Стефан ПАНЯКЗ доповіді на Конгресі СКУ про стан найбільшої української діаспори у світі та її громадського руху

Від редакції: Рівно рік тому член Президії УВКР і КЛГП СКУ, перший заступник голови ФНКА УР на Конгресі СКУ Стефан Паняк виступив з доповіддю про проблеми українців та їх громадських об'єднань в Росії. На жаль, за минулий рік ситуація в українському громадському русі Російської Федерації не поліпшилися, а навпаки - стала кризовою.

Обидва федеральні громадські об'єднання - Федеральна національно-культурна автономія "Українці Росії" та Об'єднання українців Росії повністю втратили своє легітимне керівництво. Бо згідно Статуту ОУР та Статуту ФНКА УР співголови обох федеральних громадських об'єднань, члени рад і правлінь, голови і члени ревізійних комісій, постійні комісії Об'єднання українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії "Українці Росії" були обрані 10 квітня 2005 року на свої громадські керівні посади лише на 4 роки. Тобто, з 10 квітня 2009 року у керівних органів ОУР і ФНКА УР закінчився статутний термін повноважень.

Тому з 11 квітня ц.р. під великим питанням всі останні постанови правління ОУР чи правління ФНКА УР. Бо до цього моменту керівництво обох федеральних українських громадських об'єднань повинно було провести згідно зі Статутами свої найвищі форуми - черговий V Конгрес Об'єднання українців Росії та черговий ІV З'їзд Федеральної національно-культурної автономії "Українці Росії" та переобрати на них їхні статутні керівні органи. А в квітні цього року не були навіть проведені задані Статутами ОУР і ФНКА УР засідання Рад обох федеральних українських громадських об'єднань Росії.

З 1993 року перший голова ОУР та ФНКА УР Олександр Олексійович Руденко-Десняк щорічно ще в січні розсилав по регіональним та міським українським громадам об'яви про чергові збори членів Рад Об'єднання українців Росії і Федеральної національно-культурної автономії "Українці Росії". Він згідно діючим Статутам вчасно збирав і проводив в означені терміни Конгреси ОУР та З'їзди ФНКА «Українці Росії». Сьогодні нам потрібно допомогти керівництву ОУР та ФНКА УР до кінця цього року провести хоча б надзвичайні розширені засідання Ради Об'єднання українців Росії та Ради Федеральної національно-культурної автономії "Українці Росії" і прийняти на них необхідні рішення і заяви. Найлегше організувати ці засідання під час проведення в Москві 11-12 листопада 2009 року вже об'явленої співголовою ОУР та ФНКА «Українці Росії» Василем Яковичем Бабенком першої Міжнародної науково-практичної конференції україністів. На неї запрошена більшість керівників українських громадських організацій та національно-культурних автономій регіонів і міст Росії - членів Рад ОУР і ФНКА «Українці Росії». Саме на засіданнях цих обох керівних органів українських федеральних громадських об'єднань можуть бути до кінця поточного року прийняті необхідні рішення та заяви. Бо інакше великі питання стосовно легітимності керівних органів і подальшої долі Об'єднання українців Росії і Федеральної національно-культурної автономії "Українці Росії" можуть виникнути у Міністерства юстиції Російської Федерації. Але підготовча робота по організації спільного засідання Рад Об'єднання українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії "Українці Росії" досі не розвернута і не ведеться.

Як нагадування про проблеми в громадському русі українців Росії, публікуємо сьогодні тези доповіді на Конгресі СКУ про стан найбільшої української діаспори у світі та її громадського руху директора редакції сайту, члена Президії УВКР і КЛГП СКУ, першого заступника голови ФНКА УР на Конгресі СКУ професора Стефана Паняка.

Андрій Бондаренко,

головний редактор сайту «Кобза-Українці Росії».

За останнім переписом 2002 року в Росії проживає майже 3 мільйони українців, що складає 2 відсотка всього населення РФ. Вони посідають третє місце після росіян і татар. За попереднім переписом 1989 року нас було 4,36 млн., що на 32,5 % більше, ніж сьогодні. Тобто, констатуємо швидке зменшення української діаспори в державі, хоча треба, мабуть, відзначити загальну тенденцію скорочення майже всіх діаспор на теренах РФ.

Сьогодні в Росії нараховується більше 100 міських і регіональних національно-культурних українських громад у 58 регіонах. Вони згуртовані в двох об'єднаннях федерального рівня. У 1993 році було створено Об'єднання українців Росії (ОУР), а в 1996 році, згідно із законом «Про національно-культурну автономію в РФ», - зареєстровано Федеральну національно-культурну автономію «Українці Росії»(ФНКА УР).

Як же у загальному змінюється життя українських громад в РФ за останні 5 років? На жаль, змушений констатувати, що на фоні відомого тиску російської влади на всі громадські об'єднання і некомерційні організації, з однієї сторони, і відсутності реальної підтримки зі сторони Києва - з другої, активність українських громад, на мій погляд, поволі падає. Робота керівних органів федерального рівня майже паралізована. Ентузіазм активістів першої хвилі згасає, а масового молодіжного руху майже нема. Звичайно, є виключення, про які я поки що не згадую. Вони є завжди і подають надію.

Але, щоб краще зрозуміти сьогоднішній стан громадського життя російських українців, мушу коротко торкнутися загальної політичної ситуації в Росії, без якої зрозуміти громадські процеси було б важко. Вже багато років тут спостерігаємо явний відхід від демократичних процесів перших років нової Росії. На мій погляд, така тенденція пов'язана з приходом до влади так званих «силовиків», для яких апріорі в країні може існувати тільки одна (їхня) думка, а значить не може існувати опозиції, без якої не приймаються оптимальні рішення, бо, як кажуть, одна голова добре, а дві - краще. У воїнському уставі, за яким вони звикли жити, є тільки один закон - наказ, команда старшого начальника, що не може викликати сумніву, а всякий непослух вважається зрадою. Ситуація все більше нагадує радянську, коли існували одна партія і одна ідеологія, а все, що залишалося за межами такої єдності, вважалося ворожим і нібито обов'язково стимулювалося і підтримувалося з-за кордону. Опозиційні організації розглядалися як антидержавницькі.

Сьогодні всі громадські організації підпадають під дію двох законів РФ: «Об общественных объединениях» від 19.05.1995 року і «О некоммерческих организациях» від 12.02.1996 р. У відповідності із цими законами ми живемо більше 10 років. То чому ускладнилося життя за останні роки? А тому, що до цих законів були прийняті доповнення. Наприклад, до закону про громадські організації було прийнято 10 доповнень, останнє - від 02.02.2006 року. І тепер, мабуть, всі мої колеги відчувають, м'яко кажучи, прискіпливу увагу з боку контролюючих організацій. Таку зацікавлену увагу можна було б зрозуміти, якби вона мала конструктивний характер, допомагала організаціям працювати, уникати помилок у роботі.

Тут, щоб не бути голослівним, мушу послатися на власний досвід. Не маючи штату працівників, не ведучи ніякої комерційної роботи, на протязі останніх років кілька разів мусив мати справи із судами. Останній раз через суд мене оштрафували за несвоєчасну подачу документів для перевірки у контролюючі органи. Виявляється, що у Кримінальному кодексі РФ записано: якщо повістка не вручена людині, то вона не є сповіщеною, а в Громадському кодексі РФ - все навпаки. Якщо повістка в суд повертається зі штампом «такий-то громадянин по цій адресі не проживає», то вважається, що… людина сповіщена. А оскільки ми - керівники громадських організацій в своїх офісах не проживаємо і буваємо там не кожен день, то нас можуть судити без нашої присутності, як сталося зі мною. З великим здивуванням я отримав рішення суду, про який дізнався постфактум. Пізніше опротестував рішення суду і виграв процес, але це коштувало мені нервів… А конкретною причиною незадоволення контролюючих органів, на мій погляд, була моя категорична відмова перекладати на російську мову моє листування, обсягом у сотні сторінок.

А тепер коротко торкнуся деяких конкретних аспектів життя українців Росії. Почну з організаційних проблем. Ситуація на рівні федерального керівництва ОУР і ФНКА УР у Москві завжди була складною. Ми, керівники регіональних організацій, нерідко гостро і, на мій погляд, заслужено критикували московське керівництво за неузгоджені рішення, неадекватні політичні виступи, роздування наших успіхів, коли недільний гурток по вивченню мови перетворювався в устах наших керівників в українські школи в Росії тощо. Але така ситуація була терпимою. А гостра внутрішня дискусія вимагала думати, шукати оптимальні шляхи вирішення проблем.

У квітні 2005 року делегати ІV-го Конгресу ОУР та III-го з'їзду ФНКА УР обрали співголовами згаданих федеральних громадських організацій Василя Бабенка (Уфа) та Валерія Семененка (Москва), а головою Координаційної Ради - Василя Думу.

Пізніше, методом електронного та телефонного опитування у порушення Статутів пана Василя Думу було обрано (???) головою Рад обох організацій. Але у зв'язку з тим, що протоколи опитування не були оголошені і затверджені, легітимність Василя Думи, як голови двох організацій, була поставлена багатьма членами Рад під сумнів. З цього часу в обох організаціях федерального рівня почалося багатовладдя, а точніше, безвладдя. Статути цих організацій постійно порушувався, щорічні засідання Рад не збиралися. Колективні рішення перестали прийматися. Напрямки роботи, намічені з'їздом ФНКА УР і конгресом ОУР, були змінені, спільна Комісія з релігійних питань фактично ліквідована. Нова кадрова політика голови Рад ОУР і ФНКА УР привела до внутрішнього конфлікту, колективного і демократичного управління не стало. Інтелігентний Василь Бабенко у такій ситуації був змушений написати заяву про вихід із керівництва. Системна робота на федеральному рівні була паралізована. Як і раніше, конкретна робота велася, головним чином, на регіональному рівні.

По ініціативі Валерія Семененка 2-го лютого 2008 року у Москві відбулося спільне засідання правлінь обох організацій федерального рівня, метою якого було відновити легітимне керівництво ОУР та ФНКА УР. На мій погляд, засідання відбувалося в демократичній атмосфері, без глибоких внутрішніх суперечок. Члени обох правлінь майже одностайно рекомендували Радам поновити рішення, які були затверджені на форумах організацій у 2005 році. Таке рішення правлінь було підтверджене електронним опитуванням. Тому на сьогоднішній день легітимними співголовами обох українських організацій федерального рівня можна і треба вважати Василя Бабенка і Валерія Семененка, а головою Координаційної Ради - Василя Думу. Але щоб закінчити з періодом довгої «смути», гадаю, необхідно збирати спільне засідання Рад обох організацій і затвердити їх керівні органи, в легітимності яких не було б сумнівів. Бо вже кілька років пливемо без керма і без вітрил.

На закінчення зроблю деякі висновки. Без всякого сумніву можемо констатувати повну неадекватність етнокультурних умов проживання українців Росії з аналогічними умовами росіян в Україні. І справа, звичайно, не в тому, що росіяни сьогодні борються за свої права, а українці - ні. Від таких тверджень російських шовіністів пахне расизмом. Така напівправда є наслідком імперської русифікації і радянської «совєтизації», коли російські школи відкривалися там, де росіяни не проживали. А бажання вивчати і вживати українську мову приводило до мордовських та пермських таборів… Можна тільки радіти тому, що росіяни в Україні мають можливість зберігати свою національну ідентичність на культурному і релігійному рівні. Але ж не можливо ігнорувати очевидну проблему згаданої неадекватності, бо вона не на користь добрим відносинам між державами.

Стефан ПАНЯК,

член Президії УВКР і КЛГП СКУ,

перший заступник голови ФНКА УР.

м. Київ, 20.08.2008. Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

http://kobza.com.ua/content/view/2437/56 02.09.08

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка