Друк
Розділ: Українська родина (Сургут)

СургутПро історію нашого українського товариства в місті Сургуті Ханти-Мансійського автономного округу

З початком 2006 року «Українська родина» міста Сургуту почала підготовку до святкування свого 15-річного ювілею. Ми будемо знайомити вас з етапами становлення та розвитку одного з найстаріших та найвагоміших національних товариств нашого міста, з людьми, які мали чи мають відношення до українського руху в Сургуті. Ми відкриті для співпраці: будемо раді і вашим спогадам про те, як зростала наша родина.

28-30 квітня 1991 року в Сургуті відбулися концерти гурту Остапа Стахіва зі Львова. Саме вони об’єднали українців міста. Після концерту в ЦКіД «Камертон» ініціативною групою було прийнято рішення про створення українського культурного товариства. Підготовлені у травні статутні документи були затверджені на загальних зборах українців Сургута. До ініціативної групи увійшли Павло Клименко, Ганна Литвин, Володимир Халімончук, Орися Довган, Василь Дума, Андрій Штефан, Лілія Хортів та інші. 20 червня 1991 року виконавчим комітетом Сургутської міської ради народних депутатів прийнято рішення за №445 про реєстрацію культурно-просвітницького товариства «Українська родина». Головою став Павло Клименко. 

На хвилі надзвичайного національного піднесення в зв’язку з проголошенням незалежності України минули перші  роки молодої культурно-просвітницької організації. Товариство навчилося заявляти про себе як про організацію, здатну вирішувати складні завдання збереження та розвитку української культури, мови, звичаїв, традицій славного українського роду. «Українська родина» заявила про себе не тільки в Сургуті: про її існування та діяльність почули і за межами нашого міста. Наче птахи злітали роки, і кожний з них приносив щось нове, відкривав нову сторінку, нові горизонти для діяльності Родини.

Рік 1991.  В червні Ганна Литвин організувала жіночу вокальну групу «Зоряна» при будинку культури «Залізничник», де чарівні дівчата ще з 1985 року співали українських пісень. Колектив відразу ж став учасником всіх заходів «Української родини». Від ніжних дівочих голосів мліли серця не тільки українців: в репертуарі колективу були російські, білоруські пісні. За свою історію «Зоряна» виступала на міжнародних фестивалях в Уфі, Одесі, брала участь в програмах «Дні Росії» у Великій Британії, Бельгії, Голландії, неодноразово була в Україні. «Зоряна» до сьогодні є улюбленим гостем всіх заходів товариства.

24 червня культурно-просвітницьке товариство «Українська родина» визнано первинним осередком товариства української мови імені Т.Г.Шевченка «Просвіта».

Рік 1992.   З 22 по 25 серпня делегація міста Сургута приймала участь у Першому Всесвітньому форумі українців в місті Києві.

В жовтні організована українська недільна школа. Відкриття навчального року в школі стало великою перемогою українства міста і важливим кроком в розвитку товариства. Освітні проблеми завжди були пріоритетом діяльності «Української родини»: майбутнє родини за молодим поколінням. Першими вчителями в школі були Орися Довган, Оксана Павлів, Людмила Тригубенко, Віктор Савицький, Дарія Чесалова, Олена Соловей, Людмила Халімончук. Ці люди, не будучи в більшості своїй педагогами за фахом, зуміли знайти форми роботи в національній школі. Працюючи на одному ентузіазмі, вони заклали міцний фундамент для української освіти в Сургуті. З приходом в школу в наступні роки спеціалістів Людмили Погорєлової, Зінаїди Дузь, Анатолія Коваля, Олесі Пухальської, Ольги Гамаюнової, Ганни Струналь, Оксани Шкварської, колектив зміцнів, став професійним, вийшов на новий освітянський рівень. Велика заслуга у цьому Дори Соломощук, котра на протязі десятиліття керувала школою, підняла її до рівня учбового закладу додаткової освіти. Школа має тісні зв’язки з провідними спеціалістами Міністерства освіти України, з українськими вищими навчальними закладами. Десятки випускників школи навчались та навчаються на сьогодні в вузах Києва, Львова, Харкова, Донецька, Луцька, Івано-Франківська, Хмельницького, Ужгороду.

В грудні 1992 року вперше на сцені ЦКіД «Камертон»українська недільна школа поставила різдвяний вертеп. З цього часу шкільний вертеп вітає сургутян з Різдвом Христовим щороку. В січні 2001 року віншування транслювалося по сургутському радіо і телебаченню. 

Рік 1993.     В березні відбулися Дні української культури в Сургуті. На свято прибула урядова делегація з України, представники обласних та окружних органів влади, засобів масової інформації. Започатковано фестиваль «Сибірські барви України». Українську громаду міста привітали народні артисти України Раїса Кириченко, Ніна Матвієнко, Оксана Білозір. Фестиваль став традиційним і в ювілейний рік вже вп’яте «Українська родина» збиратиме друзів – самодіяльні українські колективи Західно-Сибірського регіону.

В травні відбулося об’єднання українців Тюменської області в організацію «Єдина родина». В жовтні делегація товариства «Українська родина» брала участь у роботі Першого конгресу українців Росії.

В 1993 році головою «Української родини» було обрано Ганну Литвин.

Рік 1994. Перші театральні гастролі українського театру в Сургуті. В гості завітав Полтавський театр ляльок. Саме з цих гастролей  розпочалася  велика робота по знайомству сургутських глядачів з сучасним мистецтвом України. Уже наступного року відбувся кіновернісаж «Нове кіно України». В наступні роки жителі міста мали змогу насолоджуватися грою акторів львівських театрів «У кошику» та Національного театру імені Марії Заньковецької, слухати скрипаля Олега Крису, Олега Кульчицького.

Рік 1995.  В лютому місяці товариство провело літературно-мистецький вечір «Сім струн», присвячений пам’яті великої української поетеси Лесі Українки. Поетичні вечори стали регулярними. Проводились вони в українській недільній школі та присвячувались відомим українським митцям слова Василю Стусу, Ліні Костенко, Василю Симоненку. Стараннями товариства в 1998 році вийшла перша поетична збірка сургутської поетеси Тетяни Царенко «Летять лелеки».

Традиційними стали і Шевченківські дні в «Українській родині». Особливими вони були у рік 190-річчя з дня народження Тараса Григоровича в 2004-му. Саме в той ювілейний рік була відкрита українська бібліотека в нашому місті. Спільно з фондом «Словесність» була організована  виставка «Т.Шевченко – поет, художник, мислитель», проведений літературно-музичний вечір пам’яті Кобзаря.

Рік 1995 став початком тісної співпраці з львівськими митцями. На прохання товариства львівська художниця Олександра Приведа виготовила сценічні костюми для ансамблю «Зоряна». А вже наступного року Сургут вперше писав писанку: відомий писанкар з Червонограда Тарас Городецький провів майстер-клас з писанкарства в українській недільній школі. Кожного наступного року такі майстер-класи проводились в Сургуті. Їх приймали не тільки українська недільна школа, але й коледж російської культури, художня студія «Ракурс», ЦК «Старий Сургут».

Встановились міцні зв’язки і з Львівською академією мистецтв. Доцент кафедри текстилю Зеновія Шульга та інші викладачі академії тісно співпрацюють і з «Українською родиною», і з коледжем російської культури в Сургуті.

В липні активісти товариства були запрошені на відкриття Генерального консульства України в Тюмені.

Рік 1996. Учні української недільної школи взяли участь в літніх виховно-відпочинкових таборах Спілки української молоді (СУМ) в Україні. Табори були організовані в мальовничих куточках України: в Карпатах, на Черкащині. СУМ – це світова організація, метою якої є виховання молоді на патріотичних засадах. Організатором і головою Сургутського гурту СУМ стала Олеся Пухальська.

В травні товариство святкувало свій перший ювілей – п’ятиріччя.

Продовження історії «Української родини» буде далі.

Микола ГАНУЩАК.

“Українська родина” №2-2006.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.