Про білих лелек української пісні з Полтавської землі Наталію Май та її донечок Олесю і Станіславу
Мов журавлі летять мої роки,
А я і досі спокою не знаю,
Я вишиванку мамину завжди,
До серденька до свого пригортаю.
Вона мене зігріє в холоди,
Її залишу синові і дочкам,
Врятує Україну від біди
Свята, як правда - мамина сорочка.
Наталія Май.
Український жниварський серпень завжди щирий та благодатний на врожай, ярмарки, пісні, а відтак і на зустрічі. Три роки пробігли стрімкою повінню та не забувся отой ярмарок, справжній, Сорочинський, не забулись зустрічі і пісні, яких було так багато, що аж серце заходилось зворушливим щемом від усвідомлення того, наскільки ж наш народ працелюбній, щиросердний піснями, жартами, та відкритий душею до товариської вдачі. На тому народному творчому Віче і пощастило побачити та почути одну з Чураївен землі Полтавської – співачку і композитора, Наталію Май. І пісню ж співала вона неабияку, а ту, що так і називалась - «Сорочинський ярмарок» Жвава, весела та пісня, брала у полон не тільки рідним українським забарвленням, а ще й такою природною енергетичною силою, що кожен, хто її чув не міг байдуже встояти на місці.
Дещо пізніше, завдяки всезнаючому та мудрегельному Інтернету я познайомилася з творчим доробком Наталії Май, а коли пані Наталя відгукнулась на мій лист, то наші «Лелеки» ще більше дізналась не тільки про неї, а ще й про її донечок, які також, як і їх мама, талановиті до співу та обдаровані композиторським хистом.
Великим магічним таїнством засіяно в піснях Наталії Май, адже разом зі своєю родиною мешкає вона в селі Мачухи під Полтавою, при саменькій Землі - годувальниці, відтак співавтором її пісень є життєдайний куточок благодатної Полтавщини, який наповнює творчою пісенною снагою не одне покоління Чураївен.
Дуже часто українські громади Росії, та й у дальших світах, влаштовуючи фестивалі української культури намагаються запросити до себе на творчу гостину столичні ансамблі та гурти, а чи не варто готуючись до таких свят, або імпрез пригадати про скромних, але дуже талановитих наших земляків, які виколисують свої пісні не міських кам’яницях, а в спілці з справжнім українським соловейком десь у полі, або в садочку, а ще сповивають ті пісні барвистою веселкою та отою невмирущою українською вдачею, якою їх самих обдарувала Маруся Чурай?
Наталя ЛИТИНЕНКО-ОРЛОВА.
На cвітлинах: Авторка, композитор і виконавиця своїх пісень Наталія Май. Білі лелеки української пісні. Побажання нашим читачам від Наталі Май та її донечок.
Завантажити пісні Наталі Май
Далі навожу витримки з Інтернету.
Знайомтесь! Родина Май!
...Згасло світло і по залу попливла душевна мелодія. На сцену разом зі своїми донечками вийшла жінка у білій вишитій сорочці. Вони заспівали і зал зачаровано затих. Ніжні голоси наповнювали душі слухачів тихою, світлою радістю. Хтось поринув у своє босоноге дитинство, а хтось просто по-дитячому плакав, відчуваючи щирість української пісні. Мене пошепки запитали: «Хто це?». Я гордо відповіла: «Та це ж родина Наталії Май та їхня "Мамина сорочка"»...
І дійсно, зараз цю пісню співає вся Україна. Та на жаль мало хто знає, що слова і музику до неї написала Наталія Май. Вперше пісня «Мамина сорочка» прозвучала у виконанні Наталії Май та її донечок в 2003 році, в місті Канів, на Всеукраїнському фестивалі «Родинні скарби України». І відтоді розлетілася неначе птах по землі, чаруючи душі українців.
Наталія Май народилася 25 травня 1968 року у місті Свердловськ Луганської області. В 1980 р. разом з родиною переїхала на Полтавщину. Ще зовсім маленькою дівчинкою співала українські народні пісні разом з бабусею і мамою.
В 1985 році Наталія Май закінчила Полтавське музичне училище ім. М. В. Лисенка. В 1990 році починає писати перші пісні. У 2000 році у світ виходить аудіоальбом «Василечки». В ньому дитячі пісні Наталії Май виконують її доньки Олеся та Станіслава. Далі слідують такі аудіоальбоми: «Свято казки», «Свіча», «А роси падають в траву...», «Самота», «А сорочка мамина біла-біла...».
Пісні Наталії Май пронизані любов'ю до рідної землі, вони світлі, прості і по-дитячому добрі. А ще ці пісні піднімають настрій, лікують душу і дарують надію на краще. Серед прихильників творів Наталії Май люди різного віку. Це і щебетлива дітвора, і сивочолі бабусі, і поважні мужі... Словом — усі, хто має серце.
Недарма Анатолій Авдієвський назвав стиль, у якому працює Наталія Май новим. Це — авторська пісня, яка своєю мелодикою і формою близька до народної.
У 2003 році Наталія Май починає співпрацювати з продюсером Віталієм Череватюком. Він перейняв на свої міцні плечі всі проблеми і турботи Наталії. У 2003 році Наталія Май отримує своє перше Гран-прі на Всеукраїнському фестивалі сільської пісні «Боромля». У 2003 році в місті Сватово Луганської області на Міжнародному фестивалі «Слобожанський Спас» Наталія виборола Гран-прі і стала народною артисткою Слобожанщини, а пісня «Мамина сорочка» була названа зірковою піснею фестивалю.
У 2004 році Наталія Май завойовує Гран-прі на Всеукраїнському фестивалі авторської пісні «Обереги України» в місті Кролевець Сумської області. У 2005 році вона отримує титул Берегині Всеукраїнського фестивалю авторської пісні «Обереги України». У 2005 році Наталія отримує Гран-прі на Міжнаціональному фестивалі «Родина» в місті Київ.
У 2006 році родина Май приймає участь у міжнародному фестивалі естрадної пісні «На хвилях Світязя» у місті Луцьк. Гран-прі одноголосно присвоєно Наталії Май та її донькам — Олесі і Станіславі, а виступ родини назвали пісенним дивом України. В 2007 році Наталя Май з піснею «Мамина сорочка» перемогла на міжнародному телевізійному фестивалі «Отчий дом» в місті Донецьк, а ще за рішенням громадського жюрі здобула приз глядацьких симпатій.
Доньки Наталії Май — Олеся і Станіслава — щедро перейняли пісенний дар своєї мами. Олеся має чудовий, яскравий альт, з легкістю пише музику. Вона стала володаром Гран-прі міжнародного фестивалю «Захід ХХІ століття» у м. Івано-Франківськ. В 2006 році дівчина отримала Гран-прі на Всеукраїнському фестивалі «Сузір`я ліри». На міжнародному фестивалі естрадної пісні «На крилах Світязя» Олесі Май присвоєно титул «Найкращий виконавець української естрадної авторської пісні».
Станіслава Май є володаром Гран-прі всеукраїнського фестивалю «Золота нотка». Дівчина стала лауреатом другої премії міжнародного фестивалю «Молода Галичина». В 2005 році Станіслава Май виборола титул «Міні-місс Східна Україна» в м. Дніпропетровськ, а також звання Віце міні-міс України 2006 року в місті Київ. Стася пише вірші. А разом з сестрою Олесею вони складають дует «Василечки», який у 2004 році здобув перемогу на Всеукраїнському телевізійному конкурсі «Крок до зірок». Дівчата досконало володіють багатоголоссям, що і визначає родину Май як перлину української пісні.
У 2005 році в місті Полтава відкрито Творчий центр Наталії Май, де на даний час займається близько 70 дітей з усієї Полтавської області. У центрі їх навчають любити пісню, вільно почувати себе на сцені, впевнено володіти голосом. Вихованці Творчого центру Наталії Май із задоволенням приймають участь у Всеукраїнських та Міжнародних фестивалях сучасної та народної пісні. Багато з них є переможцями та лауреатами цих конкурсів.
В доробку Наталії Май більше 200 пісень. Багато з них стали всенародними. Їх з задоволенням слухають і співають як на заході так і на сході України. Для пісень Наталії Май немає кордонів. Вони мають прихильників серед українців Канади, Англії, Італії, Америки та інших країн світу. А в Іспанії «Мамину сорочку» називають гімном української діаспори. На Україні немає фестивалю, де б не звучали пісні Наталії Май. В даний час закінчується зйомка кліпу «Мамина сорочка».
Композитор и певица Наталия Май, 39 лет, верила в существование Деда Мороза до третьего класса.
— В детсаду была кошечкой. Потом мишкой. Потом мне пошили костюм снежинки, — вспоминает. — В школе с баяном вела все вечера. Новый год — самый любимый праздник. Всегда пела, танцевала и рассказывала стихи.
Родилась Наталия Май в городе Свердловск Луганской области. В 12 лет с родителями переехала на Полтавщину. В детстве встречала Новый год с мамой и старшей сестрой.
У Май трое детей. В феврале дочкам Олесе и Станиславе будет 14 и 13 лет соответственно. Они поют с мамой на концертах. Еще есть 20-летний сын Сергей, который учится на третьем курсе Полтавского института экономики и права и заочно в юридической академии. Раньше семья жила в райцентре Велика Богачка, сейчас — в селе Мачухи под Полтавой.
Сейчас в новогодние ночи Май работает.
— Детей оставляю возле елки с бабушкой, — пожимает плечами певица. — Есть, конечно, школьные вечера. Стеся на концерте была козой-дерезой два раза подряд. Леся немного старше, ее козой не наряжаем. Она — то украинская дивчина, то в бальном платье. Сергей часто играл джина, потому что у него восточная внешность. Дети давно знают, что Деда Мороза нет. Но каждый раз ищут от него подарков под подушкой.
Елена КИБЛИЦКАЯ
Полтава.
