Андрій Литвин, Петрозаводськ

Знайомимося із переможцем в номінації «Українець року у Росії»

Литвин Андрій Сергійович (*18 грудня 1956, станиця Слов'янська (нині м. Слов'янськ-на-Кубані), Краснодарський край) — географ, викладач, громадський діяч.

Дата народження 18 грудня 1956 Місце народження станиця Слов'янська, нині Слов'янськ-на-Кубані, Краснодарський край Національність українець Громадянство СССР→Росія Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет Галузь наукових інтересів суспільна (економічна та соціальна) географія Рід діяльності науковець, викладач, громадський діяч

1 Життєпис

1.1 Походження

Батько, Литвин Сергій Іванович (1919 — 2004), лікар-ветеринар, із хутора Штурмова Балка біля села Водяне Чутівського району Полтавщини, син селянина Литвина Івана Петровича та козачки Литвин (Гринь) Марії Сидорівни (загинула від голодомору 1933). Мати, Литвин (Сіпко) Зінаїда Андріївна (1929 — 2013), із села Архангельське Велико-Олександрівського району Миколаївщини, дочка репресованого у 1937 Сіпка Андрія Кононовича та Сіпко (Якушко) Тетяни Мусіївни.

1. 2 Дитинство та юність

Батьки Андрія одружилися 1954 у Харкові, де закінчували інститути, й з-за різних причин переїжджали: на Кубань приїхали із села Онгудай Горно-Алтайської АО у 1956, у 1957 поселилися в станиці Калніболотській, де в 1958 народився другий син Олексій і де брати пішли в школу[1]. З 1966 жили в Нальчику, де осіли родичі матері. З 1967 три роки родина прожила в Україні: рік у Полтаві в родичів батька, два — в селі Пришиб Кременчуцького району Полтавщини. Там Андрій отримав щеплення українською культурою[2]. У 1970 родина повернулася на Кубань, де в 1972 Андрій на відмінно закінчив 8 клас школи станиці Приазовської Приморсько-Ахтарського району, а в 1976, після майже чотирьох років навчання у технікумі молочної промисловості (нині харчових виробництв) станиці Вознесенської Лабінського району, отримав диплом техніка-технолога консервування молочних продуктів.

1. 3 Зрілість

Після двох років строкової служби в ГРВН (найбільше гранатометником у Шверіні), у 1978 поступив на географічний факультет Ленінградського університету, де з 1981 одночасно працював лаборантом. У 1980 одружився з Литвин (Наріжняк) Людмилою Володимирівною. З отриманням у 1983 вищої освіти за фахом “економічна та соціальна географія” почав викладати на кафедрі географії Карельського педінституту[3]. Після навчання у 1986 — 1989 в аспірантурі Московського педагогічного університету знову повернувся у Петрозаводськ[4]. У 1992 був експертом у питаннях геральдики і вексилології у Верховній Раді Карелії. Як ініціатор з 1995 бере участь в організації у Петрозаводську науково-практичних конференцій пам'яті академіка К. І. Арсеньєва. Одночасно з Карельським педагогічним ВНЗ, із середини 1990-х по 2012 викладав на економічному факультеті Петрозаводського університету  (ПетрДУ). У 1998 — 2000 вигравав регіональні конкурси РФФД на отримання грантів. У 2013 кафедру географії приєднано до ПетрДУ. У 2013 — 2015 працював перекладачем з російської мови на українську і навпаки в Слідчому комітеті та судах Карелії. З 2014 підробляє гідом. Має понад 200 наукових праць (у тому числі з українознавства). Керує науковою роботою (у тому числі з української тематики) студентів. Щорічно робить доповіді (у тому числі з української тематики) на наукових з'їздах і конференціях.

З 1983 — член Російського географічного товариства. Один із творців (у 1989) і керівників Асоціації Зелених Карелії. У 1992 разом із В. П. Фартушним й іншими став створювати Товариство української культури в Республіці Карелія, яке в 1993 було зареєстровано[5]. Одним із керівників цієї організації, яка тепер називається "Калина", залишався до кінця 2008. Був делегатом Конґресів українців Росії, делегатом і гостем Всесвітніх форумів українців[6][7]. Організатор і директор недільної (згодом суботньої) української школи "Рідне слово" (1993 — 1995). І в подальшому займався з дітьми. Вів курси української мови для дорослих. Щорічний учасник і організатор різних національно-культурних заходів. Щорічно на початку серпня разом з Л. Скрипниковою й іншими гостинно приймає українських прочан, вшановує пам'ять розстріляних у Сандармосі. У 2005 написав проект, який отримав грант Міністерства культури Карелії на організацію Фестивалю української культури у Костомукші. Написаний у 2006 проект отримав грант Адміністрації Президента Росії, й у 2007 відбувся Конґрес українців Карелії. У 2007 розробив проект, отримав грант Міннаца Карелії та провів Республіканський дитячий семінар “Святитель Миколай і діти”. Того ж року написав проект, який теж отримав грант Міннаца Карелії, та втілився вже у 2008 у книгу “Моя Карелия, моя Украина”. У 2009 створив і очолив Місцеву національно-культурну автономію українців міста Петрозаводська. Організував й очолив Карельське відділення Українського Конґресу Росії. На різних заходах продовжує відстоювати права українців і загальні права людини, вшановувати пам'ять загиблих під час голодоморів тощо. Багато разів виходив на мітинги демократів і одиночні пікети на підтримку України[8].

Є дочка Наталія і внучка Аліса.

2 Нагороди і відзнаки

За активну участь у Всеросійських переписах населення 2002 та 2010 нагороджен медалями. Редакцією сайту “Кобза – українці Росії” визнаний “Українцем року в Росії” 2016[9].

3 Захоплення

Шахи. Спів у створеному восени 1994 хорі “Українська пісня”.

4 Цитати

Головний редактор сайту «Кобза» В.А.Коломацький про Андрія Литвина:

«Андрій Литвин є самим послідовним і пломінним українським дисидентом у Росії. Він постійно і багато років  проводить одиночні пікети на захист політв’язнів, публічно протестує проти війни на Донбасі, підтримує контакти із регіональними політиками-дисидентами у Петрозаводську. Він є лідером зареєстрованої української організації у Петрозаводську.  Він також  відомий своїми науковими працями, присвяченими діапорі. Наша громада може гордитися таким яскравим і потужним діячем. Андрій Литвин  переміг в номінації  «Українець року у Росії».

5 Примітки

1. Ершова А. С верой по жизни // Карелия, № 4 (1577), 18 января 2007 http://www.gov.karelia.ru/Karelia/1577/19.html

2. Світлана Цема. Нашого цвіту — по всьому світу // Життя Пришибської громади. 22 серпня 2016 http://pryshybviddil.blogspot.ru/2016/08/blog-post_22.html

3. http://kspu-archive.petrsu.ru/kargeo/kafedra/sostav/litvin.htm

4. Литвин Андрій // Матеріяли до Енциклопедії Української Діяспори: 7 том (пострадянські країни) / відпов. за вип. Г. Скрипник, В. Євтух ; ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, Інститут соціології, психології та соціальних комунікацій Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, МАУ. К., 2013. 176 с. С. 56 — 57. https://docviewer.yandex.ru/?url=http%3A%2F%2Fwww.mau-nau.org.ua%2F_private%2Fvydannia%2Fdiaspora.pdf&name=diaspora.pdf&lang=uk&c=58b2a75c7fe3&page=96

5. Украинцы в Карелии // Карелия, № 112 (812), 9 октября 2001 http://www.gov.karelia.ru/Karelia/812/17.html

6. У Росії панує «колективний Путін» — українська екс-діаспорянка // Радіо Свобода. 20 Серпень 2016. http://www.radiosvoboda.org/a/27935625.html

7. Андрій Литвин: «Росіяни, як і українці, є різні, але серед них вище частка заражених імперськістю…» // Кобза — Українці Росії. 24 грудня 2016 http://kobza.com.ua/ukrajinci-v-rosiji/5444-andrii-lytvyn-rosiiany-iak-i-ukraintsi-ie-rizni-ale-sered-nykh-vyshche-chastka-zarazhenykh-imperskistiu.html

8. Валерий Поташов. Житель Петрозаводска провел пикет против войны на Украине // Черника. 14.10.2016 http://mustoi.ru/zhitel-petrozavodska-provel-piket-protiv-vojny-na-ukraine/

9. Визначено ім’я переможців в номінаціях «Кобзи» за 2016 рік // Кобза — Українці Росії. 30 січня 2017. http://kobza.com.ua/povidomlennja-redakciji/5463-vyznacheno-im-ia-peremozhtsiv-v-nominatsiiakh-kobzy-za-2016-rik.html

Відео:

04.08.2011. Петрозаводськ. https://www.youtube.com/watch?v=D4A94ryM3Cs

05.08.2016. Сандармох. https://www.facebook.com/aslitvin/videos/vb.100001908382095/1155948051145463/?type=3&theater

14.10.2016. Петрозаводськ. https://www.youtube.com/watch?v=qEgdtbE7KTM

Деякі українознавчі публікації:

$11.     Литвин А. Бути українцями в Карелії // Моя Карелія, моя Україна: Хроніка діяльності Карельської республіканської громадської організації «Товариство української культури «Калина» (Республіка Карелія, РФ), 1993–2008. Львів: Видавничий відділ «АРТОС» фундації «АНДРЕЙ», 2009. 128 с. С. 18–43.

$12.     Литвин А. С. Володіння українською мовою українцями Карелії // Украинская этничность в социокультурном пространстве России: Материалы Международной научной интернет-конференции, 24 мая–24 июня 2010 г. / Под общ. ред. Д. А. Черниенко. Уфа: Изд-во Уфимского филиала МГГУ им. М. А. Шолохова, 2011. 224 с. С. 155–167.

$13.     Литвин Андрій. Роль української діаспори Карелії у збереженні національної ідентичності // Українознавчий альманах. Випуск 8. Київ, 2012. 291 с. С. 253–256.

$14.     Литвин А. С. Почитание Т. Г. Шевченко в Карелии // II Международные Шевченковские чтения: сборник материалов / общ. ред. В.Я. Бабенко. Оренбург; Уфа: ИЦ Уфимского филиала МГГУ им. М.А. Шолохова, 2013. 200 с. С. 128–135. http://it-shevchenko.ru/index.php/component/abook/book/2

$15.     Литвин А. С. Взаимная туристская привлекательность Карелии и Украины // Северные туристские дестинации как основа развития туризма Северо-Западного региона. Труды V межрегиональной научно-практической конференции. Петрозаводск: КарНЦ РАН, 2014. 92 с. С. 74–78.

$16.     Литвин Андрій. Збереження української ідентичності в Росії початку XXI ст. (погляд з Карелії) // Українознавчий альманах. Випуск 15. Київ, 2014. С. 139–141.

Публикації в Internet:

Литвин А. С. 50 лет Карельского филиала Русского географического общества // География: Программа и тезисы научной конференции «К 150-летию Русского географического общества». Секция географии. Петрозаводск, 18—19 апреля 1995 г. Петрозаводск: КГПИ, 1995. 30 с. С. 8—10. Копія: КО РГО - kspu-archive.petrsu.ru

Литвин А. С. Географический взгляд на городские гербы Российской Империи // Социально-экономическое, духовное и культурное возрождение России / Третьи Арсеньевские чтения. Петрозаводск: Ин-т экономики КНЦ РАН, 2003. 509 с. С. 328—336. URL: http://praktika.karelia.ru/article/97

Литвин А. С. О Константине Ивановиче Арсеньеве и чтениях его имени // Приграничный регион в условиях интеграционных процессов и реформирования местной власти / Четвёртые Арсеньевские чтения. Петрозаводск: Ин-т экономики КНЦ РАН, 2005. 346 с. С. 10—17. URL: http://window.edu.ru/resource/765/68765/files/prigran_region.pdf

Литвин А. С. География православия // Православие в Карелии: материалы III региональной научной конференции, посвящённой 780-летию крещения карелов // Отв. ред. В. М. Пивоев. Петрозаводск: Карельский научный центр РАН, 2008. 439 с. С. 169—176. URL: http://textarchive.ru/c-1777744-pall.html

Литвин А. С. Украинская культура в Карелии // Краеведческие чтения: материалы III научной конференции (20 февраля 2009 г.). Петрозаводск: Национальная библиотека Республики Карелия, 2010. 218 с. С. 18—25. Электронный ресурс. Режим доступа: http://library.karelia.ru/library/uploadfiles/kch3_litvin_a.doc


На світлинах: Андрій Литвин, Петрозаводськ. Андрій Литвин під час пікету. Петрозаводськ, Карелія.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка