З історії греко-католицьких парафій в Російській Федерації

У 1960 році вперше в Західному Сибіру, в Ханти-Мансійському автономному окрузі-Югра (Тюменська область),  були відкриті нафтогазові родовища. У подальшому їх стрімкому зростанні і освоєнні нових територій брав  участь весь Радянський Союз. На північ Тюменської області їхали і випускники профільних навчальних закладів Західної України: з Дрогобича та  Івано-Франківська. Вони пустили коріння в Північну землю, обзавелися сім'ями, після 1991 року стали громадянами РФ, але продовжують підтримувати зв'язки з рідними місцями, не забувши ні рідну мову, ні свої традиції, ні своє віросповідання.

Як відомо, більшість населення Західної України належить до Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) . Сімейні, чисто людські та дружні  зв'язки сприяли тому, що одного разу в Югрі з'явився священик Василь Поточняк, клірик Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, який приїхав в гості до своєї сестри Ніни, що живе в місті Мегіоні - сусідньому з Нижнєвартівському  місті нафтовиків. На Великдень ювілейного 2000 року о. Василь звершив Великодню літургію і благословив їжу. На богослужіння приїхали українські греко-католики з сусідніх міст: Нижнєвартовська, Радужного, Сургута, всього близько 100 осіб. Всі вони були дуже раді, адже вперше на російській землі ці українці змогли взяти участь у католицькому богослужінні рідною мовою, яке звершив для них священик-земляк.

О. Василь поїхав України, а знов повернувся вже не один - разом з з ним приїхав з  Самбірсько-Дрогобицької єпархії диякон Іван Лега, який залишився в Росії. Висвячений в пресвітери о. Іван та віруючі з Нижнєвартовська працювали, створюючи парафіяльну громаду. Завдяки старанням о. Івана була зареєстрована релігійна група «Греко-Католицька Церква».

У 2002 році єпископ Йосип Верт, тоді римо-католицький апостольський Адміністратор Західного Сибіру,  заснував греко-католицьку парафію Св. Миколая. О. Іван Лега був призначений парохом парафії.

Парафіяльна громада Нижнєвартовська збиралася на квартирах і в офісах парафіян. Пізніше вдалося обладнати каплицю в будинку, в якому жив священик. Після літургії о. Іван  проводив катехизацію, готував людей до таїнств - хрещення, сповіді, Євхаристії, шлюбу. Протягом п’яти  років о. Іван неодноразово намагався зареєструвати греко-католицьку парафію, але щоразу громада отримувала відмову. Нарешті, у 2007 р. протоієрей Іван Лега зареєстрував римо-католицьку громаду у Нижнєвартовську. Наявність державної реєстрації дозволяло просити міську адміністрацію виділити ділянку для будівництва храму.

У 2006 - 2007 рр. на парафії Нижнєвартовська і Мегіону (парафія Трьох Святителів) працював священик зі Словаччини о. Матуш Марцін - помічник настоятеля.На жаль, через рiк через причини правового характеру (закiнчилась вiза) о. Матуш був змушений покинути Росію i повернутися до Словаччини. Парафiя в Мегiонi перейшла пiд опiку о. Iвана Ковби, який приїжджав туди з Сургуту. А 18 сiчня 2010 р. був призначений новий адмiнiстратор парафiї Трьох Святителiв - священик Василь Мельникович.

У 2008 р. єпископ Й. Верт призначив нового пароха парафії Нижнєвартовська - о. Петра Павлишина, священика із Західної України (клірик Стрийської єпархії УГКЦ). На парафiї, яку довгий час обслуговували священики з iнших мiст, появився власний парох, що сприяло розвитку парафiяльного життя. Парафія  зростала: на Великоднє богослужіння збиралося близько 200 осіб . У будинку священика вже не вистачало місця, і владика Йосип Верт дав благословення на будівництво будинку-каплиці. Будівництво тривало більше року. 2 травня 2010 р. єпископ Йосип Верт, який здійснював пастирську поїздку по містах Ханти-Мансійського округу, освятив каплицю у Нижнєвартовську. Це була важлива подія в житті приходу. А у липні 2018 року в Нижньовартовську було освячено і встановлено хрест на бані храму УГКЦ Святого Миколая Чудотворця.

Раніше, 23 травня 2011 року, вiдбулась церемонiя освячення земельної дiлянки для будiвництва українського греко-католицького храму в мiстi Радужному (парафія Архистратига Михайла).  Чин освячення i символiчне пiдняття «першої лопати» землi здiйснив ординарiй для католикiв Вiзантiйського обряду єпископ Йосиф Верт, якому спiвслужив настоятель парафiї iєрей Петро Павлишин. Після цього розпочалася робота над архiтектурним проектом нового храму i активний пошук спонсорiв для початку будівництва храму у Радужному.

Щодо інших міст Тюменської області, то у серпні 2004 року  декретом Владики Йосипа Верта була створена нова греко-католицька парафія Різдва Пресвятої Богородиці в м. Сургуті - наймолодше дітище цієї єпархії. Настоятелем новоствореної парафії призначили  вже згадуваного нами о. Івана Ковбу.

Минулого року сумна звістка сколихнула парафіян Югри: 29 грудня на 41 році життя відійшов у вічність протоієрей Петро Павлишин. Отримавши Таїнство Священства, за покликом свого сумління він поїхав служити у Нижнєвартовську, Радужному та Мегіоні, щоб там через проповідь Божого слова та уділення Святих Таїнств очищувати та наближати спраглі серця до Бога. Водночас він прагнув свідчити власним життям про воскреслого Христа, у якому є наше спасіння.

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук), висловлюючи  співчуття дружині П.Павлишина та всій горем опечаленій його парафії зазначав: «За свідченням багатьох, новопреставлений був жертовним і відданим справі проповідування Євангелія священиком, який втішався повагою і любов’ю співбратів-душпастирів і мирян. Він був надзвичайно світлою людиною, глибоко закоріненою в Христі, і цією рисою вражав усіх довкола». Після смерті Петра Павлишина пастирство очолив  о. Василь  Мельникович.

На запитання про те, чи змінилася чисельність прихожан у зв’язку із війною в Україні, о. Василь Мельникович відповідає, що, коли це сталося, то трохи людей таки відійшло. Однак це пояснюється ще й тим, що віряни моляться в простому будинку і багато людей таке моління сприймає за секту. Попри все  богослужіння провадяться українською мовою: «Люди мало не щонеділі приходять у вишиванках. Для них тут гордість її одягнути. Усі парафіяни мають вишиванки».

Отже, зазначимо, що і сьогодні в далекому Сибіру є регіони, де плекаються українська мова і культура, де  люди по неділях надягають вишиванки, коли йдуть до церкви. Греко-католицькі парафії у Нижнєвартовську, Мегіоні, Радужному, Лангепасі опікує зараз Олексій Баранніков, випускник Івано-Франківської духовної семінарії

За останній період у Сибіру було зведено два молитовні будинки – у містах Лангепасі та Радужному. Ще один храм збудований у Нижнєвартовську. Його освячення заплановано на 22 травня 2022 р. На свято запрошено 20 священників УКГЦ із Західної України. Вдалося отримати приміщення для греко-католиків від адміністрації міста  Мегіон..

Наш. кор. , за матеріалами сайту УКГЦ та інших інтернет-видань

На світлинах:

1. Владика Йосип Верт освячує молитовний будинок в Лангепасі, 2014 р.

2. Освячення хреста на бані храму УГКЦ Святого Миколая у Нижнєвартовську 2018 р.

3. Парафіяни  УКГЦ у Нижнєвартовську, 2019 р.

4. О.Петро Павлишин  освячує пасхальну іжу парафіян Нижнєвартовська

5. Парафіяни УКГЦ в м. Лангепасі

6. Пасхальний день в м.Радужному

7. Греко-католицька громада Сургуту

8. Новозбудована церква УКГЦ в Нижнєвартоську, освячення якої відбудеться у травні 2022 р.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка