Нинішнього року в Україні відзначили 140-річчя з дня народження та 50-і роковини з дня смерті видатного діяча УНР Івана Огієнка (митрополита Іларіона)

Через 140 років від дня народження і 50 після смерті Іван Огієнко залишається актуальним для сучасників. У цьому нас переконує його життєпис, представлений доктором філологічних наук, професором Миколою Тимошиком у лекції «12 епізодів із життя Івана Огієнка» за підтримки Інституту національної пам’яті в день народження видатного українця 14 січня.

«Якщо уважно простежити за біографією митрополита Іларіона, напрошується висновок про фатальні обставини його життя, що повторювалися із завидною періодичністю – приблизно щоп’ять років.

Чи випадковими були ті систематичні випробування долі? Чи ті падіння були запрограмовані наступними черговими злетами – від бідного напівсироти до професора, ректора, міністра, тимчасового голови Українського уряду, митрополита, первоієрарха однієї з потужних у світі українських церков? – запитував лектор і відповідав: – Господь вручив цьому чоловікові важкий хрест і час від часу перевіряв, чи захоче і чи зможе він донести його до кінця».

Розшифровуючи, з’ясовуючи, досліджуючи і переосмислюючи біографію Івана Огієнка, професор Тимошик накладав її на власне життя і життя тих людей, котрі вважають себе українським народом. Діяльність Огієнка була і залишається сьогодні мірилом патріотизму, відданості Божому покликанню. Нам ще треба дотягнутися до його духовних українських вершин.

З університету Св. Володимира його витісняли тричі. Уперше – через несплату за навчання. Удруге і втретє – фактично за «сєпаратістскіє настроєнія», за співпрацю з Б. Грінченком та М. Грушевським на просвітянській ниві. А за активну журналістську діяльність у перших українських газетах «Громадська думка» та «Рада», де друкує низку статей під рубрикою «Вчімося рідної мови», йому, відміннику аспірантури, ставлять лише «задовільно» за… науковий звіт і знову попереджають про виключення.

Після лютневої революції в Росії 1917 року молодий викладач історії і філології приват-доцент повністю зрусифікованого Київського університету Св. Володимира Іван Огієнко відважується на рішучий громадянський крок: починає викладати студентам свої дисципліни українською мовою. Такий вчинок схвально зустріли студенти і різко засудила антиукраїнська професура. Огієнка звільнили з цього університету, але він не припинив своєї боротьби. Був у числі ініціаторів формування спеціальної депутації до гетьмана П. Скоропадського з клопотанням про необхідність українізувати Київський університет. Рішенням Гетьманату в серпні 1918 року створили перший Український Державний Університет.

17 серпня 1918 року уряд П. Скоропадського ухвалює рішення про заснування ще одного українського державного університету – у Кам’янець-Подільському – і відряджає туди Огієнка для організації роботи, пов’язаної з відкриттям і становленням нового навчального закладу. Університет на західному порубіжжі УНР, що його волею долі очолив молодий професор, став першим реальним навчальним закладом в Україні, створеним справді українською владою.

Досі такі виші відкривала тут чужинська влада для денаціоналізації українців: Харківський, Київський і Одеський – російська, Львівський – польська, Чернівецький – австрійська.

Усередині грудня 1918 уряд Директорії УНР запрошує Івана Огієнка на посаду міністра освіти. Учений після тривалих вагань погоджується на переїзд до Києва за умови, що посаду ректора, становленню якого він віддав так багато сил, залишає за собою.

Початок осені 1919 року приніс Огієнкові нові клопоти. Рішенням Голови Директорії Симона Петлюри з 15 вересня його призначено міністром культів, з подачі якого підпорядковане відомство перейменовано на міністерство сповідань.

Мало хто з діячів українського відродження може похвалитися своєю затребуваністю та результативністю на високих державних посадах упродовж короткого часу спресованих доленосних подій, що випали на долю Огієнка.

Він автор сценарію Свята Злуки 22 січня 1919 року. Виконувач голови уряду УНР з 15 листопада 1919 року по липень 1920-го. Ініціатор Томосу для УАПЦ, перекладач Біблії українською мовою.

Його подвижницьке служіння українській справі до останніх днів довгого і важкого життя дратувало совєтську владу. Ім’я Івана Огієнка було заборонене для публічного використання в Україні в будь-якому контексті – у пресі, на радіо, телебаченні. У численних розтиражованих агітках йому начіплювали такі політичні ярлики: «петлюрівський міністр», «варшавський утриманець Пілсудського», «літературний денщик Скоропадського і фашистський запроданець», «запроданець-іуда в рясі митрополита». Він – у списку десяти найнебезпечніших осіб для комуністичного режиму. Влада паплюжила це ім’я, тому що боялася його неординарних наукових текстів з історії української мови, національної культури, церкви. Вони на корені підрізали фальшиві радянські ідеологеми про «спільний генетичний стовбур» українців і росіян, про так звану вторинність, меншовартість українців. Концептуально вони ламали багато усталених стереотипів і щодо періодизації та етапів розвитку української історії, що перекочували із сталінського курсу ВКП(б) у численні радянські підручники та монографії.

Бібліографія наукових, публіцистичних та художніх праць ученого, за неповними даними, складає понад тисячу одиниць. Його науковий і творчий спадок активно досліджує і публікує професор Микола Тимошик. Їх перелік сьогодні становить 21 том у проєкті «Запізніле вороття». Ще окремо видані 5 книг авторства Івана Огієнка і 5 Миколи Тимошика про Івана Огієнка. Це тільки половина віднайденого архіву, що зберігається сьогодні у Вінніпезі. Канадська сторона не хоче повертати їх в Україну, тому що й сьогодні не виконані заповіти Івана Огієнка. Чи можемо ми стверджувати, що держава наша є вільною і вільною є її церква? І ще один рядок із заповіту, що його процитував Голова Фундації імені митрополита Іларіона (Огієнка) Микола Тимошик: «На чолі української держави має стати лише така особа, яка глибоко проникнута релігійними й історичними традиціями».

Надія Онищенко

Джерело: «Український дім», №111

Відео: https://www.youtube.com/watch?v=NEfzUtf7x2s

На світлині: Видатний діяч УНР Іван Огієнко (митрополит Іларіон).

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка