Флаг Мурманской области22 липня 2003 року в Мурманськ приїхала відома українська письменниця Антоніна Листопад

"Про безсмертя - то кожного варто послухать.

Вартівницю в світах і в собі - не поруш.

Мироточить душа, що спізналася з Духом.

Є у всіх поколінь мироточиво душ".

Антоніна Листопад

22 липня 2003 року в Мурманськ приїхала відома українська письменниця, член Спілки письменників України, Лауреат премій імені Василя Стуса та Олени Пчілки, Дипломант шевченківського конкурсу за твір "Лицарська Голгота", автор книг "Сльоза любистку", "Біла Молитва Братика", "Євшан - Провидіння", "Покрова", "Свячена вода" - Антоніна ЛИСТОПАД.

23 липня на пароплаві "Клавдія Єланська" пані Антоніна разом з головою НКАУ Наталею Литвиненко-Орловою та юним членом мурманської укаїнської громади Сашком Шумлянським відбула на Соловецькі острови, де всі разом побували на екскурсіїї в Соловецькому монастирі.

З особливою увагою делегація оглянула експозицію-пам'ятку "СЛОНа" і розшукала кам'яну брилу, що колись покоїлась над прахом останнього кошового Запорізької Січі (Нової) Петра КАЛНИШЕВСЬКОГО - людини, котра об'єднала три століття нашої історії: народилася в 17 -му, жила в 18-му та померла у 19 -му століттях.

Нажаль, тепер ця унікальна пам'ятна брила є лише оглядовим експонатом на терені невеличкого музейного Некрополя, а сам прах легендарного кошового покоїться на старому монастирському цвинтарі, який у 1938 році був зруйнований більшовиками. Щоправда, на місці старого цвинтаря і досі помітні рештки стародавньої церкви, а також вціліло декілька аналогічних надгробних брил.

Учасники поїздки побували біля башти "Сушило" під муром якої знаходиться холодна келія, в якій відбував покарання наш легендарний кошовий. З зовнішнього боку башти при самій землі було чітко видно три таких келії. Певно, що якась із них - і є та сама…

Українською калиною та землею, що пані Антоніна привезла з України, освятили брилу та всі три келії через маленькі загратовані (але без скла) віконця. Розвіяли землю і на старому цвинтарі.

Під час Служби Божої в одній із церков Соловецького монастиря були запалені скоботні поминальні свічі: і по нашому легендарному Калнишу, і по невинно убієнним і закатованним нашим землякам. (В музейній експозиції "СЛОНа" нажаль відшукали тільки чотири світлини: Є. Плужника, В. Підмогильного, М. Зерова та Л. Курбаса). Але знаємо, що їх, невинно убієнних і закатованних, було дуже і дуже багато…Вічна їм пам'ять!!!

30 липня учасники поїздки прибули в Мурманськ. Вечером того ж дня відбулася творча зустріч Антоніни Листопад з украхнцями Мурманська. Пані Антонана поділилася враженнями про поїздку, прочитала відомі свої поезії, а також - тільки-но написані віршовані нотатки.

Після Мурманська пані Антоніна відбула в місто Петрозаводськ, щоб вклонитись могилам в сумнозвісному урочищі Сандормох.

Є підстави сподіватись, що незабаром побачить світ нова книга А. Листопад. Напевно, вона її так і назве "СОЛОВКИ".

"МОЯ СВІЧКА"

Дорога - дололит.

Дорога - горловина.

Ми всі - одна роса.

Ми всі - єдина Пам'ять.

Везу на Соловки лиш гілочку калини.

І ще - свою сльозу, яка розтопить камінь.

Дорога - через яр.

Дорога - через крівцю.

Тут - єднокровність спить.

Тут - оживає глина.

Везу на Соловки насіння чорнобривців.

Засію острів весь.

Хай пахне Україна!

Дорога полину.

Дорога - синьольону.

Є вишитий рушник.

На хрест і на сторожу.

Везу на Соловки Почаївську Ікону.

Початок і кінець, і середину Божу.

Дорога ця - печаль.

Дорога ця - і пісня.

Ми всі серед вогню.

Ми всі посеред льоду.

Ще свічку запалю

Душі своєї, звісно, -

На вічне на життя

Негаснучого Роду.

Антонина ЛИСТОПАД

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка