Історія
- Деталі
- Розділ: Історія
Победа Московского государства над "польскими интервентами" в 1612 г. есть, в определённой степени, "победа русских над белорусами и их соседями-украинцами"
Не так давно в Российской Федерации стали отмечать день 4 ноября − праздник народного единства. Или праздник победы Московского государства над польскими интервентами (подвиги Козьмы Минина (Сухорука) и Дмитрия Пожарского) 1612 г. Да, праздник. Большой, важный. Всё понятно. А всё-таки − далеко не всё... Давайте посмотрим вместе.
1609 - 18 гг... Война "Республики" (Речи Посполитой) с Россией (Московией) за возвращение Смоленской земли и за создание федерации "Республики" с Московским государством. Вызвана "смутой" в Московском государстве, поддержкой королём и великим князем Сигизмундом Вазой, частью польского и белорусско-литовского войска, украинскими и донскими казаками Лжедмитрия II. В августе 1610 г.
- Деталі
- Розділ: Історія
Національне питання в Російській імперії у всіх її формах і проявах завжди було наріжним каменем
Сто років тому – у вересні у 1917-го – в Києві відбулася знаменна для історії подія – З’їзд поневолених народів. Представники 14 народів, які населяли колишню Російську імперію (якраз у ті дні вона була проголошена республікою) приїхали до Києва, аби поговорити про те, як перебудувати російську державу на федеративних засадах. Про цю подію Радіо Свобода розмовляло із істориком Владиславом Верстюком.
- Деталі
- Розділ: Історія
«Кобза» передруковує «Свідчення парафіян», записаних Леонідом Харамбурою у 1998 році. Редакція Комісії Людських і Громадянських Прав СКУ
Свидетельства прихожан Богоявленского Собора Украинской Православной Церкви Киевского Патриархата
Я, Харамбура Леонид Семенович, секретарь-референт Объединения украинцев России, нахожусь в городе Ногинске, где год назад, в ночь с 29 по 30 сентября 1997 года, возникла очень неординарная ситуация. В эту ночь на территории собора местные власти устроили позорную бойню, которая сопровождалась рукоприкладством и нескончаемым потоком нецензурных слов. Все священники, диаконы, их жены с грудными и малолетними детьми были выброшены на улицу полураздетыми. Местные власти отправили прихожан в отделение милиции, как зачинщиков и виновников этого разбоя. Есть свидетели этой позорной "доблести" наших правохранителъных органов. Сейчас мы дадим им слово.
- Деталі
- Розділ: Історія
Трагедия украинского народа глазами историка и журналистки Энн Эпплбаум
Новая книга американского историка и журналистки Энн Эпплбаум "Красный голод. Война Сталина с Украиной (Red Famine. Stalin’s War on Ukraine) посвящена истории массового голода 1932–33 годов в Украине, унесшего жизни миллионов людей. Автор книги, исследуя причины Голодомора, приходит к выводу об умышленном истреблении значительной части украинского народа большевистской властью и возлагает вину за это на Иосифа Сталина.
- Деталі
- Розділ: Історія
50 лет "делу Буковского, Делоне и Кушева". О процессе над диссидентами 1967 года – Вячеслав Бахмин, Валерий Борщев, Владимир Буковский
50 лет назад 30 августа – 1 сентября 1967 года в Московском городском суде состоялся процесс над организаторами и участниками демонстрации против ареста диссидентов Александра Гинзбурга, Юрия Галанскова и их друзей, состоявшейся 22 января 1967 года на Пушкинской площади в Москве. Перед судом предстали Владимир Буковский, Вадим Делоне и Евгений Кушев. Это был третий арест Буковского. На этот раз, в отличие от первых двух, он был объявлен вменяемым (психически здоровым). Буковский отказался признать себя виновным и произнес резкую обличительную речь, текст которой широко распространялся в самиздате. Будущий "хулиган", которому было суждено стать обменянным на лидера чилийских коммунистов Луиса Корвалана, получил свой первый срок – три года лагерей по статье 190.3 УК РСФСР ("Активное участие в групповых действиях, нарушающих общественный порядок").
Вспоминают прошлое, друзей и врагов и проводят аналогии с настоящим – правозащитники, диссиденты с многодесятилетним стажем – Вячеслав Бахмин, Валерий Борщев, Владимир Буковский.
Запись передачи на Радио Свобода (Москва), ведущий – Владимир Кара-Мурза-старший.
- Деталі
- Розділ: Історія
Андрій Литвин ділиться своїми спогадами і враженнями про події, що передували проголошенню Незалежності Української держави
Торжество перемоги особливо яскраво відчувається в контрасті зі щойно пережитим психологічним ударом...
Події серпня 1991 року застали мене в Петрозаводську, куди за пару років до цього я повернувся з Москви, де навчався в аспірантурі. У столиці конаючого останні роки свого існування Радянського Союзу, мені сподобалося бути безпосереднім учасником побудови основ громадянського суспільства. Особливо вразили вибори 1989 року — найбільш вільні і демократичні за всю історію Росії. По Гагарінському виборчому округу, до якого я тоді належав, було висунуто 12 кандидатів. Серед них і режисер Ельдар Рязанов, з яким пощастило поспілкуватися на "Мосфільмі". А переміг Юрій Черниченко. Серед тих, хто агітував і голосував за нього, був і я. Відразу після повалення так званого ДКНС («державного комітету з надзвичайних ситуацій»), у серпні 1991 року був оприлюднений перелік небезпечних осіб, котрих планували убити в разі перемоги заколотників-комуністів. Юрій Черниченко стояв у тому списку 42-м. Борис Єльцин — лише 63-м.
- Деталі
- Розділ: Історія
Короткий спогад про події 1991 року у Москві
До Дня Незалежності, на запит газети польських українців «Наше слово» Василь Коломацький поділився спогадами про День Незалежності 1991 року. Наводимо цей текст.
День Незалежності України я зустрів у Москві в штаб-квартирі «Демократичного Союзу», який очолювала відомий дисидент Валерія Новодворська. Я щойно повернувся з Києва, де ми, члени Української сотні захисників Білого Дому, брали участь у київських мітингах, зустрічалися з відомими політиками (Левко Лук’яненко, керівники Народного Руху України, центральна республіканська преса). На одному з мітингів я чув виступ депутата Верховної Ради Степана Хмари, який щойно вийшов із Лук’янівської в’язниці. Зокрема, він сказав: «Я знаю, що зараз у Києві перебуває делегація московських українців – членів Української сотні. Я закликаю вас брати приклад з цих українських патріотів!». Я стояв серед натовпу і вражено слухав слова старого непохитного дисидента. Український прапор, який ми привезли із московських барикад, в ті дні було урочисто, під оплески, внесено до Верховної Ради.
- Деталі
- Розділ: Історія
55 років тому Павло Попович став першим українським космонавтом
55 років тому − 12 серпня 1962 року - у космос полетів українець Павло Попович, уродженець селища Узин, що на Київщині.
30-річний капітан Павло Попович, космонавт №4, міг стати космонавтом №1 − замість старшого лейтенанта Юрія Гагаріна. У шістці кандидатів на перший пілотований політ він мав найкращі шанси..
Генерал Микола Каманін, керівник відбору і підготовки космонавтів, занотував у щоденнику 18 січня 1961 року:
"Попович за всіма даними може бути одним з перших серед шістки".
Минуло три місяці − полетів Гагарін.
- Деталі
- Розділ: Історія
Зачем Сталин устроил Большой террор и утопил страну в крови
В 2017 году исполняется 80 лет одному из самых трагических событий в истории XX века — массовым репрессиям 1937-1938 годов. В народной памяти они остались под названием ежовщина (по фамилии сталинского наркома госбезопасности Николая Ежова); современные историки чаще употребляют термин «Большой террор». О его причинах и последствиях «Ленте.ру» рассказал петербургский историк, кандидат исторических наук Кирилл Александров
- Деталі
- Розділ: Історія
Размышления о событиях 1917 года не отпускают как профессиональных историков, так и всех, кто интересуется историей России, ее прошлым и будущим
Сегодня многие склонны проводить параллели между событиями, сопровождавшими февральскую и октябрьскую революции 1917 года, и процессами, происходящими в современной России. И это можно понять: сто лет – магическая дата, заставляющая искать совпадения, заново просчитывать возможные варианты случившегося. О революционном 1917-м в свете сегодняшнего дня мы говорим с историком Львом Лурье.
