Історія

Первый президент независимой Грузии Звиад Гамсахурдиа
Первый президент независимой Грузии Звиад Гамсахурдиа

З.Гамсахурдиа и М.Костава оcновали первую оппозиционную «советам» организацию в Грузии еще в 1954 году

Президент Грузии Михаил Саакашвили посмертно присвоил бывшему президенту страны Звиаду Гамсахурдиа и его соратнику Мерабу Костава звания национальных героев. Об этом в субботу, 26 октября, сообщает«Интерфакс».

Соответствующее заявление президент сделал на открытии мемориала погибшим воинам в селе Квемо Алваани. Саакашвили назвал Гамсахурдиа светочем национальной идеи, боровшимся за свободу своей страны еще тогда, когда почти ни один грузин об этом даже не думал. По словам президента, не менее важный вклад в обретение Грузией свободы внес и Костава.

Звиад Гамсахурдиа и Мераб Костава организовали в Грузии первую оппозиционную советской власти организацию еще в 1954 году. На протяжении следующих 30 лет их неоднократно задерживали за антисоветскую деятельность. Самым громким стал их арест в 1977 году. Тогда Гамсахурдиа после официального раскаяния помиловали, а Костава провел в тюрьме следующие десять лет.

Голова Верховної Ради Леонід Кравчук восени 1991 р.
Голова Верховної Ради Леонід Кравчук восени 1991 р.

Репортаж про перебіг парламентського засідання 24 серпня 1991 року (із спогадом В. Коломацького)

Наостанок депутати звернулися до Верховної Ради РРФСР у Москві: "вікові традиції взаємопідтримки прогресивних сил України і Росії і надалі міцнітимуть".

Про засідання Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки 24 серпня 1991 року у підручниках історії згадують одним реченням: саме на ньому було ухвалено Акт проголошення незалежності України.

Менше пишуть про те, що це засідання було чи не найемоційнішим в історії парламенту радянської України, а акт про незалежність був не єдиним рішенням, що його ухвалила Рада того дня.

BВС Україна на основі стенограм цього засідання та спогадів кількох його учасників публікує репортаж про події, які відбувалися у парламенті 22 роки тому.

Міністр внутрішніх справ Російської імперії Петро Валуєв
Міністр внутрішніх справ Російської імперії Петро Валуєв

Мові відмовляли у праві на існування до 1905 року

У своєму щоденнику Петро Валуєв згадує, що після виходу указу історик Микола Костомаров був "сильно озадаченный приостановлением популярных изданий на хохольском наречии".

30 липня (за старим стилем - 18) 1863 року міністр внутрішніх справ Російської імперії Петро Валуєв наказав припинити друк освітньої, духовної та наукової літератури українською мовою. Мові відмовляли у праві на існування до 1905 року.

Про заборону української ішлося у таємному розпорядженні (циркулярі) Валуєва до цензурних комітетів [відомств із контролю за друкованою і рукописною продукцією у складі міністерств освіти і внутрішніх справ - ІП] Російської імперії, нагадує рух "Простір свободи".

16 липня 1990 року булі підписана Декларація про державний суверенітет України
16 липня 1990 року булі підписана Декларація про державний суверенітет України

Як це було

Декларація про державний суверенітет України приймалася в роки розвалу СРСР. Міжнаціональна напруга в азійських і кавказьких республіках подекуди виплеснулася у криваві міжетнічні сутички. 11 березня 1990 року Литва вже проголосила свою незалежність від СРСР, Латвія і Естонія активно готували відновлення незалежності. На вулицях українських міст Українська Міжпартійна Асамблея вже вела реєстрацію громадян Української Народної Республіки.

Починаючи з 15 травня 1990 р., вперше в історії України Верховна Рада республіки стала працювати у парламентському режимі. Вже з перших днів роботи там розпочалося протистояння між прокомуністичною більшістю - т.зв. групою 239 на чолі з 0. Морозом та демократичною меншістю - Народною радою, лідером якої став академік І. Юхновський. Забезпечивши обрання головою Верховної Ради першого секретаря ЦК КПУ В. Івашка, більшість все ж змушена була погодитися, щоб з 23 парламентських комісій 7 очолили представники опозиції.

Гетьман Павло і Гетьманич Данило Скоропадські
Гетьман Павло і Гетьманич Данило Скоропадські

Оприлюднені 2009 року, але забуті документи канцелярії Скоропадських

24 листопада 2009 року голова Служби зовнішньої розвідки України Микола Маломуж та співробітники архіву спецслужби, виконуючи Указ президента Ющенка «Про розсекречення, оприлюднення та вивчення архівних документів, пов'язаних з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами в Україні», урочисто передали Музею гетьманства в Києві оригінальні речі родини Скоропадських (фото, приватні листи Павла, Данила, Олександри, Єлизавети Скоропадських), а Українському інституту національної пам'яті - цифрові копії 2 247 невідомих документів канцелярії гетьмана Павла Скоропадського, впорядковані у велику 19-томну архівну справу. На жаль, жодної анотації до останньої не було, а відтак невідомо, як документи потрапили до радянських спецслужб, хто і коли комплектував справу, розсекречені всі документи чи лише якась їхня частина. Однак, оскільки нумерація томів починається з другого, можна припустити, що деякі з них були вилучені. Можливо, ті, що якимось чином викривали чекістську агентуру. З виступів керівників Служби зовнішньої розвідки відомо лише те, що канцелярія гетьмана Скоропадського була захоплена в Берліні органами «Смерш» після капітуляції нацистської Німеччини у 1945 році, а в 1946-1947-му цей документальний комплекс передали в МГБ УРСР.

Евген Грицяк, Норильлаг
Евген Грицяк, Норильлаг

Но конвой все же расстреливал их...

«Українську мову там ніхто не забороняв, але все ж розмовляти нею було доволі небезпечно. Своєю мовою ми видавали себе як українців, або ж, як нас всюди зневажливо називали, «бандєров», і викликали на себе шквал різних додаткових репресій. В Караганді ми вже відвоювали право на нашу національну гідність, а тут, в Норильську, за це право нам ще треба було боротись».

Євген Грицяк. «Норильське повстання».

60 лет назад - 26 мая 1953 года в Норильске началось крупнейшее в советской истории выступление заключённых Горлага (Норильск). Перед вами воспоминание одного из руководителей восстания - украинца Евгена Грицяка.

Борис Соколов
Борис Соколов

Советские пропагандистские штампы о Бандере, УПА и ОУН бережно повторены в фильме Л.Млечина

Фильм Леонида Млечина "Степан Бандера. Рассекреченная жизнь", показанный по каналу ТВЦ, снят словно лет тридцать назад. Все советские пропагандистские штампы, касающиеся Бандеры, УПА и ОУН, в фильме бережно повторены. Основная мысль сводится к тому, что Бандера и украинские националисты всю жизнь боролись против России, Советского Союза, убили множество невинных людей, сознательно, в силу идейного родства, сотрудничали с гитлеровской Германией, одобряли уничтожение евреев и сами непосредственно участвовали в "окончательном решении", а потому убийство Бандеры советским агентом в 1959 году было справедливым возмездием.

Млечин даже на полном серьезе утверждает, что миллионы украинцев, отправившиеся работать в Германию на военные заводы якобы по призыву ОУН, внесли огромный вклад в укрепление обороноспособности Германии и тем продлили войну и преступления гитлеризма. Он также считает, что сопротивление УПА советским войскам на Украине в 1944-1945 годах помогло Гитлеру значительно затянуть войну и тем продлить страдания народов. Между тем, как хорошо известно, ОУН и УПА активно сопротивлялись отправке молодежи в Германию - на этой почве у них чаще всего и возникали столкновения с немцами. И такая политика бандеровцев вполне понятна - ведь угон населения в Германию подрывал их социальную базу. Вспомним, что в конце 40-х годов боевая мощь УПА была подорвана прежде всего советскими массовыми депортациями населения Западной Украины, а не только тем, что, как говорится в фильме, люди устали воевать.

Петро Коваленко, голова КРВ УКР
Петро Коваленко, голова КРВ УКР

Кривавий «внесок» українців в перемогу Радянського Союзу у Другій світовій війні

Нарис підготовлений в пам'ять загиблих в роки Великої Вітчизняної війни в т.ч. і мого діда по матері Войтковського Олександра Хомича (в Прибалтиці, в 1944 році).

Фриче, руководитель прессы Третьего рейха, привлеченный к ответственности на Нюрнбергском процессе в своих показаниях и беседах перед сотрудниками Нюрнбергского трибунала отмечал:

«Я всегда говорил, что наша вина в развязывании войны против западных держав равнялась примерно 50 процентам, потому что все-таки они являлись авторами Версальского договора.

Но наша вина против Востока ? стопроцентная. Это была коварная и неспровоцированная агрессия…

27 років з дня трагедії
27 років з дня трагедії

Річниця Чорнобильської ядерної катастрофи

26 квітня 2013 року світ буде відзначати річницю Чорнобильської ядерної катастрофи в Україні.

В 1986, ядерна катастрофа у Чорнобилі раптово і різко змінила життя тисяч людей в Україні та Білорусі. Навіть сьогодні Україна продовжує долати довготривалі наслідки для здоров'я, економіки та екології, що виникли внаслідок цієї катастрофи, якої можна було запобігти. Конґрес Українців Канади (КУК) просить всіх канадців знайти час, щоб вшанувати постраждалих у цій трагедії.

"Як українські канадці, ми молимося за тих, хто постраждав і продовжує страждати від наслідків цієї катастрофи, а також інших подібних катастроф, які уразили різні частини світу," заявив президент Національного КУК Павло Ґрод. "Об'єднаймося і відзначмо річницю Чорнобильської аварії в наших громадах і не забуваймо про цю трагедію, яка змінила Україну і світ."

Корифей археології, доктор історії, професор Канадського інституту українських студій Володимир Мезенцев
Корифей археології, доктор історії, професор Канадського інституту українських студій Володимир Мезенцев

Великий український історик ХНІ століття

Ім'я цього науковця вперше я почув ще під час навчання на історичному факультеті Чернігівського державного педагогічного інституту імені Т.Г. Шевченка. Тоді, майже 35 років тому, молодий 26-річний викладач археології Володимир Коваленко знайомив нас з усіма провідними дослідниками епохи Русі-України. Тож і талановитого киянина, співробітника Інституту археології Академії наук УРСР Володимира Мезенцева ми запам'ятали. Роком пізніше пан Коваленко подарував мені невеликий твердий папірець, відправивши який за відповідною адресою до Москви, можна було отримати через рік одну з перших книг Володимира Мезенцева. Та не судилося. Бо у 1983 році вчений, якому не було й тридцяти, емігрував із Союзу. А книга поповнила список заборонених до видання.

Зустріч

І ось минулого літа, напередодні свята апостолів Петра й Павла, я зустрічав корифея археології, доктора історії, професора Канадського інституту українських студій Володимира Мезенцева у своєму обійсті в Новгороді-Сіверському. Але спочатку трохи споминів.

Коли два роки тому голосно заговорили про потребу відновлення української духовної святині епохи Івана Мазепи - храму Покрови Божої Матері у с. Дігтярівка на Новгород-Сіверщині. Володимир Мезенцев чи не першим заходився ширити за океаном серед української громади Канади та Америки прохання директора Науково-дослідного інституту архітектури та містобудування у Києві Сергія Юрченка про допомогу. В Інтернеті було розміщено звернення вченого з Торонто. Справа зрушила з місця. Розпочалося те, про що мріяли національно свідомі українці всі двадцять останніх років незалежності. На зміну затяжній духовній руїні прийшло відродження. Через деякий час пан Мезенцев прилетів із Канади у Дігтярівку, щоб побачити стан пам'ятки, яку звів гетьман Іван Мазепа на початку XVIII століття, доторкнутися до величних залишків святині-свідка яскравих історичних подій.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка