Головний редактор «Кобзи» про причини війни, її можливе завершення, долю сайту і кінець Жовтневої революції

- Пане Василю, чому почалася ця війна?

У нас щойно вийшло інтерв’ю, в якому причини розглядаються аж від дванадцятого століття. Я пропоную пояснення з 1917 року. Я вважаю, що в цей час до влади у Росії прийшли дуже цинічні і нечистоплотні політики із т.з.  «подполья», які мали дуже вузьке бачення світу, ненависть до російської культури і страшну жорстокість у своїх діях. Фактично ця секта продовжує правити й нині, хоча всередині неї відбулася певна еволюція в сторону «обуржуазнення». Характер цієї секти описав киянин Ніколай Бердяєв у книзі «Истоки и смысл русского коммунизма».  Десь на 70% це все ще вірний аналіз. Ось тут корінь системи і корінь загарбницьких війн, які веде Росія (при цьому Бердяєв бачить корінь більшовизму частково і в самій російській культурі). Якщо говорити про ситуацію з Україною, то можна сказати, що Росія не визнала державність України у 1991 році, таємно бажала відродити СРСР, будувала для цього величезну армію і збирала фінансові ресурси. Загарбання України мало стати першим кроком на шляху повернення колишніх республік. Скажу відверто, ця політика була досить прихована і про її масштаб можна було лише здогадуватися.

Якщо ж говорити про останні вісім років, то Москва нервувала з того,  що Мінські домовленості не імплементуються і вирішила що час діяти – Меркель відійшла, Макрону переобиратися, Крим і Донбас Європа «схавала». А Зеленського у Москві вважали за клоуна.  Тому вирішили, що слушний час ударити в спину, якраз о четвертій ранку.

- Як ця війна може скінчитися?

- Мені здається Росія вже б її і скінчила, оскільки армія не готова воювати, економіка і фінанси у розвалі, а надії на відтворення СРСР полягли під Охтиркою, Черніговом, Харковом і Маріуполем. Але є проблема.  Москва хоче завершити війну «перемогою». Тому зараз у Кремлі шукають,  що можна оголосити  «перемогою». Як знайдуть щось таке, так і завершать. Мета України зараз нанести максимальні втрати ворогу  і максимально зберегти власне цивільне неселення. Це відіб’є даремні мрії про СРСР, спонукатиме саму Росію до більш реалістичного курсу у майбутньому і захистить суверенітет України на роки вперед. Також це дасть нам у Європі імідж нації, що вміє постояти за себе і знає чого хоче. Я гадаю що ще воюватимемо від місяця до трьох. Я впевнений, що на момент липня Росія повністю виснажиться, і війна стане неможливою.

- Що буде із Росією після цієї війни?

- Можлива зміна режиму, принаймні заміна вождя. Економічно буде розвал і розруха на роки, буде еміграція середнього класу на Захід, важка демографічна ситуація. Буде бродіння в масах, шукатимуть винного в цій ситуації. Росія ослабне і буде канючити у Китая допомогу, а Китай користатиметься станом сильнішого. Нічого доброго у Росії точно не буде. Але тут важливо спитати, скільки років Захід триматиме санкції? Цього ми поки не знаємо.

Але головний висновок війни – українці і росіяни ще дуже довго ставитимуться один до одного вороже і з образою. Це повинен у Росії вирости свій Віллі Брандт, який приїде до Харкова, Чернігова, Києва, Маріуполя і стане на коліна, благаючи вибачення перед стражданнями наших громадян. І ми побачимо, що це зроблено щиро. Ще не скоро це буде, запевняю вас. А до цього українці не пробачать.

- Чому ми не бачимо реакції української діаспори у Росії на цю війну?

- Зараз Росія є тоталітарною країною, причому із авторитарної в тоталітарну вона перетворилася саме після 24 лютого. Тому яка може бути реакція простих громадян в тоталітарній країні? Кожний знає – скажу слово, значить здам себе владі «за понюшку табаку». Тому краще мовчати і думати своє мовчки. Тому я поки що не чув про виступи українців Росії проти війни. У 2014 році був колективний лист протесту до Путіна від керівників українських організацій. Але тоді моральним лідером був Тарас Дудко (нині покійний), а по-друге, був ще авторитаризм, влада терпіла протести. Тому скажемо так, «Кобза» протестує, значить і українці Росії протестують.

- Як Ви бачите майбутнє «Кобзи» після війни?

- Ми мали дискусію в редакції і вирішили стати на бік України 100%, без евфемізмів та замовчувань. Я розумію, якщо після війни тоталітарний лад у Росії залишиться, тоді ми практично втрачаємо джерела інформації і просто не матимемо про що писати. Ну, максимум, поздоровляти активістів із днем народження. Тобто, у цій війні ми «спалюємо» сайт, якому скоро буде 21 рік, і який є єдиним джерелом інформації про українців у Росії. Якщо ж режим у Росії зміниться, тоді продовжимо нинішній робочий курс.

В процесі обговорення нині є й план якийсь час писати не лише про Росію, але й про інші діаспори. Рішення приймемо після війни, в залежності від обставин у самій Росії.

- Нині у Росії заборонено говорити слово «війна», а потрібно вживати слово «спецоперація», що є по суті знущанням над журналістами. Що б Ви порадили робити колегам?

- Я б порадив журналістам замінити слово «війна» наступним словосполученням «кривава бійня в Україні, влаштована путінським режимом, який потрібно судити Міжнародним трибуналом». І так вживати у кожному реченні, додаючи відповідного емоційного змісту. Це ж ще не заборонено законом, правда?

- Що Ви особисто робите в цей час війни для допомоги Україні?

- Читаю новини. Працюю над «Кобзою». З групою активістів ходжу до посольства США в Оттаві і вимагаю закрити небо над Україною  чи передати літаки-винищувачі для України. Телефоную родичам (три родини в оточених містах на Сході), надсилаю їм гроші, прошу їх фінансово допомогати нужденним (за мій рахунок). Розмовляю із канадськими друзями, які багато розпитують про ситуацію в Україні. Сам я нині не працюю, але до тисячі доларів на місяць на підтримку Україні «вилітає».

Багато думаю про причини війни і весь час приходжу до трьох зловісних постатей: Ленін, Сталін, Троцький. Не було б цих трьох і не було б цієї війни. І що характерно, що жоден із «трійці» не був ні росіянином, ні українцем. Бердяєв називав Леніна калмиком, а по суті це були біси, дух яких ми не можемо вигнати вже сто років. Їх появу передбачав ще Достоєвський... Можливо ось зараз ми ставимо крапку в Жовтневій революції. Я думаю, що зараз ми – українці - ставимо цю крапку.

«Кобза-українці Росії»

На світлині: Василь Коломацький

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка