Українці в Росії

Петро Коваленко, голова КРВ ЗРГНКО 'УКР' м. Красноярська
Петро Коваленко, голова КРВ ЗРГНКО 'УКР' м. Красноярська

Нарис Олександра Довженка

Напишу я слово про хату за тисячу верст і за тисячу літ від далеченних сивих давен, аж до великого мого часу всесвітньо-атомної бомби. На Україні і поза Вкраїною сущу. Біду, з теплою солом'яною стріхою, що поросла зеленим оксамитовим мохом, архітектурну праматір пристанища людського.

Незамкнену, вічно відкриту для всіх без стуку в двері, без «можна?» і без «войдіте!» високонравственну людську оселю. Бідну і ясну, як добре слово, і просту, ніби створили її не робочі людські руки, а сама природа, немов би виросла вона, мов сироїжка в зеленій траві. Опишу її неповторну зовнішність, привітну Ї веселу, часом сумну, молоду й стареньку вдовицю, чепурну і уважну, журливу і ніколи не горду. У полі, на горі й під горою, на городі серед квітів весною і влітку, серед насіння восени. Насіння у ній і на ній од стріхи до самого долу. Здається, щезни вона, і спустіє земля, заросте бур'яном, споганіє, і світ стане чорний від голоду й злоби. Опишу її внутрішній образ. Все, що в ній є й чого нема й не було ніколи, хоч і могло би бути. А не було й нема в ній безлічі речей. Нема в ній челяді, немає гайдуків, прислужництва нема. Немає кабінетів, віталень, спалень, де довго сплять, і не було в ній розпусти й лінощів паразитаризму. Немає на стінах фамільних портретів і скарбів нема в сундуках, і ковані панцирі предків не красуються по її кутках, бо билися гаразд лицарі - їдкі - небораки без панцирів з одверто голими грудьми. А потім погнили онучі, потрухли клейноди до нитки, не стало й сліду на землі. Не змовлявся в ній ніхто й ніколи заволодівати світом чи поневолювати сусіда, не було в ній бучних бенкетів, ні великих урочистих зустрічей, не грали органи ні оркестри в її тісних стінах і ніколи не засідали далекорозумні дипломати. Не було в ній, будем говорити, щастя, не було тривалих радощів. А було в ній плачу і смутку багато і вельми багато журби поміж насінням отим і квітами. А знала вона багато розлук і прощань невтішних. І співала вона здебільшого, і так талановито й натхненно, як ніяка оселя в світі, журбу, і прощання, і спогади про далеке минуле, коли ріки були глибші, риба більша, трави густіші, коні прудшi й шаблі гостріші. Опишу я покинуту хату. Споконвіку кидали її, і хто кидав, мало вертався. Носило його скрізь усіма вітрами, чи сам, мов собака, бігав усе життя за чужим возом і лише згадував її, як щасливе дитинство, занедбану свою СОВІСТЬ і мову занедбану свою.

Віктор Голубничий
Віктор Голубничий

Корифею баянної та акордеонної школи музики ? 70!

В ці дні член Нижньогородської української громади «Джерело» Голубничий Віктор Іванович святкує свій 70-річний ювілей.

Віктор Іванович - корифей сучасної баянної та акордеонної школи музики, професор кафедри народних інструментів Нижньогородської консерваторії ім. Глінки, лауреат міжнародних конкурсів, заслужений діяч мистецтв. Віктор Іванович веде педагогічну, науково-методичну і музично-громадську діяльність. Автор робіт, присвячених проблемам теорії баянного виконавства, газетних і журнальних публікацій, радіо- і телепрограм. Голова ДАК і член комісій з державної атестації в музичних ВУЗах і ССУЗах. Брав участь у роботі журі і оргкомітетів міжнародних, Всесоюзних, Всеросійських і міжрегіональних фестивалів і конкурсів (виконавців на народних інструментах, виконавців на духових та ударних інструментах, піаністів, вокалістів, камерних ансамблів).

Його заслуги відзначені премією Президента Росії В.В. Путіна (2002 р.), «Срібним диском» Міжнародного фестивалю «Баян і баяністи» (2011 р.).

Петро Коваленко, голова КРВ ЗРГНКО 'УКР' м. Красноярська
Петро Коваленко, голова КРВ ЗРГНКО 'УКР' м. Красноярська

Літературно-музична вистава

23 березня 2013 року в палаці Праці і злагоди м. Красноярська відбувся Святковий концерт? літературно-музична вистава, присвячена 199-й річниці з Дня народження Т.Г.Шевченка.

Захід проходив в плані підготовки «До 200-річчя з Дня Народження Т.Г. Шевченка», «Шевченкіана 2014» під гаслами

Шевченко був!

Шевченко є!

І Шевченко буде!

Перед початком концерту в вестибулі палацу для артистів, гостей і глядачів були організовані різноманітні виставки, розпродажі і українське подвір'я з українськими національними стравами на будь-який смак.

Дмитро Савончук
Дмитро Савончук

Якщо ми хочемо бачити свій народ сильним і гордим ? наші діти повинні знати, хто вони

Що відрізняє існуючу націю від загиблої? Адже кров загиблої нації не зникає - вона продовжує текти у жилах нащадків. Але все ж таки нації більш не існує. В історії багато прикладів коли нація зникала и хоч генетичні дані говорять, що кров цього етносу мають сучасні носії будь-якої території, але самі носії поважають себе іншім народом і вже не пам'ятають, що їх предки звалися інакше…

Дуже часто мені трапляється спілкуватися з росіянами, які мають українське прізвище, але вважають себе руськими (тут я навмисне використовую слово «руські», щоб відрізняти цей етнонім від «росіянин», бо в Росії «русский» і «россиянин» - це слова з різним сенсом, у відмінність слову «українець» в Україні. На жаль, в Україні адже африканця (громадянина України) можливо назвати українцем - нарівні з тими справжніми українцями, чиї батьки століттями жили в Україні - хіба це справедливо по відношенню до народу, який проливав кров за свою країну?). Це змушує мене задуматись - що ж таке зробилося, що українці не пам'ятають - хто вони? Та не просто не пам'ятають - вони щиро вважають себе руськими. Повна відповідь на цей запит затягне нас в трясовину історії, що зараз нам не треба. Те, чому стільки українців живе в Росії і чому більшість не розмовляє українською - тісно пов'язано з історію та політикою. Але є ще одна причина, яка може сказати нам, чому українці Росії не знають, що вони українці. Це родовід.

Герб Нижнього Новгороду
Герб Нижнього Новгороду

«Криниця» ? Нижегородська регіональна громадська організація української культури

Шановні друзі! Повідомляю Вас про державну реєстрацію Нижнегородської громади української культури «Криниця», основною метою якої є збереження і популяризація української культури на теренах Поволжя.

З повагою,

Голова правління НРГОУК «Криниця»

Олександр КРИНИЦЬКИЙ

Іван Таранович, керівник НКА Красноярська 'Барвінок'
Іван Таранович, керівник НКА Красноярська 'Барвінок'

«Думи Тараса не вмруть, не загинуть!»

«Думи Тараса не вмруть, не загинуть!» - під таким девізом українська громадськість міста Красноярська відзначила 198-му річницю від дня народження великого українського поета, революціонера-демократа, художника, пророка національного відродження України, Великого Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка.

Вже давно доброю традицією для українців Красноярська стала зустріч у цей день: збираємося разом, щоб вшанувати пам'ять Кобзаря, вклонитися нашому Великому землякові.

Михайло Горинь (1930 - 2013)
Михайло Горинь (1930 - 2013)

Некролог

Українська громадська організація «Провісник» глибоко сумує і уболіває з приводу втрати українського патріота, провідного громадського діяча та політв'язня Михайла Гориня, хто все своє життя боровся за свободу України, за розбудову демократичної, незалежної і правової держави.

Ми схиляємо голови перед пам'яттю людини, яка була великим провідником української культури і українських традицій. Життєвий шлях Михайла Михайловича був наповнений невтомною працею і відданістю своїй Батьківщині.

Голова Товариства української культури Хабаровського краю 'Зелений клин' Марко Романович Прокопович
Голова Товариства української культури Хабаровського краю 'Зелений клин' Марко Романович Прокопович

20-річчя хабаровського Товариства української культури

У грудні 2012 року Товариство української культури Хабаровського краю "Зелений клин" відсвяткувало 20 років своєї офіційної діяльності. 21 грудня відбулися урочисті заходи відносно цієї події. Зранку в студентськім клубі Далекосхідного державного університету шляхів сполучення члени Товариства та гості могли оглянути ювілейну виставку, котра віддзеркалювала діяльність Товариства за 20 років існування. Від перших виступів в університеті ансамблю "Мрія" Товариства під моїм (М. Прокоповича) керівництвом у жовтні 1992 р. до отримання найвищих дипломів на українських фестивалях у Хабаровську та Приморськім краю і звання "Народний український хор "Мрія" в 2011, 2012 роках під керівництвом доцента М. Скороходової. Від перших страв української кухні, приготовленням котрих керувала М. Левченко, до Золотої медалі Міжнародного ярмарку у Хабаровську за репрезентацію українських страв, виконаних членами Зеленого клину під керівництвом Р. Безсмертної.

Дмитро Савончук
Дмитро Савончук

Рідна мова посеред засніженого степу Південного Сибіру

Якщо ви думаєте, що від Омська дуже далеко до Криму, то ви помиляєтесь. Трохи більше трьох годин знадобилось нам, аби дістатись туди. І хоч Крим зараз занесений снігом, там нас чекало море української доброзичливості та гостинності.

Невеличке село Крим, що відноситься до Ольгинського сільського поселення Полтавського району, засноване ще 1907-го, проте своє століття відсвяткувало лише влітку цього року. Зі слів сільського голови Кумпана Івана Трохимовича, в Криму зараз мешкає десь 280 осіб.

'Провісник' бажає світлих і радісних свят!
'Провісник' бажає світлих і радісних свят!

Дорогі українці Росії та всього світу!

Вельмишановні українські громади!

Регіональна громадська організація «Провісник» щиро вітає Вас з нагоди світлих і радісних Новорічних та Різдвяних свят.

Нехай весь наступний 2013 рік буде для Вас сповнений щастям, добробутом, вірою та любов'ю! Бажаємо благополуччя і радості Вашим родинам! Будемо жити Божими заповідями і любов'ю до нашої України, вірою в національну свідомість і перемогу демократичних сил. Нехай же успіх, удача і натхнення супроводжують Вас протягом усього року.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка