Володимир Гіляровський

До ювілею «дядька Гіляя».

2015-го року святкується відразу два ювілеї – 160 років з дня народження і 80 років з дня смерті українця за походженням, талановитого журналіста-побутописця життя кримінальної Москви кінця ХІХ – початку ХХ століть.

Народився «дядько Гіляй» у Вологодській губернії, де його батько був помічником економа одного з місцевих маєтків, а економом був його дідусь з боку матері, чорноморський козак з Кубані Петро Мусатий, чий батько-запорожець вийшов на Кубань з Січі після розгрому Запорожжя Катериною ІІ 1775-го року.

В. Гіляровський так згадував про своїх родичів: «Наша семья жила очень дружно. Отец и дед были завзятые охотники и рыболовы, первые медвежатники на всю округу, в одиночку с рогатиной ходили на медведя. Дед чуть не саженного роста, сухой, жилистый, носил всегда свою черкесскую косматую папаху и никогда никаких шуб, кроме лисьей, домоткацкого сукна чамарки и грубой свитки, которая была так широка, что ей можно было покрыть лошадь с ногами и головой». (Гиляровский В. А. «Детство». Собрание сочинений в 4 томах. М.: 1999. Том 1).

 

Пішовши у дідуся фізичною силою та сміливістю, Володимир Гіляровський став найвідомішим кримінальним журналістом Москви свого часу. Він не боявся відправитись в найнебезпечніші куточки «білокам’яної», злочинницькі «малини» і «хази», куди боялися сунути носа навіть московські поліцейські. Власні спостереження з життя кримінальної столиці Гіляровський зібрав згодом у двох своїх книжках – «Трущобные люди» і «Москва и москвичи».

Не забував Гіляровський і свого українського походження. Завжди у козацькій шапці, з козацькими вусами, романтично закоханий у Запорізьку Січ, дуже шкодував він, що не знав добре української мови, і не міг повноцінно брати участь в українському культурному житті. Тим не менш, і українській справі, Гіляровський, хоч і трохи, прислужився. Побувавши на Лівобережній Україні, 1902-го року випустив у світ книжку «На родине Гоголя: (из поездки по Украине)», поставивши у заголовок саме «Україна», замість звиклого російського «Малоросія», як тоді вимагала імперська влада, і що на той час було досить сміливим вчинком.

Волелюбною козацькою поетикою просякнуті ті твори Гіляровського, що присвячені Запорізькій Січі. Так в нарисі «Запорожская Сечь (1775-1925)» Гіляровський наводить старовинну легенду про походження російського царя Лжедмитрія І, яку він почув під час турецької війни від кубанських козаків: «Много лет спустя, на турецкой войне, среди кубанцев-пластунов я слыхал интереснейшую легенду, переходившую у них из поколения в поколение, подтверждающую пребывание в Сечи «Лжедимитрия».

Когда на коронацию Дмитрия прибыли наши запорожцы почетными гостями, то их поставили около самого красного крыльца, откуда выходил царь. Ему подвели коня и поставили скамейку, с которой он, поддерживаемый боярами, по царским обычаям должен был садиться.

- Вышел царь, спускается... мы глядим на него и шепчемся, - рассказывали депутаты своим детям.

- Знакомое лицо и ухватка. Где-то мы его видали?

Спустился царь, отмахнул рукой бояр, пнул скамейку, положил руку на холку, да прямо, без стремени, прыг в седло - и как врос. А мы все разом:

- Це наш, Грицко!

А он мигнул нам, да - и поехал...»

(Гиляровский В. А. Собрание сочинений в 4 томах. М.: 1999. Том 2).

В поезії «Запорожцы» Гіляровський, також сміливо для свого часу, славить українського гетьмана Мазепу і запорізького кошового Костя Гордієнка за їхній союз зі шведським королем Карлом ХІІ, який, на думку Гіляровського, міг призвести до постання незалежної української козацької держави:

Пируют шведы с казаками,

Гуляют об руку рука,

И обнимаются друзьями

Соединенные войска.

(Гиляровский В. А. Собрание сочинений в 4 томах. М.: 1999. Том 4).

Пов’язана із долею Гіляровського і одна мистецька помилка, історію якої розповім вам далі.

Гіляровський і картина Рєпіна «Запорожці».

Дуже часто можна почути таке припущення, що на відомій картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», серед інших героїв сучасного йому українського руху, художник зобразив і Володимира Гіляровського, у вигляді кремезного і сивого козака в білій шапці і червоній свитці, чий багатирський регіт, здається, виривається з полотна і доходить до глядача цієї картини. (Іноді цього персонажа називають ще Тарасом Бульбою). Гіляровський у свої похилі літа, дійсно, і кремезною постаттю, і сивими козацькими вусами, дуже походив на цього персонажа. А може і свідомо хотів походити на нього, і ніколи не заперечував, коли хто-небудь з його співрозмовників, у приватній бесіді, порівнював його з героєм картини Рєпіна. Але насправді зобразити Гіляровського на цій картині Рєпін аж ніяк не міг.

Писати картину Рєпін почав у 1880-му році, а ескізи, на яких є зображеним кремезний козак, що регоче на всю картину, з’явилися вже у 1878-му році. В цей час 23-літній юнак Володимир Гіляровський, згадавши батьківщину свого дідуся, відправляється в складі загону кубанських козаків на війну Росії з Туреччиною за визволення болгарського народу з під турецького ярма. Збереглася і світлина молодого Гіляровського, статного, безвусого, в кубанській черкесці, аж нічим не подібного на старого козарлюгу Тараса Бульбу з полотна Іллі Рєпіна.

Стародубський краєзнавець Георгій Метельський у своїй книзі «Листья дуба», що присвячена історії колишньої української Стародубщини, доводить, що в образі старого козака в червоній свитці Рєпін зобразив іншого видатного українця, композитора Олександра Рубця, до якого приїздив декілька разів у Стародуб на етюди. (Метельский Г. В. «Листья дуба». М.: 1974, стр. 229). І справді, і за своїм віком, і по своїй статурі, Олександр Рубець більше походить на Тараса Бульбу, ніж тодішній Гіляровський.

До речі, і сам Гіляровський у своїх друкованих творах ніколи не посягав на лаври героя картини Рєпіна. Так, в нарисі «Запорожская Сечь (1775-1925)» він згадує відомого українського історика Дмитра Яворницького, і пише, що той став прототипом для постаті писаря з картини Рєпіна, а про себе ані слова… Отже, присутність Гіляровського на картині «Запорожці» - то лише міф.

Ігор РОЗДОБУДЬКО

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

 

На світлинах: Володимир Гіляровський. Картина Рєпіна «Запорожці». Олександр Рубець. Фрагмент картини Рєпіна «Запорожці». Гіляровський у 1878-му році.

Перша публікація: http://tyzhden.ua/History/140877

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка