(З колекції Катеринодарської картинної галереї ім. Ф. А. Коваленка)

 

Напередодні відкриття V періодичної виставки художників при Катеринодарської картинній галереї у 1908 році газета "Нова зоря" піднесла своїм читачам сенсацію:

"...Днями отриманий лист від молодого київського художника, родича українського поета Т. Г. Шевченка Ф. С. Красицького (батько художника, Степан Антонович, був сином рідної сестри Тараса Григоровича Катерини. - Авт.) [1].

 

Цей останній обіцяє в найскоріший час для виставки, а також для продажу надіслати дві картини. Він же підносить для нашої галереї в дарунок портрет власної роботи свого великого діда, а також виявив свою згоду бути від галереї Ф. А. Коваленка представником у Львівському музеї ім. Т. Г. Шевченка" [2].

З листів Фотія Красицького Ф. А. Коваленку, засновникові Катеринодарської картинної галереї, випливає, що художник дійсно подарував музеєві портрет Тараса Шевченка, причому найвдаліший, на його думку, варіант. Більш того, він докладно, у деталях, розповідає історію створення цього доробку: як поставив метою всього життя написати найкращий портрет свого великого родича, як довго над ним працював, як шукав майстрів з літографії... На жаль, подарована музеєві гравюра не збереглася. У фондах Краснодарського художнього музею зберігається каталог Катеринодарської картинної галереї 1915 року. У ньому в розділі "Нові надходження", у підрозділі "Гравюри (чорні)" є запис під № 918: "Портрет Шевченка Т. Г. (Дарунок автора Красицького)". А в розділі "Фототипії" під № 675 зазначений Т. Г. Шевченко (без згадування автора). Відзначимо, що в каталозі галереї 1904 р. у "Літературно-археологічному відділі" у рубриці "Повні зібрання творів зразкових російських письменників" під № 50 числиться "Кобзар Т. Г. Шевченка. Київ, 1899".

Картини, надіслані художником до Катеринодару, не виправдали очікувань критики і публіки. Та ж "Нова зоря" у репортажі з виставки несхвально відгукнулася про його полотна: "Дорога в село" Ф. С. Красицького написана не цікаво: бліда і за змістом, і за виконанням. Слабко виконаний й інший його доробок "Просвітитель"" [3].

Однак Ф. А. Коваленко не порахувався з думкою журналіста і почав переговори з художником про придбання для галереї його картини "Дорога в село", про що свідчать листи Ф. А. Красицького. Оскільки вони не зуміли домовитися про ціну, картина була повернута авторові.

Не розташовуючи ні названими картинами, ні навіть їхніми репродукціями, ми можемо лише взяти до відому приватну думка оглядача. Зауважимо лише, що творча доля художника складалася неоднозначно. Початок його шляху в мистецтві нагадує казку з щасливим кінцем про бідного юнака з далекого села (у даному випадку це Зелена Діброва на Черкащині), що приїжджає у велике місто (у нашій історії - Київ) з торбинкою (своїх малюнків) і зустрічає розуміння й співчуття. Малюнки 15-літнього Фотія Красицького, незважаючи на їхню наївність, а може бути саме тому, зацікавили М. І. Мурашка, засновника Київської малювальної школи. Його наставником тут став М. К. Пимоненко. Прагнучи прилучити учнів школи до київської творчої еліти, М. І. Мурашко познайомив Фотія з Миколою Лисенком. Композитор запропонував починаючому художникові оформити його оперу-казку "Коза-дереза" для домашнього представлення. Режисером спектаклю була сама Леся Українка [4].

Заступником здібного учня малювальної школи стає М. В. Лисенко. На його гроші, а також коштом Київської української громади Красицький продовжує навчання спочатку в Одеській малювальній школі (1892-1894) у К. Костанди, потім в Імператорській Санкт-Петербурзькій Академії мистецтв (1894-1901) у І. Ю. Рєпіна, де він знайомиться з О. Мурашком, О. Сластьоном і Д. Яворницьким, стає учасником українського студентського гуртка. Під час канікул він виїжджає на етюди в рідну Малоросію. Враження від поїздок, спогадів дитинства знаходять висвітлення в перших його творах - "У найми", "У хаті сільського шевця" і, особливо, в ескізі картини "Гість із Запорожжя". Усі ці роботи він створює під пильною увагою І. Ю. Рєпіна.

Картина "Гість із Запорожжя" (1901, варіант - 1916, Національний художній музей України) є центральною у творчості художника. На полотні з'являється пасічник, колишній запорожець, що літнього дня у саду, у тіні дерев, пригощає гостя - козака-запорожця. Перед ними на землі розстелена скатертина з частуванням. Дружина хазяїна привела дівчинку і хлопчика, видимо онуків, щоб показати гостеві. Хлопчина у білій сорочці і шароварах зашарівся перед незнайомцем: колишній вояка уважно дивиться на нього. Напевно, і хазяїн і гість задумалися в цю хвилину про те, що хлопчик незабаром стане козаком, а виходить, захисником Вітчизни.

Натурою для картини послужив курінь у садибі сестер художника, у селі Козачому. Для образу гостя йому позував місцевий селянин Степан Кругляк, образ же старого пасічника був збірним.

Картина одержала схвалення Ради Академії художеств і критики. У 1905 році вона експонувалася на Першій всеросійській художній виставці у Львові. "Гість із Запорожжя" - один із кращих здобутків українського історичного живопису на козацьку тему. Це найвдаліша робота Ф. С. Красицького, його єдина завершена тематична композиція. Художник віддавав перевагу жанровим замальовкам із простим сюжетом - "Якби ви не пан" (1899), "Біля колодязя" (1900), "У свято" (1902), писав пейзажі рідного краю - "Село Кирилівка" (1901), "Хутір Хатки на річці Пслі (1898). Але основне місце в його дореволюційній творчості займають портрети. У 1903 році Фотій Степанович поселяється в Києві і створює портрети видатних діячів України - М. Старицького (1893), Лесі Українки (1904), Івана Франка 1907, 1914) та ін. У них він виявляє себе як художник-реаліст з імпресіоністичним ухилом.

Красицький довго і дбайливо створював свою Шевченкіану. Уперше він звертається до образа поета в 1895 році, продовжує його в портретах 1899-го, 1906-го, у 30-і роки робить ескізи картини "Шевченко в майстерні", а в 1940-му працює над картиною "Смерть Шевченка" (обидві залишилися незавершеними). В роки радянської влади художник викладає в Київському художньому інституті, продовжує писати портрети, пейзажі, композиції, але йому не вдається досягти рівня картини "Гість із Запорожжя" і створити що-небудь значніше, відповідне його талантові. І в цьому драма його творчої долі, що почалася так вдало.

Література і примітки

1.Фотій Степанович Красицький [12 (24). 08.1873, с. Зелена Діброва (тепер Черкаської обл.) - 2.06.1944, Київ] - внучатий племінник Т. Г. Шевченка, український живописець, графік, педагог, один із засновників Товариства діячів українського пластичного мистецтва.

2.Новая заря (Катеринодар). 1908. 8 березня. № 425. С. 3.

3.На V періодичній виставці картин // Новая заря. 1908. 27 квіт. № 464. С. 3.

4.Журавель А. Народний художник // Вісник-календар // www. Ukrinform. com.

З ЛИСТІВ ФОТІЯ КРАСИЦЬКОГО НА КУБАНЬ

У публікації нами збережені основні особливості орфографії і пунктуації листів Ф. С. Красицького. Публікатор висловлює серцеву подяку професорові В. К. Чумаченку за допомогу в текстологічній роботі над листами.

ЛИСТ № 1

[Без дати]

Високошановний Меценате Федоре Якимовичу!

Сього 11 лютого я мав честь одібрать од Вас листа, которим Ви запрошуєте мене буть експонентом улаштовуємої Вами вистави в г. Катеринодарі.

З Вашого поважаного листа видно, що Ви маєте на цім робить вплив артистично-малярською штукою "населенію в странє Кавказа" іменно я розумію Кубанщину, котру заселяють переважно наші люде українці, бо ж Катеринодар єсть осередок сього краю - Кубанщини. Якщо я Вашу думку вгадав, що Ви хочете послужить українському народу, українській ідеї на Кубанщині, то щиро вітаю Вас, Високоповажаний Добродію, бо разом з сим Ви також неминуче послужите й українській малярській штуці.

Я можу тепер послать на Вашу виставу дві свої картини розміром 1 арш. x ¾ арш. і 3 арш. х 11/2 арш. у коштовних золотих рамах; так как я своїх картин не продаю за малими винятками у приватні руки, то прошу уклінно Вас на відповідь, чи має музей і які кошти на закупку картин? Моя мета служить українській штуці і я з великою жертвою, навіть за четверть ціни продаю у українські музеї ніж куди інше. Досі закуплено моїх 5 картин у музей товариства ім. Шевченка у Львові, також я мав би за честь і для послуги української штуки буть представником у музеї Вашого Високоповажного імені в тім звичайно разі коли Ви б співчували такій ідеї.

Ціни на мої картини для музею мають буть такі: першої 200 карб., другої (пейзаж) 350 карб. (1).

В такім же разі я хочу вислать для Вашого музею як подарунок портрет моєї роботи мого діда і нашого славного поета Т. Г. Шевченка.

З повним поважанням до Вас художник Фотій Степанович Красицький.

Київ, Андреевский спуск, д. № 15, кв. 17.

Лист № 2

11. III. 1908

Киев, Андреевский спуск,

№ 15, кв. 17

Високошановний Федоре Якимовичу!

Вашого шановного листа од 2 марта с. р. одержав. Дуже мені приємно, що в Вашій Високошановній особі я найшов щирого чоловіка, який спочуває розвою артистичної рідної штуки і не тілько словом, але й ділом змагається ширити меж українським суспільством Кубанщини любов до рідної малярської штуки. Тим з більшою приємностію я радий запомогти Вам у Вашій справі і посилаю на Вашу виставу два своїх образи (картини) олійними фарбами. Дякую Вам від щирого серця за Вашу ласкаву запомогу висловлену у Вашому листі "дать моїм проізвєдєніям дорогу на Кавказі серед нашого рідного українського народу".

Посилаю тепер дві картини: жанрову "Просвітитель", яку я бажав би продати на таких умовах: для музея ціна 225 рубл., а для покупця з публіки 600 рубл. і пейзаж "Дорога в село" (Києвской губернії село Майданівка) для музея 350 рубл., а для стороннього купця 900 рубл.

На жаль заведення в оправу, упаковка і т. і. трохи спізнило висилку картин. Але я посилаю нарочито багажем, хоч воно і коштує значно дорожче, сподіваючися, що сі гроші не будуть пропащі, якщо, спасибі Вам, ся справа улаштується з Вашою запомогою, так як я того напевне сподіваюся задля обопільної користі і в інтересі Вашого музея і моїх власних.

Розпаковку ящика треба починати з теї сторони, на якій написано "верх". Вийнявши картини з осторогою, треба їх обтерти чимсь м'якеньким та чистим од пилу, а потім треба подивитись чи не покосилось полотно у рамі, та може ще треба буде підбить кілочки ззаду щоб полотно виправилось.

Портрет Шевченка сими днями вишлю.

По полученії картин прошу звістить, чи дійшли до Вас гаразд.

Бажаю Вам від щирого серця поспіху в Ваших культурних заходах, котрих не може не цінити високо кожний з нас українців.

Дай Боже щоб було більше таких щирих діячів на Вкраїні!

Глибоко поважаючий і щиро прихильний до Вас

Ваш Фотій Красицький.

P. S. При сьому посилаю багажную квитанцію.

Лист № 3

25. III. 1908 Київ

Високошановний Федоре Якимовичу!

Вашого шановного листа з повідомленням, що мої картини получені Вами в благополучному виді сього 23 Марта я одібрав, за що й дякую.

З приводу портрета Т. Г. Шевченка, котрого я послав для картинної галереї Вашого високоповажного імені, я мав Вам писать і ось тепер пишу, що такого портрета у продажі вовсі нема, а продається подібний до нього друкований літографською машиною. Сей портрет, якого Ви одібрали, єсть один із десяти оттисків, які зроблені були ручним способом, а не машинним з каменя, їх я сам на ньому рисував для літографії і через те іменно існує велика різниця меж сим десятком портретів і тисячами інших портретів, друкованих машиною. Надісланий Вам екземпляр через те саме єсть оттиск детальний, який передає усі переходи од світа к тіні м'яко, меж тим як звичайно друковані машиною портрети темніші відтінком на лиці, а разом з тим на ньому багато півтонів пропало. Коли я нарисував сей портрет на камені і хотів було усі оттиски робить ручним способом, то ні один майстер не захотів взятись за се діло, бо дуже було тяжко друкувати його руками. От через що случилося що я маю лишень тільки один десяток таких кращих портретів, призначених мною тілько для музеїв і якого я надіслав і Вам.

Взагалі такої великої літографії портрета ні з одного письменника нема. Я майже півтора року потратив на роботу портрета на літографському камені і коли скінчив, то навіть літографи спеціалісти з здивованням казали, що в нашому літографському ділі се найзначніша по технічним трудностям і художественному виконанню робота. Така заява спеціалістів звичайно мені була приємна, але я після друку остався все таки незадоволеним, бо друк машинним способом, як я сказав значно псував артистичну сторону діла, дякуючи не одній правда машині, а й майстрам, які керували машиною.

Я, як внук по прямій лінії від старшої сестри Тараса Григоровича, Катерини, поставив святим обов'язком жизні моєї виконати портрет свого діда Тараса, яко мога краще, сказать би ідеально, і от взявся за се діло, потратив на нього багато часу, але дякуючи нашим майстрам, печатникам, я побачив, що в Росії я не зможу дать такого портрета, якого я хотів і от тепер я знов роблю нового портрета Шевченка тілько вже у фарбах і видам його у найліпшій майстерні за границею. Це діло, звичайно, потребує значних коштів, а в мене їх бракує. Я разом з сим починаю видавництво дешевих картин для народа на українські теми. Позаяк для виконання сієї мети теж потрібні значні кошти, а се діло має велике культурне значення для нашого народа, то я навіть накинув на себе обов'язок учителювання в гімназії, аби, як кажуть, зібрати потрібний видавничий фонд, початок якого вже заснований тепер, завдяки запомозі нашого щирого українського мецената, який дав на се 500 карбованців. Опріч того я твердо вірю, що всякий культурний захід (стремленіє) на користь українського народу, напевно, встрітить щире співчуття також і з Вашого боку, яко відомого жертволюбивого діяча на сім полі, основателя одного з українських музеїв, і що Ви ласкаво виповните обіщане Вами реалізованнє продажу одної або обох з присланих мною на виставу картин, гроші з которих - дуже потрібний додаток до того видавничого фонду.

Бажаючи Вам від щирого серця найкращого поспіху у Вашому доброму і вельми корисному ділові для українського народа, прошу Вашого пробачення, як що я надав деякої турботи Вам з моєю власною справою по продажу картин.

Дякую ще раз заздалегідь за Ваші ласкаві відносини до мене.

Щиро прихильний до Вас і глибоко поважаючий

Фотій Красицький.

Публікація Т. Ю. Федіної

 

Вісник Товариства української культури Кубані” № 41

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка