Виступає Петро Струк. Не стало «Почесного батька» українського товариства «Вербиченька»

Нижнєкамська міська національно-культурна автономія українське товариство «Вербиченька» сумує з приводу відходу у вічність «Почесного батька» і члена товариства Струка Петра Васильовича і висловлює щире співчуття родині Струків, його синам, онукам та численним друзям.

Петро Васильович народився в Новорічну ніч 1916 на Львівщині. В молоді роки був активістом української молодечої організації «Сокіл», згодом став членом ОУН, під час війни потрапив як остарбайтер до Німеччини. Там же в таборі познайомився з харків’янкою Людмилою Корженевською. Не бажаючи повертатися під сталінське сонечко, в 1944 року родина перебралася до Канади. Там зростали їх два сини Юрій та Олег. Розбудували Струки туристичне підприємство в Ніагара Фалс (поруч з водоспадом), згодом перебралися в Сант Кетрінс недалеко від Торонто. Людмила присвятила себе праці в суботніх школах з дітьми, Петро працював ленд девелопмент, будуючи житлові масиви на диких землях. Все свідоме життя родина Струків є активістами українського руху, який Петро Васильович довгий час очолював. На власні кошти і за власним проектом в місті Святої Катерини Струком збудовано український дім, одна з вуличок носить ім’я Struk Plaza. Навіть втративши улюблену дружину Людмилу, вийшовши на емеритуру і відійшовши від справ, маючи 93 почесні роки, Петро Васильович продовжував активно співпрацювати з українською громадою.

У особі пана Петра ми довгі роки мали надійного і вірного партнера, порадника й помічника. Завдяки його турботам, діти нашої громади завжди мали подаруночки до дня Святого Миколая, Різдва та Великодня. Він допоміг з українським вбранням для хорового колективу, завдяки його допомозі українська бібліотека «Вербиченьки» поповнилася унікальними виданнями, а Культурний центр експонатами. Завдяки йому інформації про діяльність нашої громади завжди були поширені на теренах української діаспори та у пресі Канади.

Втрата Петра Васильовича вразила до глибини душі нас, українців далекого для Канади Татарстану. Вічна й світла йому пам'ять!

Українське товариство "Вербиченька" 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Вірш Петра Струка:

Що є життя?

Життя – це вічна Божа таємниця.

Ніхто не знає, коли прийде його кінець,

Коли покличе нас Господь до себе

І дасть нам відповідно до наших заслуг вінець.

Одним він дасть вінець лавровий – слави,

Який веде до царства Божого – до неба.

А іншим дасть вінець тернистий,

Який веде там, де вже й казати не хочеться, не треба.

Бо споконвіку ми знаємо: вже так було,

І як було воно колись, так і тепер є.

Кожний з нас мусить у свій час умерти,

Хоч як довго він на цій землі жиє.

Бо життя – це наша нескінченна дорога,

Якою йдемо всі ми. А часу й годин,

Коли прийдеться нам цей світ лишати,

Це вже знає тільки Господь наш Бог один.

Бо Божий закон є святий, незмінний,

І сильний, твердий немов сталь-криця,

А коли приходить наш час відлітати,

Відлітаємо тоді, немов та жар-птиця.

І з собою ми не беремо нічого,

Жодних скарбів, ні багатство цього світу,

Лиш беремо наші гріхи щоденні,

Щоби зложити їх перед Господом до звіту.

А як маємо якісь діла й добрі,

Які коли в житті нашому зробили,

Це й буде наш скарб дорогий небесний,

За що у Бога ласки великої заслужили.

Петро Струк. Разом з колегами 

На світлинах: Виступає Петро Струк. Разом з колегами.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка