Лариса Скрипникова відкриває  скорботний мітинг біля  пам'ятного Хреста
Лариса Скрипникова відкриває скорботний мітинг біля пам'ятного Хреста

«Сандармох - урочище всеукраїнської скорботи…», - це слова пана Романа Пастуха із міста Дрогобича, сказані ним у 2007 році. Я часто думаю: чи так це насправді? На жаль, ні, не сталося. Хоча на те були усі підстави.

Згадаємо:

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 431/2007 від 21.05.2007 року. «…Кабінету Міністрів України розробити разом із Службою Безпеки України, Національною Академією Наук України, передбачивши, зокрема: …заходи щодо забезпечення участі у серпні 2007 року та наступних роках української делегації у традиційних днях пам'яті на меморіальних місцях, пов'язаних із трагічними подіями масових політичних репресій 1937-1938 років, зокрема в урочищі Сандармох та на Соловецьких островах (Російської Федерації)». (Підкреслено автором).

У холодній карельській землі лежать тисячі невинно убієнних людей різних національностей: фінів і росіян, вірмен і білорусів, карелів і німців, поляків та українців... Українців, наших українців...

У Карелії в ті роки проживало до 370 тисяч місцевого населення, а через карельські табори свій смертний шлях пройшли більш як 3 мільйони в'язнів!

Ми кажемо: "Нашого цвіту - по всьому світу". І приблизно знаємо и здогадуємось: де і скільки у світі живе українців. А чи знає хто-небудь, скільки нашого Цвіту, знищеного сталінськими катами, лежить у землі України, Сибіру, Європейської Півночі?! Впевнена, що ні. Чи будемо коли про це знати, і, головне, чи потрібні ті скорботні знання хоч комусь у нинішній Україні?

На мій погляд, вшанування пам'яті невинно убієнних українців за межами України може стати однією з тих Великих Ідей, навколо яких ми, українці Росії, зможемо і повинні об'єднатись, згуртуватись, зберегти пам'ять про страчених в страшні роки Радянської імперії синів та дочок України. Ми маємо передати молоді пам'ять про тих, хто віддав своє життя за Україну, тим самим зберегти національну гідність та чуття патріота нашої Батьківщини. І саме Сандармох може стати нашою Вічною Прощею…

«Карельська земля приречена назавжди стати пантеоном розстріляного українського Відродження. Кров'ю невинно вбитих геніїв нашого народу написана одна з найчорніших сторінок історії України…», - зазначив тодішній Президент Віктор Ющенко.

То ж які наразі провадяться дії в Україні та Карелії задля збереження пам'яті про страчений Цвіт Української Нації, розстріляне Українське Відродження?

Нагадаю: у жовтні 1997 року Уряд Карелії ухвалив необхідні рішення щодо відновлення історичної справедливості, зокрема, у Медвежегорському районі було відкрито Меморіал, відтак усі страчені в урочищі Сандармох уперше були належним християнським чином вшановані. Задля спорудження гранітної святині товариство "Меморіал" привезло кам'яну брилу із самих Соловків і коштом Республіки Карелії було встановлено пам'ятник із написом російською: "Люди, не убивайте друг друга". (Скульптор Григорій Салтуп, із м. Петрозаводськ). Священики різних конфесій відслужили панахиди по невинно убієнним, а адміністрація міста Медвежєгорська - за християнським звичаєм - влаштувала для прочан поминальний обід...

На відкриття Сандармохського Меморіалу приїхала українська делегація на чолі із знаним українським поетом Іваном Драчем, привезли дубового хреста, зробленого київським художником Миколою Малишком. Протягом семи років ми, українці Карелії, кілька разів на рік приїжджали до того Хреста, молились, згадували невинноубієнних, поновлювали поминальний перев'яз - українські рушники на Хресті…

У цей же час у Києві та Петрозаводську, у США та Канаді українці дбали, аби зробити достойний Пам'ятник невинноубієнним синам України. (Історія будівництва Козацького Хреста в подробицях описана у книзі Л. Скрипникової «Сандармох. Убієнним синам України», - 2005 р., вид-во «Скандинавія», м.Петрозаводськ).

Пам'ятний Козацький Хрест «Убієнним синам України» наше Товариство збудувало швидше, ніж за рік! І тепер стоїть він у соснових лісах Карелії задля того, щоб не забули наші сучасники про жахливі, прокляті, сталінські часи, щоб не допустити нового тоталітаризму…

9 жовтня 2004 року українська громада Карелії прибула на прощу до нового Пам'ятника. Священик отець Леонід відслужив тоді панахиду по невинно убієнним синам і донькам України, а в серпні 2005 року - вже офіційне відкриття Меморіалу. На гранітній плиті викарбовано, що пам'ятник споруджено на пожертви громадян України, Карелії, Америки, Канади, Товариства української культури м. Воркути.

Ми, як і завжди, двічі на рік навідуємось до Сандармоху, молимося, декламуємо вірші колишніх політв'язнів-українців, добрим словом згадуємо земляків, а біля Хреста посадили квіти з нашої Батьківщини…

Щороку в серпні приїздить українська делегація, біля дубового Хреста та Козацького Хреста українські священики правлять панахиди.

За ці роки склалася хороша традиція: делегації з України завжди зустрічаються із членами нашого Товариства. І радість від тих зустрічей - навзаєм! Ми, українці Карелії, як можемо, поліпшуємо побут прочан-земляків: замовляємо готелі, обіди, екскурсії тощо. А наші гості на зустріч із нами приходять також «не з пустими руками», а з піснями, українським короваєм та рушниками, милими усмішками і сувенірами… Наші щирі зустрічі зазвичай тривалі: спершу - дещо офіційно, потім вітання і більш близькі знайомства, згодом разом чаюємо та пригощаємо наших щирих друзів, дорогих земляків справжніми карельськими стравами… Та НАЙГОЛОВНІШЕ: ми весь час спілкуємося УКРАЇНСЬКОЮ!!! І то таке щастя, що звичайними словами важко й пояснити…

Нібито все, як і годиться, але ж… (На жаль, оте прикре «але»). За всі ці роки у складі українських делегацій не було ні високопоставлених чиновників, ні офіційних осіб, ані народних депутатів, окрім - зауважу з пошаною - пана Ярослава Кендзьора.

Може постати питання, мовляв, а для чого оті всі «українські достойники» тут і потрібні? Можу дати відповідь: і для підвищення статусності нашого українського патріотичного заходу (і це важливо!), і задля вирішення життєво необхідних питань діяльності української громади Карелії, і для збереження нашого кам'яного Козацького Хреста (надати йому «офіційного» статусу, взяти під охорону Закону).

Четвертого серпня ми знову зустріли делегацію з України, очолював її голова Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих пан Григорій Куценко. У складі делегації, як завжди, - громадські діячі, нащадки закатованих, журналісти, науковці, викладачі…

Приємною несподіванкою стала окрема делегація з Івано-Франківська, яку особисто запросила голова нашого товариства пані Світлана Рукавишникова. У складі франківської делегації: Богдан Васильович Ребрик - радник голови Івано-Франківської облдержадміністрації, Володимир Васильович Приймак -журналіст ОДТРК, Іван Іванович Кухарук - журналіст ТРК «Галичина», Михайло Васильович Попелюк - доцент Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника.

Розташувавшись у готелі, наші гості мали цікаву екскурсію до Національного музею Карелії, котру наше Міністерство культури дарувало гостям із України. Цікаво пройшла і наша зустріч у великій залі Центру національних культур, де українці з Великої України та українці Карелії мали нагоду заприятелювати, обмінятись контактами, більше дізнатись про проблеми й здобутки один одного. Ми розповіли про історію будівництва Козацького Хреста, а потім був і чай, і «до чаю»… І довго гості та українці Карелії не хотіли розходитись, прогулюючись набережною Онеги, співали українських пісень.

На другий день, раненько, виїхали до Сандармоху. Делегація українців була найчисельнішою. На урочистому мітингу слово взяв керівник української делегації пан Григорій Куценко. Опісля - біля Хрестів - отець Дмитро відслужив панахиду по всім убієнним донькам і синам України. Присутні виступали щиро. Заступник голови нашого Товариства Олег Мисилюк особливо зворушливо й сердечно прочитав уривки із віршів Олега Мішина, Віталія Крикуненка, віршів-присвят трагедії Сандармоху.

Багато хто плакав, плакала й я, хоча була тут не раз, бо кожного разу, ніби уперше, відчуття невимовного болю, не глибинної втрати! До дерев прикріпили портрети убієнних: обличчя у всіх молоді та розумні, світлі та гарні, високочолі, з розумними очима…Так гірко, так прикро, що хочеться вигукнути на весь світ: «Господи, прости нас, грішних, прости, хоч особистої вини у тому не маю, але ж я громадянка країни, в якій творились такі злодійства…»

Сандармох став останнім місцем земного перебування для цілої когорти українських талантів: Микола Зеров, Валер'ян Підмогильний, Лесь Курбас, Микола Куліш, Євген Плужник, Микола Трохименко... Вони могли жити й творити, звеличувати рідну Вкраїну, та страх перед духовною силою цих українських синів змушував радянську систему позбавляти в'язнів життя, йдучи проти законів людських і Божих. Цього року минає 75 років від трагічної для української культури дати. Гідне вшанування світлої пам'яті мучеників, таврування вічною ганьбою їхніх мучителів необхідне для того, щоб запобігти повторенню подібних злочинів у майбутньому, бо кожна доба народжує як світлих геніїв, так і злобних ненависників істини.

Саме тому вважаю, крім традиційних жалобних заходів, потрібно провести і науково-практичну конференцію, присвячену трагічній даті. Маю попередню згоду на проведення такого заходу у листопаді від високоповажної пані Генерального Консула України у С-Петербурзі Наталі Прокопович а також від Посольства України у Москві.

Я вірю: душі страчених відчувають, що ми бережемо пам'ять про них, передаючи спогади про їх життя і страждання онукам і правнукам.

У 1928 році славетний український поет Олександр Олесь писав:

На площах ми чужих стояли босі й голі,

і кожний кидав камінь в нас...

Ми стільки винесли образ,

ми стільки бачили сваволі!!

І все за те, що ми свій край любили,

що рвались сонце в темряву внести.

І понесли в світи хрести та сиві голови похилі...

О.Олесь ніколи не був у Карелії, але мені здається, ніби ці поетичні рядки написані про трагедію Сандармоху та про наші пам'ятники - Козацькі Хрести…

Лариса СКРИПНИКОВА

Почесний голова КРОО «Калина»,

м. Петрозаводськ, Карелія, РФ

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Урочище Сандармох, Хрести 'Убієнним синам України'. 1997-2005 рр.
Урочище Сандармох, Хрести 'Убієнним синам України'. 1997-2005 рр.
Перші кроки українських прочан на карельській землі, третя зліва - голова ГО  'Калина' Світлана Рукавишникова
Перші кроки українських прочан на карельській землі, третя зліва - голова ГО 'Калина' Світлана Рукавишникова
'Дорогії гості в хату йдуть', попереду - очільник української делегації пан Григорій Куценко
'Дорогії гості в хату йдуть', попереду - очільник української делегації пан Григорій Куценко
Виступає пан Богдан Ребрик - радник голови Івано-Франківської облдержадміністрації
Виступає пан Богдан Ребрик - радник голови Івано-Франківської облдержадміністрації
Фото на згадку -  у Центрі національних культур Карелії
Фото на згадку - у Центрі національних культур Карелії
Український священик отець Дмитро - 'Отче наш, Ти, що єси на небесах...'
Український священик отець Дмитро - 'Отче наш, Ти, що єси на небесах...'
Козацький Хрест, 5 серпня 2012 року
Козацький Хрест, 5 серпня 2012 року
...Цвіт українського народу, надія нації
...Цвіт українського народу, надія нації
Лариса Скрипникова відкриває  скорботний мітинг біля  пам'ятного Хреста
Лариса Скрипникова відкриває скорботний мітинг біля пам'ятного Хреста
Квіти - до пам'ятної брили
Квіти - до пам'ятної брили

На світлинах: Лариса СКРИПНИКОВА, Почесний голова КРОО «Калина». Урочище Сандармох, Хрести 'Убієнним синам України', 1997-2005 рр. Перші кроки українських прочан на карельській землі, третя зліва - голова ГО 'Калина' Світлана Рукавишникова. 'Дорогії гості в хату йдуть': попереду - очільник української делегації пан Григорій Куценко. Виступає пан Богдан Ребрик - радник голови Івано-Франківської облдержадміністрації. Фото на згадку: в Центрі національних культур Карелії. Український священик отець Дмитро: 'Отче наш, Ти, що єси на небесах…' Козацький Хрест, 5 серпня 2012 року. …Цвіт українського народу, надія нації. Лариса Скрипникова відкриває скорботний мітинг біля пам'ятного Хреста. Квіти - до пам'ятної брили.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка