Солістка ансамблю Лелеки Мирослава Аряшкіна під мурами  Луцького замкуВ перлинному Волинському місті Луцьку відбувся Всесвітній фестиваль українського фольклору «Берегиня»

До участі в цьому фольклорному віче з 25 по 28 травня був запрошений і наш український співочий колектив «Лелеки», що є творчою ланкою при Національно – культурній Автономії українців Мурманської Півночі Росії. Нам дуже пощастило, бо благословення на творче відрядження мали ми від губернатора Мурманської області Юрія Олексійовича Євдокимова та мера міста Михайла Юрійовича Савченка і відповідно обласного та міського відділів культури.

Дуже привітно і зворушливо приймали нас волиняни, - і ті що мали відношення

до роботи в оргкомітеті фестивалю і ті, що наділяли нас усмішками та увагою на кожному кроці і дотиком кожного рідного слова. Журналісти ЗМІ Волині були охочі до нас з розмовами і запрошеннями до місцевого ефіру. Відтак, вже і по нашому від’їзді в холодний Мурманськ нас було чути по радіо і видко на луцькому (зрештою, і не тільки на луцькому) телеекрані. Дякуємо Вам високосно, наші такі далекі і водночас близькі Українці. Такі зустрічі ще і ще раз доводять і вершинно наголошують, що на Землі ми велика українська Родина і що багацько нас є.

Вражень стільки, що тяжко чомусь надати перевагу. Але окремим рядком хочу зупинитись на творчому привітанні господарями свята, волинянами, гостей Фестивалю. Таких концертів ми, українці Мурманська, ще ніколи не бачили. Яке режисерське рішення? А виконавці ж які? Перш наперш, нас вразив вік учасників театралізованого дійства… і зовсім маленькі діточки і далі старші і ще старші…

Проведення фестивалю співпало у часі з Святом Трійці, - відтак все, що ми бачили і чули вивершувало Святочне Світосприйняття і було насичене Господньою Ласкою і Благодаттю: 

В травах Храми, в травах Хати,

В травах Україна – Мати!

Зелень - трави й листя крильця

Лементують – салютують!

Дзвонять дзвони – то с в я т к у є

У к р а ї н а Т Р І Й Ц Ю!»

А яка перлинність підбору репертуару ! Усе народне, справжнє, - викохане і незабуте, а значить і незабутнє… Які народні строї?! А вже ті троїсті музики, таких завзятих веселощів утнули, - то був справжній Форум народного музичного Таланту України.

Та все разом - це така краса, яка надихає на життя, на розмисел про прекрасне і підводить до уклінного пошанівку своєї Української Вдачі. Це саме той природний родовідний струм національної свідомості, який виховує і національну ідею, якої бракувало, і досі бракує, деяким вінценосним особам Держави, і який заповітно влучає у єство, а відтак зароджує і національні уподобання і свій неповторний український смак до прекрасного.

Ні, що б там не подейкували вороженьки про Україну, але коли в Державі так плекається питання з культури, де карбується  виховне прищеплення молоді інтелектуального набутку пращурів, де  так вершинно підноситься народне мистецтво, то бути і самій Україні, як Державі, і Українцям, як носіям своєї нації, на цій, Богом даній, Землі. А вороженьки хай і далі втрачають час на марне базікання, як кажуть: «собака бреше, а караван іде…»

В добрий час, моя Україно! На довгий вік! Пишайся, моя Земле, і радій, адже маєш стільки родовідних, закоханих в Тебе берегинь!

Довго ще будемо згадувати урочисту ходу до старовинного луцького замку, покладання квітів до пам’ятників Тарасу Шевченку та Лесі Українці, живий ланцюг привітних усміхнених господарів міста вздовж дороги аж до саменького замку.

Сам замок вражав непідробним свідоцтвом прадавньої бувальщини. Чи могли уявляти собі його будівничі, скільком поколінням людей прислужиться своєю величчю і захистом ця вишукана монументальна споруда?

А потім розпочався власне сам Фестиваль. Колективів прибуло багато, і з-за кордону і з усіх регіонів України. Приємні знайомства, обмін думками і адресами.

З відчуттям родинної радості ми зустрілись з учасниками Народного ансамблю української пісні і музики «Роксоланія», Київського університету ім. Т.Г. Шевченка, з професором Іваном Павленком, панною Наталією Мороз, бо з цим колоритним колективом ми приємно зазнайомились ще в Москві під час фестивалю ім. О. Кошиця.

А такі колективи, як наш, особливо потребують участі в таких проектах, бо ми не є виплеканцями жодних комітетів у справах культури, або будинків культури, - ми самі собі і сценаристи і самі ж собі режисери… А тут така кузня талантів і режисерських рішень. Було чому повчитись і взяти на доброчинне озброєння.

І найбільший здобуток користі від  таких творчих поїздок – це те, що наша студентська молодь, народжена в Росії, починає сама себе органічно відчувати духовним спадкоємцем інтелектуального покладу свого рідного народу, Землі своїх Батьків. Це такий міцний, надійний, і в той же час ненав’язливий, виховний процес, який не накинеш зненацька, - таке потрібно відчути, впустити в Душу і злучитись з цим навічно, наче й всім разом, однак, і кожному поодинці. Концертне привітання гостям було плодом Луцьких місцевих режисерів, а от Фестивальне дійство відбувалось завдяки клопоту режисерської команди з столиці України, Києва, на чолі з таким велетнем режисерського фаху, як Василь Вовкун.

 Дійсно, - було приємно все побачити, а ще більше скористати, як навчальний матеріал для майбутньої роботи в своїй Громаді.

Ще до початку фестивалю нас, мурманчан запросили до екскурсії в Музей Волинської ікони. Байдужих не було. І старші, і наша студентська молодь, мали велике вдоволення від цікавої екскурсії, а телеоператор нашого мурманського телебачення «Бліц-ТВ» ( у складі нашої делегації були представники місцевого телебачення) зробив вдалий телесюжет, який в перший же день, по приїзді в Мурманськ, побачили і мурманчани. Варто відзначити і теплу зворушливу зустріч

з чоловими особами Луцька та Волинського краю, - нас порадували дуже колоритними подарунками, а крім того, це була ще одна можливість для налагодження подальших контактів та знайомств. На цій же зустрічі було зачитано привітання учасникам фестивалю від Президента України, Віктора Андрійовича Ющенка. Це ж привітання почули всі присутні на фестивалі під час церемонії відкриття цього пісенного свята.

Отут наша мурманська делегація трохи нагнівила головному режисеру дійства. Пан Василь Вовкун прихильник безапеляційного дотримання сценічної етики, і це вірно… так і має бути. Але не міг він не зрозуміти нашого великого бажання, - підтримати морально Президента України напередодні таких випробувань і дозволив нам передати для нього щойно вишитий нашою неперевершеною мисткинею панною Павліною Матвєєвою, полотняний Універсал через Миколу Жулинського. В добрий час, наш Президенте! З Божою Ласкою і народною підтримкою, - в Добрий Час! Многая Літа, Вам здоров’я і наснаги. Ми, свідомі українці Мурманська, з Вами в постійній енергетичній злуці і добрих задумах.

А разом нас багато!

Складаємо щиросердну подяку Голові Волинської облдержадміністрації пану Володимиру Бондару, голові Волинської обласної ради пану Анатолію Грицюку, Луцькому міському голові, пану Богдану Шибі, Начальнику управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації, пану Володимиру Лисюку. Уклінно дякуємо нашим давнім друзям – невтомному трударю в царині  української культурної спадщини Петру Васильовичу Клекоцюку, бо саме він запросив нас до участі в такій зірковій родовідній зустрічі та пані Галі Кажан, за знайомство з Волинським краєм.  Добрим словом згадуємо пані Надійку Воробей, яка повсякчас опікувалась нашою делегацією. Вдячні ми тим, хто готував для нас їжу, також пану Івану, який кермував автобусом, що нас підвозив по місту, а ще всім тим, хто упорядковував сценічні майданчики і всім працівникам готелю «Лучеськ», де наша мурманська делегація мала надійний притулок від ночі і спеки.

Дякуємо всім волинянам, спадкоємцям Вічного Слова Лесі Українки, Уласа Самчука та слави героїв Української повстанської армії. З роси і води Вам, дорогі Земляки!

Дякуємо за надану можливість «…поклонитись полю на чотири боки, - за лелечу долю й пережиті роки…» До нових зустрічей!

Павліна  Матвєєва з своїм  полотняним Універсалом

Мурманчани в Луцьку були  під державним російським прапором - Мирослава Аряшкіна та Петро Сиротюк

Молоді обличчя фестивалю наша Ганнуся Петрунько та  хлопець з сочинської громади, з яким вона там познайомилася

Наші мурманчанки  на фестивалі берегинь в столиці древньої Волині, в нижньому ряду - Мирослава, Оленка Сирокова та Наталка Лебедєва

Мирослава під оберегом Фестивалю

На світлинах: Солістка ансамблю “Лелеки” Мирослава Аряшкіна під мурами  Луцького замку. Павліна Матвєєва з своїм  полотняним Універсалом. Мурманчани в Луцьку були під державним російським прапором - Мирослава Аряшкіна та Петро Сиротюк. Молоді обличчя Фестивалю: наша Ганнуся Петрунько та  хлопець з сочинської громади, з яким вона там познайомилася. Наші мурманчанки на Фестивалі берегинь в столиці древньої Волині, в нижньому ряду - Мирослава, Оленка Сирокова та Наталка Лебедєва. Мирослава під оберегом Фестивалю.

Наталя ЛИТВИНЕНКО-ОРЛОВА

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

15 червня 2007

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка