lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Хроніка Бібліотеки української літератури у Москві (другий реліз, 6 квітня 2016 р.)
Наталя Шаріна, директор БУЛ, у Таганському суді

Створення Бібліотеки (1989 р.). Перший період існування БУЛ (1989-2006). Історія тиску російської влади на  БУЛ та спроб її ліквідації (2006 – 2016). Переслідування і арешт Наталі Шаріної.

Бібліотека української літератури в Москві була відроджена 1989-го року (до того існувала у 20-40 рр. ХХ ст.), українськими активістами міста Москви. Не маючи можливості бути автономною структурою (як наприклад Національний Культурний Центр України в Москві, що знаходиться під патронажем Української держави), БУЛ від самого початку підпорядковувалася органам культури міста Москви. І якщо у демократичні 90-ті роки минулого століття цей патронаж допомагав бібліотеці в її існуванні в бюрократичному світі російської столиці, то з початком епохи тоталітаризму в Росії, підлеглість бібліотеки московській владі та розірваність зв’язків з українськими урядовими структурами, зробили БУЛ беззахисною жертвою російського державного свавілля. З 2006 року розпочалися примі утиски колективу бібліотеки.

Нижче наводяться найважливіші віхи протистояння БУЛ з російською владою та її найманцями-провокаторами впродовж останніх десятьох років. Хроніка ця надається як українською, так і російською мовами, дотримуючись мови тих документів, якою вона писалася свого часу.

Більшість документів подається за передруками з сайту «Кобза – українці Росії». Відкривши документ на «Кобзі», читач завжди зможе найти лінк оригіналу (якщо він ще зберігається в Інтернеті). Передруки в тексті цього документа виділені жовтим фоном.

Даний документ підготовано редакцією сайту «Кобза – українці Росії». Посилання на джерело обов’язкове.

Редакція планує оновлювати даний документ і робити його повторні публікації кожні шість місяців. Дана версія датована 6 квітня 2016 року. Ми відзначаємо роль нашого сайту в розповсюдженні інформації про БУЛ. Для прикладу - більшість матеріалів з цього дослідження зняті саме зі сторінок «Кобзи».

Важливо відзначити наше ставлення до директора БУЛ Наталі Шаріної. В час написання дослідження вона перебуває під хатнім арештом у надуманій кримінальній справі «про поширення екстремістської літератури в БУЛ», і ми підтримуємо її як політв’язня і сумлінного російського інтелігента. В той же час, ми правдиво пишемо про її позицію і роботу в БУЛ в 2006-2008 рр.

-------

Спонсор дослідження: Ліга українців Канади (Торонто).

Ініціатор і керівник проекту: головний редактор сайту «Кобза – українці Росії»Василь Коломацький (Канада).

-------

І. Початкова історія БУЛ від 1989 року.

Історія сучасної української бібліотеки в Москві починається у 1988 році, завдяки ініціативі української молоді українського походження — студентів та аспірантів московських вузів, молодих науковців. Саме у цей рік у московській кав'ярні «У Никитских ворот» на одній з перших зустрічей Українського молодіжного клубу й виникла ідея відродити українську бібліотеку.

Група ентузіастів звернулася через українські газети та журнали («Друг читача»«Літературна Україна»«Дніпро» та інші) до видавництв, бібліотек України, до книголюбів та всіх «щирих» українців із проханням надіслати українські книги для майбутньої бібліотеки. Одночасно вона, за підтримки голови Товариства української культури «Славутич», льотчика-космонавта СРСР Павла Поповича, попросила Головне управління культури Мосміськвиконкому відкрити в Москві українську бібліотеку. Начальник Калінінського районного відділу культури Москви К. М. Слєсарєва, запросила українців саме до центральної бібліотеки району, що мала гарне приміщення, і досить зручно розташованої. Було прийнято рішення відкрити при Центральній бібліотеці № 122 Калінінського району Москви (зараз — район Лефортово) Бібліотеку української літератури на правах відділу. Його очолила Є. Л. Бердникова (Білошицька).

Із жовтня 1989 року почали надходити перші українські книги. Щодня бібліотека одержувала декілька, а то й десятки посилок з книгами — від бібліотек і видавництв, культурних товариств, шкіл, від окремих громадян, починаючи зі школярів, які надсилали улюблені книжки та, можливо, не такі улюблені підручники, і закінчуючи бібліофілами з великим стажем, які дарували цілі бібліотеки з власними екслібрисами. Велика кількість книг та періодики надходила й від українців діаспори — з Австралії, Аргентини, Білорусі, Бразилії, Ватикану, Великої Британії, Естонії, Італії, Канади, Латвії, Литви, Німеччини, Польщі, Румунії, Словаччини, США, Франції, Хорватії, Чехії, Югославії. Треба відзначити, що в цей час пересилка поштою в СРСР коштувала відносно дешево.

Видатну і визначальну роль в створенні бібліотеки відіграв москвич Юрій Григорович Кононенко, який був фактичним організатором всього процесу, при цьому, працював на громадських засадах. Однією з форм роюоти були «суботники», на які запрошувалися активісти для роботи із надісланою літературою.

Урочисте відкриття Бібліотеки відбулося 17 грудня1989 року в читальному залі Центральної бібліотеки № 122 Калінінського району Москви на шосе Ентузіастів, 20. У цьому приміщенні Бібліотека працювала до початку 1991 року; потім, до серпня 1993 року, — у бібліотеці-філії № 124 на Ухтомській вул., 21; а до середини 2000-х — у бібліотеці-філії № 147 на Велозаводській вул., 11/1. У травні 2006 року Бібліотеці надані приміщення в новій будові в районі Мар'їна Роща, за адресою вулиця Трифонівська, 61/1 (станція метро«Ризька»), де вона розміщується й досі.

Значну допомогу в комплектуванні фонду у 1989–91 роках надали й бібліотеки Російської Федерації. Зокрема, понад 400 книг передав відділ літератур мовами народів СРСР Центральної міської бібліотеки Москви імені М.О.Некрасова. Значну частину видань було отримано з обмінних фондів Російської державної бібліотеки, Державної історичної бібліотеки та бібліотеки Центрального будинку літераторів. Сотні книг та літературно-художніх часописів було передано радою з питань української літератури Спілки письменників СРСР.

У 1994 році на прохання новоствореної Бібліотеки української літератури в Москві працівники бібліотеки Львівського державного університету імені Івана Франка розшукали та повернули до Бібліотеки української літератури в Москві ті видання, що вцілілі з 1949 року, після ліквідації старої БУЛ (українська бібліотека існувала у Москві з 20-х років і мала назву «Центральная украинская  библиотека Москвы»). Із 1994 року Бібліотека стала постійним учасником найбільшої в Україні книжкової виставки-ярмарку —Форуму видавців у Львові.

У подальшому комплектування фондів Бібліотеки здійснювалось переважно шляхом придбання літератури (коштом міського бюджету Москви), а також безоплатного передання літератури бібліотеками та видавництвами України, дарунків громадських організацій та приватних осіб. Міжнародний фонд «Відродження» у 1997 та 1999 роках передав Бібліотеці велику кількість українських музичних компакт-дисків, а також книжкових видань, що вийшли за його підтримки.

Протягом багатьох років постійну допомогу Бібліотеці надавали Публічна бібліотека імені Лесі Українки м.КиєваЛьвівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника НАН УкраїниНаціональна бібліотека України імені В. І. ВернадськогоНаціональна парламентська бібліотека УкраїниНаціональна бібліотека України для дітейДержавна бібліотека України для юнацтва, бібліотека Української Правничої Фундації, об’єднання «Укркнига». Систематично надсилали свої нові книги в дарунок Бібліотеці видавництва «Каменяр»«Либідь»«Мистецтво». Неоціненною є й допомога пошти України, зокрема Київського поштамту та державного підприємства «Преса», а також Державної фельд'єгерської служби України в організації передплати української періодики та доставці книг, газет та журналів до Москви.

У новому приміщенні БУЛ на Трифонівській вулиці є власна конференц-зала (з окремим входом), вона вміщує до 120 осіб. У ній проходили зібрання клубів при Бібліотеці — «Пісенні вечорниці», клуба-студії «Слово», історико-культорологічного клубу «Родичі-Велика родина», а також зустрічі з українськими поетами й письменниками. Для російськомовних, що бажають вивчити українську мову, при Бібліотеці в квітні 2009 року створені мовні курси.

Інтерв’ю для «Радіо Свобода» Юрія Кононенка, одного з організаторів Бібліотеки.

Библиотека появилась в 1989 году, но сама идея возникла годом раньше. Собственно говоря, это перестройка в Советском Союзе. В 1988 году появились два первых украинских общества не только в Москве, но и в России в целом — это общество украинской культуры «Славутич», которое объединяло всех людей, независимо от возраста, и практически одновременно с ним - Украинский молодежный клуб. И вот на одной из встреч украинского молодежного клуба в Москве и возникла такая идея - создать украинскую библиотеку. Причем в тот момент, когда она возникла, никто не знал, что такая библиотека в Москве была, работала с 1918-го по 1938 год.

Поскольку было много молодежи, которая хотела читать украинские книги, газеты и журналы (это было достаточно острое время, и все хотели получать информацию, а интернета тогда еще не существовало), эта идея оказалась плодотворной, и она практически сразу, начиная с конца 1988 года, стала реализовываться. Мы тогда сделали акцию: во многих популярных на то время украинских газетах и журналах дали объявление, что есть такая идея в Москве - создать украинскую библиотеку, и мы просим всех, кто может, поделиться книжками. Сейчас это уже невозможно себе представить, но тогда в день приходило от 50 до 100 посылок. Практически за два-три месяца все возможные площади, которые находились в нашем распоряжении, были завалены посылками, и их разбор занял продолжительное время. Сразу встал вопрос, где это можно сделать, потому что с самого начала была такая идея, что эта библиотека не должна быть общественной.

Было реальное понимание того, что в силу неразвитости гражданского общества в Советском Союзе ни общество «Славутич», ни молодежный клуб не могли бы содержать такую библиотеку. Поэтому с помощью тогдашнего главы общества «Славутич», летчика-космонавта СССР Павла Поповича мы обратились в Московский городской комитет партии, который возглавлял Борис Ельцин, с просьбой поддержать такую идею и рассмотреть возможность выделения в одной из библиотек Москвы помещения для того, чтобы она начала работать. Как ни странно, это было практически моментально поддержано. Руководитель библиотечной системы одного из районов Москвы на собрании, где обсуждался этот вопрос, сказала, что хочет это сделать.

Этот вопрос был практически сразу решен, мы получили сначала очень небольшую комнатку в этой библиотеке. С весны 1989 года библиотека начала работать, люди могли приходить читать газеты и журналы, два раза в неделю можно было брать книги на дом. Официально она была открыта 17 декабря 1989 года. Библиотека была уже российской государственной, то есть московской, но на правах отдела, и в этом качестве она пребывала аж до 2000 года.

Через некоторое время, видя, что очень много людей интересуется, приходят, читают, руководство той же библиотечной системы, где мы имели помещение, поняли, что этой маленькой комнаты не хватает, и библиотека перешла в другую библиотеку в том же районе. Но там уже было лучше - больше помещение, больше условий, можно было хранить книги в хранилище. Все это время мы ставили вопрос о том, что нужно создать отдельную библиотеку.

Изучая историю, архивы, некоторую литературу, мы раскопали, что такая библиотека в Москве была, называлась «Центральная украинская библиотека Москвы». Почему «центральная»? Потому что сразу после революции было несколько таких библиотек. Очень много украинцев работали в Москве на заводах и фабриках. Поскольку большевики поддерживали политику колонизации, они в первые годы советской власти поддерживали национальные движения, считали, что массы нужно просвещать на родном языке, и таких библиотек было очень много. Центральная библиотека была в городском подчинении, находилась прямо в центре Москвы, около Моссовета на Тверской улице. Ее конец был очень печальным. В 1938 году эта библиотека была ликвидирована, а заведующий - репрессирован.

Еще 11 лет, до 1949 года библиотека уже как отдел оставалась в том же помещении, а потом переехала в другое место. В библиотеке, которая является ее преемником по помещению, мы нашли некоторые очень интересные документы, в том числе, свидетельствующие о том, что даже во время Великой Отечественной войны украинским читателям в Москве выдавались книги. В 1949 году этот отдел был окончательно ликвидирован, потом такой библиотеки в Москве не было.

Это знание придало нам моральных сил в нашей борьбе. Мы писали очень много обращений к тогдашнему мэру Москвы Юрию Лужкову и к президенту РФ Борису Ельцину. В 2000 году была создана библиотека как отдельная структура, а не как отдел, хотя она и продолжала находиться в том же помещении, то есть в одном помещении было две библиотеки — обычная московская и не совсем обычная украинская. Одновременно правительство Москвы решило вопрос о том, что выделить помещение — это было очень трудно. Было принято решение разместить эту библиотеку на первом этаже во вновь строящемся здании на Трифоновской улице. Открытие библиотеки в этом помещении состоялось в 2006 году. С 2006 года библиотека находится на Трифоновской, 61.

Джерело: http://www.svoboda.org/content/transcript/27432110.html

В 90-х роках в Бібліотеці проводилися числені зустрічі громади, відзначалися історичні річниці, виступали історики, презентувалися книги і картини художників. Дух бібліотеки був творчим. Одним із організаторів таких зустрічей був москвич Василь Коломацький(у 1996 р. емігрував до Канади). Зокрема, у 1994-95 роках він організував наступні зустрічі: з правозахисницею Ларисою Богораз, з депутатом Моссовєта Віктором Кузіним, вернісаж художника Ігоря Сукманського, а також провів власну зустріч із громадою. У 90-х роках зустрічі в БУЛ проводилися досить вільно і не викликали запитань у місцевої влади.

ІІ. Хроніка протистояння.

__________________________________________________________

2006 рік

В 2006–2007 роках здійснювався тиск і перевірка працівників бібліотеки. Працівники бібліотеки заявляли про переслідування їх з боку ФСБ. Початок тиску влади на бібліотеку.

2006 рік, листопад.

28-30 листопада 2006 р. За три дні, з 28 по 30 листопада в Бібліотеці української літератури в Москві Рухом молодих політичних екологів Підмосков'я «Мєстниє» було проведено два пікети. (Принаймні, так гордо написано на сайті «Мєстних», насправді, пікет був один, але «молоді політичні екологи» швидко засвоїли радянську звичку приписок). Рядові його учасники, за віком, школярі та студенти, погано розуміли, куди прийшли, на питання відповідати відмовлялися, фотографувати себе забороняли, вимагаючи акредитацію. Зате кілька активістів зажадали у керівництва Бібліотеки засудити рішення українського парламенту про Голодомор 1932-33 років, і тим самим продемонструвати свою лояльність.

28 листопада о 17.30 біля входу у великий зал Бібліотеки з боку вул. Трифоновської з'явилася організована група підлітків і молоді в кількості близько 100 чіл., з емблемами руху «Мєстниє» і плакатами «Вам не посварити два братерських народи», «УНА-УНСОвський набрід терпіти не може наш народ», «Москва – не притулок для сепаратистів». Співробітники міліції повідомили журналістів, що пікет дозволений префектурою Центрального адміністративного округу. Працівники бібліотеки спробували поговорити з рядовими учасниками пікету. Це були школярі у віці 15-17 років, але з'ясувалося, що вони не знають, біля якої установи проводиться пікет, не можуть пояснити мети свого перебування біля бібліотеки. Троє "дорослих" модератора пікету забороняли хлопчиськам розмовляти з журналістами і працівниками бібліотеки. Правда, організатори пікету, що так і не назвалися, пояснили, що, за їхніми відомостями, у бібліотеці збираються лімоновці та українські націоналісти. На питання, на яких заходах нібито подібного роду вони були присутні, було отримано відповідь, що особисто вони на них не були присутні. Молоді люди поводилися дивно, від конкретної розмови ухилялися, не дозволяли проводити відео- і фотозйомку пікету, вимагаючи «акредитації». Дітей, учасників пікету, запросили пройти в Бібліотеку і взяти участь в "Українському музичному салоні", але вони мовчки згорнули оформлення, вишикувалися в колони та пішли убік станції метро «Ризька».

У зв'язку із ситуацією навколо Бібліотеки української літератури в Москві голова реґіональної громадської організації «Українці Москви», заслужений працівник культури Росії та України Вікторія Скопенко та співголова Об'єднання українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії українців Росії Валерій Семененко звернулися з відповідними листами до керівників міських і федеральних органів влади.

Джерела: http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/1653-mjestnoje-poljuvannja-na-vidom.html

http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/1665-rezonans-na-provokaciju.html

http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/1779-bul-bula-je-i-bude.html

__________________________________________________________

2007 рік

У 2007 роціЮ.Г.Кононенкові,одному з найстаріших і найбільш професійних працівників бібліотеки, що був одним з ініціаторів її створення наприкінці 1980-х років, та автором книги про історію Бібліотеки, було відмовлено у продовженні трудового контракту. Кононенко на момент звільнення завідуваввідділом російської україніки. Незадовго до цього з біблотеки звільнилися семеро співробітників-українців.2007 року в бібліотеці також було проведено значне оновлення фондів, у результаті чого було списано багато українських видань, передусім періодичні видання українських громад Росії.

2007 рік, березень. 

Листи та звернення проти дій московського уряду стосовно єдиного в Російській Федерації державного закладу української культури.

№ 01с/33                                                          09.03.2007

Мэру Москвы господину Лужкову Ю.М.

Уважаемый Юрий Михайлович!

Как нам стало известно, Комитетом по культуре Москвы планируется реорганизация единственной в Российской Федерации Библиотеки украинской литературы в библиотеку народов России, что, как нетрудно догадаться, будет означать фактическую ликвидацию украинской библиотеки, второй раз в ее истории. На сотрудников Библиотеки оказывается давление.

Украинская общественность Москвы выражает возмущение подобными планами и действиями и обращается с требованием прекратить их.

Как известно, на воссоздание Библиотеки украинской литературы, ликвидированной в 1938 году, ушло 18 лет напряженной работы украинских общественных организаций совместно с государственными органами Москвы. Огромными усилиями книголюбов, жителей Москвы и Подмосковья, при участии украинских организаций всей России сформирован единственный в нашей стране уникальный библиотечный фонд.

В Постановлении Правительства Москвы отмечено, что Библиотека создана "в целях создания условий для развития национальных культур в Москве и организации свободного доступа к информации и литературе на украинском языке". В новом помещении, то есть в нормальных условиях, Библиотека открылась менее года назад, 26 мая 2006 г. Во время открытия городскими руководителями высокого уровня было сказано много правильных слов о важности воссозданной московскими властями Библиотеки украинской литературы. Еще раз благодарим Вас за это решение и создание прекрасных условий для Библиотеки украинской литературы.

Тем более непонятным является то, что сейчас происходит вокруг Библиотеки. Получается, что учреждение культуры, созданное для пропаганды толерантности, чтения и книги, кто-то пытается сделать разменной монетой сиюминутных политических взаимоотношений, либо, о чем говорят многие члены украинских организаций, предметом имущественных интересов, связанных с благоустроенным помещением Библиотеки в центре Москвы.

Были бы признательны за внимательное рассмотрение данного обращения.

С уважением

Сопредседатель Объединения украинцев России и Федеральной национально-культурной

автономии украинцев России          В.Ф. Семененко

Председатель РО организации "Украинцы Москвы"          В.И. Скопенко

Заслуженный работник культуры России, Заслуженный работник культуры Украины.

Подібні звернення були відправлені також на адресу Президента Росії В. В. Путіна, та Президента України В. А. Ющенка.

Джерелаhttp://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/1789-ni-faktychnij-likvidaciji-biblioteky.html

http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/1779-bul-bula-je-i-bude.html

Квітень-травень 2007 р.

Почався поступовий, планований владою, розвал Бібліотеки. Було призначено нового директора Наталю Шаріну, яка на момент призначення не знає ні української мови, ні української культури та літератури, і власне, є чужою для української справи, що прямо демонструє в перші два роки свого правління. За два місяці з БУЛ звільнилося 7 співробітників. Почалося цькування завідувача відділом російської україніки Юрія Григоровича Кононенка, одного з небагатьох висококваліфікованих фахівців, що залишилися, який витратив два десятиліття свого життя на створення бібліотеки, збирання книжкового фонду, а також відповідав за підписку на українську періодику для всіх бажаючих москвичів.

Із планів роботи бібліотеки вилучено Український історичний лекторій, припинено передплату для читачів на українську періодику, під загрозою організація передплати для самої Бібліотеки, поточне комплектування українськими книгами. Народний колектив «Українська хорова капела»  попереджений про неможливість проведення репетицій у майбутньому в концертному залі Бібліотеки. Майже відверто ведуться розмови про те, що взагалі бібліотека не повинна співпрацювати з українськими організаціями.

11 травня 2007 р. При перетині державного кордону російські митники вилучають у Юрія Кононенка, завідувача відділу російської україніки Бібліотеки та першого заступника голови Об’єднання українців Росії, для проведення експертизи 28 відеодисків з українськими культурологічними програмами, 2 флеш-карти з резервними базами даних Бібліотеки та ксерокопію статті Василя Коломацького (Канада)«Ні – убивствам і розправам!»з газети «Літературна Україна» (у статті йде мова про нерозлідувані убивства українських активістів у Росії). Перед експертами ставиться питання – чи немає у вилучених матеріалах ознак порушення авторського права або «чи не відносяться інформаційні продукти до таких, що пропагують націоналізм, фашизм, чи не мають вони антиросійської або націоналістичної спрямованості?». 29 травня експерти дають на всі ці питання негативну відповідь, митниця дозволяє ввезення цих товарів та предметів в Російську Федерацію.

Звернення Комісії Людських і Громадянських Прав Світового Конгресу Українців до Президента Росії

Глубокоуважаемому господину Владимиру Путину, Президенту Российской Федерации, Москва.

Глубокоуважаемый господин Президент!

Мы обращаемся к Вам по делу досмотра личных вещей заместителя председателя Организации украинцев России (ОУР), председателя Библиотечного совета Библиотеки украинской литературы в Москве (БУЛ), члена нашей Комиссии Юрия Кононенко, осуществленного 11 мая с.г. представителями Федеральной Таможенной службы в помещении Володарского таможенного поста.

Все факты проведенного досмотра подробно изложены в официальном обращении Юрия Кононенко к ФТС, которое прилагается. Наша Комиссия, не отрицая право ФТС на досмотр личных вещей граждан при пересечении границы, желает обратить Ваше внимание на следующие факты:

1) Досмотр проводился при усиленном составе группы (три таможенника и сержант милиции), тогда как обычно досмотр проводится одним таможенником.

2) В частных разговорах таможенники подтвердили, что тщательный досмотр проводился по указанию сверху. При этом очевидно, что за Юрием Кононенко проводилось слежка еще из Киева, поскольку был известен номер рейса,  вагон и купе его следования.

3) Удивительно, что досмотр личных вещей занял целых 6 часов и, при этом, так и не был закончен. Некоторые материалы, в частности публикация статьи членов нашей Комиссии об убийствах украинских активистов в России, были изъяты для дальнейшей экспертизы.

4) Пребывая в помещении ФТС Володарского таможенного поста, Юрий Кононенко, согласно закону, подал официальное заявление в ФТС с просьбой сообщить ему о результатах досмотра. К сожалению, до сего времени он не получил официального ответа, хотя установленный законом двухнедельный срок уже истек.

Отметим, что Юрий Кононенко является одним из руководителей Объединения украинцев России, широко известным энтузиастом украинской книги и одним из создателей Библиотеки украинской литературы в Москве. Напомним также, что на протяжении последнего года активно нагнеталась конфликтная ситуация вокруг Библиотеки украинской литературы в Москве, очевидно с целью ее закрытия. В этом принимали участие, как некоторые чиновники Правительства Москвы, так и члены подмосковного молодежного политически - "экологического" движения "Местные".

Исходя из приведенной совокупности фактов, мы считаем, что, во-первых, неизвестные силы задействовали ФТС в целях оказать дальнейшее давление на Библиотеку украинской литературы в Москве и ее работников. В данном случае имеет место попытка усложнить доставку украиноязычных материалов в фонды Библиотеки. Во-вторых, мы считаем, что за фактом изъятия копии публикации статьи КЧГП "Нет — убийствам и расправам!", посвященной не расследованным убийствам украинских активистов в России, кроется попытка  власти России скрыть позорную правду об этих трагических событиях, которые продолжают происходить и по сей день (последнее убийство датировано декабрем 2006 года). Напомним, что президент ВКУ Аскольд Лозинский в марте этого года обратился к Вам с письмом по делу об убийствах и нападениях на активистов, но ответа так и не получил. Все это лишний раз свидетельствует о равнодушии власти России в этом деле.

Мы требуем защитить БУЛ и ее работников от незаконного давления некоторых представителей российских властей, возвратить Юрию Кононенко его личные вещи, предоставить согласно закону официальный ответ из ФТС о результатах экспертизы его личных вещей.

Мы желаем Вам успеха в Вашем служении на благо всех народов Российской Федерации.

Искренне Ваши,

проф. Юрий Даревич,

председатель КЧГП

Василий Коломацкий,

председатель Комитета по делам украинской диаспоры в России

Джерела: http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/1904-bul-bula-je-j-bude.html

http://kobza.com.ua/svitovyj-kongres-ukrajinciv/2068-pro-jurija-kononenka.html

5 липня 2007 р.

Звернення До прогресивної громадськості Російської Федерації.

Комітет з Національної премії України ім. Тараса Шевченка глибоко стурбований подіями, що відбуваються в Москві навколо Бібліотеки української літератури.

Можна було би вважати це внутрішньою справою Росії, якби не те, що «точкові» удари по Бібліотеці тісно пов’язані з численними антиукраїнськими публікаціями в російській періодиці, замахами на життя та вбивствами національно свідомих українців – громадян Російської Федерації. До цієї низки подій долучилися також провокаційні дії державних органів Росії щодо видатних діячів української культури, яким заборонено в’їзд до Російської Федерації.

Цей малопривабливий контекст змушує нас апелювати до  сумління тих, кого ми, українські діячі культури, вважаємо нашими друзями, колегами і однодумцями в справі захисту громадських прав і свобод, відстоювання самобутності й національної ідентичності кожної культури, зокрема в Російській Федерації та в Україні.

Сподіваємося на Ваші рішучі дії щодо захисту українського центру культури в столиці Вашої держави. Віримо в те, що спільними зусиллями нам вдасться захистити унікальну українську інституцію та забезпечити можливість її нормального функціонування з користю не лише для москвичів, а й представників усіх народів Вашої багатонаціональної Батьківщини.

Роман ЛУБКІВСЬКИЙ, Марія МАТІОС, Іван ДРАЧ,

Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, Іван МАРЧУК, Борис ВОЗНИЦЬКИЙ,

Павло МОВЧАН, В’ячеслав БРЮХОВЕЦЬКИЙ, Ігор РИМАРУК,

Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ.

Джерело: http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/1939-dva-zvernennja-na-zahyst-ukrajinskoji-biblioteky.html

Жовтень 2007 р. 

Як стало відомо українській громадськості, здійснена чергова спроба зруйнувати діяльність Бібліотеки української літератури в Москві.

Незаконно та безпідставно з Бібліотеки звільнено одного з її засновників (ще наприкінці 1980-х років), заступника голови Об’єднання українців Росії, голову Товариства шанувальників української книги, завідувача відділу російської україніки Юрія Кононенка, який є одним з найстаріших та найпрофесійніших її працівників, автором книги про історію Бібліотеки.

Звільнення Ю. Кононенка, рівно як і попередні звільнення - нібито за власним бажанням - ще семи працівників-українців, на думку КЛГП СКУ (тодішній керівник професор Юрій Даревич), однозначно свідчать про задум повної руйнації Бібліотеки, створюваної протягом двох десятиліть колективом її співробітників, читачів, російської та української громадськості. Свідченням цього також є поступове розмивання профілю діяльності установи, прийом на роботу осіб, які також не знають української мови та культури*.

* Довідка: На цей момент серед працівників Української бібліотеки у Москві було декілька сумнівних осіб, які, як тепер, з часом здається, мабуть були агентами відповідних державних структур, з метою збирання інформації та влаштування потім організованих провокацій проти українського руху в Москві. А саме:москвич Богдан Безпалько, у майбутньому керівник маріонеткової пропутінської  Федеральної національно-культурної автономії «Українці Росії», яка створювалася з метою розвалу справжнього незалежного українського руху в Росії, і Сергій Сокуров (про антиукраїнську діяльність Сокурова в бібліотеці див. нижче, а тут ми наведемо лише один лінк із зразком україноненависницьких писань цього діяча-українофоба, що стосується діяльності української бібліотеки: «Вiть-вiть-вiть, тьох-тьох-тьох, а-я-я, ох-ох-ох…»).http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/2163-vit-vit-vit-toh-toh-toh-a-ja-ja-oh-oh-oh.html

 Незрозуміло, хто зацікавлений у створенні напруги та громадського збурення довкола Бібліотеки, покликаної слугувати справі поширення знань, порозуміння та міжнаціональної злагоди.

Джерела: http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/2067-rujnacija-prodovzhujetsja.html

http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/2071-ukrajinska-biblioteka-jak-fata-morgana.html

http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/2109-nam-neobhodymo-rodnoe-slovo.html

Листопад 2007 р.

Звернення Посольства України в РФ Щодо ситуації навколо Бібліотеки української літератури в Москві.

В ряді електронних засобів масової інформації України та Російської Федерації порушується питання щодо ситуації, яка складається навколо Бібліотеки української літератури в Москві.

Як відомо, Бібліотеку було відкрито 26 травня 2006 р. рішенням Уряду Москви відповідно до спільного Плану дій Україна-Росія на 2005-2006 рр.

Зараз Бібліотека – найбільший у Російській Федерації бібліотечний комплекс, який має зібрання сучасної української книги, створений з максимальним врахуванням сучасних технологій та устаткований новітнім обладнанням. Це – єдина загальнодоступна спеціалізована бібліотека, мета якої – знайомити читачів з літературою та іншими документами українською, російською та іншими мовами, з літературою про історію, політику та культуру України.

Посольство України в РФ з самого початку створення Бібліотеки надавало великого значення цьому осередку культури і всіляко сприяло наповненню його фондів новинками українського книговидання та технічному забезпеченню, організації та проведенню літературних і культурно-мистецьких заходів тощо.

У значній мірі тому, що Бібліотека стала одним з провідних центрів українського культурного життя у російській столиці сприяла активна участь у її діяльності української діаспори.

Разом з тим, викликають занепокоєння численні заяви українських громадських організацій щодо негативних тенденцій в діяльності Бібліотеки української літератури, які за їх оцінками, виникли останнім часом та потребують особливої уваги органів державної влади.

З огляду на це, Посольство звернулося до Міністерства закордонних справ РФ та Уряду Москви з відповідними зверненнями та сподівається на виважене і об’єктивне вирішення питань діяльності Бібліотеки української літератури.

16 листопада 2007 р.

В рамках Історичного лекторію у Бібліотеці української літератури в Москві повинна була відбутися презентація нових українських книжкових видань, присвячених трагічним подіям Голодомору в Україні. Презентація планувалася в рамках заходів, організованих Посольством України в РФ, за участю авторів та упорядників книг "Розсекречена пам'ять. Голодомор 1932-1933 років в Україні в документах ҐПУ-НКВД", "Казнь голодом" Семена Старіва - свідоцтво очевидця трагедії в селі Вергуни на Черкащині (російською мовою) та інших.

Яким же було здивування читачів та членів української громади, які прийшли на захід, коли вони побачили на дверях Бібліотеки оголошення, що її зачинено "з технічних причин". На запитання одного з читачів, що це за технічні причини, було отримано відповідь - "пожежна безпека".

Джерела: http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/2119-negatyvni-tendenciji-potrebujut-uvagy-derzhavnoji-vlady.html

19 листопада 2007 р. 

Прес-служба реґіональної громадської організації «Українці Москви»

Розгром української бібліотеки Москви вступив у нову стадію. Як повідомили о 10.45 надійні джерела, за наказом директора Бібліотеки Наталії Шаріної повністю знищено унікальний газетний фонд Бібліотеки. Це зроблено без складання будь-яких актів, як того вимагають нормативні документи. В знищенні фонду приймали участь Наталя Шаріна та Богдан Безпалько.

У фонді зберігались річні комплекти українських газет українською та російською мовами за 1988-2006 роки: «Демократична Україна», «Правда Украины», «Голос України», «Урядовий кур’єр», «2000», «Сегодня», «День», «Дзеркало тижня», «Літературна Україна», «Культура і життя», «Комуніст», «Товариш», «Українське слово», «Досвітні вогні», «Критика», «Молодь України», «Україна молода», «Народна газета», «Освіта», «Шлях перемоги», «Факты и комментарии», «Спортивна газета» тощо. Знищено також окремі раритетні примірники українських газет ХІХ-ХХ століть, газети української діаспори Росії та інших країн, що зберігалися у відділі російської україніки, примірники часопису «Український огляд», який видавався багато років російським та українським публіцистом Олександром Руденком-Десняком.

Газетний фонд Бібліотеки був складовою частиною її загальних фондів і дбайливо збирався протягом двох десятиріч за допомогою українських організацій Росії та державних установ України, Посольства України в Російській Федерації.

Як повідомляють очевидці, злочинну акцію було проведено рано-вранці, до приходу на роботу співробітників-українців. Шаріна та її заступник Богдан Безпалько особисто вантажили газети на автомашину, яка вивезла їх у невідомому напрямку.

Всі ці комплекти газет відсутні у будь-якій іншій бібліотеці Росії, значна частина з них являє собою історико-культурну цінність державного значення для Російської Федерації.

Українська громадськість розглядає цю акцію як відвертий антиукраїнський шабаш, виключний прояв агресивної неповаги по відношенню до української культури та українців. Зовсім невипадковим видається і те, що нищення фонду бібліотеки відбулося лише за два дні після невдалої спроби «молодих євразійців» розгромити виставку, присвячену Голодомору в Україні.

Чи зупинить хтось середньовічних варварів?

Джерела: http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/2123-dvi-tochky-zoru-na-pytannja-pro-gazety.html

http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/2136-pro-doganu-vitaliju-krykunenku.html

http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/2143-shchob-sady-vyshnevi-ne-cvily.html

http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/2157-pro-zustrich-v-urjadi-moskvy.html

18 грудня 2007 р.

Владимир Путин направил Президенту Украины Виктору Ющенко ответное послание по вопросу о деятельности в Москве Библиотеки украинской литературы.

Его Превосходительству господину В.А.Ющенко, Президенту Украины.

Уважаемый господин Президент,

Согласен, что взаимодействие России и Украины в гуманитарной области является очень важной составляющей стратегического партнерства наших стран. И состояние дел в этой сфере – наглядный показатель общей динамики двусторонних отношений.

В то же время именно на этом направлении у нас, к сожалению, в последнее время возникли существенные разногласия. Причём «инициатива» исходит не из Москвы. Речь идёт, прежде всего, о своеобразной трактовке украинской стороной событий нашей общей истории, героизации сотрудничавших с нацистами военных преступников, развязанной в ряде регионов Украины «войне» с историческими памятниками и захоронениями советских воинов-освободителей, усиливающейся дискриминации русского языка, деятельности, направленной на раскол Украинской православной церкви. Эти недружественные шаги уже омрачают атмосферу отношений между нашими государствами. Более того, они могут нанести серьезный ущерб двустороннему сотрудничеству на различных направлениях.

Что же касается выраженной Вами озабоченности по поводу положения дел в Библиотеке украинской литературы в Москве, то, как свидетельствует дополнительное изучение вопроса, какихлибо оснований для беспокойства нет. Хочу отметить, что правительство Москвы создало по сути образцовое учреждение культуры, в полной мере отвечающее культурным, образовательным и информационным запросам проживающих в российской столице украинцев. Причём буквально в последнее время значительно увеличилось число граждан, пользующихся услугами Библиотеки, существенно расширена её культурная программа. Более того, Библиотека серьёзно помогает литературой украинским общинам и в других городах Российской Федерации.

Уверен, что правительство Москвы, оказывающее всестороннюю поддержку этому очагу украинской культуры в центре столицы, способно и впредь самостоятельно решать возникающие там проблемы и проводить соответствующую кадровую политику. При этом исходим из того, что Библиотека должна быть ориентирована исключительно на культурологическую деятельность и работать на благо укрепления атмосферы доверия между народами России и Украины.

Важно, что при Библиотеке действует наблюдательный совет из числа активистов украинских общественных организаций. В него входит и представитель Посольства Украины в Российской Федерации. Идя навстречу пожеланиям украинской стороны, правительство Москвы готово расширить данную структуру за счёт включения в нее видных представителей культуры.

Надеемся, что и украинская сторона, в свою очередь, проявит должное внимание к учреждениям русской культуры на Украине. Нас, в частности, весьма беспокоит судьба Русского культурного центра во Львове, ставшего объектом регулярных нападений со стороны националистов. Причём ни один из многочисленных актов вандализма в отношении этого центра так и не был раскрыт местными правоохранительными органами. Уверен, что Ваше заинтересованное участие в данном вопросе поможет нормализовать ситуацию вокруг русской общины во Львове, что, безусловно, будет способствовать укреплению взаимопонимания между нашими странами.

Предлагаю дополнительно ориентировать соответствующий Подкомитет возглавляемой нами Российско-Украинской межгосударственной комиссии на оперативную проработку и решение всех возникающих в этой чувствительной сфере проблем, а также подготовку предложений по укреплению культурно-гуманитарного сотрудничества.

Хотел бы также привлечь Ваше внимание к одобренному 22 ноября с. г. Советом глав правительств СНГ проекту Решения Совета глав государств СНГ об объявлении 2008 года Годом литературы и чтения в Содружестве. Реализация этого Решения призвана содействовать дальнейшему развитию библиотечного дела и национальных литератур, сотрудничеству в сфере книгоиздания, книгообмена и взаимного перевода в СНГ. Рассчитываем, что Украина присоединится к этой инициативе, способствующей взаимообогащению литературных контактов между нашими странами и предусматривающей проведение важных культурно-образовательных мероприятий на пространстве Содружества.

С уважением,

Владимир Путин

18 декабря 2007 года.

Джерела: http://www.kremlin.ru/events/president/letters/26578

http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/2165-vidpovid-prezydenta-rosiji-prezydentu-ukrajiny.html

http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/2223-pro-planovu-qzachystkuq-biblioteky.html

Лютий 2008 року.

Прес-служба реґіональної громадської організації «Українці Москви»:

Хто і навіщо розпалює непотрібні пристрасті навколо Бібліотеки української літератури в Москві?

Таким питанням начебто б стурбувалася на минулому тижні московська «Литературная газета», що помістила на цілу шпальту статтю якоїсь Інни Кущової. Хто ховається за псевдо по Зігмунду Фрейду — (NN «у кущі! у кущі!») — і гадати нема чого: чиновницьке замовлення показує ріжки в кожнім абзаці недбало зліпленого опусу. На це вказують і бездарно-компілятивний стиль його, і безапеляційний тон, і відверто-безвідповідальна деза, і небажання, що простежується в рядках, хоч би задля пристойності поміркувати, а що ж насправді сталося в бібліотеці.

А відбулося, як відомо, те, що от уже рік, як керувати туди приставлена директриса, що була призначена в березні 2006 р. цю бібліотеку «перепрофілювати», тобто закрити. Оскільки громадськість і розсудливі державні мужі Бібліотеку тоді дружно відстояли, і «перепрофілювати» не вийшло, залишена навіщось (?!) керувати Бібліотекою української літератури призначенка-ліквідатор, природно, відчула себе «не у своїй тарілці». Ще б пак: прийшла ж начебто бібліотеку поховати, а тут — не похорони, а весілля доводиться справляти вприсядочку... Втім вона була  залишена своїми господарями для виконання зрозумілої лише їм «місії». А як при цьому довелося потерпати колишнім співробітникам Бібліотеки української літератури, котрі опинилися поруч з новою (колишнього керівника змусили піти) директрисою, що зовсім не знає ні цієї літератури, ні мови, і, як показав час, зуміла протиставити себе не лише колишньому колективу, але й  українській громадськості, яка довгі роки збирала цю бібліотеку, й звісно ж не лишалася байдужою до її долі. (Дійшло навіть до того, що заступник директриси Безпалько намагався розігнати збори читацького активу БУЛ, а керівників громадських організацій, які їй не сподобалися, директриса  пригрозила оголосити «персонами нон грата» і не пускати в бібліотеку, заборонила Українській народній хоровій капелі м. Москви, яку очолює  голова регіональної громадської організації «Українці Москви», проводити тут репетиції, перетворивши найбільший зал бібліотеки в прокатний майданчик для  концертів, що не мають, як показують програми заходів, майже ніякого тематичного зв'язку зі спрямованістю бібліотеки, з українською  культурою та музикою...)

То ж чи дивно, що абсурдне й провокаційне по своїй суті кадрове призначення і зв'язані з ним  зміни в БУЛ сприйняті читацькою громадськістю і як пряма образа української культури, літератури  і, нарешті, громадянської, національної та й просто людської гідності. Більша частина знаючих справу фахівців змушена була залишити Бібліотеку української літератури, тієї літератури, в якій новий керівник — абсолютний дилетант. А тепер у знак протесту Бібліотеку тихо відмовляються відвідувати і деякі читачі. Поки що — тихо, поки що — деякі...

І як би не заспокоювали нас чиновники від московської культури, що, мов, «все хорошо, прекрасная маркиза!», і як би не сприяли їм у цьому соромливі автори статті «з кущів» у «Литературной газете», написаної під лукаву чиновницьку диктовку, конфліктна ситуація в Бібліотеці українській літературі залишається нерозв’язаною доти, поки  нею керує нинішня директриса. Бо ж причина цього конфлікту — не в міжособистісних стосунках із кількома співробітниками, що залишаються тут від колишнього колективу, не у вигаданих «Мєстнимі» «фактах» нібито «вихваляння антиросійських політиків і літераторів» у стінах БУЛ, не в «підступності» звільненого з бібліотеки фактичного її засновника Ю. Г. Кононенка. Причина — у професійній невідповідності директора самому профілю Бібліотеки української літератури, як він визначений постановою уряду Москви про створення БУЛ, її статутом, самою природою її фондів, історією формування бібліотеки. Хіба не очевидно, що в цій установі мало бути просто бібліотекарем? Важливо ще й знати та любити красне письменство, історію, культуру, представлену в БУЛ — єдиній, до речі, на всю Росію державній цільовій установі культури, спрямованій на задоволення духовних запитів українського населення. Невже не можна вирішити тут кадрове питання насправді по-державному, мудро, виважено, з урахуванням  думки читацької громадськості?

Саме це пропонували і пропонують уряду Москви представники читацької громадськості БУЛ, Об'єднання українців Росії, об'єднання «Українці Москви», сотні тверезомислячих людей у Росії, Україні, інших країнах світу, що щиро вболівають за долю бібліотеки та відгукнулись на наші звернення.

На жаль, їхні конструктивні пропозиції як і раніше залишаються без відповіді.

Більш того,  Бібліотека української літератури «укрепляется» сумнівними кадрами типу автора дрімучих і образливих українофобських писань Сокурова, який принизливо висловлюється про українську  культуру, літературу, мову, історію, державність... Хіба подібне призначення відповідає справедливій вимозі Президента Росії В.В. Путіна про те, що «Бібліотека повинна бути орієнтована винятково на культурологічну діяльність і працювати на благо зміцнення атмосфери довіри між народами Росії та України». І як розуміти у зв'язку з цим появу в планах бібліотечних заходів таких суто політичних і неоднозначно сприйнятих багатьма тем, як політичне русинство, боротьба  з українським націоналізмом тощо.

«Літературна газета» з чиєїсь подачі пише про вигадані нібито антиросійські акції в БУЛ. Але ж редакція могла б і перевірити факти, і тоді з'ясувалося б, що не було тут згаданої в статті «виставки «Голодомор», протестувати нібито проти якої приїжджали в листопаді 2006 р. двома автобусами «Мєстниє». А проходила в спокійній доброзичливій атмосфері цілком академічна зустріч російських і українських істориків, що спільно обговорювали трагічну сторінку нашої історії і шукали консенсус у поглядах на трагедію голоду в 1933 р. Де ж тут спроба «посварити два братерських народи», що ставиться у провину бібліотеці? Так само як не було в бібліотеці і згаданих гнівно в статті «публічних читань», присвячених  ювілею  поета Є. Маланюка, а була скромна книжкова виставка, що представляла  для шанувальників його творчості книги з фонду БУЛ. До речі, твори цього видатного художника слова не раз публікувалися й у перекладах російською мовою (журнал «Дружба народов», антологія «Украинская поэзия. Из века в век» тощо). Не було на Трифоновській, 61 і згаданих у статті «Литературки» «виставок пам'яті Степана Бандери, Симона Петлюри, інших войовничих націоналістів». Хоча література про цих неординарних українських національних діячів, звичайно, у бібліотеці є, і її також потребує зацікавлений російський читач. Кому і навіщо потрібно лукавити?

Мимоволі закрадається і міцніє підозра, що під завісою боротьби з фантомними, вигаданими нібито націоналістичними проявами в минулій діяльності  БУЛ, в  окремі заходи, що там проводяться сьогодні, поволі  цілеспрямовано впроваджуються  елементи реальної  антиукраїнської пропаганди, що в ній, як видно з Інтернет-публікацій, уже досить активно проявили себе такі їхні автори,  як Безпалько і Сокуров. Чому наша бібліотека — установа культури — повинна ставати майданчиком для навколополітичних протиукраїнських ігрищ цих сумнівних «бібліотекарів»? Хіба для цього вона створювалася?

Читацький актив бібліотеки, який збирав її фонди починаючи з 1989 р., Об'єднання українців Росії, РГО «Українці Москви» наполягають на  збереженні суто культурологічного профілю цієї установи культури як Бібліотеки української літератури.

Чому ж їхні кількаразові звернення до влади залишаються без відповіді?

І чи не в такому ставленні керуючою бібліотекою влади, її глухоті до громадської думки і здорового глузду, у фактичному прикритті порушень, що кояться в бібліотеці (поміж них — розгін і утиск кваліфікованих кадрів, розмивання визначеної постановою уряду Москви і бібліотечним статутом  специфічної спрямованості БУЛ, варварське знищення у листопаді 2007 р. цінних комплектів газетних видань, фінансові порушення тощо), нарешті, у національній безтактності — найочевидніша і головна, коренева причина, що «розпалює  непотрібні пристрасті навколо Бібліотеки української літератури в Москві»?

Але про це в статті «Литературной газеты» — чомусь ні єдиного слова! Про що ж тут мова?

Якщо буквально слідувати логіці винесеного в заголовок статті сакраментального питання «Хто і навіщо розпалює...», то, по очевидному авторському недомислію вийде, що це (у порядку черговості) — ...мало не Президент РФ В. Путін і Президент України В. Ющенко, які обмінялися листами, де було порушено і питання про БУЛ. Потім йдуть українські ЗМІ, у яких нібито «почалася кампанія на тему» БУЛ...

І лише наприкінці  третього розділу величезної статті, до речі,  багато в чому безоглядно здертого з більш ніж річної давнини рапортів про сумнівні пікети проти БУЛ на сайті так званих «молодих політичних екологів Підмосков'я» «Мєстниє», згадується про «лиходіїв» з числа керівництва Об'єднання українців Росії і реґіональної організації «Українці Москви», а потім «серед стурбованих» (от слівцем яким пришили!) називаються і українська національно-культурна автономія Мурманської області, Томська реґіональна громадська організація «Центр української культури «Джерело» «і багато інших». Була б «Литературная газета» по-справжньому зацікавленою в об'єктивному висвітленні теми, то могла б додати до того «чорного списку» ще десятки «стурбованих» долею Бібліотеки організацій і багатьох громадян Росії та України — відомого московського літературознавця, лауреата Національної премії України імені Т.Г. Шевченка Юрія Барабаша, секретаря правління Спілки письменників Росії, перекладача Володимира Середіна, й імена понад трьохсот представників читацького активу БУЛ, які підписали звернення до влади з проханням об'єктивного розгляду ситуації, що склалася в БУЛ, а ще — численних відомих українських і російських письменників, діячів науки і культури...

Замість аналізу  непростої теми — незугарно зшита білими нитками, повна  підтасувань, перекручень, неточностей і облудних домислів компіляція, недбало скроєна (причому без належних у таких випадках посилань!) з текстів брошури про історію БУЛ (автор її, до речі, викривається нещадно в статті — Ю. Кононенко), запозичених на сайті «Мєстних» «переможних реляцій» про торішні набіги озброєних отрутохімікатами «політекологів» на БУЛ і, нарешті, далеких від об'єктивності  бюрократичних записок, піднесених редакції з канцелярських загашників, автори яких, видно,  не завдавали собі клопоту ні тверезими розмірковуваннями, ні муками сумління, безсоромно удаючись до відвертої брехні, підтасування та фальсифікації.

Що ж, регулярно виступаючи в якості азартного політичного оцінювача непростих процесів, що відбуваються в сучасній Україні, «Літературна газета» от уже кілька років фактично нічого не пише власне про українську літературу, мистецтво, культуру. Не замовляли? Схоже, що і публікація про Бібліотеку української літератури з «непотрібними пристрастями навколо» неї  — лише політична «заказуха», з дуже і дуже дурним «душком».

Не задихніться, добродії кустови! Відкрийте вікна. І очі. І вуха.

Як ніяк  за вікном у вас - Хохловський провулок, куди, кажуть, недавно переїхала «ЛГ». Мабуть, топоніміка таки зближує? - Бодай щоб краще лупити без розбору великим калібром по Бібліотеці українській літературі… «Авось!?»

Прес-служба реґіональної громадської організації «Українці Москви»

11 лютого 2008 р.

Джерело: http://kobza.com.ua/polemika/2255-pro-tryfonovsku-61-z-hohlovskogo-provulka.html

__________________________________________________________

2009 рік

У 2009 році Юрієві Кононенку російські прикордонники не дозволили повернутись додому в Москву з України, мотивуючи це порушеннями останнім російського законодавства.Разом із бібліотекою під переслідування потрапили найбільші об'єднання українців Росії:Федеральна національно-культурна автономія українців в Росії(ліквідовано24 листопада2010р.) таОб'єднання українців Росії. Офіційними підставами ліквідації об'єднань називають порушення статуту та політичну діяльність, спрямовану проти офіційного курсу Росії.

Травень 2009 р.

Офіційні власті заборонили в’їзд на територію Росії заступнику голови ОУР Юрію Кононенку, який мав українське громадянство, але з дитинства постійно проживав у Москві і мав там родину. До Юрія Кононенка члени українського Росії руху можуть ставитися по-різному, але це факт, що саме він був засновником БУЛ і заступником Голови ОУР Олександра Руденка-Десняка. Він же очолював Інформаційну службу ОУР. Штучний відрив такого міцного апаратного працівника як Юрій Григорович Кононенко сильно вдарив по кадровому потенціалу як ФНКАУР, так і ОУР. На проведенні чергового Конгресу українців Росії було поставлено знак питання.

Заместитель председателя Объединения украинцев РФ обвинил россиян в разрушении украинской библиотеки в Москве и думает, что пострадал за свои слова.

Первый заместитель главы Объединения украинцев России, гражданин Украины Юрий Кононенко связывает свое объявление персоной нон-грата в России с событиями вокруг украинской библиотеки в Москве, сотрудником которой он был. Об этом он сказал в эфире 5 канала. Кононенко рассказал, что его не пустили в Россию во время пограничного контроля в поезде на станции Брянск. "Во время пограничного контроля сотрудница пограничной службы РФ взяла паспорт, сверила с книгой, которая у них есть, и объявила, что мне запрещен въезд", - сказал он. Кононенко отметил, что он ехал в Москву на юбилей отца, который проживает в столице России. Также в Москве живут жена и дочь Кононенко. Говоря о причинах такого решения, он заявил: "Поскольку я не совершал никаких криминальных действий или административных поступков, не нарушал правила регистрации в России, не имею никаких невыполненных обязательств перед страной, и не делал никаких публичных заявлений, то я связываю это с событиями, которые произошли два года назад вокруг украинской библиотеки в Москве". "Начиная с конца 2006 года, и особенно это 2007 год, библиотека была разгромлена. Она была разгромлена не неизвестными лицами, а это был реализован план", - считает Кононенко. "Я не хочу сказать, что это сделано властью, но план состоял в том, чтобы всех людей, которые создавали ее 20 лет, в том числе меня, отстранить, т.е. уволить, а сейчас там преимущественно работают люди, которые не знают украинского языка", - рассказал он. Кононенко считает, что "это отражает современное состояние российской элиты по отношению к Украине и украинской культуре". Он добавил, что после инцидентов с библиотекой никаких официальных объяснений дано не было, "а неофициальные были такие, что плохо, что очень много книг об УПА". Напомним, первого заместителя Объединения украинцев не пустили на территорию России 10 мая. В то же время, Кононенко жил на территории РФ с 1961 года. Решение не пустить Кононенко российские пограничники никак не мотивировали. Объединение украинцев России уже заявило о политическом преследовании одного из своих лидеров. В конце 2007 года украинские организации обратились к тогдашнему президенту РФ Владимиру Путину с просьбой защитить Библиотеку украинской литературы в Москве. В частности, в том году состоялось несколько хулиганских нападений на украинскую библиотеку, более того, ее пытались закрыть. Активисты украинских организаций также заявили об уничтожении уникального газетного фонда библиотеки. Библиотека украинской литературы возобновила свою работу в Москве 17 декабря 1989 года. В 2000 году московским правительством было официально создано государственное учреждение культуры "Библиотека украинской литературы". В 2004-2006 годах за счет средств инвестиционной программы Москвы были проведены работы по упорядочиванию помещений нового здания, благодаря чему библиотека получила помещение общей площадью 607 квадратных метров. В настоящее время библиотека - единственный в Российской Федерации государственный украинский библиотечный комплекс.

Джерело:

http://ru.tsn.ua/ukrayina/odnogo-iz-liderov-ukraintsev-rossii-ne-pustili-v-moskvu-iz-za-biblioteki.html

-----

Примітка редактора:Потрібно відзначити, що після трьох років роботи в колективі БУЛ, її директор Наталя Шаріназмінила погляди на роль української бібліотеки в культурному полі російської столиці, а також особисто стала більш прихильною до української громади. З цього моменту вона почала захищати БУЛ від тиску влади, виявивши ліберальні тенденції і принциповість, притаманні кращій російській інтелігенції. Ця зміна стала помітна у 2010 році. Можна припустити, що Наталя Шаріна, спілкуючись з українською інтелігенцією, краще зрозуміла Україну, її культуру і прагнення її народу. За таку зміну позиції влада почала жорстоко мститися особисто саме їй. В майбутньому на неї чекали розправи, побиття, хатній обшук, арешти і суди, багатомісячний хатній арешт, заборона користуватися інтернетом і відкрита кримінальна справа. Її особиста позиція  стала предметом захоплення у діаспорі і предметом публікацій преси, як в Україні, так і у Росії.

Фактично Наталя Григорівна Шаріна, не будучи публічною особою, і не бажаючи для себе такої ролі, довела,що навіть в умовах конфронтації між урядами, на особистому рівні між українцями і росіянами можливі розуміння і взаємна повага. Таким чином, в 2010-2015 рр Наталя Шаріна в певній мірі перетворилася на символ дружби, доброї волі і здорового глузду в україно-російському діалозі, в якому ці тенденції, з відомих причин, були відсутні. Її моральний приклад на українців важко переоцінити.

__________________________________________________________

Події 2010-2011 років

18 грудня2010року преса повідомила про порушення кримінальної справи за фактом розповсюдженняксенофобськоїлітератури в Бібліотеці української літератури. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BA%D0%B0_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8_%D0%B2_%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B2%D1%96 - cite_note-5Однак пізніше з'ясувалося, що директора бібліотеки Наталію Шаріну правоохоронці про це не повідомляли і жодних перевірок не було. Правоохоронці також заперечили факт порушення кримінальної справи, адже органи для цього не мали підстав.

21 грудня2010р. в пресі повідомлялося про здійснення обшуку бібліотеки співробітниками ФСБ Росії, а також вилучення ряду книжок. Основною причиною вказувався пошук літератури екстремістського та антиросійського характеру.https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BA%D0%B0_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8_%D0%B2_%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B2%D1%96 - cite_note-8 Пізніше інформацію про обшук заперечили у МВС Росії.https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BA%D0%B0_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8_%D0%B2_%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B2%D1%96 - cite_note-9 Джерело агентства УНІАН у бібліотеці не змогло ані підтвердити, ані спростувати факт проведення обшуку; водночас мобільні телефони керівника бібліотеки та її заступників були вимкненими, а службові — не відповідали.

23 грудня2010р. було здійснено обшук та вилучено понад 50 книг для психолого-лінгвістичної експертизи, серед яких книги про митрополита Андрея Шептицького, дітература проОУН-УПА, діяльність руху «Пора», а також примірники газет «Нація і держава»«Шлях перемоги» та «Українське слово».

24 грудня2010 року відбувся новий обшук, в ході якого було вилучено жорсткі диски з комп'ютерів бібліотеки, а також читацькі квитки. Бібліотеку було опломбовано і закрито.

12 січня 2011 р. у Міністерстві закордонних справ України повідомили, що БУЛ відновила роботу в звичайному режиміhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BA%D0%B0_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8_%D0%B2_%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B2%D1%96 - cite_note-12.

У липні 2011 року кримінальна справа була припинена з огляду відсутності складу злочину.

 24 грудня 2010 р.

В Москве закрыли единственную украинскую библиотеку

После обыска единственная на территории России Библиотека украинской литературы в Москве опечатана и закрыта

Об этом сообщила директор этого учреждения Наталья Шарина

По ее словам, 24 декабря в библиотеке состоялся обыск, в результате которого были изъяты жесткие диски из компьютеров, а также читательские билеты.

Директор подчеркнула, что обыск проводили на основании соответствующего постановления следственного отдела по борьбе с экстремизмом Центрального административного округа МВД России по городу Москве Павел Тимофеев иАцамаз Багдаев.

Кроме того, Шарина сообщила, что эти сотрудники МВД России во время ежегодного вывоза мусора из библиотеки - старых буклетов, вывесок, стульев - с участием российских телеканалов: Первого канала и Вестей пытались подбросить в этот мусор принесенные с собой издания.

По словам Шариной, сначала Тимофеев пытался положить эту литературу на книжные полки внутри библиотеки, однако после того, как это заметили сотрудники, и «выгнали его из здания», он бросил сверток в мусоровоз.

Директор библиотеки также сообщила, что после того, как сверток достали из мусора, сотрудники МВД закрыли его в автомобиле.

По словам директора, после этого был составлен протокол, куда была внесена вся эта информация, позже на место прибыла замначальника Управления культуры Центрального административного округа Москвы Оксана Гришина.

Директор библиотеки подчеркнула, что следователи вели себя неподобающе и угрожали ей. В частности, они заявляли: «Вы ухудшаете свое положение».

Шарина сообщила, что в понедельник намерена по данному факту обратиться в прокуратуру и службу собственной безопасности МВД России.

Отвечая на вопрос, с чем связаны такие действия российской власти против Библиотеки украинской литературы, Шарина сказала: «Это не связано со зданием. Это связано с чем-то серьезнее - с последними событиями в Москве (с беспорядками на Манежной площади). президент России сказал бороться с экстремизмом и национализмом - вот они и борются».

Напомним, 23 декабря отдел по борьбе с экстремизмом МВД России изъял из Библиотеки украинской литературы в Москве более 50 книг для проведения психолого-лингвистической экспертизы.

Джерела: http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/3665-zakryttja-biblioteky-ukrajinskoji-literatury-u-moskvi.html

http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/3667-bul-i-slovo-nacionalizm.html

http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/3774-shcho-prylyplo-do-ruk-kolyshnogo-bibliotekarja-sokurova.html

Елена Мариничева о репрессиях против украинской библиотеки в Москве.

Вернулась я с Трифоновской (м."Рижская", здесь расположена единственная в России Библиотека украинской литературы).

Держитесь, друзья мои, за стол или за стул или что там подвернётся под руку. Трудно представить более абсурдистский сюжет. Но – по порядку. Узнав, что библиотеке "дело шьют" (см. предыдущую запись), я созвонилась с давними моими знакомыми Натальей Шариной (директор) и Виталием Крикуненко (заместитель директора) и отправилась к ним ("Елена Владиславовна, телефоны прослушиваются, приезжайте сюда, здесь и поговорим", – сказала мне Наталья).

Оговорюсь сразу. Библиотеку никто не опечатывал, она просто пока что временно закрыта для читателей (так решили сами сотрудники по согласованию с департаментом культуры).

Наученная директором, я позвонила в дверь и постучала в окно. "Их закрыли, – веско сказал мне проходящий мимо солидный дядечка и сурово добавил – Они хранили и распространяли экстремистскую литературу. По радио только что объявили". "Ну надо же!"- отозвалась я (надеюсь, всем понятно, почему я не стала объяснять дядечке, что не считаю украинскую литературу экстремистской?:)

Вы, наверное, подумали, что всё дело в "украинском национализме", в котором, мол, обвиняют библиотеку? А вот и нет. Поводом к первому визиту милиционеров послужила информация, что-де "неизвестные распространяют в библиотеке... буклеты и книжки с заголовками, призывающими убивать чеченцев, дагестанцев и других нерусских" – отсюда: www.pda.mk.ru/incident/article/2010/12/19/553319-plevok-v-litso-militsii.html

Знаете, надо видеть работников библиотеки (женский состав) и контингент её читателей (изысканные пожилые дамы, книгочеи и проч.), чтоб представить себе всю бредовость подобных сообщений! Тем не менее обыск при участии семи здоровяков-милиционеров и двоих понятых 21-го декабря состоялся. Правда, никто почему-то не искал "листовки против дагестанцев". Менты набрали в компьютерном каталоге слова: "УПА", "национализм", "Повстанческая армия" и потребовали, чтоб им выдали книжки, в которых встречаются эти слова. В присутствии понятых книги запаковали и увезли. Какие? Например, два экземпляра книги Авторханова "Империя Кремля" (справка из Википедии об авторе: "Абдурахма́н Гена́зович Авторха́нов (1908-1997) – историк-советолог, писатель, публицист и общественный деятель, доктор политических наук, член Союза Писателей СССР, почётный гражданин Чечено-Ингушетии"). Смешно получилось с книгой Стецько "Твори" ("произведения" – укр.). "Твори"? Так это значит "твари"?Это он так про нас?!! – гневно вскричал мент. Ясно, что "Твори" тоже увезли.

Между 21-м и 25-м сотрудники библиотеки бегали в поисках адвокатов, обращалисьза помощью в департамент культуры (там ничего не знали, ничего объяснить не могли – и до сих по не могут), в Общественный совет (его возглавляет московская поэтесса Лариса Васильева – тоже ничего не знает и чем всё это объяснить – не понимает). А 25-го "гости дорогие" пришли опять. На этот раз в Постановлении об обыске значилось примерно следующее (со слов Шариной): " обыск проводится в связи недопустимостью хранить в библиотеках саентологическую литературу". Думаю, можно не уточнять, что о Роне Хаббарде в ходе очередного перетряхивания бумаг никто и не вспомнил. На этот раз менты забрали жёсткие диски из компьютеров и формуляры всех читателей.

Даю справку. В России есть "Федеральный список экстремистских материалов". Он составляется Минюстом на основании решения судов (и никак иначе!). Понятно, что ничего из этого списка в библиотеке не хранилось (в этом со мной, кстати, солидарен и Посол Украины в России Ельченко,который на днях заверил: "...Основания, чтобы сказать, что в Библиотеке украинской литературы были книги, которые входят в экстремистский список, нет"

http://for-ua.com/politics/2010/12/24/182501.html

Да смешно даже представить иное! И директор (Шарина) и заместитель (Крикуненко) – осторожнейшие чиновники, с изгнанием Юры Кононенко (пламенного фаната украинской книги) в библиотеке – можно сказать, царит тишь да гладь: никаких тебе особенных выставок о Голодоморе, и прочих "сомнительных" явлениях.

Так в чём же дело?

Похоже, в полной дури. Не так давно из библиотеки был уволен известный своей украинофобией товарисч (не стану пока называть его фамилию). Он-то, как уверены сотрудники БУЛ, и начал в отместку "сигнализировать". Ну а кому-то эти "сигналы" пришлись кстати – то ли для отчётности (мол, во как мы с экстремизмом сражаемся!), то ли ещё для чего.

Посмеяться, что ли? Да не получается пока. Сотрудников библиотеки вызывают на допросы. "Дело шьют"...Глядишь, и до читателей доберутся. Авось, не успеют. Авось, здравый смысл восторжествует. Ведь должен же он хоть когда-нибудь, хоть в чём-нибудь торжествовать?!

Джерело: http://blogs.pravda.com.ua/authors/okara/4d18f5fc12da1/page_4/

Травень 2011 р.

Що прилипло до рук колишнього бібліотекаря Сокурова?

Заява прес-служби Державної установи культури м. Москви "Бібліотека української літератури".

В Інтернеті, а останнім часом й у деяких друкованих виданнях з'явилися публікації, що дають спотворене уявлення про роботу Державної установи культури м. Москви "Бібліотека української літератури" та її співробітників, фактично приписують їм розпалювання міжнаціональної ворожнечі, русофобії й т.ін.

Відомо, що автором, натхненником тих наклепів є колишній співробітник БУЛ С.О. Сокуров, людина, далека й чужа справі популяризації української літератури та культури, повноцінного, заснованого на взаємоповазі російсько-українського духовного культурного діалогу й співробітництва. У цьому легко переконатися, ознайомившись із його іншими писаннями, які межують із українофобією, й тези яких цей автор безуспішно намагався нав'язувати й Бібліотеці.

"Мобілізувавши себе" (за його власним визначенням) на роботу до Бібліотеки української літератури й лише зрідка з'являючись тут, пенсіонер С. Сокуров за два роки не залишив після себе жодної помітної для своїх колег і читачів доброї справи, не провів жодного заходу, спрямованого на здійснення бібліотечних планів.

Хіба що запам'ятався зверхніми й позначеними дрімучим неуцтвом вульгаризаторськими оцінками творчості Тараса Шевченка, приплітаючи йому русофобію (і це стосовно поета, якого його великий сучасник Микола Некрасов назвав - " русской земли человек замечательный "), інших класиків української літератури, зараховуючи їх мало не до ворогів Росії...

Стало зрозуміло: налаштований настільки "доброзичливо" до української культури С. Сокуров і Бібліотека української літератури в Москві - антиподи.

Як стало згодом відомо, перед своїм звільненням з Бібліотеки цей пан, таємно викравши з її фонду книги, що надійшли туди наприкінці минулого сторіччя і, як рідкісні документи, зберігалися там головним чином для фахівців, дослідників історії та суспільно-політичних рухів, демагогічно пред'являє їх як свідчення нібито протизаконної діяльності бібліотеки, спрямованої, мовляв, на розпалювання ворожнечі.

Ініційовані С.О. Сокуровим і підготовлені за його участю публікації, що тенденційно й викривленоподаютьстан справ у Бібліотеці української літератури в Москві, не можуть не викликати в нас відрази й протесту.

Представляючи в них себе мало не лицарем "без страху й докору", борцем з вигаданою ним ворожою діяльністю БУЛ, автор насправді постає з тих своїх писаньзвичайнісіньким брехуном і наклепником.

Звернімося до конкретних тверджень, висловлених С. Сокуровим в інтерв'ю тижневику "2000" ("Дезінфекцію представили погромом", 11 березня ц.р.) й повторюваних ним у інших публікаціях та виступах, зокрема, і на влаштованій його стараннями 26 квітня ц.р. "прес-конференції".

1. "......здесь (в БУЛ) проводятся мероприятия памяти таких "корифеев украинской литературы" и "деятелей братской культуры", как Степан Бандера и Симон Петлюра".

Дане твердження, включаючи "закавыченный" стиль, - винятково плід хворої уяви Сокурова, оскільки таких заходів у планах БУЛ просто не було.

2. "А какой "половецкой пляской" на "теренах" русской совести стала разноплановая тема "Голодомор на Украине"!

Знову зумисна брехня! І це можуть підтвердити, наприклад, російські й українські вчені-історики, які в строго академічних рамках двічі (2006 р. і 2010 р. ) обговорювали на своїх конференціях у нашій Бібліотеці болючу тему, коректно шукали спільні підходи до неї. І виставки з нагоди Днів пам'яті жертв політичних репресій і голодомору, які проходять у БУЛ, зрозуміло, також влаштовуються в московській бібліотеці з урахуванням того факту, що спричинена сталінським тоталітаризмом трагедія була спільною для охоплених нею народів СРСР. В цьому легко переконатися, переглянувши наявні в БУЛ документальні відеозаписи заходів, опубліковані бібліотечною пресс-службою інформаційні повідомлення про них.

3. "В феврале 2007 г. в библиотеке состоялись чтения, посвященные поэту Маланюку" (Сокурову він цікавий винятково як "создатель" непривабливих "стихотворных образов" Росії; додамо тільки що й про Україну цей автор писав з не меншою жорсткістю). Тогда-то и появились под стенами БУЛ первые пикетчики из молодежного движения "Местные", позволившие себе не согласиться с объяснением, что Маланюк - неотъемлемая часть украинской культуры" .

Можна зрозуміти причину вкрай примітивізованого уявлення колишнього львів'янина про відомого поета. Не встиг або полінувався ґрунтовно прочитати його, живучи у Львові. Втім, міг би ознайомитися з віршами Маланюка й на сторінках популярного московського журналу "Дружба народів", де вони друкувалися в російських перекладах. Заодно, як вже заведено, підказав би юним критикам ще одну адреса для праведного протестного пікету: "не читали, но осуждаем!"... А з експозиції скромної виставки (у Сокурова - знову неправда! - адже в бібліотеці відбулися зовсім не "чтения", а адресована шанувальникам поетичного слова, студентам-філологам, аспірантам виставка наявних у БУЛ видань творів поета, літературознавчих матеріалів про нього) довідався б і про те, що цей складний за світоглядом автор з непростою біографією за всього нашого критичного до нього ставленнявиявляв інтерес і повагу до російської культури, кращих її представників. Не все так просто й одноколірночорно, як у затемнених окулярах та розрахованих на непоінформованість читачів "цитатниках" Сокурова.

"Обманыватися рад?"

Але навіщо ж вводити в оману інших?

4. "В книжном собрании - масса литературы и фотоальбомов, прославляющих ОУН и УПА... Приступив к работе, я не нашел авторов, разоблачавших бандеровские "визвольні змагання".

"Прославляющих"- це вже залишимо на совісті Сокурова. Колишній співробітник БУЛ, за час "роботи" тут, напевно, так і не збагнув, що й книги, і альбоми, інші друковані видання в бібліотечній справі йменуються також документами. І перебувають вони у фонді не затим, щоб "прославлять" або "знеславлювати", а виступають джерелом інформації для користувачів. Які, до речі, згідно Закону про бібліотечну справу Російської Федерації, з повним правом розраховують на задоволення своїх читацьких запитів, у тому числі й щодо тематики, пов'язаної з ОУН та УПА, так само як і із іншими непростими сторінками української, російської, світової історії.

Колишній бібліотекар міг би довідатися зі згаданого Закону й про те, що в бібліотеках Росії "не допускаются государственная или иная цензура, ограничивающая право пользователей библиотек на свободный доступ к библиотечным фондам", як також і те, що "библиотеки, находящиеся на полном или частичном бюджетном финансировании, должны в своей деятельности отражать сложившееся в обществе идеологическое и политическое многообразие». Це стосується й ще одного одкровення в його щедрому на пересмикування та фальсифікат інтерв'ю:"И это, заметьте, в российском государственном учреждении, существующем на деньги российских же налогоплательщиков!" (а ними ж - платниками податків - зрозуміло, є й всі москвичі - читачі БУЛ).

Що ж до жалюгідної безпорадності колишнього бібліотекаря в пошуках потрібної йому літератури, то дивно: чому посоромився звернутися за допомогою до кваліфікованіших колег: із задоволенням знайшли б для нього ті видання, зокрема, і томи Ярослава Галана, і викривальні твори інших авторів.

Однак, здогадуємося, не такі книги ретельно розшукував (і тайкома викрадав з вилучених полиць) наш доброзичливець, щоб у кращих традиціях винишпорювачів мстиво передати їх зі своєю чорною міткою "куди слід". Зловмисно накликаючи на Бібліотеку вдруге вже вчинену за його ініціативної участі хвилю брудних обвинувачень.

5. За фантастичним твердженням С. Сокурова, «именно такие книги были любовно отобраны и выставлены в БУЛ на самых доступных и открытых полках абонемента…»

Але ж колишній бібліотекар мав би знати й те, що всі книги в бібліотеці розташовуються строго за поличним індексом, відповідно до загальноприйнятих правил ББК (библіотечно-бібліографичної класифікації). Подавати ж справу так, начебто бібліотекарі роблять те мало не за власною примхою - свідомий обман, а в цьому випадку - і наклеп на працівників БУЛ.

Без докору сумління викрадаючи з бібліотечних полиць книжкову "крамолу" (зауважимо при цьому, що всі наявні у БУЛ видання випущені законно й перебувають у фонді на правочинних підставах), напевно, можна зовсім не зауважувати того, що БУЛ, будучи бібліотекою української літератури, цілеспрямовано, згідно зі своїм статутом і планами роботи, діє і як реальне вогнище дружби, взаємного зближення культур. Зловмисника, зрозуміло, і не повинно цікавити, що її працівники роблять чимало для того, щоб читачі зустрічалися тут не тільки з українською класикою, пізнавали багату культуру й складну драматичну історію України, але й спілкувалися з різноманітним світом також близької та рідної багатьом з них російської, світової літератури, теж представленими в наших фондах і заходах. Тільки упереджена людина може не зауважувати, що й у рамках масової роботи, яка тут широко здійснюється, - засобом літературних вечорів і концертів, клубних зустрічей, виставок, презентацій і т.п. працівники БУЛ роблять все можливе для формування в середовищі своїх читачів і гостей атмосфери й почуттів дружби, приязні, взаємоповаги до інших культур, національних традицій.

Варто згадати й те, що за останні роки Бібліотека здобулась на авторитетну оцінку колишнього президента Росії В.В. Путіна, який відзначив у своєму листі 18 грудня 2007 р., що "уряд Москви створив по суті зразкову установу культури, яка повною мірою відповідає культурним, освітнім та інформаційним запитам українців, які проживають у російській столиці ". БУЛ стала одним з помітних інформаційно-культурних центрів багатонаціонального московського мегаполісу.

І в цьому, безперечно, заслуга засновника Бібліотеки, що ним є Уряд Москви, а також її керівника Н.Г. Шаріної, проти якої, зокрема , спрямовує вістря своїх інвектив С. Сокуров.

6. "...Оказалось, что уровень квалификации г-жи Шариной (а его вполне хватило бы для руководства рядовой районной библиотекой) недостаточен для международного учреждения", - пише звільнений, чи то пак "демобілізований" бібліотекар, уточнимо задля істини, все-ж не "міжнародної", а міської установи культури.

І звинувально додає: "Поэтому при всем желании не может справиться с ситуацией, время от времени накаляющейся в БУЛ..."

Хто ж, запитується, без кінця "накаляет" ситуацію"? Хіба не сам С.А. Сокуров?

Це однаково, якби палій у розпал пожежі докоряв господині підпаленого ним будинку за те, що вона, мовляв, погано вогонь гасить.

Втім, і тут С. Сокуров видає бажане за дійсне. Директор, як і очолюваний нею колектив, все ж таки впоралися з "ситуацією", скандально спровокованою наприкінці минулого року колишнім «бібліотекарем»... Попри відомі труднощі, пов'язані з вилученням міліцією необхідного для роботи комп`ютерного встаткування, читацьких формулярів, психологічним тиском на працівників і читачів БУЛ, бібліотека протягом усього цього непростого часу працювала й продовжує обслуговувати читачів, здійснює всі планові заходи.

Це вдається робити й завдяки моральній підтримці громадськості, представників уряду Москви, влади Росії та України, включаючи Президента В.Ф. Януковича, ряду народних депутатів, працівників Посольства України в РФ.

По суті ж голослівних звинувачень Сокурова на адресу керівника БУЛ скажемо таке. Наталя Григорівна Шаріна, що була відряджена до Бібліотеки української літератури навесні 2007 р. за непростих обставин, після пережитих перед тим прикрих для колективу працівників і читачів БУЛ подій, до яких уже тоді приклав руку наш "благодійник" (читайте про те в його ж самохвальних інтернетних опусах), пройшла разом з Бібліотекою складний і тернистий шлях входження в нові для неї "українські тексти, контексти, підтексти". Були труднощі, але було й щире бажання осягнути багатовимірний простір української літератури й культури, збагнути хід і перипетії української історії. Як чутливий до слова філолог Н.Г. Шаріна досить швидко освоїлася з мовою, читанням україномовних текстів. Благо, в Бібліотеці працюють фахівці, що глибоко знають і люблять українську мову, літературу, культуру, і, за принципом сполучених посудин, їхні знання - надбання всього колективу, у тому числі й керівника.

А головне - багаторічний досвід організатора бібліотечної справи, талант адміністратора, - допомогли Н.Г. Шаріній зберегти й нарощувати професійний, творчий потенціал по-своєму унікального колективу БУЛ, до створення й розвитку якого директор доклала чимало зусиль.

Директорові є на кого обпертися, і дарма С. Сокуров приплітає сюди міфічних "українських націоналістів"...

Втім, чи варто дивуватися маячливим у своїх фобіях вигадкам цього автора, котрий не так давно навіть і таке стверджував: "в столице РФ произошла некая искусственная (не без насилия!) микроукраинизация нескольких городских библиотек, не имеющих в своих фондах литературы на мове. Сейчас там... пошла мода на "дни украинской культуры" - явление конечно отрадное, но надо задаться вопросом - какова цель начинания..."

То ж, приймаючи до друку хворобливі й підступні фантазії цього "из числа прекрасных авторов" (цитуємо за публікацією "2000"), хіба не варто й справді тим самим"задаться вопросом - какова цель начинания..."

Повертаючись до змісту сокуровських випадів і обвинувачень щодо нашої Бібліотеки, маємо з певністю заявити таке: якщо вже й шукати тут які-небудь ознаки "распространения", "пропаганды", ворожості й т.п., то їхні прикрі прояви ми пов'язуємо винятково із цією людиною, з його численними далекими од поваги до української культури та літератури заявами, з його хворобливою манією шукати ворогів там, де їх немає й бути не може.

Цю нашу заяву адресуємо не правоохоронним органам, а тим органам преси, електронним ЗМІ, що безоглядно довіряють тенденційним і далеким від істини коментарям С.О. Сокурова. Просимо редакції уточнювати факти, що стосуються БУЛ, звертаючись і безпосередньо до фахівців нашої Бібліотеки.

Втім, останні дії С. О.Сокурова, пов'язані з його черговими спробами нагнітання нездорових чуток довкола Державної установи культури м. Москви "Бібліотека української літератури", публічна демонстрація ним під час своєї прес-конференції видань зі штампами БУЛ (на питання присутніх він так і не зміг пояснить звідки в нього ці книги, обмежившись словами: ""Кое-что прилипло к рукам"), сподіваємося, все-таки викличуть і певну реакцію правоохоронних органів, до яких уже доведена інформація щодо правопорушень, пов'язаних із крадіжкою книг із нашої Бібліотеки.

А подаючи свою руку цьому панові, радимо, про всяк випадок, придивлятися: а чи не "прилипло" що до його неправої руки?

Прес-служба ГУК м. Москви Бібліотеки української літератури

Джерело:

http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/3774-shcho-prylyplo-do-ruk-kolyshnogo-bibliotekarja-sokurova.html

Листопад 2011 р.

У 2011 році у московському суді розглядалася справа про побиття працівниць Бібліотеки української літератури їх колегою Богданом Безпалько. При цьому, Безпалько жодного разу не зявився на судові засідання у цій справі. В результаті, суд прийняв рішення про його розшук і насильне приведення до суду. Як свідчить преса, це не завадило пану Безпальку зустрится з Президентом Росії Володимиром Путіним. Коментарі зайві.

За епізод перегляду порнографії в залі Бібліотеки Богдан Безпалько отримав у пресі імя «порнограф».

Лидер "Украинцев России", разыскиваемый по делу об избиении директора библиотеки украинской литературы в Москве, встретился с Путиным

Один из членов президентского совета по межнациональным отношениям, встретившийся с главой государства 19 февраля, находится в федеральном розыске за избиение женщины. Ни пресс-служба президента, ни Федеральная служба охраны о претензиях к главе украинской национально-культурной автономии Богдану Безпалько со стороны правоохранительных органов не знали, выяснила «Газета.Ru».

19 февраля президент Владимир Путин провел заседание совета при президенте по межнациональным отношениям. Как выяснила «Газета.Ru», один из членов совета, присутствовавший на заседании, объявлен в федеральный розыск. Речь идет о Богдане Безпалько, председателе правления общероссийской общественной организации «Федеральная национально-культурная автономия «Украинцы России» (ФНКА «Украинцы России»).

Согласно имеющемуся в распоряжении «Газеты.Ru» постановлению Мещанского районного суда Москвы от 28 января 2013 года за подписью мировой судьи Пивоваровой Я. Г., в этот день Безпалько был объявлен в федеральный розыск за неявку в суд без уважительных причин.

Безпалько обвиняют по ч. 1 ст. 116 УК (побои). Истцом в этом деле выступает Наталья Шарина, директор библиотеки украинской литературы в Москве.

По ее словам, инцидент, вынудивший ее в конце концов обратиться в суд, произошел в ноябре 2011 года, когда Безпалько, работавший в библиотеке замдиректора по связям с общественностью, получил от нее предупреждение за то, что вышел на работу из отпуска спустя 4 месяца после его окончания.

«Когда это все уже произошло, ему было уже вынесено предупреждение за то, что он задержался в отпуске на 4 месяца без оправдательных документов. Мы его маме письма писали, обзванивали все больницы… В конечном итоге, когда он пришел, ему было вынесено устное предупреждение. И вот в ноябре 2011 года однажды он пришел на работу, включил интернет на своем компьютере и в рабочее время включил порнофильм. Я увидела это, подошла к нему, подошли еще два сотрудника. Я ему сказала: «Что же вы делаете?» Он ответил, что у него завис компьютер и этот порносайт — это вирус. Тут он берет диктофон и начинает говорить в него: «Я на рабочем месте, тут рядом директор и два сотрудника, у меня завис компьютер». Я его спросила, зачем он это делает, на это он взял видеокамеру и начал снимать нас и компьютер. Тут одна сотрудница решила все это прекратить, она наклонилась к компьютеру, чтобы вытащить провод, через который компьютер был подключен к интернету, и тут он на нее набросился. Потом на меня набросился, сотрудницу локтем в грудь ударил… Тут читатели в зале все это увидели, побежали к охране, охранник его от нас, как котенка, оттащил», — рассказала «Газете.Ru» Шарина.

Первое заседание по этому делу состоялось еще в июне 2012 года, однако, согласно базе судебных постановлений Мещанского районного суда Москвы, Безпалько не явился ни на это, ни на одно из 10 последующих заседаний, в результате чего суд, «принимая во внимание, что сведений о проживании Безпалько по месту регистрации в материалах дела не имеется, сам обвиняемый для разбирательства дела в суд не является, сведениями о его действительном месте нахождения суд не располагает», принял решение «объявить в розыск обвиняемого».

«Из материалов следствия усматривается, что Б.Безпалько неоднократно приглашался на судебное заседание, однако принудительно привлечь его не было возможности», — говорится в документе.

Кроме того, суд установил, что Б.Безпалько лично проинформирован о наличии в отношении него уголовного дела, специально не приходит в суд и не извещает о причинах отсутствия на заседаниях.

«В указанных обстоятельствах суд пришел к выводу, что подсудимый Б.Безпалько скрывается от суда и место его пребывания неизвестно. После установления местонахождения Б.Безпалько в срочном порядке доставить его в помещение мирового судьи судебного участка №411 Мещанского района г. Москва», — говорится в постановлении.

Джерела: http://kobza.com.ua/polemika/5056-spavka-pro-bohdana-bezpalka-ahenta-putina.html

Справа побиття працівниць БУЛ тягнеться більше півтора роки без жодних зрушень,  і ось новий епізод: у березні 2013 року Богдан Безпалько подав зустрічний позов проти працівників БУЛ про його побиття, що ніби сталося 17 жовтня 2011 року. Наталю Шаріну в примусовому порядку доставили у поліцію. Наталя Шаріна стверджує що повістки у цій справі їй не надсилалися.

Очевидно, що влада намагається зробити тиск на Наталю Шаріну з метою закрити судову справу 2011 року проти Богдана Безпалька (про побиття ним працівниць бібліотеки). Допомагають Безпальку відомі провокатори – Сергій Сокуров і Микола Журавльов.

Березень 2013 р.

Працівників української бібліотеки в Москві примусово доставили в поліцію

Голова Федеральної національно-культурної автономії «Українці Росії», створеної без узгодження з українською громадою, через півтора року висунув зустрічний позов проти свого колишнього начальника, директора Бібліотеки української літератури в Москві Наталії Шаріної.

Про це власному кореспондентові УНІАН у РФ повідомила сама Н.Шаріна.

«Вчора мене і ще двох співробітників бібліотеки в примусовому порядку доставили в поліцію як свідків у кримінальній справі про нібито побиття Б.Безпалька 17 жовтня 2011 року, який на той час числився співробітником БУЛ», - сказала Н.Шаріна.

При цьому вона підкреслила, що жодні повістки про розгляд цієї справи раніше не приходили ні на адресу бібліотеки, ні їй додому, тому примусовий привід у такому разі суперечить російському законодавству.

Н.Шаріна висловила здивування, що як свідки на стороні Б.Безпалька виступають звільнений у 2010 році колишній співробітник бібліотеки Сергій Сокуров (який пропонував БУЛ переформатувати на бібліотеку країн СНД - УНІАН) і Микола Журавльов (за позовом якого в травні 2012 року було припинено діяльність Об'єднання українців Росії - УНІАН). Причому, як з'ясувалося, кримінальну справу за позовом Б.Безпалька було порушено в квітні 2012 року, тобто майже через рік після цих подій.

При цьому Н.Шаріна нагадала, що Б.Безпалько вже 1,5 року не з'являється на засідання Міщанського суду Москви на розгляд кримінальної справи, в якій він проходить обвинуваченим у нанесенні їй тілесних ушкоджень.

Джерела: http://kobza.com.ua/prava-ljudyny-i-gromadjanyna/4427-rozpochato-cherhovyi-sezon-poliuvannia-na-bul-ocholiuie-zonder-komandu-bohdan-bezpalko-pidbirka-materialiv-presy.html

__________________________________________________________

Події у жовтні-грудні 2015 року

У 2015 р. низка українських і російських ЗМІ повідомила про обшуки у приміщеннях Бібліотеки 28 жовтня, під час яких яких було вилучено 150-200 одиниць друкованої продукції, зокрема твори Д. О. Корчинського, визнані у Росії екстремістськими, а також сім книжок Дмитра Павличка. До списку нелегальних матеріалів потрапив і дитячий журнал «Барвінок», одна з ілюстрацій якого здалась оперативникам підозрілою (за одними даними, там було зображення прапору «Правого сектору», за іншими — зображення серпа і молота з антирадянським підписом). Директор БУЛ Н. Г. Шарінабула затримана на 48 годин (ТАСС), обшук провели й у її квартирі. Також обшук відбувся у співголови громадської організації «Українці Москви» Валерія Семененка.

29 жовтня з'ясувалось, що криминальна справа була порушена на заяву Дмитра Захарова — депутата ради депутатів московського муніципального округу Якіманка від фракції «Справедлива Росія». «Я багато займаюсь темою України. І до мене, як до депутата, надійшов сигнал про те, що в цій бібліотеці є екстремістська література. Я перевірив цю інформацію за своїми каналами. Вона підтвердилася, і я звернувся до правоохоронних органів», — пояснив депутат.

Пізнього вечора 30 жовтня 2015 р. суд задовольнив відповідне клопотання слідства про відправлення Шаріної під домашній арешт. Їй було висунуте звинувачення за пунктом 6 частини 2 статті 282 КК РФ («Збудження ненависті або ворожнечі, здійснене з використанням службового становища») — склад, за який Кримінальний Кодекс передбачає до п'яти років ув'язнення. Своїми діями, за версією слідства, директор порушила федеральний закон «Про протидію екстремістської діяльності». Справу Шаріної передали в Управління з вивчення особливо важливих справ московського підрозділу Слідчого комітету РФ, як повідомила агентство РИА Новостистарший помічник керівника московського Головного слідчого управління Слідчого комітету Ю. Іванова.

Єдиним забороненим виданням, яке, за ствердженням СК РФ, вилучили під час обшуку, виявилась книжка Д. Корчинського «Війна в натовпі», що в березні 2013 року була визнана в Росії екстремістською. При цьому співробітники Бібліотеки заперечували наявність цієї книжки у фондах: на їхню думку, вона була підкинута самими провоохоронцями. Інші вилучені матеріали — книжки про С. А. БандеруОУН й УПА — у списках екстремістської літератури не числились.

Згідно чинному російському законодавству, факт зберігання заброненої судом і Мінюстом літератури сам по собі не тягне ніякої відповідальності. Масове поширення екстремістських матеріалів регулює ст. 20, п. 29 КоАП РФ, вона передбачає штраф до 3 тис. рублів або адміністативний арешт до 15 діб за «масове поширення екстремістських матеріалів, а рівно як їхнє виробництво або зберігання в цілях масового поширення». Також зберігання і поширення естремістської літератури може бути частиною складу ст. 280 КК РФ (організація екстремістського товариства) і ст. 282 КК РФ (розпалювання міжнаціональної ворожнечі), як пояснив голова центру «Сова» Олександр Верховський. Разом з тим, бібліотеки мають право зберігати заборонену законом літературу у спецфонді, лише забеспечуючи доступ до неї на основі спеціального дозволу (наприклад, фахівцям) — за свідченням директора Російської державної бібліотекиО. І. Віслого. При цьому бібліотекарі зобов'язані самі регулярно вивчати список екстремітських матеріалів Мінюсту, зазначає голова Альянсу незалежних книговидавців і поширювачів книжок Боріс Купріянов. «Бібліотеки не можуть і не мають права звільнюватися від книжок. Вони можуть перестати їх видавати, прибрати з публічного доступу, але треба розуміти, що книжки часто потрапляють до бібліотеки ще до заборони, а так вільно звільнюватися від історії — теж неправильно» — сказав він. О. І. Віслий засвідчив, що в його РДБ відстеженням оновлень у списках забороненої літератури Мінюсту займаються два співробітники, але в регіональних бібліотеках такі відстеження проводять нерегулярно, тому про зміни в списках там часто дізнаються від прокурорів, коли ті приходять з перевірками: «Таке трапляється. Мінюст ніколи не повідомляє бібліотеки про нові заборони, тому часом до когось приходять прокурори, щоб шукати заборонені книжки, але частіше це закінчується без наслідків». Купріянов додає, що у випадку з БУЛ важко казати щось про масове розповсюдження: «Вона не дуже популярна, туди частіше ходили або дослідники, або представники української діаспори».

На думку самої Шаріної, причиною її переслідування став донос, зроблений письменником С. А. Сокуровим (Сокуровим-Величко, як він себе іменує у пресі – прим. ред.), який у 2007-2010 роках працював у БУЛ головним бібліотекарем (заступником директора). «У 2010 році його звільнили, й залишаючи бібліотеку, він пообіцяв мені всілякі неприємності. Про мене він казав, що я «помаранчева пляма» у бібліотеці. Він винуватив мене в тому, що я замість того, щоб проводити в бібліотеці заходи з нагоди річниці смерті В. І. Леніна, провожу заходи, пов'язані з Україною», — заявила Шаріна. Вона припустила, що її арешт є продовженням справи 2010-2011 років. «Нас тоді винуватили в тому, що ми поширювали екстремістську книжку Дмитра Корчинського. Але ця книжка була видалена з фондів бібліотеки в 2011 році. Вона була визнана екстремістською в 2013. У липні 2011 справа була припинена з відсутності складу злочину. Тобто за реабілітуючими підставами», — сказала директор. Вона також повідомила, що в січні 2015 року співробітників викликали на допит у слідчий комітет. «Тоді слідчий якось побіжно сказав, що політична ситуація змінилась...», — зазначила вона.

Чоловік Шаріної, О. Л. Шарін заявив РЕН ТВ 29 жовтня, що він знає ініціаторів переслідування і назвав їхні імена: Сергій Сокуров-Величко й Богдан Безпалько. Останній теж колись був співробітником Бібліотеки на посаді заступника директора зі зв'язків з громадськістю, але був звільнений Шаріною «за неналежне виконання службових обов'язків» (за свідченням Олексія Шаріна, «був спійманий за переглядом порнографії на робочому місці, але так намагався відстояти своє право це робити, що пішов з Шаріною врукопаш — псля чого та подала на нього в суд і Безпалько навіть перебував «у розшуку» певний час»). Дійсно, у листопаді 2011 р. стався інцидент, у ході якого Безпалько застосував фізичну силу до Шаріної, конфлікт був перерваний охоронцем. Постраждала Шаріна подала на нього в суд, перше засідання зі справи за статтею «Побої» почалось у червні 2012. Безпалько не явився ані на це, ані на наступні 10 засідань. 28 січня 2013 року Міщанський суд Москви оголосив його в розшук за систематичну неявку на судові засідання протягом 1,5 років. Але після того, як звинувачений незабаром сам явився в суд, ухвала про розшук була скасована. Проте, тривалий час по тому низка видань повідомляла, що він перебуває в розшуку доти. 19 лютого він був присутній на засіданні ради при президенті РФ з міжнаціональних відносин. У 2012 році Безпалько став керівником одної з українських організацій — ФНКА «Українці Росії», що піддержує у всьому російський політичний курс.

Як повідомив Сокуров в інтерв'ю «Московському комсомольцю» 29 жовтня, директор БУЛ не володіє українською мовою, не знає історії російсько-українських відносин. Це могло стати причиною того, що бібліотека стала розсадником екстремізму й русофобських настроїв. Проте, він вважає, що «Бібліотеку не можна закривати у жодному разі. По-перше, на посаду директора треба поставити людину досвідчену, що знає особливості історії й культури України. По-друге, робота бібліотеки повинна бути спрямована на створення і розвиток російсько-українських відносин, а не ворожнечі, як було досі. Треба дуже уважно ставитися до добору книжок, бо в сучасній українській літературі дуже багато книжок відверто русофобських».

2 листопада керівник відділу комплектування Бібліотеки Тетяна Мунтян була доставлена на допит у прокуратуру як свідок зі справи Шаріної. 16 листопада правозахисний центр «Меморіал» оголосив Шаріну політв'язнем. Правозахисники вважають кримінальне переслідування директора Бібліотеки прикладом нової репресивної політики й нагадують, що застосовувана до Шаріної стаття КК РФ розуміє під собою навмисні дії, до яких не належить зберігання забороненої літератури.

3 грудня ухвалою Московського міськсуду Шаріна була залишена під домашнім арештом до 27 грудня.

14 грудняУНІАН повідомила про зникнення співробітниці БУЛ Т. Г. Мунтян, але незабаром з'язувалось, що вона знайшлась. Перед тим у квартирах співробітників Т. В. Мунтян, В. Крикуненка, Ганни Павлюкової (дочки Шаріної) провели обшуки. У результаті у Мунтян і Крикуненка були вилучені комп'ютери й книжки з їхніх хатніх бібліотек, а в Павлюкової — книжки й деякі документи, за її власними словами, це були методична інструкція з роботи з екстемістськими матеріалами й акти про списання книжок. Окрім того, в Ганни Павлюкової вилучили флеш-пам'ять зі записаним обшуком 28 жовтня, брошуру про правові аспекти Голодомору в Україні, яка не належить до екстремістських матеріалів. Слідчий комітет РФ пояснив ці дії тим, що їм стало відоме про «фіктивне працевлаштування у БУЛ»: біблеотекарі тільки числились у штаті, а насправді часто були відсутніми на робочих місцях, тобто наявне «невиконання трудового договору», що припускає звинувачення у шахрайстві. 15 грудня стало відоме про ще один обшук. «Щойно до Бібліотеки української літератури прийшли з черговим обшуком. Це стає недоброю традицією», — зауважив адвокат Наталі Шаріної Іван Павлов, передає ТАСС.

21 грудня Павлов повідомив про можливу ліквідацію БУЛ, посилаючись на «надійне джерело в уряді Москви»: «Департамент національної політики, міжнародних зв'язків і туризму міста Москви, кому переходить приміщення БУЛ, просить департамент культури привлаштувати кудись книжкові фонди бібліотеки, а також "розв'язати питання подальшого працевлаштування" її співробітників». Адвокат стверджував, що на місці Бібліотеки відкриють інший заклад. «Все це нагадує рейдерське захоплення, як вони описані в підручниках для студентів юридичних й економічних факультетів», — сказав він. Офіційного підтвердження цієї інформації в департаментах культури й національної політики міста Москви не було одержане.

25 грудня Прєсненський суд Москви продовжив Шаріній термін домашнього арешту до 28 січня 2016 року. За словами її нового адвоката Є. Смирнова, слідство не надало ніяких обґрунтовань цьому. Того ж дня, на засіданні президентської ради з культури, президент РФ В. В. Путін підкреслив, що Бібліотека має бути збережена, незважаючи на загострення російсько-українських відносин, а також розпорядився дізнатись щодо її директора: «Зараз просто уявлення не маю, про що там йдеться». На думку Путіна, культура в принципі повинна бути поза політикою, але цей принцип, на жаль, працює не завжди. «Як тільки починаються спроби використати культуру в інтересах політики (наприклад, у тій самій Україні), то вона як мінімум втрачає свою якість бути мостом між народами», — зазначив він.

 Жовтень 2015 р.

В Москве задержана директор Библиотеки украинской литературы Наталья Шарина, сообщил «Интерфаксу» источник в силовых структурах. По его словам, женщина будет допрошена. Агентство не располагает официальным подтверждением этой информации.

Ранее в среду, 28 октября, сотрудники правоохранительных органов провели обыски в московской Библиотеке украинской литературы, расположенной на улице Трифоновская. Оперативники, как сообщало агентство «Москва», изъяли документы, электронные носители и «некоторую литературу». Собеседник издания рассказал, что в органах заинтересовались информацией о хранении в библиотеке экземпляров газеты, которая может носить «русофобский характер» и в которой якобы содержатся искаженные исторические факты.

В кабинете Шариной были обнаружены экземпляры издания националистического толка «Час Руху», в которых встречаются призывы к борьбе с русским миром, отмечал телеканал LifeNews.

Как сообщили РЕН ТВ в правоохранительных органах, следственные действия связаны с уголовным делом, расследование которого было приостановлено по неизвестным причинам еще в 2011 году. Никаких подробностей относительного этого дела источник телеканала не привел. Он отметил, что все изъятые тексты будут отправлены на экспертизу.

Кроме того, по данным телеканала, обыски прошли у представителя базирующегося в канадском Торонто Всемирного конгресса украинцев (ВКУ) Валерия Семененко, который также возглавляет организацию «Украинцы Москвы».

Джерела: http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/5185-interfaks-soobshchil-o-zaderzhanii-direktora-biblioteki-ukrainskoj-literatury.html

http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/5183-v-poiskakh-vrednykh-knizhek.html

http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/5184-reshaetsya-vopros-ob-areste-direktora-ukrainskoj-biblioteki-v-moskve.html

28 жовтня 2015 р. головний редактор сайту «Кобза – українці Росії» Василь Коломацький (Канада) звернувся із відкритим листом протесту до Президента Володимира Путіна, в якому засудив обшуки і арешти працівників БУЛ.  Інформація про події навколо Бібліотеки була передана В. Коломацьким в діаспорні організації. Пізніше з’явилася заява Світового Конгресу Українців з цього приводу.

Лист протесту В.Коломацького до Президента В.Путіна проти обшуків і затримань у Москві, від 28 жовтня 2015 р.

28 окт. 2015 г.

Глубокоуважаемый Господин Президент!

Сегодня, 28 октября 2015 года, в Москве произошли очень тревожные и знаковые события.

Во-первых, правоохранительными органами был произведен обыск в квартире директора Библиотеки украинской литературы Натальи Георгиевны Шариной. У нее при обыске изъяли книги и журналы. Саму Наталью Георгиевну арестовали на 48 часов в рамках расследования. (Спрашивается – расследования кого и чего?)

Во-вторых, весь день шел обыск в самой Библиотеке на улице Трифоновской. Судя по описаниям корреспондентов, в Библиотеке также изымалась литература.

В-третьих, правоохранительными органами был задержан для допроса бывший сопредседатель Объединения украинцев России Валерий Фокович Семененко. (Само Объединение было ликвидировано Вами примерно пять лет назад). Допрос Семененко проходил весь день, отпустили его только под вечер.

В-четвертых, на квартире у Валерия Семененко в этот же день был произведен обыск и изъяты документы и электронные носители.

У мировой украинской общественности возникает вопрос – что происходит в России? Почему украинские общины спокойно существуют в десятках стран – от Японии до Испании, и от Канады до Аргентины – и нигде не происходят ни обыски, ни аресты, ни травля активистов в прессе. Для примера, в одном канадском Торонто существует шестнадцать украинских церквей, в то время как в России единственный приход УПЦ КП находится под постоянным присмотром правоохранительных органов. В одном Торонто существуют три полноценных украинских библиотеки, плюс полки с книгами на украинском языке в десятках публичных библиотек, а в России единственную украинскую библиотеку постоянно «пресуют» правоохранительные органы.

Особенно хочется сказать о судьбе Натальи Шариной. Она - русская, работник культуры. Пришла в Библитотеку без знания украинского языка. Украинский выучила, Библиотеку развивала, при Библиотеке действовали клубы и выставки (о чем можно прочитать на вебсайте БУЛ). Это была, вероятно, лучшая украинская Библиотека за пределами Украины. Что получила Наталья Шарина за свои труды? Ее прямо в Библиотеке избил Роман Безпалько – нине «председатель» провластной ФНКА «Украинцы России». Ее прямо в Библиотеке избил офицер ОМОН. Суд в отношении Безпалько был закрыт московскими властями, при этом Безпалько в суд так ни разу и не явился. Наталью Шарину травила российская пресса, писали об «экстремизме» в Библиотеке. Тем не мение, дело об «экстемистской литературе» в БУЛ так и тянется с 2010 года без всяких видимых успехов. Ведь все книги БУЛ занесены в электронный каталог и сверены с официальным списком запрещенной литературы. То есть, таких книг в БУЛ не было. Возникает вопрос: зачем издеваться над женщиной? Вы ее поставили на службу, она честно исполняла свой долг как интеллигент и как радетельный работник культуры. Зачем же все эти издевательства, избиения, ярлыки и угрозы? Неужели ФСБ для отчетности нужно издеватся над ни в чем не повинной женщиной?

Как гражданин России, как правозащитник, который писал Вам открытые письма по всем вышеперечисленным делам, я выражаю протест против сегодняшних событий в Москве. Все это вызывает законное возмущение у общественности, ухудшает имидж России, разъединяет наше российское общество. Ведь при таких «сигналах» со стороны властей недалеко и до анти-украинских погромов или подобных экцессов. На том, как на подобные события смотрят граждане Украины, я останавливаться не буду, но интересен тот факт, в Украине действують тысячи (!) русских библиотек, 5000 храмов и 100 монастырей УПЦ МП, три Лавры. В этих заведениях спокойно работают такие же Натальи Шарины, только с украинскими паспортами. И представляете, их никто не обижает. Потому что с культурой в Украине не воюют.

Неужели то, что мы увидели сегодня, и есть настоящая Россия и прообраз грядущей? А офицер в черной маске и с черной дубиной – и есть единственный законный посетитель столичной Библиотеки? Куда идет Россия, уважаемый Господин Президент?

Я желаю Вам успехов в Вашем служении всем народам Российской Федерации.

С уважением,

Василий Коломацкий

главный редактор «Кобза – украинцы России»

Джерело:

http://kobza.com.ua/prava-ljudyny-i-gromadjanyna/5178-list-protestu-v-kolomats-kogo-do-prezidenta-v-putina-proti-obshukiv-i-zatriman-u-moskvi.html

На затриману директорку Бібліотеки української літератури в Москві Наталію Шаріну написав донос звільнений раніше співробітник

Про це вона розповіла в інтерв'ю "Відкритої Росії".Шаріна повідомила, що один з доносів на неї написав звільнений раніше співробітник Сергій Сокуров. Свого часу «Кобза» неодноразово писала про труднощі, пов’язані з діяльністю БУЛ у Москві, до яких певним чином був причетний і Сергій Сокуров. Подробиці – у додатковій інформації.

"Він українофоб. Працював у нас в бібліотеці і говорив, що прийшов туди працювати, щоб навести в бібліотеці порядок. У 2010 році його звільнили, і, йдучи, він пообіцяв мені всілякі неприємності. Про мене він говорив, що я "помаранчева пляма" в бібліотеці", - розповіла Шаріна.

"Він звинувачував мене в тому, що я замість того, щоб проводить у бібліотеці заходи, пов'язані з річницею смерті Володимира Ілліча Леніна, проводжу заходи, пов'язані з Україною. Але заходи, які ми проводили, завжди були в рамках офіційних дат, затверджених на більш високому рівні. У нас в бібліотеці завжди були куратори з ФСБ, МЗС, Управління культури", - додала Шаріна.

Вона також впевнена, що заборонені в Росії книги Дмитра Корчинського біблиотеці підкинули самі слідчі.

"Співробітники правоохоронних органів прийшли в бібліотеку о 8:30 28 жовтня; тоді там була тільки прибиральниця, і вона впустила їх. У мене є підстави вважати, що вони підкинули нам цілу стопку книг, які потім "дістали" на обшуку. Але я звернула увагу, що на цих книгах не було бібліотечного штампа", - заявила Шаріна. Вона розповіла, що її звинувачують у справі, яку було порушено у 2010 році, і за якою в бібліотеку двічі проводили обшуки в 2010 і 2011 роках.

"Нас тоді звинувачували в тому, що ми поширювали екстремістську книгу Дмитра Корчинського. Але ця книга була вилучена з фондів бібліотеки у 2011 році. Вона була визнана екстремістською у 2013 році. У липні 2011-го справу було припинено за відсутністю складу злочину", - розповіла Шаріна.

За її словами, в січні 2015 року "співробітників бібліотеки викликали на допит в Слідчий комітет, і тоді слідчий якось мимохідь сказав, що політична ситуація змінилася", а зараз справу відновили.

Як відомо, раніше повідомлялося, що донос на Шаріну написав муніципальний депутат московського району Якиманка Дмитро Захаров.

Джерело: http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/5195-na-dyrektora-ukrainskoi-biblioteky-napysav-donos-kolyshnii-spivrobitnyk.html

Директора украинской библиотеки поместили под домашний арест.

Таганский районный суд Москвы избрал меру пресечения в виде домашнего ареста на 2 месяца для директора Библиотеки украинской литературы Натальи Шариной, фигурантки дела об экстремизме.

Судья Светлана Александрова удовлетворила ходатайство следователя, прокуратура же просила избрать меру пресечения, не связанную с заключением под стражу. Защита настаивала на отмене любой меры пресечения и прекращении дела за отсутствием состава преступления.

Шарина будет находится под домашним арестом до 27 декабря.

Весь день в суде ждали, когда следствие передаст на рассмотрение материалы дела. По словамадвокатов, им не дали встретиться с подзащитной Шариной наедине и не дали возможности ознакомиться с протоколами обыска и задержания Шариной. Привезли документы в Таганский суд  поздно вечером, после 21.00, а решение об аресте было вынесено приблизительно в 22:40.

В течение дня Шариной четыре раза вызывали скорую — из-за высокого давления. Перед началом заседания она коротко ответила на вопросы журналистов. В частности, сказала, что не считает себя виновной, поскольку «экстремизм — это дейстивие», и никаких подобных действий она не совершала и ничего не распространяла.

По мнению директора, обыски в библиотеке и ее задержание являются продолжением уголовного дела, которое было заведено еще в 2013 году. Тогда в библиотеку тоже якобы пытались подкинуть экстремистские книги.

28 октября в Библиотеке украинской литературы прошли обыски. Сообщалось, что в там якобы хранятся экземпляры газеты, которая может носить «русофобский характер». Вечером 28 октября директор Наталья Шарина была задержана. На следующий день стало известно, что против нее возбудили уголовное дело по статье «возбуждение национальной ненависти и вражды».

По версии следствия, в 2011-2015 годах Шарина, являющаяся должностным лицом якобы распространяла среди посетителей книжные издания Дмитро Корчинского, которые признаны судом экстремистскими материалами, запрещенными к использованию.

Джерело: http://www.novayagazeta.ru/news/1697672.html

"Мемориал" признал политзаключенной Наталью Шарину

Правозащитный "Мемориал" считает уголовное преследование директора Библиотеки украинской литературы "ранее не практиковавшейся репрессивной практикой"

Правозащитный центр "Мемориал" признал политзаключенной Наталью Шарину, директора Библиотеки украинской литературы, арестованную по обвинению в причастности к распространению экстремистской литературы. Об этом сообщается на сайте центра.

По мнению правозащитников, "уголовное преследование директора библиотеки за то, что в библиотечных фондах есть издания, признанные экстремистскими, – новая, ранее не практиковавшаяся репрессивная практика". Статья уголовного кодекса о "возбуждении ненависти либо вражды", которую инкриминируют Шариной, предусматривает наказание только за умышленные действия, что в случае директора Библиотеки украинской литературы "трудно представить даже теоретически", отметили в "Мемориале". Правозащитники призвали к немедленному освобождению обвиняемой и прекращению ее уголовного преследования.

28 октября в украинской библиотеке в Москве был проведен обыск, в ходе которого следователи якобы изъяли экстремистскую литературу. Директор библиотеки Наталья Шарина с 30 октября находится под домашним арестом.

Джерело: http://www.svoboda.org/content/article/27368658.html

Human Rights Watch засуджує арешт директора української бібліотеки у Москві.

Міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch (HRW) засуджує російську владу за затримання у Москві директора Бібліотеки української літератури Наталії Шаріної

Про це повідомляє Радіо Свобода.

Зокрема, у Human Rights Watch вважають затримання Шаріної порушенням свободи кожної людини та поверненням до радянських часів.

"Затримання бібліотекаря за матеріали, які у неї є, це не тільки порушення її особистої свободи, але і свободи кожної людини, яка дбає про ідеї навчання та освіти. Російська влада надіслала жорстке повідомлення, що книги на полиці привели її за ґрати. Це тривожне повернення до радянських часів", – йдеться у заяві директора Human Rights Watch по країнах Європи та Центральної Азії Гаґа Вільямсона.

Джерело: http://www.pravda.com.ua/news/2015/10/31/7086999/?attempt=1

В Європейському Союзі заявляють, що в Росії не повинні втручатися у діяльність таких культурних центрів, як Бібліотека української літератури в Москві.

Як повідомляє УНІАН, про це заявив речник високого представника з питань зовнішньої політики та політики безпекиФедеріки Могеріні.

Речник зазначив, що в ЄС відомо про цю ситуацію. "Прикро, що цей інцидент стався напередодні 50-річчя прийняття Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, який закріплює свободу вираження поглядів (стаття 19) і включає свободу пошуку, отримання та поширення інформації. Не повинно бути ніякого втручання в діяльність культурних центрів, таких як московська Бібліотека української літератури, в Російській Федерації", - заявив він.

При цьому єврочиновник запевнив, що ЄС буде продовжувати "пильно стежити за цією справою".

Джерело: http://www.eurointegration.com.ua/news/2015/10/31/7040149/

Звернення українських організацій до президента Володимира Путіна з приводу порушення прав людини, від 9 грудня 2015 р.

Президенту России В.В. Путину

Уважаемый господин Президент!

В России существует значительное количество украинских общественных организаций, которые занимаются развитием и популяризацией украинской культуры.

Одной из приоритетных задач в своей деятельности украинские организации считают развитие добрососедских отношений между странами, народами, основанных на равенстве, взаимоуважении. Украинцам России всегда были свойственны чувства толерантности, уважения к другим народам, культурам. Также украинцы России отвергают деятельность, направленную на разжигание межнациональной вражды, ненависти к другим народам.

В то же время сегодня украинское общественное движение в России наталкивается на ряд трудностей в своей деятельности, что, очевидно, связано с общим ухудшением российско-украинских отношений.

В украинских организациях вызывают глубокое беспокойство недавние события в Библиотеке украинской литературы в Москве, арест директора библиотеки Н. Шариной, обыск в квартире члена украинской организации В. Семененко, запрет на въезд в Россию одному из руководителей федеральной украинской организации Виктору Гиржову, повторяющиеся провокации по отношению к Культурному центру Украины в Москве. Можно говорить об отдельных недостатках в работе библиотеки, но говорить о ее эктремистской деятельности могут, на наш взгляд, только явные противники нормализации российско-украинских отношений. И такими методами они достигают своих целей.

Украинцы России благодарны правительству Москвы за создание украинской библиотеки, которая сегодня является единственным российским государственным культурным учреждением такого профиля. Деятельность библиотеки получила Вашу положительную оценку, уважаемый Владимир Владимирович: «… Хочу отметить, что правительство Москвы создало, по сути, образцовое учреждение культуры, в полной мере отвечающее культурным, образовательным и информационным запросам проживающих в российской столице украинцев. Причём буквально в последнее время значительно увеличилось число граждан, пользующихся услугами Библиотеки, существенно расширена её культурная программа. Более того, Библиотека серьёзно помогает литературой украинским общинам и в других городах Российской Федерации...»

Получается, что в то же самое время библиотека занималась «эктремистской» деятельностью.

Уважаемый господин Президент, украинские организации России обращаются к Вам как гаранту Конституции, гаранту прав и свобод всех людей, проживающих в России, с просьбой разобраться в создавшейся ситуации.

Мы считаем, что в демократическом правовом государстве люди могут иметь различные мнения и взгляды на историю, общественно-политические события, при этом уважая мнения других, а действия власти должны быть направленными на укрепление этих свобод, на укрепление межнационального, межконфессионального мира и согласия. Ситуация вокруг Библиотеки украинской литературы никак не способствует достижению этих целей.

Члены Правления Украинского Конгресса России

C. Винник (Омск), Л. Дяченко (Москва), Р.Кадиров (Москва), Т. Ключникова (Московская область), Н. Романенко (Хабаровск), В. Пилипчук (Камчатский край). В. Скопенко (Москва), В. Тегза (Санкт-Петербург), А. Шелест (Саратов).

Члены Региональной общественной организации «Украинцы Москвы»

Н. Засенко, А. Карасева, В. Крикуненко, О. Кудрин, И. Кукушкина, И. Набиева, Р. Нестеренко, Р. Скорый, А. Таран.

Л. Близнова (общество «Збижжя», Омск);

В. Бубнюк (священник, духовно-просветительский центр «Просвита», Владивосток);

С. Винник (общество «Сирый клин», Омск);

М. Волик (Украинская национально-культурная автономия, Санкт-Петербург);

Н. Ганущак (общество «Украинска родына»);

Д. Денисенко (общество «Перевесло», Воронеж);

В. Дорошенко (общество «Кобзарь», Уфа);

В. Коваленко (Украинская национально-культурная автономия, Санкт-Петербург);

Р. Коляда (общество «Днипро», Тольятти);

А. Костюк (Украинская национально-культурная автономия, Калининград);

П. Лесничий (общество «Днипро», Тольятти);

М. Медяник (общество «Просвита», Ярославль);

С. Паняк (Украинская национально-культурная автономия, Екатеринбург);

М. Прокопович (общество «Зелений клин», Хабаровск);

В. Самборский (Украинская национально-культурная автономия «Украинцы Югры»);

М. Филиппова (общество «Джерело», Томск);

В. Халимончук (общество «Украинска родына», Сургут);

К. Ширко (Украинская национально-культурная автономия, Мурманск).

22 ноября 2015 г.

Джерело: http://kobza.com.ua/novyny/5217-ukrainski-orhanizatsii-rosii-zvernulysia-do-prezydenta-krainy-volodymyra-putina-z-pryvodu-porushennia-prav-i-svobod-liudyny-v-rf-tysku-na-vse-ukrainske-v-derzhavi.html

14-15 грудня 2015 р. відбувся черговий раунд обшуків на квартирах працівників БУЛ, а також і в самій бібліотеці. Можливо ці події стали роздратованою реакцією влади Росії на лист українських організацій до Президента Путіна, від 9 грудня. В такому випадку можна очікувати додаткових обшуків у інших підписантів (всього – 36 осіб).

Нижче подається публікація «Кобзи» із підбіркою матеріалів преси. Директор БУЛ  Наталя Шаріна в цей час перебуває під хатнім арештом до 27 грудня.

У понеділок у Москві пройшли обшуки і затримання працівників Бібліотеки українськрї літератури

Під тиском влади: Ніна Джебятовська, Тетяна Мунтян, Віталій Крикуненко, Ганна Павлюкова. Трьох працівників звільнено.

Слідчі забрали на допит бухгалтера української бібліотеки в Москві

У бібліотеці української літератури в Москві заявляють, що слідчі забрали на допит бухгалтера бібліотеки Ніну Джебятовську, і зв'язу з нею поки немає.

Про це повідомиласпівробітниця бібліотеки Ганна Павлюкова в коментарі Радіо Свобода.

За її словами, спочатку правоохоронці прийшли без повістки й заявили, що бухгалтер повинен піти з ними, щоб дати свідчення. Вона попросила повістку, і її надіслали факсом.

Бухгалтер виявила бажання прийти на допит із адвокатом.

"Правоохоронці пішли, і прийшли через 2 години з постановою про примусовий привід на допит. Де вона зараз перебуває, ми не знаємо, зв'язатись із нею ніхто не може", – повідомила Павлюкова, вякої 14 грудня вранці російські слідчі провели обшук.

За її словами, адвокат телефонує слідчому йбухгалтеру, щоб з'ясувати ситуацію, але слухавки ніхто не бере.

"Ми не знаємо, де наша співробітниця, куди її відвезли", – сказала Павлюкова.

Адвокат Іван Павлов повідомив у понеділок про обшук у двох співробітників Бібліотеки української літератури в Москві, які проходять свідками у справі директора установи Наталії Шаріної, обвинуваченої в причетності до розповсюдження екстремістської літератури.

Шаріна зараз перебуває під домашнім арештом.

Одна зі співробітниць, як уточнив адвокат, дочка Шаріної.

Раніше повідомлялося, що у Москвізникла завідувач відділу комплектуванняБібліотеки української літератури у МосквіТетяна Мунтян, у якої вранці 14 грудня проводили обшук.

У Слідчому комітеті Росії заявили, що співробітники Бібліотеки української літератури в Москві, в квартирах яких 14 грудня відбулись обшуки, були фіктивно працевлаштовані в установі.

http://www.pravda.com.ua/news/2015/12/14/7092514/

Сотрудницу украинской библиотеки в Москве доставили в СК

14.12.2015 17:13

В Москве следователи принудительно доставили на допрос бухгалтера Библиотеки украинской литературы Нину Джебятовска после того, как она отказалась беседовать с ними без своего адвоката. Об этом Радио Свобода сообщила другая сотрудница библиотеки – Анна Павлюкова. Она добавила, что в настоящее время ни адвокат бухгалтера, ни ее родственники не знают, где она находится, а следователи не отвечают на телефонные звонки.

Ранее в понедельник в домах трех сотрудников Библиотеки украинской литературы в Москве прошлиобыски. Об этом сообщил адвокат Иван Павлов. Сотрудники проходят свидетелями по делу директора библиотеки Натальи Шариной, обвиняемой в причастности к распространению экстремистской литературы. Как уточнил адвокат, одна из сотрудниц – дочь Шариной.

Наталья Шарина была задержана после того, как 28 октября в библиотеке прошел обыск, в ходе которого следователи якобы изъяли экстремистскую литературу. Она находится под домашним арестом. В ноябре правозащитный центр "Мемориал"призналШарину политзаключенной.

http://www.svoboda.org/archive/radio-svoboda-news/latest/16564/16564.html?id=27426216

У сотрудников Библиотеки украинской литературы прошли обыски

Следователи в понедельник утром провели обыски в квартирах сотрудников Библиотеки украинской литературы в Москве. В том числе у дочери директора библиотеки Натальи Шариной, обвиняемой в распространении экстремистских материалов. Они проходят свидетелями по делу.

Об этомсообщиладвокат Иван Павлов. О цели обысков следствие не сообщило. По мнению Павлова, это может быть жестом отчаяния. В ситуации, когда обвинению не хватает материала, оно пытается найти хоть что-нибудь, чтобы подкрепить свои позиции, считает адвокат.

"Вероятно, после того как обыски проведут у всех сотрудников библиотеки, примутся за читателей", – пишет адвокат Иван Павлов в Facebook.

3 декабря Мосгорсуд подтвердил законность домашнего ареста директора Библиотеки украинской литературы Натальи Шариной.

Она была задержана после того, как 28 октября в библиотеке прошел обыск,в ходе которого следователиякобы изъяли экстремистскую литературу.Согласно заявлениям Следственного комитета, в отношении Шариной открыто дело по статье о возбуждении национальной вражды.

Вноябреправозащитный центр"Мемориал" признал Шарину политзаключенной, назвав уголовное преследование директора библиотеки за то, что в библиотечных фондах есть издания, признанные экстремистскими, "новой, ранее не практиковавшейся репрессивной практикой".

http://www.svoboda.org/archive/radio-svoboda-news/latest/16564/16564.html?id=27424990

У Москві зникла одна з працівниць Бібліотеки української літератури

У Москві зникла завідувач відділу комплектування Бібліотеки української літератури у Москві Тетяна Мунтян, у якої вранці 14 грудня проводили обшук.

Про це УНІАНповідомила співробітник цієї бібліотеки Ганна Павлюкова, у якої також проходив обшук.

За даними агенції, Мунтян є громадянкою України.

"Ні її чоловік, ні її адвокат, ні я не можемо знайти Тетяну Мунтян. Телефон домашній не відповідає, мобільний телефон їй відключили в ході обшуку", - сказала Павлюкова.

Водночас вона повідомила, що у неїобшук проводилиз 7:00, в ході обшуків було вилучено методичну інструкцію із роботи з екстремістськими матеріалами, акти про списання книг.

Крім того, вилучили флеш-пам'ять, на якій зафіксований обшук від 28 жовтня, де співробітники прийшли в Бібліотеку з рюкзаками та сумками.

Також вилучено брошуру про правові аспекти Голодомору в Україні, яка не є екстремістською.

Як відомо, 28 жовтня в Бібліотеці української літератури в Москві проходив обшук, поліція підкинула націоналістичну літературу. Причому факт підроблення помітила працівниця бібліотеки Мунтян. Також обшук проходив вдома у директора бібліотеки Наталії Шаріної.

30 жовтня Шаріна була поміщена під домашній арешт строком на два місяці.

Слідчі заявили, що вона поширювала серед відвідувачів бібліотеки "екстремістську літературу".

2 листопада російські правоохоронні органи допитували Мунтян, вона проходить у справі як свідок.

Російський правозахисний центр "Меморіал" визнав директора Бібліотеки української літератури в Москві політв'язнем.

3 грудня Московський міськсуд до 27 грудня залишив під домашнім арештом Шаріну.

14 грудня слідчі проводили обшуки в дочки Шаріної та свідків у справі проти директора Бібліотеки української літератури – Павленко і Мунтян.

http://www.pravda.com.ua/news/2015/12/14/7092473/

У СК РФ пояснили обшуки у співробітників Бібліотеки української літератури

Московські слідчі провели обшуки в деяких працівників Бібліотеки української літератури, які номінально значилися на посадах.

Про це заявила представник столичного головкому Слідчого комітету Росії Юлія Іванова "Интерфаксу".

"Сьогодні в рамках кримінальної справипроведено обшукв осіб, які займали різні посади в Бібліотеці української літератури, при цьому фактично не виконували покладені на них трудовим договором обов'язки й постійно були відсутні на робочих місцях, однак заробітну плату отримували щомісяця", - сказала вона.

Іванова повідомила, що кримінальна справа у відношенні звинувачуваної в "екстремізмі" директора бібліотеки 58-річної Наталі Шаріної передано для подальшого розслідування в управління з розслідування особливо важливих справ ГСУ СКР по Москві.

"За версією слідства, у 2011-2015 роках директор Бібліотеки української літератури Наталя Шаріна, яка є посадовою особою, у порушення Федерального закону "Про протидію екстремістської діяльності" поширювала серед відвідувачів заборонені судом до використання книжкові видання", - сказала вона.

Іванова зазначила, що в рамках розслідуваної кримінальної справи в Бібліотеці української літератури було проведено обшук, у ході якого вилучено книгу Дмитра Корчинського, визнану в 2013 році Міщанським судом Москви екстремістським матеріалом.

"Крім того, у читальному, абонементному залі, у відділі комплектування, а також у коридорах Бібліотеки було виявлено й вилучено інші друковані видання, що містять ознаки роздмухування національної ненависті й ворожнечі", - заявила представник слідства РФ.

Вона запевнила, що обшук провели відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства РФ, у присутності понятих. "По завершенні зазначеної слідчої дії, проведення якої фіксувалося на відео, від учасників її жодних зауважень і заяв не надійшло", - заявила Іванова.

Раніше в понеділок адвокат Шаріної Іван Павлов повідомив, що слідчі проводять обшуки у квартирах свідків у справі у відношенні його підзахисної – співробітників бібліотеки Ганни Павленко й Тетяни Мунтян.

28 жовтня у Бібліотеці української літератури пройшли обшуки, а потім її директора Шаріну затримали, у відношенні неї порушено кримінальну справу за статтею 282 КК РФ (роздмухування національної ненависті й ворожнечі, а рівне приниження людської гідності). Фігурантка своєї провини не визнає.

Приводом для порушення справи, згідно з заявами СКР, стало поширення серед відвідувачів бібліотеки видання Корчинського, яке було визнано судом екстремістським матеріалом і заборонене до використання.

30 жовтня Таганський суд Москви санкціонував домашній арешт Шаріної до 27 грудня.

http://www.pravda.com.ua/news/2015/12/14/7092430/

В Москве прошли обыски у сотрудников Библиотеки украинской литературы, бухгалтер - на допросе

Следователи упрекали одну из сотрудниц в том, что она является гражданкой Украины и у нее дома много книг украинских авторов.

В Москве прошли обыски у трех сотрудниковБиблиотеки украинской литературы, главный бухгалтер находится до сих пор на допросе в Главном следственном управлении Следственного комитета РФ.

Как сообщила УНИАН сотрудник библиотеки Анна Павлюкова, что кроме нее обыски прошли у заведующей отделом комплектования Татьяны Мунтян и заведующего отделом украиноведения, культурно-массовых и медийных программ Виталия Крикуненко.

По ее словам, Мунтян находится у себя дома, но у нее был изъят в ходе обыска мобильный телефон, поэтому с ней никто не мог связаться. Кроме этого следователи упрекали ее в том, что она является гражданкой Украины и у нее дома много книг украинских авторов.

«Следователи давили на то, что она (Мунтян) гражданка Украины, что у нее слишком много авторов с украинскими фамилиями… Изъяли все носители, телефон забрали», - сказала она.

Павленко отметила, что у Крикуненко в ходе обыска изъяли трехтомник Павлычко, который был издан в советские годы, а также еще несколько личных книг.

«Такая ситуация в библиотеке», - сказала она.

Кроме этого, она сообщила, что в 14.00 мск пришли сотрудники правоохранительных органов и хотели доставить без повестки на допрос главного бухгалтера Нину Тжебятовску. В результате через два часа сотрудники пришли с ордером о приводе и забрали Тжебятовску на допрос, адвокат не допущен.

Кроме этого УНИАН стало известно, что в библиотеку назначен «технический директор», который начал кадровые чистки – на сегодня уже уволено трое сотрудников. Работники библиотеки считают, следователи не смогли найти экстремизма в библиотеке, поэтому стараются найти что-то чтобы обвинить в экономических преступлениях. В будущем от библиотеки останется одна вывеска или она будет закрыта, отметили в читальне.

Сегодня Павлюкова сообщила, что у нее обыск проводили с 7.00, в ходе обыскам была изъята методическая инструкция по работе с экстремистскими материалами, акты о списании книг. Кроме того, изъяли флеш-память, на который зафиксирован обыск от 28 октября, где сотрудники пришли в Библиотеку с рюкзаками и сумками. Также изъята брошюра о правовых аспектах Голодомора в Украине, не являющаяся экстремистской.

28 октября в Библиотеке украинской литературы в Москве проходил обыск, полиция подбросила националистическую литературу. Причем факт подлога заметила сотрудница библиотеки Мунтян. Также обыск проходил дома у директора библиотеки Натальи Шариной.

30 октября Шарина была помещена под домашний арест сроком на два месяца.

Следователи заявили, что она распространяла среди посетителей библиотеки «экстремистскую литературу».

2 ноября российские правоохранительные органы допрашивали Мунтян, она проходит по делу как свидетель.

Российский правозащитный центр «Мемориал» признал директора Библиотеки украинской литературы в Москве Шарину политзаключенной.

3 декабря Московский горсуд до 27 декабря оставил под домашним арестом Шарину.

Сегодня, 14 декабря, следователи проводили обыски у дочери Шариной и свидетелей по делу против директора БУЛ – Павлюковой и Мунтян.

http://www.unian.net/politics/1211906-v-moskve-proshli-obyiski-u-sotrudnikov-biblioteki-ukrainskoy-literaturyi-buhgalter-na-doprose.html

Додатково:

http://www.unian.net/society/1175079-posle-obyiskov-ukrainskoy-biblioteki-v-moskve-putin-pojalovalsya-na-polojenie-russkih-chitalen-za-rubejom.html

http://www.unian.net/politics/1169787-human-rights-watch-osujdaet-zaderjanie-v-moskve-direktora-biblioteki-ukrainskoy-literaturyi.html

Від редакції «Кобзи»:

Чергові обшуки на квартирах співробітників Бібліотеки української літератури у Москві свідчать про тиск на українську культуру у Росії, на все українське. Путінський режим боїться вільного слова Шевченка та Лесі Українки.

Чи є ще у світі інша така бібліотека, в якій пройшло стільки обшуків (як в приміщенні бібліотеки, так і на кварирах п’яти (!) її працівників). Директор бібліотеки Наталя Шаріна перебуває під хатнім арештом строком на два місяці (до 27 грудня). Така ситуація можлива лише у Росії, де панічно бояться книги, інтернету, дискусії, вільної історичної і філософської думки. Все, що не є офіційним телебаченням, є ворогом російської влади. Тим більше, книга видана за кордоном. А лише дванадцять років тому до Бібліотеки не було претензій з боку влади.

Ми закликаємо світове українство не миритися із систематичним тиском на БУЛ і підтримати українських працівників культури у Росії. Пишіть нам на «Кобзу» листи протесту.

Кобза вже майже підготувала опис історії БУЛ і тиску на неї з боку властей Росії.

В.К.

Джерело:http://kobza.com.ua/prava-ljudyny-i-gromadjanyna/5219-u-ponedilok-u-moskvi-proishly-obshuky-i-zatrymannia-pratsivnykiv-biblioteky-ukrainskri-literatury.html

14 грудня  2015 р.

В українській бібліотеці Москви у вівторок черговий обшук

У Москві проводять новий обшук у бібліотеці української літератури.

Про це заявив адвокат Іван Павлов, пише "Укрінформ".

"Обшук почався приблизно о пів на третю. Прийшли два співробітники з відповідною постановою і почали його. Відбувається вилучення фінансових документів з бухгалтерії", - розповів Павлов.

Він не став коментувати припущення про можливе пере кваліфікування справи.

"Не будемо заглядати за горизонт. Зараз є конкретний обвинувачений і конкретна стаття. В даний момент ми працюємо, виходячи виключно з цього", - сказав адвокат.

Як відомо, в кінці жовтня у Москві провели кілька обшуків в українській бібліотеці і заарештували її директорку Наталію Шаріну.

14 грудня обшук провели в квартирі інших працівників бібліотеки Анни Павлюкової, Тетяни Мунтян та Віталія Крикуненка.

Джерело: http://www.pravda.com.ua/news/2015/12/15/7092613/

25 грудня 2015 р.

Путін заявив, що нічого не знає про арешт директора української бібліотеки

Президент РФ Володимир Путін заявив, що нічого не знає про домашній арешт директора московської бібліотеки української літератури Наталії Шаріної.

Про це він заявив у п'ятницю на засіданні президентської ради з культури і мистецтва, відповідаючи літературному критику Олександру Архангельському.

"Перший раз чую з приводу затримання і домашнього арешту, просто навіть не можу коментувати, бо не знаю, про що йдеться", - сказав Путін.

На засіданні ради Архангельський звернувся до Путіна з проханням втрутитися в долю директора бібліотеки української літератури Шаріной, яка була звинувачена в розповсюдженні екстремістської літератури і взята під домашній арешт.

Архангельський нагадав, що 28 жовтня Шаріна "відправили під домашній арешт, як ніби вона небезпечний злочинець, причому їй не дозволені прогулянки".

"Ми знаємо історії про інших людей, що сиділи під домашнім арештом, які в цей час ходили і на шопінг, і складали пісні про рожеві тапочки. Я не слідчий і не бачив матеріалів справи, але вона, що, такий страшний звір, що її потрібно відправляти під домашній арешт? Справа тягнеться з 2010 року. Її спокійно розслідували, а потім понеслося. І постає питання не лише про долю 58-річної жінки, не судимої і яка ніколи не займалася ні бізнесом, ні політикою, а й про долю бібліотеки в цілому", - сказав літературознавець.

Президент РФ пообіцяв з'ясувати обставини цієї справи.

Раніше в п'ятницю стало відомо, що слідство у справі стосовно Шаріної, обвинуваченої у поширенні екстремістських матеріалів, продовжено до 28 січня.

28 жовтня в Бібліотеці української літератури пройшли обшуки, а потім її директор 58-річна Н.Шаріна була затримана, стосовно неї було порушено кримінальну справу за статтею 282 КК РФ (розпалювання національної ненависті і ворожнечі, а також приниження людської гідності). Фігурантка своєї провини не визнає.

Приводом для порушення справи, згідно із заявами СКР, стало поширення серед відвідувачів бібліотеки видання Дмитра Корчинського, яке було визнано судом екстремістським матеріалом і заборонено до використання.

Джерело: http://www.pravda.com.ua/news/2015/12/25/7093774/

28 грудня 2015 р.

Защита Натальи Шариной обжаловала продление ее ареста

Защита директора Библиотеки украинской литературы Натальи Шариной, обвиняемой в распространении экстремистских материалов, в понедельник обжаловала продление ее домашнего ареста. Об этом сообщает РАПСИ со ссылкой на адвоката Шариной Ивана Павлова.

Решение продлить арест директора библиотеки до 28 января 2016 года Пресненский суд Москвы принял 25 декабря, в тот же день, когда был продлен срок следствия.

Президент России Владимир Путин в минувшую пятницу заявил на заседании президентского совета по культуре и искусству, что ничего не знает о задержании и домашнем аресте Шариной, и пообещал прояснить этот вопрос, отметив, что библиотека должна быть сохранена.

Адвокат Иван Павлов, комментируя высказывания Путина, сказал, что "президент ранее уже брал на контроль различные дела, все они заканчивались по-разному". "Мы надеемся, что победит здравый смысл", – заявил он.

Наталья Шарина была задержана 28 октября после того, как следователи якобы нашли в ходе обыска в украинской библиотеке экстремистскую литературу. Обыски также прошли у трех сотрудников библиотеки. В отношении директора библиотеки заведено уголовное дело о возбуждении национальной ненависти и вражды. Шарина своей вины не признает. В ноябре правозащитный центр "Мемориал" признал ее политзаключенной.

Джерело: http://www.svoboda.org/archive/radio-svoboda-news/latest/16564/16564.html?id=27453639

__________________________________________________________

2016рік.

22 січня 2016 року співробітникам Бібліотеки предствили нового виконуючого обов'язки директора — Наталю Відінєєву. Після цього їм запропонували протягом тижня надати свої плани реорганізації БУЛ.

26 січня стало відоме про отримання Шаріною 100 тис. рублів у рамках проекту фонду М. Б. Ходорковського й О. А. Навального. «Одержані гроші вона передасть співробітникам Бібліотеки української літератури. Зважаючи на загрозу скорочення, будь-яка підтримка їм дуже цінна», — цитує ТАСС І. Павлова. Щодо самої звинуваченої, стан її здоров'я погіршився. Зі дня затримання вона перенесла два гіпертензивних кризи.

27 січня Прєсненський суд Москви знову продовжив термін домашнього арешту Шаріної, тепер — одразу на три місяці

 25 січня 2016 р.

Із інтерв’ю Головного редактора «Кобзи» Василя Коломацького:

Кобза: Розкажіть що відбувається із Наталією Григорівною Шаріною?

В.К.:  Дякую за питання. Наталю Григорівну забувати не можна. Це болюча точка для діаспори. Пані Наталя сидить під хатнім арештом, який продовжено до 29 січня. Нині минає третій місяць арешту. Наталі Григорівні заборонено користуватися Інтернетом. (Пригадуєте, Шевченку також було заборонено писати і малювати?). Стаття, за якою її звинувачено – про поширення екстремістської літератури - передбачає покарання до п’яти років позбавлення волі.

Що я можу сказати? Поки Наталя Григорівна сидить під хатнім арештом, кожний українець Росії також сидить під хатнім арештом. Ми дискриміновані, з нас знущаються, українська книга фактично цензурована і під забороною. Тепер, щоб заарештувати українця Росії, ФСБ достатньо підкинути йому одну книгу і за це судити. Такого дискримінованого стану не знають українці жодної країни світу. Інші народи Росії також не знають, що таке кримінальна стаття за книгу. Це екзистенційний абсурд. «Замок» Кафки, якщо бажаєте.

Наталя Григорівна відкидає звинувачення і не визнає ті книги, що їй підкинула в Бібліотеку ФСБ, приналежними до фонду Бібліотеки. В цьому виявляється її принципова позиція інтелігента в захисті своєї особистої честі, а також у захисті честі її колективу. Як вирішиться ця абсурдна ситуація, покаже час, але я можу стверджувати, що діаспора не вірить у висунуті звинувачення і сприймає це як процес над українською книгою у Росії як такою. Це штучний процес, створений самою владою для дискредитації діаспори в цілому, і української інтелігенції зокрема.

В російській пресі справу БУЛ з іронією охрестили «дєлом бібліотєкарєй», проводячи паралель із сталінськими часами – дєло врачєй, і т.д. Тобто російська преса не купилася на офіційні звинувачення влади. Були виступи провозахисників, «Меморіалу» на захист Наталії Шаріної.

Я закликаю громаду підтримати Наталю Шаріну, але я не можу запропонувати конкретну форму. Давайте думати про неї, обговорювати цю справу в нашому середовищі, з колегами на роботі, з журналістами.  Врешті, в цьому році вибори у Думу. Можна й правильно проголосувати. Можна писати приватні листи Наталі Григорівні. Давайте вірити, що влада змінить курс у цій справі.

Особисто від «Кобзи» я обіцяю через два місяці публікацію розширеної версії Дослідження про БУЛ. В ньому буде описано початковий період історії БУЛ, буде підібрано фотоматеріал, буде коротко описано конкретні події у хронологічному порядку. Ми працюємо над цим матеріалом. Я закликаю і інших членів громади зробити подарунок БУЛ і від вас особисто. Співчуття і солідарність – ось що найбільш потрібно.

Справа Наталії Шаріної вже переросла рівень бібліотеки, рівень культурної політики, рівень міжнародних відносин і вийшла на рівень національних почуттів. Це коли один народ дивиться в очі іншому. Це тонка сфера. Духовна сфера. Розумієте, про цю справу в Україні  згадають і через двадцять років, і виправдають в майбутньому щось таке, що по справедливості відбутися не мало б. Я вже не кажу про почуття діаспори.

Ось це сьогодні масштаб справи Наталії Шаріної. Про неї згадають і через двадцять, і через п’ятдесят років. І в історичній перспективі Імперія пожалкує за непродумане «рубане» рішення. Я повторюю, оптика в цій справі нелінійна. А національна образа падає, як камінь на дно колодязя, і лежить там довго, і вибухає несподівано, ніби онуки мстяться за образи дідів.

Джерело: http://kobza.com.ua/polemika/5264-v-kolomatskyi-pytannia-iednosti-ukraintsiv-tsilkom-rozumiv-lyshe-mytropolyt-adrian.html

27 січня 2016 р.

Наталье Шариной продлили домашний арест до 28 апреля

Суд в Москве продлил до 28 апреля 2016 года домашний арест директору Библиотеки украинской литературы Наталье Шариной, обвиняемой в распространении экстремистских материалов и возбуждении межнациональной ненависти, сообщает РАПСИ. Срок следствия также продлен. В суде это решение объяснили необходимостью привлечь еще ряд свидетелей и провести экспертизы. Также Шариной разрешили общаться с адвокатом по телефону.

25 декабря минувшего года Пресненский суд Москвы принял решение продлить арест Шариной до 28 января 2016 года. Президент России Владимир Путин в тот же день заявил на заседании президентского совета по культуре и искусству, что ничего не знает о ее задержании и домашнем аресте, и пообещал прояснить этот вопрос, отметив, что библиотека должна быть сохранена.Наталья Шарина была задержана 28 октября 2015 года после того, как следователи якобы нашли в ходе обыска в украинской библиотеке экстремистскую литературу. Обыски также прошли у трех сотрудников библиотеки. В отношении директора библиотеки заведено уголовное дело о возбуждении национальной ненависти и вражды. Шарина своей вины не признает. В ноябре правозащитный центр "Мемориал" признал ее политзаключенной.

Джерело: http://www.svoboda.org/content/article/27514668.html

4 квітня 2016 року канадійськадержавна радіослужба CBC зробила півгодинну передачу про Наталю Шаріну і переслідування БУЛ. Ведуча передачі Анна Марія Тремонті, назва передачі -  “The Current” (в перекладі – Сучасні події). Передача вийшла в ефір з 9.00-9.30 ранку за часом у Торонто. В передачі виступили англійською донька Наталі Шаріної Ганна Павлюкова, а також адвокат Шаріної Іван Павлов. Запис інтерв’ю з Ганною Павлюковою вівся перед будинком Наталі Шаріної, при цьому, Ганна Павлюкова відмовилася показати інтерв’юеру CBC C’юзан Ормістон вікно квартири матері, посилаючись на безпеку. В інтервю вона розповіла про арешти і обшуки працівників БУЛ, про важкий стан здоровя матері, про її ізоляцію (заборона користуватися інтернетом і телефоном). Вона зробила прогноз, що суд визнає її винною, оскільки після багатомісячного хатнього арешту власті не зможуть її виправдати і, таким чином, визнати себе винними у безпідставному переслідуванні.

Ганна Павлюкова сказала характеристичну фразу про свою матір: «Вона росіянка. Вона любить Росію. Вона не переповнена ненавистю», яку автори матеріалу виділили як висновок. ("She's Russian. She loves Russia. She's not full of hate.")

Адвокат Іван Павлов повідомив, що у Росії в рази збільшилися звинувачення за статтями «державна зрада» і «екстремізм», і що далеко не всі адвокати готові захищати таких підсудних. Це  він повязав із політичною атмосферою у Росії.

Передача на впливовому CBC свідчить про те, що справа БУЛ набула міжнародного розголосу на урядовому рівні. Сам факт, що передача вийшла в ефір за день до чергового судового засідання, можливо не є випадковим.

Librarian under house arrest in Moscow accused of anti-Russian propaganda

Natalya Sharina, 58, has been a librarian for 40 years. She's Russian and lives in Moscow and since 2011, Sharina has been the director of The Library of Ukrainian Literature, state-run and used by the public and researchers.

On the morning of Oct. 28, 2015, armed Russian investigators, supported by the FCB, raided Sharina's home taking computers, flash drives and textbooks. Then brought her to the library where they raided the contents and left with big garbage bags.

Sharina was interrogated in jail and held for two nights and two days. She is currently imprisoned at home under house arrest.

Her daughter. 33-year-old Anna Pavlukova says "she must not communicate with anybody... she will be arrested and taken to prison." Her mother is only allowed to speak to her daughter, husband and son-in-law. Pavlukova spoke to the CBC's Susan Ormiston to tell her mother's story.

Natalya Sharina is accused of inciting ethnic hatred for stocking banned books in the library. Some of the books that are being pointed to in this case are nationalist Ukrainian books which the state has put under the umbrella of anti-Russian propaganda. Lawyers say they have witnesses who suggest the books were planted.

Ever since the first search of the library in 2010, Anna Pavlukova says she always believed security forces would come back. Pavlukova worked as a librarian in the library but quit in 2015. Her decision to leave was tied to the belief that as long as she was in the library, her mother's house arrest might be extended.

http://www.cbc.ca/radio/thecurrent/the-current-for-april-4-2016-1.3519317/librarian-under-house-arrest-in-moscow-accused-of-anti-russian-propaganda-1.3519352

http://www.cbc.ca/radio/thecurrent/the-current-for-april-4-2016-1.3519317/apr-8-2016-episode-transcript-1.3520603#segment2

5 квітня 2016 р. відбулося чергове судове засідання у справі Наталі Шаріної.Їй було пред’явлено нове звинувачення – за статтею «розтрата». "Сьогодні Шаріній офіційно пред'явили звинувачення за ч.4 ст.160 КК РФ (розтрата). За версією слідства, Шаріна в період, коли її звинувачували за першою бібліотечною справою (2011-2013 роки) витрачала на свій захист кошти, призначені для виплати зарплати юристам бібліотеки", - сказав адвокат Іван Павлов.

Адвокат Іван Павлов зробив припущення, що обидві справи (про «екстремізм», і про «розтрату») будуть об’єднані в єдине судове провадження.

На директора української бібліотеки в Москві завели нову справу

Російське слідство пред'явило директору Бібліотеки української літератури в Москві Наталії Шаріній нове звинувачення за статтею "розтрата".

Про це повідомив у вівторок її адвокат Іван Павлов, пише "Інтерфакс".

"Сьогодні Шаріній офіційно пред'явили звинувачення за ч.4 ст.160 КК РФ (розтрата). За версією слідства, Шаріна в період, коли її звинувачували за першою бібліотечною справою (2011-2013 роки) витрачала на свій захист кошти, призначені для виплати зарплати юристам бібліотеки", - сказав він.

Як відомо, в кінці січня Пресненський суд Москви продовжив Шаріній термін домашнього арешту ще на три місяці, до 28 квітня.

ЇЇ затримали 28 жовтня 2015 року, після того, як слідчі "знайшли" в бібліотеці української літератури під час обшуку "екстремістську літературу"

30 жовтня Шаріну помістили під домашній арешт.

http://www.pravda.com.ua/news/2016/04/5/7104528/

Директора Библиотеки украинской литературы обвинили в растрате

Следствие предъявило обвинение в растрате директору Библиотеки украинской литературы Наталье Шариной. Об этом во вторник, 5 апреля, ТАСС сообщил ее адвокат Иван Павлов.

По словам адвоката, обвинение предъявлено в рамках нового уголовного дела. Он предположил, что оба дела будут объединены в одно производство.

В конце октября 2015 года Шарину обвинили в возбуждении национальной ненависти и вражды. Она была заключена под домашний арест.

Основанием для возбуждения уголовного дела против Шариной стало распространение среди посетителей библиотеки книг украинского националиста Дмитрия Корчинского, которые были признаны судом экстремистскими. Как заявил в соцсетях депутат московского муниципального округа Якиманка Дмитрий Захаров, дело было начато после его обращения в спецслужбы с просьбой провести проверку библиотеки. Обыски в Библиотеке на улице Трифоновская прошли 28 октября.

В декабре сообщалось, что московские власти намерены закрыть Библиотеку украинской литературы и на ее месте создать Мультимедийный центр славянских народов. После этого президент России Владимир Путин потребовал сохранить московскую Библиотеку украинской литературы.

http://lenta.ru/news/2016/04/05/biblio/

6 квітня 2016 року сайт «Кобза – українці Росії» завершив роботу над черговою версією цього документа (другий випуск). Нині Василь Коломацький має знайти 110 ам. дол. для оплати роботи редактора. У звязку із цим, «Кобза» має намір звернутися до діаспорних організацій за допомогою, оскільки ми не маємо належних фінансів.Загальний борг редакції складає кілька сот доларів.

Редакція плануює випускати оновлену версію цього документа кожні шість місяців.

ДОДАТКИ:

Довідка: Сайт Бібліотеки української літератури в Москві.

http://www.mosbul.ru/

Адреса: ГБУК г. Москвы "Библиотека украинской литературы", г. Москва, Трифоновская ул., д. 61.

Телефон: +7-495-631-40-95

Електронна пошта: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Час праці: Понедельник, пятница - 12:00...19:00

Вторник, среда, четверг - 12:00...21:00

Суббота - 12:00...17:00

Воскресенье - выходной

Последний вторник месяца - санитарный день

Клубы и объединения по интересам:

http://www.mosbul.ru/clubs.shtml

Дайджесты 2015: http://www.mosbul.ru/digests2015.shtml

Афіша: http://www.mosbul.ru/plans%202015.12.pdf

Дослідження підготовано сайтом «Кобза – українці Росії». www.kobza.com.ua

vassilik@sympatico.ca

При передруці посилання обов’язкове.

 

На світлинах: Наталя Шаріна, директор БУЛ, у Таганському суді. Наталя Шаріна у бібліотеці. Фото приблизно 2008 р. Юрій Кононенко, засновник БУЛ. 2015 р. Фото Радіо Свобода. Віталій Григорович  Крикуненко, працівник БУЛ. Тетяна Мунтян, працівниця БУЛ. Ганна Павлюкова, донька Наталі Шаріної. Наталя Шаріна, директор БУЛ, у Таганському суді. 2015 р. Василь Коломацький, Монреаль, 2013 р. Бібліотека української літератури у Москві. Вхід до бібліотеки. Богдан Безпалько, московський провокатор. Сергій Сокуров, московський провокатор.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка