Почесний голова КРГТ 'Калина' Лариса Скрипникова
Почесний голова КРГТ 'Калина' Лариса Скрипникова

Доповідь Лариси Скрипникової, виголошена у Львові на вшануванні 75-річчя Великого Терору

Вшанування світлої пам'яті українців, страчених сталінськими катами на теренах Республіки Карелія, справа честі українців Карелії.

Шановне панство, дякую за високу честь виступити з доповіддю у кращій залі Львівської Політехніки, у моєму любимому Львові. Вітаю Вас від усіх українців Карелії. Нас, за останнім переписом, 12 800 осіб і з кожним роком стає все менше. Не тому, що підвищується смертність, не тому, що українці повертаються на свою батьківщину. Причина банальна, але болюча ? йде асиміляція, падає позитивний імідж України, все більше українців перестають признаватись та й вважати себе українцями. Це гірка правда. І тільки завдяки тому, що по всій Росії, працюють на ентузіазмі чисельні українські організації, ГОЛОСНО ЗАЯВЛЯЮТЬ ПРО СЕБЕ, лунає по всій Росії українська пісня, українська мова, ще наші діти та онуки читають і спілкуються з нами українською.

Газета «День», визначила 2012-й - Рік «Списку Сандармоху», а Національний Університет «Львівська політехніка» взялась за святу справу проведення Академії на цю трагічну тему, бо берегти пам'ять про страчених сталінськими катами українців - наш обов'язок перед мертвими, живими і ненародженими.

Пам'яті соловецького етапу:

Ми часто кажемо: "Нашого цвіту по всьому світу". А чи підрахував хто-небудь скільки знищеного сталінськими катами нашого Цвіту лежить у землі України та Сибіру, Європейської Півночі та Казахстану, Колими…Сьогодні буде йти мова тільки про 75-ті роковини розстрілу Соловецького етапу.

Це сталося на Карельській землі, де в ті роки проживало тільки 370 тисяч місцевого населення, а через її табори пройшло більш як 3 мільйони в'язнів!

Перед Вам табличка, це витяги з документів НКВ котрі до недавнього часу йшли під грифом «Абсолютно таємно». Ось невеликий аналіз:

За 17 років Комуністичної влади (з 1921 по 1937 роки) було заарештовано 3 260 678 осіб, розстріляно 63 526 осіб, тобто кожний 50-ий.

З а 1937-38 роки заарештовано 1 575 259 осіб, розстріляно 681 692 тобто кожен 2-й…

2 липня 1937 року Політбюро ЦК ВКП(б) схвалило постанову П 51/94 "Про антирадянські елементи", яка наказувала в 5-денний строк створити «особливі трійки» й визначити кількість осіб, що підлягають розстрілу або висланню. Операція розпочалася 5 серпня 1937 року і мала тривати 4 місяці. Насправді булла припинена 15 листопада 1938 року. За 15 місяців цієї кампанії «особливі трійки» без розслідувань, судів, прокурорів, захисників і навіть без самих звинувачених винесли понад 680 тисяч смертних вироків списками!

На кожну республіку, область, район спускалися ліміти на репресії. "Знизу" звітували про їх виконання, та перевиконання, були прохання збільшити… Соромно але так було нарком внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський тричі звертався по таке збільшення, а новопризначений у січні 1938 році нарком Олександр Успенський - двічі. І Москва прохання задовольняла.

На виконання згаданої постанови «чистка» відбулася й у концтаборах.

Перед вами документи: (див. світлину «'Дозвіл' на вбивство...» ? прим.ред.).

Безперечно, репресії зачепили всі народи, що мали нещастя буту у складі Російській імперії, але я українка і мені болить те, що було з моїм народом, з моєю Батьківщиною, моїми близькими та далекими земляками.

Перед вами табличка: (див. світлину 'Національний склад жертв політичних репресій, знищених у Сандармосі' ? прим. ред.)

В жовтні -листопаді 1937 року до «Соловецького етапу» було відібрано інтелігенцію практично всіх народів СССР, яка була ув'язнена на Соловках. Серед них 290 українців: з них 134 «українських буржуазних націоналіста», які нібито створили на Соловках «Всеукраїнський центральний блок». Воістину, в листопаді цього року минає одна із найсумніших дат у мартирологу української нації - розстріл Соловецького етапу.

З 27 жовтня по 4 листопада комісар - кат Матвєєв виконав наказ, втомився та за ударну роботу був направлений на курорт…

ОТЖЕ - Цвіт нації, надія нації.. «УКРАЇНСЬКЕ ВІДРОДЖЕННЯ»:

поет-неокласик професор Микола Зеров, творець театру «Березіль» Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, Антон, Остап і Богдан Крушельницькі, письменники Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий, історики академік Матвій Яворський, професор Сергій Грушевський, науковці Степан Рудницький, Микола Павлушков, Василь Волков, Петро Бовсунівський, Микола Трохименко, творець Гідрометеослужби СССР голландець родом професор Олексій Вангенгейм, міністр фінансів УСРР Михайло Полоз, науковці Михайло Павлушков, Василь Волков

Готуючись до теперішньої доповіді я знайшла ще десяток славетних українських імен:

академік Михайло Слабченко (Одеса), Михайло Баран ? директор інституту літературознавства, Антон Гарбуз ? професор всхіднознавства, професор Василь Гоца, професор Петро Демчук, Петро Дятлов, Михайло Лозинський, Володимир Чеховський, Борис Пилипенко, Климентій Коник, Пинхуз Глушман (Дніпропетровськ), Володимир Підгаєцький, Володимир Удовенко, Григорій Холодний...

Знищено генофонд України, а може й світу… Я часто думаю, яких висот могла б досягти Україна з таким людьми… Мабуть Японія і Америка залишились далеко позаду… І це не пуста похвальба - бо найголовнішою національною рисою українців є релігійність, надзвичайна працьовитість, порядність, талант до науки, культури, тощо.

Куди б доля не закинула їх, українці залишать після себе добрі справи, славетні діла на користь країни їх перебування. Прикладів таких тисячі, вже в Україні вийшли видання про геніїв українського походження усього світу, у Києві зібрані портрети видатних українців світу…

Приклад з Карелії: мабуть не всі в Україні знають, який великий внесок у розвиток господарства Карелії вніс Павло Чубинський, автор Гімну України. Відбуваючи заслання в Архангельську, він об'їздив весь Північній захід, і тоді ж написав першу наукову працю про Карелію ? "Корели" (1861р).

На сьогодні ім'я нашого видатного земляка у Карелії науковці знають, користуються його трудами, цитують його, студенти пишуть дипломи, аспіранти захищають дисертації. Тільки за останні роки я нарахувала більше 20 наукових робіт, джерелом яких були праці видатного українця Павла Чубинського. Правду сказати, жоден з науковців не знав, що цей вчений-етнограф автор слів величного Гімну України. Тепер ми це підкреслюємо при кожному виконанні Гімну України на своїх заходах. За дослідження півночі Росії, Президія Російського географічного товариства нагородила його срібної медаллю та поклопоталося про його звільнення.

Приходиться робити висновок, що Царський уряд був розумніший за комуністичний…

Вже 75 років, як душі Цвіту Нації упокоїлись, а їх тіла найшли останній земний притулок у холодній землі сумно відомого усьому світу урочища Сандармох.

А ми, нащадки знищених, а чи все, від нас залежне, робимо, аби па м'ять про мучеників-українців не згасла, а жила в віках, і щоб про них знали не тільки в Товариствах Політв'язнів, а в першу чергу, їх славетні імена знала наша молодь, знала за що вони боролись, за страждали, як страшно помирали! Послухайте (див. світлину «Із свідчень на допитах» ? прим.ред.):

« Боже всесильний, чи міг би ти видумать муку ще більшую, гіршую, страшную…»

«Сандармох - урочище всеукраїнської скорботи…», - це слова пана Романа Пастуха із міста Дрогобича, сказані ним у 2007 році. Я часто думаю: чи так сталося (бо були усі підстави!).

Нагадаю: у жовтні 1997 року Уряд Карелії ухвалив необхідні рішення щодо відновлення історичної справедливості, в урочищі Сандармох Медвежегорського району відкрито Меморіал, де всі убієнні належним чином були вшановані. Коштом Республіки Карелії було встановлено пам'ятник із написом російською: "Люди, не убивайте друг друга" (Скульптор Григорій Салтуп із м. Петрозаводськ). Священики різних конфесій відслужили панахиди по невинно убієнним, а адміністрація міста Медвежєгорська влаштувала для прочан поминальний обід...

На відкриття Сандармохського Меморіалу приїхала українська делегація на чолі із знаним українським поетом Іваном Драчем, привезли дубового хреста, зробленого київським художником Миколою Малишком. Отже Республіка Карелія зробила перший крок. Підкреслю, то були дуже непрості часи і ми вдячні Уряду Карелії, що в ті тяжкі часи були знайдені кошти на влаштування меморіалу. Надалі, ми українці Карелії, кілька разів на рік приїжджали до того Хреста, посадили калину, згадували невинно убієнних, поновлювали поминальний перев'яз - українські рушники на Хресті, служили заупокійні служби…

У цей же час у Києві та Петрозаводську, у США та Канаді українці дбали, аби зробити достойний Пам'ятник невинно убієнним синам України. Історія будівництва Козацького Хреста в подробицях описана у книзі Л. Скрипникової «Убієнним синам України. Сандармох», - 2005 р., вид-во «Скандинавія», м. Петрозаводськ.

Зупинюсь тільки на деяких важливих моментах:

Гранітний хрест у Сандармосі - це єдиний професійний пам'ятник українським політв'язням за межами України (на території колишнього СРСР). Звертаю вашу увагу ще на одне: у спорудженні пам'ятника Україна, як держава, фінансово участі не брала, хоча Громадська група підтримки у Києві зверталась до Держбуду, посилаючись на указ Президента «Про заходи щодо державної підтримки колишніх політичних в'язнів і репресованих»

До Уряду Росії ми не звертались принципово, тому всі роботи виконувались по громадському почину.

Сьогодні усе вже в минулому, але не можна не згадати важливі віхи:

6 жовтня Наш Хрест поставили на підвалину, а вже 9 жовтня 2004 року українська громада Карелії прибула на прощу до нового Пам'ятника. Священик отець Леонід відслужив тоді панахиду по невинно убієнним синам і донькам України, пом'янув кожного поіменно…

в серпні 2005 року - вже було офіційне відкриття Пам'ятника та презентація книжки «Убієнним синам України. Сандармох». На цю подію приїхали нащадки знищених і наш головний добродій (на ту пору), а нині покійний пан Олександр Колосніцин, кожному з них зробив коштовний подарунок, аби хоч такою дрібницею пом'якшити їх горе, щоби у кожного з них залишились хоч якісь світлі спогади про Карелію…

На гранітній плиті викарбовано: «Пам'ятник споруджено на пожертви громадян України, Карелії, Америки, Канади, Товариства української культури м. Воркути». І тепер стоїть Козацький Хрест у соснових лісах Карелії задля того, щоб не забули наші сучасники та наші нащадки про жахливі, прокляті, сталінські часи… Отже ми зробили те, що вважали найважливішим. Для мене особисто, то була головна справа життя. Мені здається, що ні раніше, ні після більш важливої справи вже не може бути…

Звичайно і на сьогодні ми, українці Карелії, двічі на рік навідуємось до Сандармоху, молимося, декламуємо вірші колишніх політв'язнів, доглядаємо за Хрестами. Видали декілька книг: «Убієнним синам України. Сандармох», «Моя Карелія, моя Україна,» «Наші Соловки», ми провели Міжнародну конференцію «Українці Північного Заходу» з виїздом до Сандармоху та на Соловки, Ми проводимо уроки толерантності у школах Петрозаводська та районах, де завжди зупиняємось на трагедії Сандармоху. У Медвежегорській школі провели урок: «Згадаємо всіх поіменно…», де в подробицях розповідали старшокласникам про трагедію Сандармоху, про розстріляне «українське Відродження»...

«…Карельська земля приречена назавжди стати пантеоном розстріляного українського Відродження. Кров'ю невинно вбитих геніїв нашого народу написана одна з найчорніших сторінок історії України. Ця сторінка завжди має бути перед нашими очима як спогад і пересторога для майбутніх поколінь…». В. Ющенко

Що ж на сьогодні діється в Україні для цього?

Згадаємо: З метою належного вшанування пам'яті жертв політичних репресій до 70-х роковин Великого терору 1937 - 1938 років , вийшов УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 431/2007 (ушанування пам'яті жертв політичних репресій):

… проведення заходів щодо забезпечення участі у серпні 2007 року та наступних роках української делегації у традиційних днях пам'яті на меморіальних місцях, пов'язаних із трагічними подіями масових політичних репресій 1937 - 1938 років, зокрема в урочищі Сандармох та на Соловецьких островах…

І з того часу, дійсно, щороку в серпні приїздить українська делегація, українці йдуть зі своїми прапорами, Хресним Ходом, беруть участь у загальному Жалобному мітингу біля Соловецького Каменю, а потім біля дубового Хреста та Козацького Хреста українські священики правлять панахиди…

4 серпня цього року ми знову зустріли делегацію з України, очолював її голова Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих пан Григорій Куценко. У складі делегації, як завжди, - громадські діячі, нащадки закатованих, журналісти, науковці, викладачі…Приємною несподіванкою стала окрема делегація з Івано-Франківська, яку особисто запросила голова нашого товариства пані Світлана Рукавишникова. У складі франківської делегації: пан Богдан Ребрик - радник голови Івано-Франківської облдержадміністрації, панове Володимир Приймак, Іван Харук - журналісти, пан Михайло Попелюк - доцент Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, вщяли участь у жалобних заходах на Соловках.

Нібито все, як і годиться, але …

Нам, українцям Карелії, прикро, що до цього часу ніхто з високих посадовців уряду України ,ні депутати, окрім - зауважу з пошаною - депутата Верховної Ради пана Ярослава Кендзьора, не був присутній на цьому святому для кожного українця місці. Нам жаль, що жодного разу на наші запрошення (відкриття Пам'ятника та 70-ті роковини) не приїхали представники Світового Конгресу Українців, Світової Федерації Українських Жіночих організацій, представники Європейського Конгресу Українців… Звичайно, це можна зрозуміти, то є великі фінансові витрати… Але неможливо зрозуміти те, що ніхто з них не надіслав просто вітання, просто листа з добрими словами співчуття та не розділив з нами ні нашого горя, ні нашої радості за зроблену Велику справу…

Може постати питання, мовляв, а для нам, українцям Карелії, ті всі українські достойники? Відповім: і для підвищення статусу нашого патріотичного заходу (а це дуже важливо!), і задля вирішення життєво необхідних питань діяльності української громади Карелії, і для збереження нашого Козацького Хреста, бо надійшов час коли вже потрібно займатись тим, щоб надати йому «офіційного» статусу, взяти під охорону Закону.

Гідне вшанування світлої пам'яті мучеників, таврування вічною ганьбою їхніх мучителів необхідне для того, щоб запобігти повторенню подібних злочинів у майбутньому.

Ми маємо передати молоді пам'ять про тих, хто віддав своє життя за теперішню вільну та незалежну Україну і тим самим зберегти національну гідність та чуття патріота України, незалежно від нашого офіційного громадянства. Для цього замало один раз на рік приїзду української делегації до Карелії. Потрібна постійна, планова робота серед учнів та студентів, потрібно пропагувати ТВОРЧУ СПАДЩИНУ геніїв «українського Відродження», проводити конкурси та семінари, проводити міжнародні конференції.

Пам'ятаймо: Сандармох стався і тому, що не український за складом і духом уряд Радянської України у 20-30-х роках здав Україну Росії.

Вшанування пам'яті невинно убієнних українців за межами України повинно стати однією з тих Великих Ідей, навколо якої ми, українці Росії, українці світу повинні об'єднатись, згуртуватись та зберегти пам'ять. Пам'ять, як основа збереження нації, та подолання наслідків тоталітарного режиму Російської імперії.

В кінці листопада ми плануємо провести Міжнародну науково-практичну конференцію, присвячену цій трагічній даті. Маю попередню згоду на проведення конференції Генерального Консула України у С-Петербурзі Наталі Прокопович, просила допомоги у Посольстві України. На сьогодні питання про фінансування конференції знаходиться на розгляді у МЗС України. В свій час, Надзвичайний і Повноважний Посол України в РФ Костянтин Грищенко писав: «Я з теплотою згадую свою поїздку до Петрозаводська, незабутні й зворушливі зустрічі з громадою Карельського краю, а також з особливим почуттям - відвідання місця розстрілу й останнього земного притулку трьохсот видатних українців, представників "українського Відродження" - урочища Сандармох. Тоді був вражений, як українці Карелії пестують національні традиції, дбайливо ставляться до культури та історії своїх прадідів, турбуються про те, щоб молоде покоління не забувало, якого воно роду племені».

Я тішу себе надією, що він того не забув і прийме позитивне рішення щодо фінансової допомоги на проведення Міжнародної конференції…

Українське серце карельської землі б'ється. Б'ється в унісон з Україною. (І. Ключковська)

Почесний голова Карельського республіканського громадського товариства «Товариство української культури «Калина», кавалер Ордена Княгині Ольги 3 та 2 ступ.

Лариса Скрипникова.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Із свідчень на допитах
Із свідчень на допитах
'Дозвіл' на вбивство...
'Дозвіл' на вбивство...
Наказ на розстріл 1 116 людей...
Наказ на розстріл 1 116 людей...
Родина Крушельницьких, початок 1930-тих рр. У 1934-37 рр. шестеро з десяти членів родини були заарештовані та срачені
Родина Крушельницьких, початок 1930-тих рр. У 1934-37 рр. шестеро з десяти членів родини були заарештовані та срачені

На світлинах: Почесний голова КРГТ 'Калина' Лариса Скрипникова. Із свідчень на допитах. 'Дозвіл' на вбивство... 'Національний склад жертв політичних репресій, знищених у Сандармосі'. Наказ на розстріл 1 116 людей... Родина Крушельницьких, початок 1930-тих рр. У 1934-37 рр. шестеро з десяти членів родини були заарештовані та срачені.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка