошарського, Леоново-Калитвинського, Матвієво-Курганського, Мечетинського, Міллеровського, Ремонтненського та Таганрізького.

Ігор Роздобудько.
Ігор Роздобудько.

Донщина

Загальні переписи населення, що відбувалися в Росії, а згодом СРСР, починаючи від 1897-го року, показали дуже вражаючу картину загибелі українського етносу на території сучасної РФ. Переписи 1897-го та 1926-го років відмічають суцільну українську територію в межах Східної Слобожанщини, Донщини, Кубані. Наступний перепис 1939-го року українців тут уже не фіксує, як не фіксують їх і всі наступні російські переписи. Тихо і непомітно відбувається «культурний геноцид», в наслідок якого українська спільнота назавжди втрачає великий і самобутній край - край українського життя на його східній межі.

Перші російські переписи, так звані «ревізії», показують, що активне заселення українцями Донщини розпочинається у 18-му столітті. За даними четвертої ревізії 1782-го року, на Дону і в Приозів'ї в той час було вже 26 758 вихідців з України. Остаточна ліквідація інститутів Гетьманщини на Лівобережжі, і повне закріпачення селян на Правобережжі Дніпра, призвели до нового масового відтоку українського населення на береги Дону. Згідно з матеріалами п'ятої всеросійської ревізії 1795-го року, українська Донщина нараховує вже 112,7 тисяч чоловік, що становить 31,3 % від усього населення Донського краю. Ще через 60 років, десята всеросійська ревізія, яка проводилася перед скасуванням кріпосного права у 1858-му році, виявила більш ніж подвійне зростання чисельності українців Донщини - до 286,1 тисячі чоловік.

Ігор Роздобудько.
Ігор Роздобудько.

Донщина

В результаті ліквідації Донецько-Криворізької республіки 1919-го року, уся її територія увійшла до складу Радянської України, яка на той момент де-факто мала статус незалежної держави. Так на п'ять років з великою Україною об'єдналася і західна частина Донщини, з чільними містами Таганрогом і Олександрівськом-Грушівським (сучасні Шахти). Але після входження України до складу Радянського Союзу, Російська Федерація відторгла від неї ці землі.

Та хоч Радянська Україна і Радянська Росія і вважалися братніми пролетарськими республіками, боротьба між ними за Таганріг та Східний Донбас спалахнула неабияка, і справа ця ледве-ледве не закінчилася збройними суточками. Революційна влада Донської області відразу, починаючи з 1920-го року, не схотіла віддати Україні свої землі, хоч і населені українцями, і не побоялася піти у цьому питанні навіть усупереч волі Москви. Розпочалася справжня бюрократична паперова війна між радянськими органами влади Донецької губернії України і Донської області Росії, перша з яких хотіла прилучити ці землі до України, а друга пручалася цьому як тільки могла. Отже, дамо мову документам:

Ігор Роздобудько.
Ігор Роздобудько.

Донщина

В грудні 1917-го року Червона Росія розпочала наступальну війну проти Української Народної Республіки. УНР, аби відстояти незалежність, довелося шукати воєнної допомоги в Німеччини та Австро-Угорщини. В результаті, маючи загрозу загублення корінної України, більшовики вирішили зберегти за собою колишню Новоросію, створивши на півдні української землі маріонеткову Донецько-Криворізьку республіку. Увійшли до складу ДКР і деякі землі Донщини, які завдяки цьому стали згодом частиною Української РСР.

30 січня 1918-го року, в контрольованому більшовиками Харкові, відбувся ІV обласний з'їзд робітничих депутатів Донецького та Криворізького басейнів, на якому й було оголошено про створення ДКР. Згідно з повідомленнями більшовиків, у з'їзді взяли участь депутати від Харківської, Катеринославської, частини Херсонської губерній, а також промислових районів Області війська Донського, які і згодилися на входження своїх земель до складу Донецько-Криворізької республіки. Але довіряти цим повідомленням більшовиків важко - в умовах бойових дій, паніки, розрухи та загального безладдя, зібрати легітимних представників такої великої території було неможливо, до того ж робітничі депутати в будь-якому разі могли представляти на цьому з'їзді лише інтереси робітників, які тоді були меншиною на півдні України, і ухвалювати рішення за весь народ про створення незалежної республіки права не мали.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка