Аліна Мішина, дебютантка

До учнів Української недільної школи імені Павла Поповича завітав святий Миколай

Та не з пустими руками, а з солодкими подарунками. І ми цього року здивували не тільки нашого довгоочікуваного гостя, але в першу чергу самих себе грандіозним концертом.

Дві години поспіль ми співали, читали вірші, грали на музичних інструментах, танцювали. І осінь згадали, і зиму закликали. Стало на вулиці прохолодніше? У тому ми винні. Пробачте, якщо не так.

Те, що наше свято стане особливим, ми зрозуміли, коли побачили, скільки до нас прийшло нових глядачів. Вперше переступивши поріг Українського дому, всі без виключення залишились враженими почутим та побаченим. І думається, що вони стануть постійними відвідувачами Центру та занять в Українській школі. Але те буде завтра.

А поки що про вчора. З кожним разом ми все більше й більше набираємо обертів. І співаємо все краще, і танцюємо ладніше, та й ідей все більше. І не тільки у викладачів, але й у батьків, які останнім часом дуже активно долучаються до творчої роботи. Прикладом тому можуть бути танці, на які дівчата ходять разом із мамами. Та вже і співають вони разом. І нехай поки що це тільки одна пісня «Ой, на горі калина», але ж то тільки початок.

Чим же ми дивували? Зрозуміло, що сюрпризами та неймовірною кількістю дебютів. От про них і розкажу.

До нас приєднались кілька висококласних професійних співаків та музикантів. Ми тричі за вечір з величезним задоволенням слухали вже нашого (не побоюся цього слова) піаніста-віртуоза, композитора Симона Бюркі. Спочатку він імпровізував на теми українських («Як тебе не любити, Києве мій…», «Червона рута» тощо) та російських народних пісень, потім акомпанував Юліані Дубі, яка виконала арію Наталки з опери Миколи Лисенка «Наталка Полтавка», а наостанок ми почули його імпровізації вже на зимову тему. Розпочав він із «В лесу родилась Елочка…», потім перейшов до тем Мікаела Тарівердієва з кінофільму Ельдара Рязанова «Іронія долі…» та Костянтина Меладзе «Іронія долі. Продовження» тощо. Зірвав шквал оплесків! Симона дебютантом уже не назвеш, бо він – часто виступає у Центрі і в програмах Української молодіжної вітальні, і Українського музичного салону, і от уже в концертах Української недільної школи.

Дебютувала і Катерина Сушанська – студентка Московського інституту сучасного мистецтва. Вона виконала а-капела пісню «Сніжинки спускаються з неба», подарувавши нам усім зимовий святковий настрій, який «закріпила» учениця Української школи Варвара Кошелєва, заспівавши пісню «Новий рік».

Порадувала виступом і Аліна Мішина. Вона вперше прийшла до нашого Центру і відразу захотіла прочитати «Заповіт» Тараса Шевченка, що було дуже доречно. Нагадаю, що і 2015 рік було оголошено ювілейним роком Кобзаря.

Цього року до нашої школи записалися двоє надзвичайно чудових і талановитих дітей – Дів’я та Арвінд Даялан. Напівукраїнці (мама – українка), напівіндуси (батько – індус), вони виконали індійський танок, ще раз довівши, що взаємопроникнення культур – то є надзвичайна сила та краса. Цю ж тезу підтвердила і Ганна Васильєва, яка виконала на флейті у супроводі роялю «Аргентинське танго» (концертмейстер – Вікторія Скопенко). Коли дівчина в національному українському костюмі виконує аргентинське танго, повірте, то є дуже екзотично. У наших дітей і наших батьків є чому повчитися і є з чого брати приклад.

З сольними номерами виступили Єва Косс («Пісня осені») і Дарина Калашникова («Знайшла мишка колосок»). Наші маленькі «Усмішата» заспівали «Нове платтячко», «Козачата», «Шум», «Жук», «Колискову» та «Жабенят». Дорослі вихованці Вікторії Скопенко нагадали, що нещодавно була золота осінь. І тут здивувала нас викладач українського народного танцю Ганна Пєшкова. Хореографічна мініатюра (це так скромно Ганна назвала свій номер) «Як осінь урожай збирала» просто заворожила витонченістю рухів, чіткістю ліній, костюмом, фокусами з різнокольоровими хустинками. Просто задивились!

А «гвіздком» (не побоюся цього слова) нашої концертної програми стало дефіле в українських костюмах. Ця історія розпочалася кілька місяців тому. До Москви з України приїхала колекціонер українських сучасних костюмів Світлана Грудько. Дві валізи одягу вона збирала по всій Україні, по всіх областях, по всіх регіонах, викуповуючи їх у простих українських жінок, для яких шиття та вишивання – то не професія, а хобі. Роблять це майстрині для душі, тому й одяг їхній теплий та сонячний. Спочатку ми одягли наших дітей. Та так то вийшло гарно, що вирішили поставити номер. Поставили. А тут саме Євразійський конкурс високої моди національного костюму в Москві проходив. Ми взяли у ньому участь. Отримали колосальну насолоду. Подивились батьки на те диво, та й собі захотіли приміряти красу неземну. Приміряли. І все? Та ні. Вирішили і собі походити по подіуму. І вийшло дуже гарно. Навіть на біс викликали!

Але й на тому ще концерт не завершився. До приходу Миколая залишалося вже небагато (цього року в ролі Миколая виступив соліст Великого театру Микола Решетняк). Мирослав Бєлов, Арвінд та Зоряна Даялан нагадали всім, хто ж такий Миколай, та як його зустрічали в Україні. Заспівали всі разом «Ой, хто Миколая любить» та «Вже надходить ніч чарівна» і дочекалися на солодкі подарунки!

Крім того, відкрили у Бібліотеці імені Богдана Ступки виставку дитячих робіт «У країні святого Миколая», яку учні зробили разом із заслуженим художником Росії Віктором Дем’янчуком.

Для нас наші свята давно вже стали звичними. Можливо, саме тому де в чому ми вже не відчуваємо якихось тонких речей, які бачать, як то кажуть, незамуленим оком. Для нас кожна дитина, щоб вона не робила – співала, танцювала, грала, читала вірші – є особливою. Але ми до талантів наших вихованців… звикли. І коли з боку нам говорять, що всі наші успіхи та вміння викликають… сльози, це нас трохи дивує, але й радує. Значить, ми все робимо правильно. Після концерту одна з наших гостей написала такі слова:

«Сегодня совершенно случайно попала в Москве на потрясающий концерт, посвященный Дню Святого Николая, в центре украинской культуры, прямо на Арбате, в Украинском доме!

Дефиле украинских национальных костюмов, выступления деток с украинскими песнями, выступление взрослых, поздравления и подарки от святого Николая в лице известного украинского артиста, певца Миколы Решетняка ― незабываемая, такая трогательная атмосфера любви, тепла и света.

Не скрою, прослезилась. От того, что несмотря ни на что, есть политика, а есть Люди, москвичи-украинцы, которые каждое воскресенье приходят сюда, приводят своих детей, хранят и передают традиции и культуру народа. У всех здесь практически смешанные семьи. Украинцы-русские.

И этот центр ― самый важный показатель того, что если бы люди строили мосты, а не стены, мир наступил бы гораздо скорее… Спасибо огромное… за этот невероятный подарок и островок украинской культуры в самом центре Москвы…»

Ассоль ОВСЯННИКОВА-МЕЛЕНТЬЄВА.

Фото автора, Ганни Пєшкової, Любави Метелешко

Джерело:

http://ukrcentr.ru/kulturno-mistecka/yak-do-nas-zavitav-mikolaj-kak-k-nam-prixodil-nikolaj/  

 

На світлинах: Аліна Мішина, дебютантка. «Усмішка». «Усмішата»-козачата. Гра у сніжки. Співає Катерина Сушанська. Осіння композиція. Мирослав Бєлов, Арвінд та Зоряна Даялан. Єва Косс. Грає Симон Бюркі. Ганна Пєшкова. Ганна Васильєва та Вікторія Скопенко. Варвара Кошелєва. Арвінд і Дів’я Даялан. Дефіле українського костюма. А це ми майже всі. Нарешті – подарунки. От якими ми є щасливими! 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка