А на ці дні приходиться 15-та річниця трагічної події: 3 квітня 2004 р. внаслідок бандитського нападу помер засновник та багатолітній керівник хору «Горлиця»  у Владивостоку,  організатор українського громадського та культурного життя на Далекому Сході  Анатолій Улянович Кріль.

Анатолій Улянович Кріль (24. 06. 1936, м. Овруч, Житомирської  обл. – 03. 04. 2004, м. Владивосток Приморського краю, РФ) – український культурний діяч, ре­жисер, співак (баритон), хормейстер, поет  і композитор.

Закінчив Одеський медінститут (1960) та народну студію при Одеській консерваторії. Співав, як соліст, у народному оперному театрі при міжспілковому Палаці культури та у хоровій капелі в Одесі, де виконав партії Демона («Демон»), Лукаша («Лісова пісня»), Султана та Карася («Запорожець за Дунаєм»), Алеко («Алеко»), Богдана Хмельницького («Богдан Хмельницький»).

Великий вплив на творче становлення А. Кріля мала дружба з майбутнім художнім керівником Державного Українського народного хору ім. Г. Верьовки, тоді - студентом Одеської консерваторії Анатолієм Авдієвським. Співав у хорі при Палаці культури моряків під його керівництвом.

З 1963 Анатолій Кріль жив у Владивостоці, де паралельно з роботою лікаря на протязі 17 років працював як режисер і соліст Народного театру музичної комедії при Палаці культури моряків. За цей період виконав перші партії в 13 музичних виставах - Назар («Свадьба в Малиновке»), Микола та Виборний («Наталка-Полтавка»), Едвін («Сільва»), Султан та Карась («Запорожець за Дунаєм»), Матрос («Білі ночі»), Рінальдо («Чорний дракон»), Матрос Кашуба («На світанні»), Андрій («Цирк зажигает огни») та ін.

Як режисер здійснив постановки: «Запорожець за Дунаєм», «Наталка-Полтавка», «Свадьба в Малиновке»,«Сорочинський ярмарок», «Алеко», «Трембіта» та ін.  Як одному з керівників театру йому вдалося залучити до роботи значну кількість акторів-аматорів українського походження.

У 1965 році при музичному народному театрі організував український  чоловічий вокальний ансамбль «Бриль», згодом - вокальний український  чоловічий ансамбль «Пиріг». Поставлені ним вистави та виступи вокального ансамблю мали великий успіх у глядачів Приморського краю, Сахаліну, Камчатки.

У 1979 році заснував Український народний хор «Горлиця», яким керував до своєї загибелі, а у   1980-му   студію українського солоспіву при Палаці культури залізничників. Ініціював проведення Приморських крайових фестивалів української  культури «Солов'їна пісня» і «Шевченківські думи» (1999) та Далекосхідніх фестивалів української  культури «Наша дума - наша пісня».

Як поет і композитор створив мюзикли «Усмішки Гоголя» (1962), «Толока» (1964), «Цвіт папорті», «Станичний сходиться народ».  Автор двох музично-поетичних збірок - «Летіла горлиця далеко» та «Станичники».

Лауреат та дипломант багатьох крайових, регіональних, російських та міжнародних конкурсів і фестивалів. Заслужений діяч культури Росії (1997). У 2001 став організатором і головою Українського музично-літературного товариства «Горлиця».

Загинув від руки невідомого злочинця 3 квітня 2004 року, на автобусній зупинці у Владивостоку. Особисті речі не були пограбрвані.

Комісія Людських та Громадянських Прав (КЛГП СКУ) неодноразово зверталася до Президента Путіна з вимогою розслідувати згадане убивство, зокрема було запропоновано розглянути «церковну» версію – Анатолій Криль приймав участь у реєстрації релігійної громади УПЦ КП. У відповідь було отримано лист із Прокуратури Владивостоку про те, що у справі немає свідків, а також,  що «церковна»  версія не має стосунку до кримінальної справи. Вбивство Анатолія Криля до цього часу залишається нерозкритим.

Як заявив тодішній голова Комітету у справах української громади у Росії (КЛГП СКУ) Василь Коломацький (Канада): «справа Анатолія Криля скоріше всього була політичною, пов’язаною із його діяльністю в українській громаді, та зокрема його участю у реєстрації церковної громади УПЦ КП у Владивостоці (пан Анатолій був членом реєстраційної «двадцятки»). Приблизно в той же час було убито відомих ативістів Володимира Побурінного (Іванівська обл.) та Володимира Сенишина (Тула). Всі три справи розкриті не були, і по діям влади було зрозуміло, що влада не була зацікавлена у розкритті. На листи КЛГП у справ Сенишина взагалі не було відповіді від властей. Майже напевно, що в такий спосіб власті Росії залякували українську громаду Росії».

Проти вбивства активістів виступав також член КЛГП професор Стефан Паняк із Єкатеринбурга, який розом із Василем Коломацьким опублікували статтю «Ні – убивствам і розправам!».

Наш кор.

• Анатолій Кріль (в центрі) і його народний хор «Горлиця» Анатолій Кріль (в центрі) і його народний хор «Горлиця»
• Кожний вихід Анатолія Кріля на сцену пропагував багатство української культури Кожний вихід Анатолія Кріля на сцену пропагував багатство української культури
• Анатолій Кріль на святкуванні Різдва у колі «Горлиці» Анатолій Кріль на святкуванні Різдва у колі «Горлиці»
•  

На світлинах:

• Анатолій Кріль
• Анатолій Кріль (в центрі)  і його народний хор «Горлиця»
• Кожний вихід Анатолія Кріля на сцену пропагував багатство української культури
• Анатолій Кріль на святкуванні Різдва у колі «Горлиці»

Додати коментар