Друк
Розділ: Новини

Біженці, як «живі щити», нестача ліків і продовольства, перші голодні смерті

Що не день, то все більше нових повідомлень про гуманітарну катастрофу в українських  містах і селах, що опинилися у зоні бойових дій. В одних випадках це наслідок обстрілів – зруйновані лікарні, тепломережі, водогони, в інших -  російські війська цілеспрямовано блокують населені пункти, щоби створити передумови для гуманітарної катастрофи і завадити евакуації мирного населення.  Взяті в полон російські вояки повідомляють, що перед вторгненням в Україну їм було віддано наказ не випускати громадянське населення з населених пунктів, щоб використовувати його як «живий щит», для просування вглиб території і сковування дій української армії.

Так, у окупованому військами Росії, постраждалому від руйнівних боїв Тростянці (Сумська область)  окупанти розмістили свій штаб у будівлі поліції оточивши його бронетехнікою і патрулями, поруч з п'ятиповерхівкою з мирними жителями, використавши її сусідство як «живий щит». Крім того, як повідомляє міський голова Юрій Бова, не дають можливості евакуювати жителів та отримати гуманітарні вантажі.

Із  Києва вже не перший день намагаються евакуювати юних пацієнтів дитячої лікарні «Охматдит». Евакуацію доводиться переривати через обстріли. Над корпусом лікарні збили чергову крилату ракету, вже другу. Представники «Охматдиту» кажуть, що уламками ракети було пошкоджено будівлю лікарні. «Тяжко поранених дітей намагаються довезти до медзакладу — напередодні таких поранених малюків було троє, але жоден не зміг дістатися. Лікарі продовжують оперувати, робити діалізи», — кажуть у «Охматдиті». Медичний директор «Охматдиту» Сергій Чернишук повідомив, що  намагаються вивезти тяжкохворих дітей, у тому числі з онкозахворюваннями, оскільки їм у нинішній ситуації важко забезпечити оптимальні умови для лікування.

Також росіяни намагаються створити продовольчу блокаду, брати населені пункти «ізмором», щоб створити нестерпні для життя умови, провокувати паніку, хаос на вулицях. Щодо цього їм мимоволі сприяють створені по всій території блокпости, які значно зменшують пропускну спроможність доріг, а отже – постачання продовольства.

На жаль, сприяє цьому і потурання української влади в останні 20 років монополізації харчової промисловості. У багатьох містах закрилися магазини мереж «Сільпо» і «АТБ»,  оскільки товари туди поставлялися за 600-700 км з Дніпра або Києва, овочі, фрукти з Польщі і Туреччини, часник (!) з Китаю, а місцевих виробників «задавили». Суми, де залишилися місцевий завод хлібобулочних виробів і молокозавод, а також птахофабрика є щоденне постачання хлібу, яєць  і «молочки», але наскільки вистачить їм запасів борошна і молока невідомо. Головна проблема – порушення усталених логістичних зв’язків, через що у місті великий дефіцит м’ясних продуктів та птиці. Нестача продовольства, товарів першої необхідності відчувається і у містах, які лежать далеко за межами зони бойових дій.

Подібна ситуація і з ліками, бо фармацевтичні фабрики в Україні розташовані переважно у Києві і Харкові – містах, що оточені російськими військами. «У нас все більше повідомлень в мережах – люди шукають ліки, - повідомляє  херсонський активіст Дементій Білий. -  Тобто, ситуація для багатьох людей – катастрофічна» І додає: «.В окремі села не можна добратися із продуктами. Якщо в Херсоні є світло, вода, тепло (дякуємо міському самоврядуванню), створені народні дружини, які координує один з депутатів міської ради, то в передмісті – в Антонівці, Степанівці серйозні проблеми з енергоресурсами».

Ситуація погіршується і через те, що деякі населенні пункти заблоковані російськими військами, що не пропускають навіть гуманітарну допомогу.

Ще одне свідчення – з Ірпеня (Київська область). Місцевий забудовник Володимир Карплюк розповідає про ситуацію на частині території міста Ірпінь та  у навколишніх селищах. В цих населених пунктах переважно немає зв’язку з навколишнім світом, закінчилися продукти й місцями вода, немає електрики й опалення, місцеві жителі потерпають у підвалах та стають жертвами «кадировців».

«В Ірпені та в сусідніх містах і селах – гуманітарна катастрофа, - пише у Фейсбук
В. Карлюк, - Ворзель, Буча, Гостомель, Забуччя та Михайлівка-Рубежівка – повністю захоплені військами РФ, які не дозволяють місцевим жителям виходити з дому. Час від часу людські будинки обстрілюються окупантами з різних видів зброї. За Ірпінь ведуться бої, проводиться автобусна евакуація цивільних через міст біля Романівки в бік столиці.

Війська РФ розбомбили Ірпінську міську поліклініку та новий медичний центр. Медперсонал і деяку медичну техніку вдалося евакуювати. Частину медикаментів та раніше ввезеної гуманітарки захопили окупанти. Меру Ірпеня   окупанти погрожували вбивством та вимагали здати Ірпінь. Але Ірпінь не здається».

Гуманітарна катастрофа і в місті Ізюм на Харківщині. Немає продуктів, води, світла, тепла, не працює зв'язок. Про це заявив заступник мера міста Володимир Мацокін. Центр міста, за його словами, перетворився на руїни через обстріл російської армії:  «Ізюм - це нова Хатинь! Місце болю, розпачу і сліз. Центр міста - від ринку до 1 школи суцільна руїна. Груди каміння, воронки, понівечили дерева, пожари, дири від снарядів в багатоповерхівках.
Більше немає автовокзалу, суду, залізничного вокзалу, виконкому, медичного коледжу, поліції, військкомату, десятків магазинів і контор, в приміщення лікарні немає вікон, в дитячу спортивну школу влучив снаряд . Центральний парк як місце кривавого побоїща. Зруйновані мости.

І це в місті де ніколи не базувався жоден військовий. Але головне люди. Немає їжі, елементарного хліба. Немає води, світла, газу, тепла, не працює зв’язок.
Немає можливості централізовано виїхати. В лікарні породілля, які лежать з немовлятами в підвалах. Немає ліків!!! Немає можливості завезти гуманітарну через суцільні артобстріли. Люди шостий день в бомбосховищах, вони не бачать сонця!

Моє рідне місто! Ти обов’язково виживеш! А зараз треба просто триматись, один за одного. Ми вистоїмо ! Ніхто не може відібрати у нас нашу землю, а чужа нам не потрібна!»

Не менш складна ситуація у Бердянську і Маріуполі. У цих населених пунктах теж практично немає опалення, електрики, закінчуються запаси продовольства. Вже є випадки смерті від голоду. Російські війська блокують ці міста, щоб остаточно зламати опір української армії під приводом порятунку життів цивільного населення.

«7 березня окупаційні війська РФ третій раз порушили домовленості про припинення вогню та не дали можливості евакуювати мирне населення, - повідомив радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко.- Немає ліків, продуктів, опалення, порушено центральний водогін. Гуманітарна катастрофа».  Геращенко додав, що у місті людям роздають воду з цистерн, які раніше використовували для поливу вулиць.

В Чернігові вже тиждень немає опалення, температура в квартирах 11 градусів. На вулиці мінус. Вода буває рідко, cвітло то з’являється, то пропадає. На околицях міста йдуть постійні бої, приватний сектор сильно зруйнований. Окупанти бомблять місто, як правило, о четвертій ранку, п’ятиповерхівки в центрі міста здригаються. Евакуації населення з міста не було. Чернігів у древніх літописах згадувався другим після Києва - за значенням і впливом.Обидва міста Русі нині в облозі.

Крім продовольчої кризи росіяни хочуть спровокувати й критичну нестачу палива по всій території України.

Згідно з прогнозом, найближчими днями у східній половині України очікуються сильні морози, подекуди до -20°С. Цей фактор поставить на межу виживання громадянське населення у тих населених пунктах, де не функціонує опалення.

«Кобза – українці Росії» за повідомленнями інтернет-видань і  соцмереж

На світлинах:

1. Лікарня у Маріуполі після бомбардування

2. Російські танки стоять посеред Тростянця і хаотично стріляють по житловому сектору

3. Хворі діти клініки «Охматдит» в очікуванні евакуації

4. Найпопулярніший банер у нескореному Херсоні

5. Біженці покидають Ірпінь

6. Обстріл Маріуполя

7. Харків, будівля обладміністрації до і після «спецоперації» РФ

8. Вінниця, аеропорт до і після «спецоперації» РФ

9. Міська лікарня в Ізюмі до і після «спецоперації» РФ

10. Житомир, школа № 25 до і після «спецоперації» РФ

11. Місто Ірпінь  до і після «спецоперації» РФ

12. Чернігів, школа № 18 до і після «спецоперації» РФ