Друк
Розділ: Українське слово (Мурманськ)

Наталя Литвиненко-ОрловаНародний український рік – «Катерини»

7 грудня - День Святої Катерини 

Катерина по раю ходила,

Катерина в Господа просила:

Подай щастя молодій дівчині,

Що вгодила Святій Катерині.

За тиждень перед днем Пресвятої Катерини даємо українським громадам довідку стосовно цього народного свята.

Колись давно оповідали наші бабусі, що жінка має дві долі – від Господа і від нечистого.

Та аби ж не вчепило від того, що не згадується при хаті, матері навчали дівчаток, щоби з малечку годили та молилися до Святої Катерини – нареченої Христа.

Ось як описує цю етнографічну оповідку – заповіт письменниця Гарафина Маковій (див. її  «Затоптаний цвіт», видавництво «Український письменник», Київ, 1993 рік):

«- Катерині вгоджати – злого слова нікому не сказати, в піст скорому до рота не брати, тата і маму щиро шанувати, старині допомагати, заздрощів у душі не мати… Не сповниш закону, матимеш у сльозах до скону».

Вона ж і оповідає нам історію Святої Катерини.

«- Була це дівонька – краса, що в далекому місті Олександрії з’явилася по через триста літ від воскресіння Христа. Багатою була, у добрі купалася, через ум свій та гонор - ні з ким не зналася: «Нема по мені принца та короля, буду в дівках сидіти, на білий світ глядіти!»

А мати її на той час таємною християнкою мала си. Та й стала вона перед старшим посеред них та й поради питає. «Приведи до мене своє неслухняне дівча, я їй покажу і красою май вдалого за неї, і багатством, умом…»

«Хто він? Чи можу його уздріти?» - зблідла на мамчині слова Катерина і побігла до старця.

Старець простягнув їй образок невеличкий, де Матір Божа з Дитям і рече: «Помолися на ніч, поклади під подушку – і ти його уздриш»

Лиш Катерина – діва віченьки свої склепила – тут дивина си зробила: з образу принц ступає, сонцем ясним сіяє, мудрий такий, багатий, небо - його палати. Матінка Божа каже, би серце її розважив.

«Нічого їй не можу сказати: не люба мені, пихата!»

Діва сльозу витирає, старця сама шукає, молить його навчити, як то їй треба жити… Відкрив старець Катерині красу Христа: чому Його світло – сонячне сіяння, а мудрість Його керує світом, чому біднішим від того не робиться, як скарби свої премного роздає.

Загорілася душею Катерина, рученьки свої перед цим образом склала, на коліна упала – і знов уві сні Христос до неї ступив, любо її поблагословив, пальця дівочого торкає, персня на нього накладе: «Тепер вона така багата і премудра, як була бідна і нерозумна. Роблю нареченою своєю нетлінною на віки вічні. Най за мною ступає, дівкам помагає, добро розсіває, іменем моїм гріхи відпускає»

І прийняла Пресвята Катерина тяжку мученицьку смерть за віру Христову. По небу ступає, дівкам помагає, тому перед днем пресвятої Катерини відходять до неї співи-молитви.

Дівчина з вечора зрізувала вишневу гілку і ставила її у стакан з водою перед іконою Катерини. Як гілочка до Василя (старого Нового року) розквітне, то Катерина її чує, її благословить і до наступного року Василя вона вже буде у парі.

Хлопці, наближаючись до цього свята, постили сім п’ятниць, аби в Катеринину ніч доля приснилася, щоб від нечистого обраниця не прийшла.

Але якщо ти серцем своїм за Катериною не ступаєш, закони її не сповняєш, то краще зовсім її не тривож, бо розсердиться і долі від Господа уже ніколи тобі не прижене.

Правда, можна було розкаятись, але так, щоб виділи усі: на свято Катерини коліньми від церковного порогу приколінькувати до її ікони. А при тім молитись: «Катерино Пресвятая, до твоїх стіп коліньми навертаю, муку твою за віру Христову прославляю, бо я си встерегти не змогла, душу недобру ще маю. Здойми на мене, грішну, свої очі, проведи, відверни, очисти від гріха і дай мені мого судженого»

Багато існувало, та й існує ще досі, прикмет та спостережень, щодо свята Катерини.

Щось із того, що примічали та примовляли дівчата походило на ворожіння, та й саме ворожіння мало неабияке місце у це свято дівочої долі.

А хлопці хоч і не були схильні до ворожіння, як дівчата, однак мали і вони на цей святочний час свою молитву: «Пресвятая невісто Христова, подай мені ту, що з мого ребра, з мої кості, з мої масті, би її взяв, чужу не кивав, вік їй і собі не збавив»

Катерина до того ступає, хто серце до неї витворяє, то ранком, не зважаючи на тріскучий мороз, дівчата в білих сорочках босоніж вибігали за ворота і, як є добрі сусіди, приносили у дарунок рушник, «би борше голівонька си покрила» ( тут рушник, як головний убір).

На Катерину сам Господь вінець дівці на голівку мітить, якщо вона ніколи старину не зневажила. А так як «з ким вінчатися, з тим і кінчатися», то хто про такий не помріє, не поспішить?!

Правда дивні оповідки?! Та це ж тільки маленька пучечка, маленька галузочка від нашого затоптаного цвіту… Відтак, варто про це говорити у наших українських громадах, поширювати ще те, що можемо спам’ятати та засіяти, - і хто знає, може ще відродиться зеленастим паростком нашої української вдачі, вірою, любов’ю, пам’яттю.?!

Мурманські «Лелеки» вітають усіх Катерин, Катрусь, Катюнь та Катеринок з цим чудовим зимовим святом – Святом дівочої долі!

Хай Пресвятая Катерина стелить Вам шлях до щастя, любові та родинної злагоди.

Хай Пресвятая Катерина на всіх життєвих шляхах буде Вам Провідницею, Заступницею, Порадницею і Цілителькою на Многая і Благая Літа.

На світлині: Наталя Литвиненко-Орлова.

Наталя ЛИТВИНЕНКО-ОРЛОВА.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Додаток:

До Святої Катерини

Свята Катерино, не тра дворянина.

Пошли українця, що любить свій двір.

Немає від нього добрішого сина.

І кращого батька немає, повір.

Свята Катерино, не треба дворянки.

На гербі чужому трава не росте.

Пошли українку, невтомну селянку,

Що вміє родити вкраїнських дітей.

Не треба дворянства, Свята Катерино.

За муки гарячі великі твої

На всіх перехрестях заклич Україні

Ту Долю, яка вже не зрадить її.

Антоніна Листопад.