Російські дипломати почули на свою адресу «фашисти!» та «вбивці!»

24 травня біля посольства Росії в Оттаві була проведена антивоєнна акція на підтримку України, присвячена двом місяцям російсько-української війни. Організатором акції виступили члени російської діаспори, об’єднані в соціальний клуб «Силы добра Оттавы и Виннипега за прекрасную Россию будущего». Координатором -  житель канадської столиці Олександр Полєв – програміст, що кілька років тому емігрував до Канади із Сибіру.

Демонстрація розпочалася о першій годині дня і тривала коло двох годин. В ній взяли участь близько 70-80 осіб, які представляли кілька національних громад: росіян, українців, литовців, латишів, білорусів та євреїв. Напередодні демонстрації представники громад узгодили її формат та гасла. Від української громади в координації приймали участь голова Наукового товариства імені Тараса Шевченка (відділення в Оттаві) Микола Біланюк та автор цих рядків.

Важливо відзначии, що російська громада  з принципових питань утрималася від використання російського прапору. Натомість вона брала участь в акції під антивоєнним прапором – біло-блакитно-білим, який в російській громаді скорочено називають БГБ. Цей прапор народився саме під час антивоєнних протестів у 2020 році і символізує собою російський прапор, з якого знято червону стрічку, що символічно нагадує кров. Стандартний російський прапор при цьому нікуди не подівся – він бовванів на щоглі за парканом посольства, як символ  історичних звірств КДБ-ФСБ. А поруч із ним під стіною скромно росла засихаюча «чахоточна» російська «берьозка», що, мабуть,  теж символізувала собою загальну кризу російської держави.

Відзначу також, що поліція добре підготувалася до події і виставила між  посольством і демонстрантами подвійний турнікет (що не є звичною практикою при проведенні пікетів). Очевидно, в поліції оцінили, що демонстрація може бути конфронтаційною, і тому вжили додаткових заходів безпеки.

Розпочав демонстрацію Олександр Полєв. Він розповів, що путінський режим загарбав владу, порушив Конституцію, чинить репресії проти дисидентів, а лідер опозиції Навальний у тюрмі. Про те, що Росія вже вісім років веде війну проти України. І що російська громада категорично не підтримує цей режим, і що акції протесту продовжаться.

Наступним мав слово Микола Біланюк. У своїй промові англійською він засудив злочини Кремля проти українського народу, вказавши, що Москва вже не вперше в історії порушує суверенитет України.

Наступною виступала росіянка, уродженка Криму Марія Карташева, яка тримала БГБ-прапор.  Російською вона прочитала пости своїх друзів та знайомих, які обурюються війною проти України.

Після неї слово взяв я, Василь Коломацький, головний редактор сайту «Кобза-українці Росії».  Розповів (російською) , що після 1991 року у Росії відбувся номенклатурний реванш, і що фактично Росія не визнала суверенитет України у 1991 році  і весь цей час готувалася до демонтажу української держави.  Тому ця війна зовсім невипадкова. (Повний текст промови – див. нижче)

Представник  української громади Оксана Геніна закликала прогресивних антивоєнних росіян демонструвати свою позицію перед іншими громадами, щоб засвідчити, що Росія має альтернативний шлях розвитку у майбутньому, і просто підтримувати нормальні відносини між нормальними людьми у важкі часи.

Наступним доповідачем був президент Балтійської федерації в Канаді, естонець Андріс Кестеріс,  який  наголосив на солідарності народів Балтії із українським народом проти російської агресії. Від литовської громади, тримаючи литовський прапор, виступила Лорета Гудинайте.  Вона відзначила важливість допомоги Україні в усіх аспектах, а також від імені литовської громади Оттави засудила російську агресію.

Представниця російської громади Олена Пушкарьова, колишня москвичка та муніципальний екс-депутат від опозиції, виступала трьома мовами (російською, англійською та французською). Вона була загорнута у російський прапор і мала плакат зі словами «Героям слава!» на фоні українського прапору. У своєму виступі Олена Пушкарьова зосередилася на підтримці Україні та злочинному характері путінського режиму.

Представниця білоруської громади Наталія  Стеклова розповіла про кривавий режим Лукашенка, про боротьбу білорусів за свободу у 2020 році, про підтримку України білоруськими партизанами у наші дні. Вона згадала про страждання українців під час війни і побажала перемоги Україні.

Росіянин Дмітрій Литов (Оттава), який народився і в дитинстві часто бував в Україні у своїх родичів, а тому  добре розмовляє українською, розповів про дискусії, що  ведуться в інтернеті між проросійськими і проукраїнськими блогерами. Він вказав на те, що голови росіян задурманені пропагандою і потрібно цьому протиставити розумну інформаційну кампанію.

Наступним був виступ представника єврейської громади в Оттаві Ігора Работніка.   Він повідав, що сам родом з Києва, емігрував до Північної Америки у 70-х роках. Половина його родини полягла у Бабиному Яру. Його дядько був Героєм Радянського Союзу, брав участь у Другій світовій війні і його ім’я вибите на монументі у Москві. Ігор Работнік засудив Путіна як фашиста і злочинця, який бомбить Київ, як це робили німці у 1941 році, і назвав Росію фашистською країною.

Також перед демонстрантами виступили антивоєнний активіст з Ванкувера Олександр Саліхов  і  представниця російської громади в Оттаві Марія Конєва-Шляхтова. Остання, завершуючи мітинг, говорила про море сліз, яке проливається в Україні. Про горе, про біль, про жертви війни. Про абсолютну неможливість збагнути все, що відбувається, і оплакати невинні жертви агресії. В кінці цього емоційного виступу було оголошено  хвилину мовчання.

Цікаво відзначити емоційну реакцію демонстрантів на рух на території посольства Росії. Якщо по двору посольства хтось проходив, чи через ворота виїжджала автівка, демонстранти голосно кричали працівникам посольства: «фашисти!», «убивці!». Деякі скандування продовжувалися більше хвилини, оскільки ворота посальства працюють повільно. Вже з цієї реакції зрозуміло, що росіяни ідейно розколоті цією війною на два непримирімі табори і що вимога перезапуску влади у Росії є єдиним вирішенням цього конфлікту, оскільки протиіччя між сторонами зайшли надто далеко. Саме ці два месседжа можна виділити як основні теми демонстрації: зупинка війни та відставка Путіна.

Наступна антивоєнна демонстрація в Оттаві призначена на 8 травня, вона пройде у Могили невідомого солдата (War memorial), що розташована біля Парламенту. Організовують зустріч національні  громади Оттави. «Кобза» подасть репортаж і про цю подію.

Василь Коломацький, Оттава

Додатково: Виступ Василя Коломацького на мітингу 24 квітня:

Дорогие друзья!

Я выступаю от имени украинской общины Оттавы, в частности «Четвертой волны», людей которые эмигрировали в Канаду после распада Союза.

Когда-то, в августе 1991 года, я и мои друзья стояли у стен Белого дома в Москве и воочию увидели крушение коммунистического режима. Мы помним арест ГКЧП, радостные гуляния на улицах Москвы, демонтаж памятников Дзержинскому и Свердлову. Мы помним наши надежды на то, что в будущем будет нормальная страна – демократическая, свободная, богатая, интегрированная в современный мир, добрая и человечная.

Дальше произошел номенклатурный реванш, приватизация под «своих», форматирование политического поля под номенклатуру. А потом началась война в Чечне, которая привела к власти Путина. Дальше была вторая Чеченская, потом Грузия, Болотная, Крым, убийство Немцова, Сирия, подмена Конституции, и вот снова война в Украине.

Мы можем вспомнить за последние двадцать лет хоть один шаг властей в сторону демократии? Чтобы у нас не украли выборы? Или допустили диссидента к выборам президента? Скажем, Владимира Буковского? Или чтобы президент, отбывший два срока, по Конституции ушел с политической  сцены? Или чтобы оппозицию не травили ядом и не сажали?

За это же время в Украине уже шестой президент. Выборы настоящие. Парламент конкурентный. Свобода слова есть. Свобода совести есть. Идет ясная интеграция в сообощество европейских государств. Жили небогато, спорили о политике, но было достоинство свободных граждан, самих выбирающих свое будущее. После 14-го года стало понятно, что исторические пути России и Украины совершенно различны. Пока Россия сползала вниз в сторону диктатуры, Украина поднималась к свободе и гражданскому обществу.

Вот это расхождение исторических путей России и Украины и стало настоящей причиной нынешней войны. В Кремле не смогли вынести очевидного контраста свободы и диктатуры. И тезис о «братстве», об «общих корнях» в этих условиях  уже не воспринимался как реальность. Вот тут кремлевские «стратеги» и ударили в спину как раз в четыре часа утра. «По-братски».

В этой вероломной захватнической войне все здравомыслящие граждане, все демократы пост-советского пространства желают армии, разрушающей украинские города, сокрушительного поражения. Если будет повержена Украина, режим ГУЛАГА внутри самой России будет обеспечен Кремлем как гарантированиый шаг к реставрации сталинизма. Начнется с ГУЛАГА для украинцев (мы помним слова Шойгу о будущих городах, построенных в Сибири), но быстро он перерастет в ГУЛАГ общероссийский. Поэтому эта армия должна быть остановлена и повернута вспять во имя свободы России, Украины и Беларуси, во имя европейского будущего трех славянских государств.

Война – это кровь. Вспомним, облетевшие весь мир, трагедии украинских городов: Бучи, Ирпеня, Мариуполя, Харькова, Волновахи, Тростянца, Ахтырки, Чернигова. Это разрушенные города, которые прийдется отстраивать практически «с нуля». В Харькове, в городе, где впервые в мире учеными был ращеплен атом,  на сегодня разрушено больше полутора тысяч домов! В уничтоженном Мариуполе разбомбили родильный дом и оставили братскую могилу в триста метров длиной! А чего стоит факт насильного вывоза на територию России 674 тысяч граждан Украины, у которых сразу отнимают украинские паспорта и насильно пытаются вручить российские! Это же прямой феодализм и крепостное право! Свободных граждан превращают в крепостные души!

Скажу также, что российские призывники, сгоревшие в танковых колонах от Ахтырки до Волновахи, тоже имели право на жизнь и свободу. Никто в 21-м веке не должен умирать за чужие територии, за превращение граждан в крепостных.

Посмотрите, что мы видим перед собой? Железный забор! Много ли посольств в Оттаве прячется за забором? А если вы прийдете на прогулку в Роклифф-парк, вы можете увидеть там резиденцию посла России. Она тоже за железным забором. Сколько в Роклифф посольских резиденций за забором? Может быть три-четыре. Эти заборы – осколки Железного занавеса. За ними прячется рудиментарное сознание Холодной войны, канувшей в Лету геополитики, игры с «нулевой суммой», желания нагадить соседу, или правила «бей своих, чтоб чужие боялись». Мы, люди 21-го века, демократы и граждане свободного мира, желаем избавления нашей страны от этого рудиментарного пещерного сознания. России и ее народу нужна свобода!

Салтыков-Щедрин сказал: «Заговорили о патриотизме? Значит – проворовались!»  Именно шкурный воровской интерес прячут в Кремле за вывеской геополитической борьбы с НАТО и Западом  и якобы «защитой русскоязычных». Эта война - ложь! Все президенство Путина это - ложь! Так называемое «освобождение» Украины войной, терорром и насилием – это ложь! Я верю, что мы присутствуем при последнем издыхании духа сталинизма, вылезшего из своей могилы. Если историей суждено, чтобы именно украинцы похоронили его окончательно, мы это сделаем!

Мы – граждане и России, и Украины, и  Беларуси, других стран бывшего СССР пришли  к этому мрачному унылому забору,  к этим скрипучим и медленным воротам, напоминающим пасть крокодила, чтобы сказать:

 – Хватит лгать народу России!

- Хватит убивать детей, насиловать женщин и жечь мирные города!

- Путин, уходи в отставку и дай дорогу новому поколению!

- Нет войне!    Свободу России!

- Требуем немедленно вывести войска из Украины! Не после 9 Мая, а немедленно!

- Требуем наказания военных преступников! Люстрации! Честных выборов!

За нашу и вашу свободу!

Слава Україні!

На світлинах:

1. Василь Коломацький («Кобза»), один з координаторів мітингу

2.   Оксана Геніна, українська активістка, регент православного хору (тут і далі – Оттава, 24 квітня)

3. Марія Карташева, росіянка,  уродженка Криму, спостерігач на російських виборах

4. Наталія Стеклова, активіст білоруської громади в  Оттаві

5. Дмитро Литов -   антивоєнний активіст, етнічний росіянин, народився в Україні

6. Олександр Полєв – координатор мітингу, програміст із Сибіру

7. Олександр Полєв відкриває мітинг потужною промовою

8. Учасники мітингу реагують на появу російських дипломатів вигуками: «Фашисти!»

9. Ігор Работнік  - представник єврейської громади в Оттаві, народився в Україні.  

10.  Учасники мітингу біля посольства Росії. На передньому плані Марія Карташева

11. Микола Біланюк – Наукове Товариство ім. Тараса Шевченка, Оттава

12. Лорета Гудинайте (ліворуч) – активістка литовської громади в  Оттаві

13. Росіянка Олена Пушкарьова звернулася до учасників мітингу трьома мовами

14. Представники громад-учасників мітингу в Оттаві 24 квітня

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка