Митрофан Дикарів
Митрофан Дикарів

12 червня народився відомий і призабутий етнограф Вороніжщини Митрофан Дикарів.

Відомий український етнограф Митрофан Олексійович Дикарів
У своїй автобіографії про цей період життя він писав : «…моє життя розпадається на два періоди: 1-й - період запеклої боротьби за шматка хліба і 2-й - період збирання етнографіческого матеріалу».

Весь свій талант Митрофан Дикарів віддав справі вивчення життя українського народу на найсхідніших околицях рідної української землі - на Східній Слобожанщині (своїй батьківщині Воронізької губернії) та Кубані. Етнографічне дослідження рідної Воронізької губернії розпочав Митрофан Дикарів своєю працею «Прислів'я, приказки, прикмети і повір'я Воронізької губернії». Також значний вклад він зробив у збереження безцінних відомостей з життя українців Кубані у ХІХ столітті. Не маючи можливості друкуватися у Росії, де з 1863-го року було заборонено українське друковане слово, Митрофан Дикарів видає свої праці у Львові, завдяки щирій допомозі місцевих українських науковців з Наукового Товариства імені Шевченка, і серед цих праць Дикаріва однією з найвідоміших є «Чорноморські народні казки й анекдоти», що побачили вперше світ у 1896-му році.

З цього часу до кінця свого недовгого життя Митрофан Дикарів є активним учасником патріотичного кола діячів української культури, у якому поєднували свій талант та творчість найкращі сини Східної та Західної України - Михайло Грушевський, Іван Франко, Володимир Гнатюк, Федір Вовк, Олександр Кониський, Борис Грінченко. З ними листується і Митрофан Дикарів, листи свої та праці пише він українською мовою, і навіть використовує іноді замість свого зросійщеного владою прізвища український псевдонім М. Крамаренко, яким підписана частина його етнографічних творів.

Віддавши значну частину свого життя дослідженню народної культури українців Кубані, не забував Митрофан Дикарів і про рідну Східну Слобожанщину, проводячи постійно паралелі у своїх працях між побутом та життям українців Кубані та Східної Слобожанщини, та доводячи таким чином, на багатьох прикладах, духовну спорідненість українського життя на Кубані та Слобожанщині. Вказував Митрофан Олексійович і на той великий вплив, що мала українська культура Південної Вороніжщини на життя та побут росіян Воронізької губернії та губернського міста Воронеж. Цим аспектам поширення української культури серед сусідів-росіян присвятив Митрофан Дикарів свою працю «Нарис Воронізького міщанського говору, порівняно з українсько-руським наріччям». Звичаям українців своєї малої батьківщини присвятив Дикарів ще одну свою працю - «Народний календар Валуйського повіту (Борисівської волості) у Вороніжщині».

Помер Митрофан Дикарів 14 листопада 1899-го року в Катеринодарі (нині Краснодар), бувши на той час архіваріусом Кубанського військового архіву та першим секретарем Товариства аматорів вивчення Кубанської області, яке сам і створив незадовго до власної смерті. Та слава його натхненної праці не загубилася, а пережила свого творця. З великою вдячністю згадують видатного українського науковця на сучасній Кубані, називаючи його часто «основоположником кубанської етнографії». У столиці Кубані, місті Краснодарі, з 2000-го року, влаштовують місцеві науковці спеціальні «Дикарівські читання», на яких кращі дослідники Кубанської землі щорічно спілкуються, обговорюють нові праці з кубанознавства, видають книжки та вшановують цим пам'ять видатного сина Кубані та Східної Слобожанщини, українця Митрофана Дикарева, ім'я якого ще довго житиме у пам'яті та у пошані російських українців.

Найвідомішими дослідженнями М. О. Дикаріва стали праці, опубліковані у збірниках («Чорноморські народні казки й анекдоти», 1896; «Апокрифи, зібрані в Кубанській області», 1900; «Народний календар Валуйського повіту…», 1909; всі - російською мовою), серед яких було чимало лексичного матеріалу, етимологічних екскурсів тощо. Займався видатний слобожанський етнограф і мовознавчими проблемами («Нариси воронезького міщанського говору порівняно з україно-російським наріччям» (1891); "Малоруське слово «паляниця» и грецьке «???????»" (1899) та ін).
Ряд лінгвістичних праць Дикаріва, а також підготовчі матеріали до Словника української мови залишилися у рукописах. НТШ у Львові видало «Посмертні писання Митрофана Дикарева з поля фольклору й міфології» з передмовою І. Франка.

Українська діаспора Воронежа. Український культурний центр «Перевесло».

Передрук з сайту http://pereveslo-vrn.com/?p=626

P.S. Редакція "Кобзи" дякує сайту "Перевесло" за передрук статті нашого редактора Ігоря Роздобудька про Митрофана Дикарьова. Просимо у подальшому не забувати надавати відомості про автора статті чи хоча б ставити посилання на джерело: http://kobza.com.ua/doslidzhennja/4237-ukrainskyi-etnohraf-zi-skhidnoi-slobozhanshchyny.html
Редакція "Кобзи"

Додаткова інформація: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B0%D0%BD_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

http://histans.com/?encyclop&termin=Dykariv_M

http://www.history.org.ua/?termin=Dykariv_M

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%87%D0%BA%D0%B0

http://vk.com/topic-37160419_27420354

Мапа Слобожанщини
Мапа Слобожанщини
Є над чим подумати
Є над чим подумати

На світлинах: Митрофан Дикарів. Мапа Слобожанщини. Є над чим подумати.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка